Догляд за хворими (практика)


НазваниеДогляд за хворими (практика)
страница21/43
Дата публикации25.05.2013
Размер5.52 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Банк > Документы
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   43

^ Застосування клізм

У древнєіндійських рукописах описують промивальні клізми, є згадка про таке лікування в єгипетських джерелах. Гіппократ розробляв метод очищення клізмами від шкідливих соків шляхом застосування промивання шлунка, проносних засобів і очисних клізм.. Накопичений і узагальнений досвід застосування очисних клізм дозволяє затверджувати, що очисна клізма не є образливою процедурою. Ця процедура є істотним втручанням у функціонування товстої кишки і всього організму. Невиправдане безконтрольне використання таких клізм може приводити до серйозних захворювань. Товста кишка виконує дві основні функції: засвоєння живильних речовин і формування калу з наступним його виведенням. Травлення в цьому відділі кишечнику здійснюється при участі мікрофлори товстої кишки й активному усмоктуванні живильних речовин із просвіту кишки. Мікрофлора товстої кишки сприяє засвоєнню вуглеводів і білків, завдяки цьому організм одержує до 10% потреби добової енергії. Щодня в сліпу кишку з тонкої кишки надходить 1000-1500 мл води разом з кишковим умістом. З калом у добу виділяється не більш 100-150 мл води, тобто 90% рідини всмоктується. Гноблення мікробної флори при використанні очисних клізм і антибіотиків широкого спектра дії приводить до порушення роботи товстої кишки і дефіцитові необхідних речовин.

В даний час клізма (від грецького «Klisma» – промивання) це введення у кишечник через пряму кишку різних рідин з діагностичною або лікувальною метою. Клізми бувають очисні, сифонні, лікарські і краплинні. З лікувальною метою призначають очисні, стимулюючі, сифонні, живильні (для введення живильних речовин в організм ослаблених хворих) та лікувальні клізми; з діагностичною – клізми призначені для введення в кишечник контрастних речовин з метою рентгенологічного дослідження. Очисні та сифонні клізми призначають перед проведенням інструментальних досліджень, операцій. Лікувальні клізми призначають з метою введення медикаментозних препаратів загального та місцевого призначення.

Очисні і стимулюючі клізми призначає лікар або досвідчений середній медпрацівник; лікарські і живильні клізми призначає лише лікар.

Протипоказання для застосування клізм: гострі запальні та виразкові процеси у прямій кишці, гострий апендицит, перитоніти кишкові кровотечі, геморої що кровоточить, онкологічні захворювання товстої кишки що розпадається, тріщини заднього проходу, випадання прямої кишки, різкі болі при виконанні процедури. За допомогою клізми вводять рідину в нижній відрізок товстої кишки з лікувальною і діагностичною метою.

Для клізм використовують або грушоподібний гумовий балон (спринцівку) з м'яким або твердим наконечником, або кружку Есмарха (спеціальна ємкість 1-1,5 л) або лійку, що за допомогою гумової трубки з краном з'єднані з наконечником, що вводиться в пряму кишку.

Очисна клізма

Очисна клізма застосовують для очищення кишечнику від калових мас і газів: для розрідження й видалення вмісту нижніх відділів товстої кишки при завзятих запорах, для видалення токсичних речовин при отруєннях, перед операціями й пологами, рентгенологічними дослідженнями травного тракту й ендоскопічними дослідженнями товстої кишки, перед застосуванням лікарських та живильних клізм.

Протипоказаннями для постановки очисних клізм служать гострі запальні й ерозивно-виразкові поразки слизуватої оболонки товстої кишки, деякі гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини (гострий апендицит, гострий перитоніт), шлунково-кишкові кровотечі, що розпадаються пухлини товстої кишки, перші дні післяопераційного періоду після хірургічного втручання на органах черевної порожнини, важка серцево-судинна недостатність. Забороняється ставити клізми хворим, що страждає випаданням прямої кишки, гемороєм у стадії загострення, запаленням очеревини, а також хворим у стані шоку або колапсу.

