Конспект лекцій з дисципліни «безпека життєдіяльності»


НазваниеКонспект лекцій з дисципліни «безпека життєдіяльності»
страница14/35
Дата публикации29.06.2013
Размер5.76 Mb.
ТипКонспект
userdocs.ru > География > Конспект
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   35

^ 2 Нормування небезпек
По характеру дії на людину небезпеки можна розділити на 2 групи:

чинники, які залежно від дозування шкідливі або небезпечні, але непотрібні для життя і діяльності людини;

чинники, які при виході за допустимі рівні є небезпечними, але здатні надавати корисний і навіть необхідний ефект для людини.

Принципи нормування небезпек:

- Повне виключення дії небезпеки;

- Регламентація гранично допустимої інтенсивності дії небезпеки;

Допущення більшої інтенсивності дії при скороченні тривалості дії;

Регламентація інтенсивності дії з урахуванням накопичення негативного ефекту за тривалі періоди.

Рівні дії на організм людини

Летальні рівні:

мінімальні смертельні (одиничні випадки загибелі);

аболютно смертельні;

середньосмертельні (загибель більше 50% організмів).

Порогові рівні:

поріг гострої дії;

поріг специфічної дії;

поріг хронічної дії.
^ 3 Номенклатура небезпек на виробництві
Номенклатура небезпек — перелік небезпек, характерних для виробничого об'єкту і систематизованих за певною ознакою.

Номенклатура небезпек в алфавітному порядку за даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я полягає із понад 100 чинників. На основі загальної номенклатури небезпек складаються номенклатура небезпек окремих об'єктів (цехів, виробництв).
^ 4 Квантифікація небезпек
Квантифікація (лат. quatum — скільки) — кількісний вираз, вимірювання, що вводиться для оцінки складних, якісно визначуваних понять.

Небезпеки характеризуються потенціалом, якістю, часом існування або дії на людину, вірогідністю появи, розмірами зони дії. Потенціал виявляється з кількісного боку, наприклад рівень шуму, запиленість повітря, напруга електричного струму. Якість відображає його специфічні особливості, що впливають на організм людини, наприклад, частотний склад шуму, дисперсність пороши, рід електричного струму. Застосовуються чисельні, балльні і інші прийоми квантифікації. Мірою небезпеки може виступати і число потерпілих. Іншою мірою небезпеки може бути і приносимий її реалізацією збиток для навколишнього середовища, який тільки частково може бути зміряний економічно (в основному через витрати на ліквідацію наслідків). Найбільш поширеною оцінкою є ризик — вірогідність втрат при діях, зв'язаних з небезпеками.
^ 5 Ідентифікація небезпек
Під ідентифікацією (лат. indentifico) розуміється процес виявлення і встановлення кількісних, тимчасових, просторових і інших характеристик, необхідних і достатніх для розробки профілактичних і оперативних заходів, направлених на забезпечення нормального функціонування технічних систем і якості життя. В процесі ідентифікації виявляються номенклатура небезпек, вірогідність їх прояву, просторова локалізація (координати), можливий збиток і ін. параметри, необхідні для вирішення конкретного завдання.

Методи виявлення небезпек діляться на:

інженерний (визначають небезпеки, які мають імовірнісну природу походження);

експертний (направлений на пошук відмов і їх причин. При цьому створюється спеціальна експертна група, до складу якої входять різні фахівці, що дають висновок);

соціологічний (застосовується при визначенні небезпек шляхом дослідження думки населення (соціальної групи); формується шляхом опитів);

реєстраційний (полягає у використанні інформації про підрахунок конкретних подій, витрат яких-небудь ресурсів, кількості жертв);

органолептичний (використовують інформацію, що отримується органами чуття людини (зором, дотиком, нюхом, смаком і ін.). Приклади застосування - зовнішній візуальний огляд техніки, вироби, визначення на слух (по монотонності звуку) чіткості роботи двигуна і ін.

^ Системи централізованого та локального оповіщення
План

1 Інформування та оповіщення

2 Спостереження
1 Інформування та оповіщення
Інформування та оповіщення у сфері захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру є основним і головним невід‘ємним елементом усієї системи заходів такого захисту. Інформацію становлять відомості про прогнозовані або виниклі надзвичайні ситуації з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи і методи реагування на них.

Центральні і місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад зобов‘язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і території від надзвичайних ситуацій, про виникнення надзвичайних ситуацій, методи і способи їх захисту, використання заходів для забезпечення безпеки.

Оповіщення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та постійне інформування населення про них забезпечуються шляхом:

- завчасного створення і підтримки в постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем централізованого оповіщення населення;

організаційно-технічного об‘єднання територіальних систем централізованого оповіщення і системи оповіщення на об‘єктах господарювання;

- завчасно створення й організаційно-технічного об‘єднання із системами спостереження і контролю постійно діючих локальних систем оповіщення й інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств, інших об‘єктів підвищеної небезпеки;

- централізованого використання загальнодержавних і галузевих систем зв‘язку, радіо, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передачі інформації.
2 Спостереження
З метою своєчасного захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, запобігання і реагування на них відповідними центральними і місцевими органами виконавчої влади здійснюється:

А) створення і підтримка в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням у них існуючих сил і засобів контролю;

Б) організація збору, обробки і передачі інформації про стан навколишнього середовища, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами, мікроорганізмами й іншими біологічними агентами.

Для обласних та міських органів державної виконавчої влади розпорядження передаються по системі циркуляційного визову телефонного та телеграфного зв’язку, тобто по автоматизованій системі централізованого оповіщення. Такий порядок оповіщення забезпечує циркулярне оповіщення посадових осіб через службові та квартирні телефони міської телефонної мережі. Для оповіщення населення застосовуються електросирени та переключення радіотрансляційних вузлів зв’язку для передачі попереджувального сигналу “Увага, всім !” через пункти управління ЦО.

Система оповіщення сільських районів об’єднується з існуючими системами оповіщення області. Причому, сигнали оповіщення подаються позачергово по радіо та дротовим каналам зв’язку, а також використовуються автоматизовані системи централізованого оповіщення через мережі радіомовлення та телебачення. Передача сигналів оповіщення може здійснюватись і циркулярно, і виборочно із міських та запасних пунктів управління ЦО.

Локальна система оповіщення — це система оповіщення, яка створюється в межах санітарно-захисної зони потенційно-небезпечного об’єкту і призначена для своєчасного виявлення загрози виникнення НС, оповіщення персоналу потенційно-небезпечного об’єкту та населеня, що проживає в зонах санітарно-захисної зони цього об’єкту.

На об’єктах господарчої діяльності оповіщення організується начальником штабу ЦО ОГД, а безпосередньо його проводить начальник вузла зв’язку об’єкта. Передача сигналу “Увага, всім !” здійснюється електросиренами чи іншими звуковими засобами шляхом 4-5 хвилинного перервчатого довгого звучання цих засобів. Паралельно звучанню сигналу “Увага, всім !”, по радіотрансляційній мережі об’єкта через радіовузол передається мовна інформація з дій при загрозі чи виникненні надзвичайної ситуації.

Здійснюється оповіщення на об’єкті системою оповіщення ЦО об’єкта засобами оповіщення, тобто апаратурою оповіщення (засоби оповіщення, апаратура управління та лінії (канали) зв’язку).

До системи оповіщення ЦО ОГД відносяться:

– електросирени типу “С-40” та С-28”;

– апаратура дистанційного управління та циркуляційного визову (АДУ-ЦВ); 5-Ф-88, П-160, П-157, Р-413.

Електросирени C-28 встановлюються в цехах промислових підприємств, де погана чуткість, а С-40, яка забезпечує звучання в радіусі 300-700 м, встановлюється на будівлях чи стовбах на рівні, не менше як 2,5 м вище верхньої точки криші. АДУ-ЦВ призначена для побудови місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення населення в містах, населенних пунктах та на об’єктах господарчої діяльності. Вона забезпечує централізоване включення сирен, примусове дистанційне переключення програм радіотрансляційних вузлів для передачі сигналів оповіщення та інформації населення, циркуляційне оповіщення керівного складу через квартирні та службові телефони. Ця апаратура працює по діючим, займаним та вільним лініям міського та об’єктового телефонного зв’язку.

На об’єктах господарчої діяльності оповіщення організує начальник штабу ЦО ОГД, а безпосередньо його проводить начальник вузла зв’язку ОГД(начальник служби оповіщення та зв’язку).

До системи оповіщення ЦО ОГД відносяться:

- електросирени типу “С-40” та “С-28”.

- апаратура дистанційного управління та циркуляційного визову (АДУ-ЦВ).

- апаратура оповіщення з кінцевим блоком КБ-60.

До каналу АДУ-ЦВ входить:

– центральна стійка ЦС-М на 10(20) ліній, установлена на пункті управління ЦО міста;

– виносний пульт управління (ВПУ), також установлений на ПУ міста;

– проміжна стійка ПС-60 на 20 (40) ліній, установлена на АТС міста ;

– проміжна стійка ПС-60 на 20 (40) ліній, установлена на ПУ міста;

– стійка циркуляційного визову (СЦВ-30(50) на 30 (50) ліній та абонентський блок до СЦВ (АБ-ЦВ) на 10 ліній, установлених на АТС міста.

До проміжної стійки через кінцеві пристрої “А-М” підключаються зовнішні електросирени міста, а до стійки циркуляційного визову – телефонні апарати абонентів, що оповіщуються, кінцеві пристрої “Б-У”, які встановлюються у радіотрансляційному вузлі (РТВ) міста, і призначені для управління радіотрансляційною мережею.

На телефонній станції об’єкту господарчої діяльності встановлюється кінцевий блок КБ-60 на 8 (18) ліній, до якого через кінцеві пристрої “А-М” підключені цехові та зовнішні електросирени ОГД.

Завчасно розроблена схема оповіщення ОГД визначає порядок оповіщення керівного та командно-начальницького складу як в робочий, так і позаробочий час.