^ Місце виконання процедури. Якщо дозволяє стан хворого, процедура очисної клізми виконується в спеціальній туалетній кімнаті, де знаходиться кушетка, штатив стойка для підвішування кухля Есмарха, раковина, маркіровані ємкості для чистих і використаних наконечників, дезінфікуючі розчини, вазелін. Тут же повинна знаходитись і туалетна кімната. Хворим, які знаходяться на постільному режимі, процедуру виконують у ліжку.

Оснащення: кухоль Есмарха (скляний, емалевий або гумовий) ємкістю 1-2 л, до якої прикріплюють гумову трубку довжиною близько 1,5 м з гумовим, ебонітовим або скляним наконечником, на кінці трубки розташований кран, за допомогою якого можна регулювати надходження води з кухля; вода температури 28-32 ˚С, 1-1,5 л. . при схильності до спазмів кишечника – температура води 37-39 ˚С, при атонії кишечника – 18-20 ˚С. вазелін, штатив-стойка, судно, відро або таз, гумові рукавички, фартух із пластикату, клейонка, 3% розчин хлораміну, маркіровані ємкості для чистих і використаних наконечників. Для посилення очисної дії клізми іноді додають 2-3 столові ложки гліцерину або рослинного масла, або розчиняють у воді 1 столову ложку стружки дитячого мила.

^ Послідовність дій при виконанні очисної клізми

А. Підготовка медичної сестри і хворого до процедури

  1. Проведіть психологічну підготовку. Поясність сутність процедури хворому.

  2. Одягніть фартух і гумові рукавички.

  3. Запропонуйте хворому перед процедурою звільнити сечовий міхур.

В. Виконання процедури застосування очисної клізми (мал. 4.7)

  1. Кухоль Есмарха підвісьте на штатив на висоту 1 м над хворим, налийте води відповідної температури в кількості 1-1,5 л (2/3 обсягу), відкрийте кран, заповніть гумову трубку і наконечник водою, закрийте кран. Для полегшення виведення калу можна в воду добавити рицинову або маслинову олію в кількості 25-50 г або 25 г мильної стружки.

  2. Підстеліть під таз хворого клейонку, край якої опустіть в таз або відро.

  3. Покладіть хворого на подовжній край кушетки або ліжка на лівий бік з підведеними до живота ногами.

  4. Якщо хворому заборонено повертатись, то процедуру виконайте в положенні на спині, але під таз підкладіть валик із ковдри. Запропонуйте хворому розвести в бік стегна і зігнути ноги в колінах.

  5. Змажте наконечник вазеліном.

  6. І, ІІ пальцями лівої руки розведіть сідниці і обертаючими рухами обережно введіть в анальний отвір наконечник, спочатку в напрямку пупка 3-4 см, а потім паралельно хребта 8-10 см. При наявності складок слизової оболонки або гемороїдальних вузлів наконечник проведіть обережно між ними.

Запам’ятайте! Недопустиме грубе і стрімке введення наконечника, тому що можна поранити стінку прямої кишки.

Мал. 4.7. Постановка очисної клізми


  1. Відкрийте тік рідини. Регулюйте її інтенсивність поступання так, щоб не викликати сильний біль і раптове почуття переповнення кишечника.

Якщо вода не поступає в кишечник (що видно по рівню рідини в кухлі), підніміть кухоль вище і змініть положення наконечника: проведіть його глибше або злегка вийміть зовні. Якщо і це не допоможе (можливо, наконечник забитий каловими масами), вийміть наконечник, промийте його водою з кухля Есмарха і введіть знову в кишечник. Іноді калові маси настільки щільні, що поставити клізму практично неможливо. У такому випадку калові маси видаляють пальцем у гумових рукавичках, змащених вазеліном, і тільки після цього застосовують клізмі.

  1. Після введення води в кишечник закрийте кран і вийміть наконечник.

  2. Поясніть хворому, що дія клізми настає через 10 хвилин, тому він повинен після процедури цей час полежати на спині і глибоко дихати для кращого розріднення калових мас.

  3. Запропонуйте хворому випорожнити кишечник у туалеті. Якщо процедура виконувалась у ліжку, то швидко подайте хворому судно.