Згідно з Директивою про порядок оповіщення населення у НС мирного часу та в умовах війни, яка була введена в дію з 2 січня 1989 року, з метою забезпечення своєчасного та надійного оповіщення населення у надзвичайних ситуаціях мирного часу (на випадок загрози та виникнення стихійного лиха, аварій та катастроф), в умовах війни, а також доведення до населення інформації про обстановку та його діях у цій обстановці, встановлюється такий порядок:

  1. Основним способом оповіщення населенння у НС мирного часу та в умовах війни вважати передачу мовної інформації з використанням державних мереж дротового, радіо та телевізійного мовлення.

  2. Для притягнення уваги населення, перед передачею мовної інформації, включати сирени, виробничі та інші сигнальні засоби, що буде визначати подачу попереджувального сигналу “Увага, всім!”, по якому населення повинно включити радіо, радіотрансляційні та телевізійні приймачі для прослуховування екстренного повідомлення.

По вказаному сигналу негайно приводити в готовність радіотрансляційні вузли, радіомовні та телевізійні станції, включати мережі зовнішньої звукофікації.

У всіх випадках задії системи оповіщення ЦО з включенням сирен негайно доводити до населення відповідні повідомлення їснуючих засобів інформації проводового, радіо та телевізійного мовлення.

3. Особливу увагу звернути на організацію оповіщення та інформації населення, незайманого виробничою діяльністю та яке проживає поблизу потенційно небезпечних об’єктів і в місцях стихійних лих.

4.Начальникам ЦО областей зобов’язати підлеглі штаби ЦО розробити тексти повідомлень населення про його дії у НС мирного часу, забезпечити підготовку посадових осіб штабів ЦО та ПУ щодо дій при передаванні сигналу “Увага, всім!” та інформації для населення.

5.Передавання встановлених сигналів “Хімічна тревога” та “Радіаційна безпека” здійснювати для органів управління ЦО.

Таким чином, на кожному пункті управління, в штабі ЦО ОГД обов’язково повинні бути варіанти текстів повідомлень штабу ЦО про надзвичайну ситуацію мирного часу.
Варіанти мовних повідомлень.
а)При аварії на атомній електростанції.
Увага! Говорить штаб цивільної оборони.

Громадяни ! Виникла аварія на атомній електростанції.

В районі АЕС та в населенних пунктах – .........,.........,........, очікується випадання радіоактивних опадів.

В зв’язку с цим населенню , яке проживає у вказаних пунктах , необхідно знаходитись у приміщеннях, провести додаткову герметизацію приміщень та місць знаходження домашніх тварин, прийняти йодний препарат і в подальшому діяти відповідно до вказівок штабу ЦО.
б) При аварії на хімічно-небезпечному об’єкті.
Увага ! Говорить штаб цивільної оборони.

Громадяни ! Виникла аварія на м’ясокомбінаті з виливом сильнодіючої отруйної речовини - аміаку. Хмара зараженого повітря поширюється у напрямку селища ......., вулиць ....... .

В зону хімічного зараження попадає завод ....... та повністю селище ........ .

У зв’язку з цим населенню, що проживає на вулицях ........., необхідно знаходитись у приміщеннях, провести додаткову герметизацію своїх житлових приміщень (будинків).

Населенню, що проживає на вулицях ......., негайно покинути житло, будинки, установи , організації, підприємства і вийти у безпечне місце, перпендикулярно напрямку вітру. Про це повідомити сусідів.

У подальшому діяти згідно з вказівками штабу ЦО.
в) При повенях.
Увага ! Говорить штаб цивільної оборони.

Громадяни! В зв’язку з підвищенням рівня води в річці ........., очікується підтоплення будинків в районі вулиць ........ та селища........

Населенню , що проживає на цих вулицях та в селищі , зібрати необхідні речі, харчі, воду, відключити газ, електроенергію і вийти на підвищене місце ....... для регістрації на збірному евакопункті(школа №.., вулиця ....., будинок .....) та відправлення у безпечні райони. В любих обставинах не панікуйте та будьте організованими.

Про одержану інформацію повідомте сусідів, надайте допомогу хворим та людям похилого віку.

^ Зараження об’єкта
План

1 Радіаційна, біологічна та хімічна обстановка.Зони позначення

2 Прилади радіаційної, хімічної розвідки, контролю радіактивного забруднення й опромінення та хімічного зараження продуктів води
1 Радіаційна, біологічна та хімічна обстановка. Зони позначення
Радіаційна обстановка - це обстановка, яка склалася на території підприємства (об'єкту), населеного пункту або території адміністративного району внаслідок застосування противником ядерної зброї або аварії на атомній електростанції з викидом радіоактивних речовин. Це може призвести до радіоактивного зараження місцевості і необхідності прийняття заходів захисту населення.

Радіаційна обстановка характеризується рівнями радіації і розмірами зон радіоактивного зараження, які є основними показниками небезпеки для життя людей і роботи промислових підприємств (об'єктів).

Оцінка радіаційної обстановки є обов'язковим елементом роботи начальників і штабів ЦО.

Оцінка радіаційної обстановки це:

- визначення масштабів і характеру радіоактивного зараження (нанесення на карту зони, або рівнів радіації в окремих точках);

- аналіз його впливу на діяльність об'єктів, сил ЦО, населення;

- вибір найбільш оптимальних варіантів дій, при яких виключається радіоактивне зараження.

Мета проведення оцінки радіаційної обстановки - для прийняття заходів по захисту населення, які забезпечують виключення або зменшення радіоактивного опромінення, а також для визначення найбільш доцільних дій населення і формувань ЦО на зараженій місцевості.

Радіаційна обстановка може бути визначена двома методами: методом прогнозування і за даними радіаційної розвідки.

Метод прогнозування

Вихідні дані при прогнозуванні радіаційної обстановки:

- час ядерного вибуху ( час аварії на радіаційно-небезпечному об'єкті);

- координати центру ядерного вибуху (аварії);

- потужність і вид ядерного вибуху;

- швидкість і напрямок середнього вітру.

Що ще необхідно знати для оцінки радіаційної обстановки?

Для оцінки радіаційної обстановки необхідно знати:

- значення коефіцієнтів послаблення радіації захисними спорудами де будуть перебувати люди;

- допустимі дози опромінення населення і формувань ЦО на період перебування на місцевості, яка заражена радіоактивними речовинами.

Суть методики прогнозування зводиться до того, що визначається напрямок розповсюдження хмари радіоактивних речовин і наносяться на карту (схему) можливі зони радіоактивного зараження.

Проводиться це в такій послідовності:

По координатах наносять на карту центр ядерного вибуху. В масштабі карти (плану) наноситься коло (зона можливого зараження в районі ядерного вибуху). Згідно з довідником для потужності вибуху від 100 до 1000 кт (кілотонн) при наземних вибухах радіус зони зараження в районі вибуху дорівнює 3 км. Біля кола надписують характеристику ядерного вибуху.

По азимуту середнього вітру, який отримується від метеослужби із центру вибуху проводиться лінія напрямку середнього вітру. Вісь зони можливого радіоактивного зараження місцевості буде співпадати з проведеним напрямком середнього вітру.

До кола зони можливого радіоактивного зараження в районі вибуху проводять дотичні паралельні осі радіоактивного сліду. Під кутом 200 до дотичних проводять прямі, які є боковими межами зони можливого радіоактивного зараження місцевості. Зовнішні межі зон можливого радіоактивного зараження місцевості визначають за довідковими таблицями ЦО в залежності від виду і потужності ядерного вибуху, а також швидкості вітру. Зовнішні межі зон наносять з врахуванням масштабу карти (плану).

При цьому прийнято межі зони А наносити синім кольором, зони Б - зеленим, зони В - коричневим, зони Г - чорним.

Визначається час підходу радіаційної хмари до населених пунктів за формулою: tвип.= L

V де L - відстань від центру вибуху до населеного пункту, км, V - швидкість вітру км/год.

Цей метод дозволяє визначити можливий ступінь радіаційного зараження: сильна, небезпечна, дуже небезпечна, помірна і до початку випадання радіоактивних опадів організувати захист населення і особового складу формувань, а промислові об'єкти перевести на режим роботи в умовах радіоактивного зараження.

Метод радіаційної розвідки

Він застосовується в штабах ЦО промислових підприємств (об'єктів) міст, районів, областей, а також у військових частинах.

Вихідними даними виявлення радіаційної обстановки є рівні радіації і час їх виміру в окремих точках місцевості приладами радіаційної розвідки. Ці дані - основа для нанесення меж фактичних зон радіаційного зараження.

Для цього на карті (схемі) відмічаються точки виміру рівнів радіації і біля кожної з них вказується величина рівня, приведена до 1 год. після ядерного вибуху.

Проведення рівнів радіації через 1 годину після ядерного вибуху проводиться множенням виміряного рівня радіації на коефіцієнт перерахунку.

Точки на карті з рівнями радіації, рівними або близькими до рівнів радіації на зовнішніх межах зо А, Б, В, Г через 1 годину після вибуху: 8, 80, 240, 800 р/г з'єднуються між собою плавними лініями такого кольору: зона А - синього, зона Б - зеленого, зона В - коричневого, зона Г - чорного.



Рисунок – Розташування об`єкта в зоні зараження

Відомо, що протягом часу, який минув після ядерного вибуху, рівні радіації на зараженій місцевості зменшуються за законом спаду радіації, а це значить, що оцінити ступінь зараженості різних ділянок і визначити межі зон радіоактивного зараження можна тільки шляхом порівняння рівнів радіації, проведених до одного часу.

Штаби ЦО рівні радіації, що виміряні в різних точках і в різний час, розрахунками за допомогою таблиць приводять на 1 годину після вибуху і наносять межі зон радіоактивного зараження на карту. В точці виміру в чисельнику пишуть потужність випромінювання перераховану на 1 годину після вибуху, в знаменнику - час виміру.

Завдання, які вирішуються при оцінці радіаційної обстановки

1. Визначення можливих доз опромінення при діях на місцевості, яка заражена РР.