  4. Очисну клізму вважайте успішною, якщо з водою через декілька хвилин вийдуть і калові маси. Якщо клізма не вдалася, процедуру можна повторити через декілька годин.

Запам’ятайте! Медична сестра обов’язково повинна прослідкувати за дією клізми. В разі виникнення сильного болю повідомте лікаря.

Застосування послаблюючих клізм (олійна, гіпертонічна, емульсійна).

Олійна клізма

Олійну клізму застосовують при завзятих запорах, особливо спастичного походження; запальні і виразкові процеси товстого кишечника.

Для цього використовують 100-200 г підігрітого до температури 37-38 °С будь-якого рослинного масла, що вводять у пряму кишку за допомогою гумового грушоподібного балончика або шприца Жані. Ставлять зазвичай увечері (після процедури хворий повинен спокійно полежати протягом півгодини), при цьому ефект клізми наступає через 10-12 годин, звичайно уранці.

^ Механізм дії олійної клізми: послаблюючий ефект олійної клізми заснований на тому, що олія обволікає кал і полегшує його виведення. Крім цього, під впливом кишкової мікрофлори і соку олія частково розщеплюється, і виникаючі при цьому жирні кислоти справляють на кишкову стінку слабку подразнюючу дію, яка сприяє відновленню нормальної перистальтики.

Застосування олійної клізми:

  1. Проведіть психологічну підготовку хворого і поясніть йому, що після виконання процедури він декілька годин повинен полежати. Краще таку клізму зробіть увечері, щоб акт дефекації переважно настав вранці.

  2. Підігрійте на водяній бані олію до температури 37-38 ˚С.

  3. Одягніть фартух і гумові рукавички.

  4. Заповніть олією гумовий балон або шприц Жане.

  5. Підстеліть під хворого клейонку.

  6. Покладіть хворого на лівий бік з підведеними до живота ногами.

  7. Оголіть задньопрохідний отвір і введіть у пряму кишку обертаючими рухами газовідвідну трубку, змазану олією, на глибину 10-15 см.

  8. Приєднайте шприц Жане до трубки і введіть олію в пряму кишку.

  9. Перегніть кінець трубки, від’єднайте шприц Жане і наберіть у нього трохи повітря.

  10. Приєднайте ще раз шприц Жане до трубки і введіть залишки олії в пряму кишку.

  11. Вийміть газовідвідну трубку з шприцом.

  12. Порадьте хворому спокійно полежати, щоб утримати олію в прямій кишці.

  13. Якщо через 10-12 годин дія олійної клізми не настане, то зробіть очисну клізму, при відсутності протипоказань.

Гіпертонічна клізма

Гіпертонічну (сольову) клізму використовують при атонічних запорах, парезі кишечника після хірургічних втручань на органах черевної порожнини, у хворих з набряки, зокрема набряком мозкових оболонок.

Протипоказання для постановки гіпертонічної клізми є гострі запальні і виразкові захворювання нижніх відділів кишечника, тріщина у ділянці заднього проходу.

^ Механізм дії гіпертонічної клізми: дія гіпертонічної клізми носить осмотичний характер: для розведення гіпертонічного розчину до ізотонічної концентрації в просвіт прямої кишки через кишкову стінку інтенсивно поступає міжклітинна рідина, яка розріднює кал. Крім цього, міцний, сольовий розчин збуджує перистальтику, і в результаті такої сполученої дії хвилин через 20 відбувається опорожнення кишечника. Завдяки своєму осмотичному дії сприяють виходу води із тканин у просвіт прямої кишки, те їх застосовують у боротьбі з набряками, зокрема з набряком мозкових оболонок

Для виконання гіпертонічної клізми застосовують 50—100 мл 10 % розчину хлориду натрію або 20—30 % розчину сульфату магнію, який вводять у пряму кишку за допомогою гумового балончика або шприца Жані, після чого просять пацієнта втриматися від дефекації протягом 20—30 хвилин.

Застосування гіпертонічної клізми:

  1. Підготуйте психологічно хворого.