2. Визначення допустимого часу перебування людей на зараженій місцевості.

3. Визначення часу вводу формувань ЦО і тривалість роботи змін в осередку ядерного ураження.

4. Визначення можливих радіаційних втрат.

^ Хімічна обстановка - це обстановка, яка складається на території адміністративного району, населеного пункту чи об'єкту народного господарства внаслідок викиду (виливу) СДОР, або застосування ворогом хімічної зброї, яка істотно впливає на боєздатність формувань ЦО, роботу підприємств, життєдіяльність населення і потребує вжиття заходів захисту.

Методика оцінки хімічної обстановки опрацьована штабом ЦО України.

Мета. Вона призначена для завчасного оперативного прогнозування масштабів зараження на випадок викидів СДОР в навколишнє середовище під час аварій (руйнувань) на виробництві і транспорті.

Є два способи оцінки хімічної обстановки:

- за формулами - математичні розрахунки;

- за таблицями складеними відповідно до основних видів СДОР.

Що таке оцінка хімічної обстановки?

Під оцінкою хімічної обстановки розуміють:

- визначення масштабів і характеру хімічного зараження приземних шарів атмосфери і місцевості;

- аналіз їх впливу на життєдіяльність населення, роботу об'єктів і дію формувань ЦО;

- висновки і заходи по зниженню (запобіганню) можливих втрат, найбільш цілеспрямовані дії в даній ситуації.

Завдання, які вирішуються при оцінці хімічної обстановки:

- визначення розмірів району аварії (умови виходу СДОР у навколишнє середовище, площу зараження, глибину і ширину зони зараження);

- визначення числа потерпілих людей;

- визначення стійкості СДОР в навколишньому середовищі;

- визначення допустимого часу перебування людей в засобах захисту;

- визначення часу підходу зараженого повітря і часу уражаючої дії СДОР;

- визначення зараженості систем водопостачання, продуктів харчування та ін.

Методи оцінки хімічної обстановки:

Оцінку хімічної обстановки проводять методом прогнозування і за даними розвідки.

Вихідні дані для оцінки хімічної обстановки:

- характеристика об'єкту аварії (обвалований, не обвалований);

- час аварії, тип і кількість СДОР;

- ступінь укриття і зараженості людей, об'єкту;

- топографічні особливості місцевості;

- реальні метеоумови (температура повітря, грунту, напрямок і швидкість вітру, його вертикальна стійкість);

- склад, розміщення і можливості різних підрозділів по ліквідації наслідків аварії.

При завчасному прогнозуванні масштабів зараження у випадку аварії приймається викид із максимальної по об'єму одиночної ємності, метеоумови: інверсія, швидкість вітру 1 м/с, t=200С.

Для прогнозування масштабів зараження після аварії - беруть конкретні дані, реальні метеоумови.

При оцінці хімічної обстановки в першу чергу наносять на карту місце аварії на об'єкті, кількість викинутого СДОР і зону розповсюдження зараженого повітря.

Зона можливого зараження хмарою СДОР обмежена колом, півколом, сектором, які мають кутові розміри ( ) і радіус, рівний глибині зараження "Г". Центр співпадає із джерелом зараження.

Зона фактичного зараження має форму еліпса. Зображення зони фактичного зараження на карту не наноситься в зв'язку з можливими переміщеннями хмари СДОР при зміні напрямку вітру.

Зона можливого зараження має такий вигляд:

При швидкості вітру по прогнозу V 0,5 м/с - (коло)

При швидкості вітру за прогнозом V=0,6-1 м/с - (півколо)

При швидкості вітру за прогнозом r

Ліквідація осередку біологічного ураження проводиться за рішенням старшого начальника цивільної оборони. Роботами по ліквідації цього осередку керує начальник ЦО підприємства (об'єкту), а організацією та проведенням медичних заходів - начальник медичної служби.

В осередках біологічного ураження організовується і проводиться: бактеріологічна розвідка та індикація бактеріальних засобів; карантинний режим або обсервація відповідно до рішень старшого начальника; санітарна експертиза, контроль зараженості продуктів, харчової сировини, води і фуражу, їх знезараження; протиепідемічні, санітарно-гігієнічні, спеціальні профілактичні, лікувально-евакуаційні, ігротиеиізоотичні, ветеринарно-санітарні заходи, а також санітарно-роз'яснювальна робота.

При організації робіт по ліквідації осередку біологічного ураження враховуються: здатність бактеріальних засобів викликати масові інфекційні хвороби серед людей і тварин; здатність мікробів і токсин зберігатися довгий час у зовнішньому середовищі; наявність і тривалість інкубаційного періоду хвороб; складність лабораторного виявлення застосованого збудника і тривалість визначення його виду; небезпека зараження особового складу формувань і необхідність застосування засобів індивідуального захисту.

У випадку виявлення і встановлення ознак застосування противником біологічних засобів в район негайно висилається біологічна розвідка. На основі отриманих даних встановлюється зона карантину або зона обсервації, намічається обсяг і послідовність проведення заходів, а також порядок використання сил і засобів для ліквідації осередку біологічного ураження. Карантинний режим встановлюється, щоб не допустити розповсюдження інфекційних захворювань за межі осередку. Ізоляційно-обмежувальні заходи при обсервації менш суворі, ніж при карантині.

У всіх випадках в осередку біологічного ураження один з першочергових заходів - проведення профілактичного лікування населення від особливо небезпечних інфекційних захворювань. Для цього застосовуються антибіотики широкого спектру дії та інші препарати, які забезпечують профілактичний та лікувальний ефект, а також препарати з індивідуальної аптечки АІ-2.

Після того, як буде виявлено вид збудника, проводиться термінова профілактика застосування специфічних для даного захворюванні! препаратів: антибіотиків, сироваток, своєчасне застосування яких зменшить кількість жертв і буде сприяти швидкій ліквідації осередку біологічного ураження. Для проведення заходів по ліквідації осередку біологічного ураження застосовуються в першу чергу сили та засоби, які знаходяться на території осередку, в тому числі санітарно-епідеміологічні станції, ветеринарні станції, пересувні протиепідеміологічні загони, спеціалізовані протиепідемюлопчні бригади, лікарні, поліклініки та інші медичні і ветеринарні заклади і формування. Якщо цих сил буде недостатньо, то застосовують сили і засоби медичної та інших служб ЦО, які знаходяться за межами осередку.

Перед введенням сил ЦО в осередках біологічного ураження проводяться заходи по забезпеченню особового складу формувань засобами захисту від інфекційних захворювань. Формування загального призначення залучаються для виявлення хворих і підозрілих на захворювання та їх ізоляції, проведення знезараження території, будівель і споруд, санітарної обробки людей, дезинфекції одяг). В зоні карантину проводять суворий контроль за виконанням встановленого режиму , виконують інші заходи.

Інфекційних хворих госпіталізують і лікують в інфекційних лікарнях в осередку ураження, або розгортають тимчасові інфекційні стаціонари. Якщо необхідно, то хворих з особливо небезпечними інфекційними захворюваннями евакуюють спеціальними групами.

Осередок біологічного ураження вважається ліквідованим після того, як з моменту виявлення останнього хворого пройде час, рівний максимальному строку інкубаційного періоду для даного захворювання.
^ 2 Прилади радіаційної, хімічної розвідки, контролю радіактивного забруднення й опромінення та хімічного зараження продуктів води
2.1 Методи виявлення й виміру іонізуючих випромінювань
Принцип виявлення й виміру іонізуючих (радіоактивних) випромінювань (альфа- і бета- частинок, нейтронів і гамма-променів) заснований на їх здатності іонізувати речовину. Іонізація, у свою чергу, призводить до зміни фізико-хімічних властивостей речовин, які можна виявити й виміряти. До них відносяться: зміна електропровідності речовин (газів, рідин і твердих матеріалів); зміна люмінесценції (світіння) деяких речовин; засвічування фоточутливих матеріалів, зміна кольорів, прозорості деяких розчинів; зміна кількості теплоти тіла, що поглинає енергію радіоактивних випромінювань, та ін. На цих явищах засновані такі методи: фотографічний, сцинтиляційний, хімічний, калориметричний, іонізаційний та біологічний.

^ Фотографічний метод заснований на почорнінні фотоемульсії. Під впливом іонізуючих випромінювань молекули бромистого срібла, що входять до її складу, розпадаються на срібло і бром. При цьому утворюються дрібні кристалики срібла і брому, що викликають почорніння фотоплівки при її проявленні. Щільність почорніння пропорційна поглиненій енергії випромінювання.

^ Сцинтиляційний метод заснований на вимірі інтенсивності світлових спалахів люмінесцентних речовин (сірчистого цинку, йодистого натрію, фосфору та ін.). Кількість спалахів пропорційна потужності дози випромінювання.

^ Хімічний метод заснований на тому, що деякі хімічні речовини під впливом іонізуючих випромінювань змінюють свою структуру, яку можна оцінити за допомогою кольорових індикаторів. Поглинуту дозу випромінювання оцінюють за кольором.

В основі калориметричного методу лежить вимір кількості теплоти, яка виділяється в детекторі поглинання радіоактивних випромінювань. Метод використовується для визначення потужності дози випромінювань у ядерних реакторах і прискорювачах, де її значення перевищує кілька десятків рентгенів за годину.

Іонізаційний метод заснований на виникненні іонізаційного струму в газі. Для виміру застосовують іонізаційні камери або лічильники, що служать датчиками. Лічильник є циліндричним конденсатором, заповненим інертним газом. На рис.2.1 і рис.2.2 зображені спрощені електричні функціональні схеми вимірників потужності дози випромінювання.