  2. Підігрійте 150-200 мл 10% розчину натрію хлориду або 25% розчин магнію сульфату.

  3. Одягніть фартух із пластикату і гумові рукавички.

  4. За допомогою гумового балону або шприца Жане і газовідвідної трубки введіть гіпертонічний розчин у пряму кишку.

  5. Запропонуйте хворому затримати акт дефекації на 20-30 хвилин.

Емульсійна клізма

Показання для застосування емульсійної клізми – запорах у важкохворих.

Застосування емульсійної клізми:

  1. 1 столову ложки ромашки залийте однією склянкою крутого кип’ятку, настійте 15-20 хвилин і процідіть.

  2. До настою ромашки добавте жовток одного яйця, чайну ложку натрію гідрокарбонату і 2 столові ложки вазелінової олії або гліцерину.

  3. Суміш наберіть у шприц Жане або гумовий балон і введіть у пряму кишку.

  4. Опорожнення кишечника настане через 15-20 хвилин.

Запам’ятайте! Медична сестра повинна: прослідкувати за дією клізми: в разі виникнення болю повідомити лікаря; в кінці процедури здійснити важкохворому туалет шкіри навколо заднього проходу і в ділянці промежини.

^ Сифонні клізми

Сифонні клізми застосовують із лікувальною метою при різних отруєннях, інтоксикації продуктами обміну речовин (наприклад, при хронічній нирковій недостатності), при динамічній і механічній кишковій непрохідності (в останньому випадку як передопераційна підготовка), а також при неефективності очисних клізм; іноді використовують і для діагностики кишкової непрохідності (відсутність у промивних водах пухирців газу й калових мас служить одним з її симптомів). Крім загальних протипоказань, застосування сифонних клізм при кишковій непрохідності протипоказано при підозрі на тромбоз або емболію посудин брижі.

При постановці сифонної клізми використовують більшу лійку ємністю 0,5-2 л, а також гумову трубку довжиною 1-1,5 м з діаметром не менш 1 див, з'єднану із гнучким гумовим наконечником або гумової кишкової трубкою довжиною 20-30 см. Замість кишкової трубки й гнучкого гумового наконечника можна скористатися товстим шлунковим зондом. Гнучкий кінець гумової кишкової трубки або товстого шлункового зонда, змазаний вазеліном, уводять через пряму кишку на глибину 20-30 см. Дія сифонної клізми, так само як і промивання шлунка, засновано на принципі сполучених посудин. Приєднавши лійку до зовнішнього кінця трубки, неї втримують у трохи похилому положенні трохи вище рівня таза пацієнта й заповнюють рідиною для промивання - чистою кип'яченою водою, слабким розчином перманганату калію, 2 % розчином гідрокарбонату натрію. Лійку піднімають нагору приблизно на 50 см вище рівня тіла, після чого рідини починає надходити в кишечник. Як тільки рідина в лійці дійде до її звуження, лійку опускають нижче рівня тіла хворого, і вона починає заповнюватися вступника назад з кишечника рідиною разом з пухирцями газу й калових мас. Перевернувши лійку й виливши вміст, процедуру промивання знову повторюють доти, поки з кишечника в лійку не будуть надходити чисті промивні води. Звичайно на одну сифонну клізму потрібно 10-12 л рідини.

^ Механізм дії сифонної клізми. Сифонний метод промивання кишечника заснований на використанні принципу сполучених судин: один з них є кишечник, а другий – лійка на зовнішньому кінці гумової трубки. Сифонна клізма не тільки механічно вимиває кал, спорожняє кишечник від газів, вимиває продукти гниття й шумування, вона справляє подразнюючу дію на стінку кишечника, збуджуючи перистальтику.

Оснащення: товстий гумовий або поліетиленовий зонд, скляний перехідник, трубка гумова довжиною до 1,5 м і діаметром 1–1,5 см, лійка скляна або пластмасова ємкістю 1-1,5л., 10-12л теплої кип’яченої води, або блідо-рожевого розчину калію перманганату або 2% розчину натрію гідрокарбонату, таз або відро для промивних вод, кухоль, клейонка, фартух із пластикату, гумові рукавички, вазелін, кушетка.