Рисунок 2.1 – Електрична функціональна Рисунок 2.2 – Електрична

схема вимірника потужності дози функціональна схема випромінювання із стрілковим вимірника потужності дози

приладом випромінювання

із цифровим табло


Під впливом радіації іонізується газ усередині лічильника. Під дією неоднорідного електричного поля циліндричного конденсатора носії заряду прискорюються, утворюючи лавиноподібний пробій, що приводить до імпульсу електричного струму. Отже, газорозрядні лічильники одночасно виконують роль датчика й підсилювача й тим самим дозволяють домогтися високої точності виміру. Величина струму або кількість імпульсів за одиницю часу пропорційна потужності дози випромінювання:
I = f (N).
Нижче зображені електричні принципові схеми найпростіших вимірників дози (дозиметрів) з використанням електроскопа (рис.2.3) та вольтметра
(рис. 2.4).

Рисунок 2.3 – Електрична принципова Рисунок 2.4 – Електрична

схема дозиметра з використанням принципова схема дозиметра

електроскопа з використанням вольтметра
Під дією радіації виникає іонізаційний струм, що веде до розрядження конденсатора. Зміна електричного заряду конденсатора або напруги на ньому

пропорційна поглинутій дозі випромінювання:



.

^ Біологічний метод заснований на властивості випромінювань впливати та біологічні об`єкти. Дозу або її потужність оцінюють за рівнем летальності тварин, ступенем лейкопенії, кількістю хромосомних оберацій, зміною забарвлення і гіперемії шкіри, випадання волосся, появою в сечі дезоксицитидину. Цей метод не дуже точний і менш чутливий, ніж інші. Але він дозволяє оцінити дозу або її потужність в НС, що вже сталися, коли вимірювання іншими методами не проводилися.
^ 2.2 Прилади радіаційної розвідки й дозиметричного контролю
За призначенням прилади радіаційної розвідки й дозиметричного контролю діляться на індикатори, дозиметри й вимірники потужності дози.

Індикатори - найпростіші прилади радіаційної розвідки. З їхньою допомогою виявляються випромінювання, грубо оцінюються потужності дози, а також характер їхньої зміни (збільшення або зменшення). До цієї групи відносяться: ДП-63, ДП-64, а з побутових – ЦИМ-01, ЦИМ-03 та інші.

Дозиметри – призначені для визначення сумарної дози опромінення, що одержує особовий склад формувань. До них відносяться: ДК-02, ДП-22У, ДП-24, ИД-1, ИД-11, ИД-02 та інші.

^ Вимірники потужності дози (рентгенметри, радіометри) призначені для:

  • вимірювання рівня радіації на місцевості;

  • вимірювання ступеня зараження шкірних покривів людей, тварин, одягу, техніки, устаткування й інших об'єктів за гамма-випромінюваням;

  • виявлення наведеної активності;

  • виявлення бета-випромінювання;

  • виявлення зараження брезентових тентів, стін й інших перегородок.

До цих приладів відносяться: ДП-5А(Б;В), ИДД-1, ИМД-1С, ДП-100, ККТ-2, СРП 68-01, ПМР-1, РУП-1, ГБР-3, «Кактус» та інші, а з побутових – «Прип'ять», «Белла», «Сосна» та ін.

^ Рівень радіації на місцевості є потужністю дози гамма-випромінювання, вимірювану на висоті 0,7–1 м від поверхні землі.

Для виміру ступеня зараження об'єктів (предметів) за гамма-випромінюваням вимірюють потужність в безпосередній близькості від поверхні об'єкта (на відстані 1,5–2 см), а також гамма-фон (на відстані 15–20 м). Далі від першого значення віднімають друге. Результат характеризує ступінь радіоактивного зараження об'єкта.

Для виявлення наведеної активності техніки (транспортних засобів), на яку вплинуло нейтронне випромінювання, роблять два виміри потужності дози гамма-випромінювання - зовні й усередині неї. Якщо результати виміру близькі між собою, це означає, що техніка має наведену активність.

Для виявлення бета-випромінювання за допомогою приладу
ДП-5А(Б;В) необхідно виміряти потужність дози випромінювання двічі: перший раз у положенні вимірювального зонда «Б» (проходять бета- і гамма-промені), другий раз у положенні зонда «Г» (проходять тільки гамма-промені). Якщо показання приладу відрізняються, це свідчить про наявність бета-випромінювання.

Для виявлення сторони зараження перегородок роблять два виміри в положенні зонда «Б». Поверхня заражена з тієї сторони, з якої показання приладу помітно вищі.
^ 2.3 Методи виявлення й виміру СДЯР й ОР у навколишньому середовищі
Існують лабораторні й експресні методи виявлення й виміру речовин у навколишньому середовищі. При експресних методах аналіз виконується безпосередньо на місцевості. Там же одержують результат. При лабораторних аналізах контрольні проби повітря, води й зараженого ґрунту доставляють у лабораторію.

При лабораторному аналізі застосовують оптичні, фотокольорометричниий, кондуктометричниий, кулонометричниий і хроматографічний методи.

^ Оптичні методи засновані на зміні спектра й зсуві інтерференційної картини світла, що проходить через газ.

Фотокольорометричниий метод заснований на використанні розчинів, індикаторних стрічок або трубок з порошком, що змінюють свій колір при взаємодії з певними газовими компонентами.