^ Послідовність дій при виконанні сифонної клізми

Положення і підготовка хворого

  1. Врахуйте, що сифонна клізма – це тяжка процедура для ослабленого хворого. Тому потурбуйтесь, щоб голова хворого лежала на подушці, верхню частину тіла пацієнта прикрийте ковдрою, при необхідності обкладіть хворого грілками і слідкуйте, щоб у ході виконання процедури він не промок.

  2. Хворого положіть на край кушетки на лівий бік із зігнутими в колінах і підведеними до живота ногами або на спину.

  3. Під таз підстеліть клейонку.

  4. Біля кушетки поставте таз або відро для зливання промивних вод, відро з водою та кухоль



Рис. 4.8. Введення гумового зонда в пряму кишку


  1. Одягніть фартух із пластикату і гумові рукавички.

  2. Сліпий кінець гумового зонда змажте вазеліном і введіть зонд у пряму кишку на глибину 20-30 см. Прослідкуйте, щоб зонд не звернувся в ампулі прямої кишки, контролюючи положення зонда при необхідності пальцем.

  3. Приєднайте наконечник, гумову трубку і лійку.

Методика промивання кишечника (мал. 4.8):

  1. Тримаючи лійку на рівні тіла хворого в нахиленому положенні, поступово наповніть її рідиною.

  2. Підніміть лійку над хворим на висоту 1-1,5 м. при цьому вода переходить із системи в кишку.

  3. Як тільки рівень води досягне звуженої частини лійки, останню опустіть над тазом, не перевертаючи її до тих пір, поки вода з кишечника не заповнить лійку. При такому положенні добре видні пухирці газу і шматочки калу.

  4. Вміст лійки злийте в таз і повторно наповніть лійку водою. Дія сифонної клізми спочатку проявляється помутнінням, каловим забарвленням води, поступанням в лійку газів, потім шматочків калу, що свідчить про ефективність клізми.

  5. Процедуру повторюйте до тих пір, поки з кишечника не припиниться відходження газів і калу.

  6. Закінчуючи процедуру сифонної клізми, ще раз промийте кишечник, від’єднайте скляний наконечник, гумову трубку і лійку, а гумовий зонд залиште в кишечнику на 15-20 хвилин, опустіть кінець зонда в таз, щоб стекли залишки рідини з кишечника і вийшли гази.

  7. Поступово витягніть гумовий зонд із кишечника.

  8. Здійсніть туалет шкіри навколо анального отвору і промежини.

  9. Перевезіть хворого в палату, перекладіть його в ліжко і тепло закутайте, при необхідності зігрійте за допомогою грілок.

Медикаментозні клізми

До медикаментозних клізм відносять лікувальні клізми із введенням різних лікарських речовин (найчастіше снотворні, наркотичні і заспокійливі засоби); зазвичай використовують мікроклізми обсягом 50-100 мл.

^ Механізм дії та показання для застосування медикаментозної клізми місцевої дії. Клізми місцевої дії (лікувальні мікроклізми) мають протизапальну і обволікаючу дію і вміст їх не перевищує 200 мл. Використовують їх при запальних процесах товстого кишечника. До клізм місцевої дії належать олійні (30-50 мл теплої обліпихової або маслинової олії), крохмальні (5 г крохмалю розводять у 5 мл холодної води і, помішуючи, додають 100 мл окропу) та інші.

^ Механізм дії та показання для застосування медикаментозної клізми загальної дії. Медикаментозні клізми загальної дії використовують у випадках, коли не можна ввести ліки через рот або парентерально. При цьому способі введення ліки швидко всмоктуються в кров через гемороїдальні вени, обминаючи печінку. Для загальної дії на організм невеликі об’єми ліків (до 200 мл) можна вводити в лікувальних мікроклізмах. Наприклад, хлоралгідрат (1 г препарату розводять у 25 мл 0,9% розчину натрію хлориду і додають 25 мл крохмального клейстеру), застосовують при судомах та різкому збудженні хворого.

Мікроклізми використовуються для введення в пряму кишку лікувальних засобів у дуже малій кількості, починаючи від декількох милілітрів. На шприц надягають м'який тонкий катетер, що охоплює наконечник шприца впритул. За 30-40 хв. до мікроклізми ставлять очисну клізму. Потім при положенні хворого на боці вводять змазаний гліцерином або вазеліном підібраний до шприца катетер. Притримуючи вільний кінець лівою рукою, правої вставляють у нього наконечник шприца, наповненого потрібним розчином, і повільно вичавлюють цей розчин у катетер. Далі, притримуючи-стискаючи зовнішній кінець катетера, щоб запобігти зворотному витіканню з нього рідини, не витягаючи його з кишечника, обережно виймають шприц, набирають у нього повітря, знову вставляють у катетер і, щоб проштовхнути рідина, що залишилася в ньому, продувають катетер.

Обладнання: шприц Жане, гумовий балончик ємкістю до 200 мл, гумова трубка, газовідвідна трубка, теплий лікувальний розчин.

^ Методика виконання медикаментозної клізми (мікроклізми).

  1. Після дії очисної клізми хворого покладіть на лівий бік з підведеними до живота ногами на край тапчана, накритого клейонкою.

  2. Газовідвідну трубку змажте вазеліном.

  3. Розведіть сідниці, поступово введіть у пряму кишку газовідвідну трубку на глибину 12-15 см.

  4. Під’єднайте до трубки грушовидний гумовий балон або шприц Жане з теплою лікувальною рідиною і повільно, під невеликим тиском введіть розчин у пряму кишку.

  5. Перегніть і стисніть зовнішній кінець трубки, щоб запобігти витіканню з неї рідини, від’єднайте шприц або балон, наберіть трохи повітря, знову з’єднайте з газовідвідною трубкою і проштовхніть у кишку рідину, яка залишилась в трубці.

  6. Вийміть газовідвідну трубку.

  7. Поясніть хворому, щоб краще удержати лікувальну рідину, ватра глибоко дихати носом і полежати не менше 20 хвилин до повного усмоктуванні ліків.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   43

Похожие:

Догляд за хворими (практика) iconДогляд за хворими це комплекс заходів, спрямованих на створення сприятливих...
Визначення: Догляд за хворими це комплекс заходів, спрямованих на створення сприятливих
Догляд за хворими (практика) iconДогляд за хворими, оперованими на органах черевної порожнини, промежину,...
Введення у хірургію. Невідкладні хірургічні стани. Основи анестезіології та реаніматології
Догляд за хворими (практика) icon1. Поняття про загальний та спеціальний догляд за хворими терапевтичного...
Модуль «догляд за хворими, його роль у лікувальному процесі та організація в умовах стаціонару»
Догляд за хворими (практика) iconЯкі заходи передбачає загальний догляд за хворими?
Основні професійні обов’язки медичного персоналу по догляду за хворими (лікаря, медичної сестри, молодшої медичної сестри)?
Догляд за хворими (практика) iconТематичний план практичних занять під час проходження виробничої...
...
Догляд за хворими (практика) iconПоняття про загальний та спеціальний догляд за хворими терапевтичного...
...
Догляд за хворими (практика) iconАнтисептика. Догляд за хворими з гнійною патологією
Введення у хірургію. Невідкладні Хірургічні стани. Основи анестезіології та реаніматології
Догляд за хворими (практика) iconПерелік навчально-методичної літератури основна література
Нетяженко В. З., Сьоміна А. Г., Присяжнюк М. С. Загаль­ний та спеціальний догляд за хворими, К., 1993. 304 с
Догляд за хворими (практика) iconОцінка стану хворого та основних параметрів його життєдіяльності
Модуль «Догляд за хворими, його роль у лікувальному процесі та організація в умовах стаціонару»
Догляд за хворими (практика) iconТестові завдання модуль № Загальне вчення та догляд за хірургічними хворими
Одне з правил хірургії виконання розрізів уздовж так званих ліній Лангера (лінії натягнення шкіри). Яка з названих тканин утворює...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2014
контакты
userdocs.ru
Главная страница