В основу кондуктометричного методу покладено поглинання аналізованого компонента газової суміші відповідним розчином і вимір його електропровідності.

Кулонометричниий метод заснований на протіканні електрохімічної реакції між аналізованим газом й електролітом. У результаті цієї реакції на електродах з'являється електрорушійна сила, пропорційна концентрації газу.

При хромотографічному методі поділ газової суміші на складові компоненти відбувається під час руху її через колонку, яка заповнена адсорбентом. У зв'язку з різними фізичними властивостями газових компонентів суміші вони просуваються з різною швидкістю й адсорбуються на різній глибині стовпчика. За допомогою хроматографічного методу можна проводити якісний і кількісний аналіз різних домішок повітря із чутливістю до 10-9 …10-12 %.

При експресному визначенні токсичних речовин використовується в основному лінійно-калориметричний метод. У цьому випадку при проходженні повітря через індикаторні трубки, заповнені спеціальним порошком- поглиначем, відбувається зміна його кольору. Довжина кольорового шару пропорційна концентрації досліджуваної речовини.
^ 2.4 Прилади хімічної розвідки й спостереження
Основними приладами є військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР) і аналогічний йому напівавтоматичний прилад хімічної розвідки (НПХР), призначені для виявлення й визначення ступеня зараження отруйними й сильно діючими отруйними речовинами повітря, місцевості, техніки й т.д. Принцип виявлення й визначення ОР даними приладами заснований на лінійно-кольорометричному методі. Залежно від того, який був узятий індикатор та як він змінив колір, визначають тип ОР та його приблизну концентрацію у повітрі. У відмінності від ВПХР прилад ПХР має електричний насос і можливість одночасного аналізу всіх індикаторів.

Для ретельніших досліджень хімічного зараження в польових умовах використовується прилад ПХЛ-54 (польова хімічна лабораторія). Крім перелічених приладів на стаціонарних постах можуть використовуватися автоматичні газоаналізатори ГСП-1 та ГСП-11. Вони призначаються для безперервного визначення наявності у повітрі ОР і радіоактивного випромінювання. Прилад прокачує повітря через стрічку, що змочена реактивом, який у разі наявності відповідної хімічної речовини змінює колір. Це фіксує фотоелемент, завдяки чому подається світловий та звуковий сигнали.

Для вимірювання концентрації метану або вуглекислого газу в повітрі виробничих та побутових приміщень використовують інтерферометр ШІ-11 та ін.

^ Засоби індивідуального захисту
План

1 Класифікація ЗІЗ і їх коротка характеристика

2 Засоби захисту органів дихання
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   35

Похожие:

Конспект лекцій з дисципліни «безпека життєдіяльності» iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
Методичні вказівки до виконання практичних робіт з дисципліни «Безпека життєдіяльності» розробив Федишин О. О. – викладач ІІ категорії...
Конспект лекцій з дисципліни «безпека життєдіяльності» iconОпорний конспект з дисципліни „Організація торгівлі” Міністерство...
Опорний конспект лекцій з дисципліни „Організація торгівлі” для студентів напряму підготовки 030510 денної форми навчання / Укладач...
Конспект лекцій з дисципліни «безпека життєдіяльності» iconРобоча навчальна програма з курсу “Безпека життєдіяльності” розроблена...
Програму схвалено на засіданні науково-методичної комісії з цивільної безпеки Науково-методичної ради мон 16. 02. 2011 р., протокол...
Конспект лекцій з дисципліни «безпека життєдіяльності» iconРобоча навчальна програма з курсу “Безпека життєдіяльності” розроблена...
Програму схвалено на засіданні науково-методичної комісії з цивільної безпеки Науково-методичної ради мон 16. 02. 2011 р., протокол...
Конспект лекцій з дисципліни «безпека життєдіяльності» iconКонспект лекцій з дисципліни «Управління біржовою діяльністю»
Управління біржовою діяльністю для студентів напряму – Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності / Укл.: Котова Марина Володимирівна....
Конспект лекцій з дисципліни «безпека життєдіяльності» iconКонспект лекцій для студентів спеціальності „Менеджмент організацій” Запоріжжя 2007
Конспект лекцій з курсу “ Інформаційні системи менеджменту” для студентів денної та заочної форм навчання спеціальності „Менеджмент...
Конспект лекцій з дисципліни «безпека життєдіяльності» iconЗагальна психологія. Конспект лекцій
Книга включає в себе повний курс лекцій з загальної психології, написана доступною мовою І буде незамінним помічником для тих, хто...
Конспект лекцій з дисципліни «безпека життєдіяльності» iconР. С. Яким Безпека життєдіяльності людини
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист №1/11-6119...
Конспект лекцій з дисципліни «безпека життєдіяльності» iconТематичний план лекцій з дисципліни

Конспект лекцій з дисципліни «безпека життєдіяльності» iconКонспект лекцій. Частина перша для студентів напряму 050202 «Автоматизація...
Комп’ютерна техніка та организация обчислювальних робіт. Частина перша: Конспект лекцій для студ напряму 050202 «Автоматизація І...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2015
контакты
userdocs.ru
Главная страница