Розділ 7 оцінка ринкової вартості машин І обладнання основні поняття розділу


Скачать 372.6 Kb.
НазваниеРозділ 7 оцінка ринкової вартості машин І обладнання основні поняття розділу
страница1/3
Дата публикации18.07.2013
Размер372.6 Kb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Математика > Документы
  1   2   3



Р озділ 7. ОЦІНКА РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ МАШИН І ОБЛАДНАННЯ

Розділ 7

ОЦІНКА РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ МАШИН І ОБЛАДНАННЯ

Основні поняття розділу:

  • Інвентарний об’єкт

  • Класифікація та ідентифікація машин та обладнання

  • Технологічне, функціональне, економічне старіння

  • Строк служби



7.1. Об’єкт, цілі та особливості оцінки машин та обладнання
Машини та обладнання створюють техніко-технологічну основу будь-якого підприємства, зумовлюючи значну частину його індустріального потенціалу.

Вживаний у практиці господарювання термін “машини та обладнання” має більш широке значення і не зводиться тільки до четвертої групи типової класифікації основних фондів, яка використовується діючими системами бухгалтерського обліку та статистики. До складу машин та обладнання нерідко включають такі об’єкти, як транспортні засоби, окремі види інструменту та виробничо-господарського інвентарю і деякі передавальні пристрої.

Як об’єкт оцінки машини та обладнання являють собою рухоме майно (власність). На відміну від об’єктів нерухомості (будинків і споруд), вони непов’язані жорстко з землею і можуть бути переміщені (відкріпленні від нерухомості) без нанесення непоправної фізичної шкоди як самим собі, так і нерухомості.

Специфічною рисою машин та обладнання є їх різноманітність по функціональному призначенню, типам, маркам, моделям, технічними характеристикам та конструкторським рішенням. Тому приступаючи до оцінки, слід визначитися з первинним об’єктом оцінки. Звичайно, для цього використовують інвентарний об’єкт, під яким розуміють закінчений пристрій, предмет чи комплекс предметів зі всіма пристосуваннями та приладдями, що відносяться до нього. У відповідності до цього, інвентарними об’єктами вважаються [3]:

  • по передаточним пристроям — кожен самостійний пристрій, який не являється складовою частиною будинку чи споруди;

  • по силовим машинам та обладнанню — кожна силова машина з фундаментом та всіма пристосуваннями, приладдями, приборами та обмежувальною загорожею до неї;

  • по робочим машинам та виробничому обладнанні — кожен станок чи апарат, включаючи всі пристосування, приладдя, прибори та обмежувальну загорожу до нього, а також фундамент на який змонтовано даний об’єкт;

  • по транспортним засобам — кожен об’єкт транспортних засобів зі всіма його пристосуваннями та приладдями (наприклад, такий інвентарний об’єкт як вантажний автомобіль, включає запасні колеса з камерами та покришками, а також комплект інструменту);

  • по інструментам та інвентарю — кожен предмет, який має самостійне значення і не являється частиною будь-якого інвентарного об’єкту (машини, станка, апарату, агрегату тощо).

Пошук та ідентифікація інвентарних об’єктів проводиться за їх номерами, які є обов’язковими при постановці на баланс підприємства. До того ж на кожен інвентарний об’єкт машин та обладнання в бухгалтерії оформляється інвентарна картка, де відображені дані первинних документів. Наприклад, інформація акту прийняття чи передачі засобів праці, їх технічних паспортів, відомості про основні характеристики об’єкту, про його початкову, відновну та залишкову вартість, час виготовлення та введення в експлуатацію й інше, що необхідно для його оцінки. Крім того, визначається в якому структурному підрозділі підприємства знаходиться об’єкт та у якої матеріально відповідальної особи він стоїть на обліку.

У залежності від цілей, мотивів і масштабів оціночних робіт первинним об’єктом оцінки можуть виступати не тільки окремі інвентарні одиниці, виявлені та взяті на облік у процесі останньої інвентаризації майна чи безпосередньо у ході так званої роздрібної оцінки (“розсипом”), але й тим чи іншим чином скомпоновані групи інвентарних одиниць (групова оцінка), а також виробничо-технологічні комплекси взаємопов’язаних машин та обладнання (системна оцінка).

При груповій оцінці, яка частіше всього застосовується при директивних переоцінках основних фондів, внаслідок стислих строків їх проведення, виділяється об’єкт типо-представник, який найкращим чином враховує оціночні параметри машин, що включені до групи, а результати його оцінки автоматично розповсюджуються на всі об’єкти групи.

В якості первинних об’єктів, при системній оцінці, розглядаються комплекси технологічних машин та допоміжних пристроїв, поєднаних (локалізованих) в єдину систему або технологією виробництва кінцевої продукції, або місцем їх установки (дільниця, корпус, цех). До цього ж типу відносяться комплекси обладнання виробничих модулів міні-фабрик, міні-заводів з переробки сільськогосподарської продукції, виробництву продовольчих товарів та інше.

Таким чином, об’єктом оцінки техніко-технологічного потенціалу підприємств можуть бути:

  1. машинний чи верстатний парк підприємства в цілому та/чи його структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць тощо);

  2. технологічні комплекси (поточні і автоматичні лінії, роботизовані комплекси, гнучкі виробничі модулі тощо);

  3. функціонально самостійні машини, агрегати та установки.

Оціночні роботи мають на меті розрахунок та обгрунтування ринкової вартості машин та обладнання на певну дату. В окремих випадках, коли намічені комерційні угоди з продажем, купівлею та обміном обладнання розтягнуті у часі, то його оцінка може проводитися на декілька моментів. Такий підхід дозволяє враховувати зміни вартості машинної техніки в часі під впливом ринкового середовища, а також фізичного зносу, технологічного та функціонального старіння.

Цілі оцінки чи причини, що зумовлюють необхідність проведення експертизи, як правило, регламентуються національним законодавством. У цілому вони виникають у сфері правовідносин між фізичними, юридичними особами та державою, пов’язаних з володінням, розповсюдженням і використанням технічних засобів.

У кожному конкретному випадку, щоб отримати достовірні результати, оцінщик повинен знати завдання та мотиви, по яким організується оцінка. Це дозволяє йому правильно обирати потрібний методичний інструментарій, обгрунтовувати вид вартості та практичний метод оцінки. В разі необхідності замовник може поставити декілька цілей оцінки, наприклад, підприємець хоче дізнатися оціночну вартість транспортних засобів чи з метою страхування, чи з метою застави для забезпечення кредиту. Як справедливо відзначається у літературі, обидві цілі не виключають одна одну, а окремі процедури обстеження та аналізу для них співпадають, але кінцеві значення вартості, у даному випадку страхової та ліквідаційною, будуть різними.

Досвід оціночних робіт дозволяє визначити найбільш типові ситуації, тобто конкретні обставини й умови, які зумовлюють необхідність проведення оцінки машин та обладнання. До них належать:

  1. Продаж зайвих для виробництва машин та обладнання.

  2. Оформлення застави під певну частину рухомого майна з метою отримання кредитних ресурсів для реалізації комерційних угод.

  3. Страхування машин та обладнання як майна підприємства.

  4. Передача машин та обладнання у оренду, лізинг.

  5. Визначення бази оподаткування (у складі основних виробничих фондів) для нарахування податку на майно.

  6. Визначення інвестиційної вартості машин та обладнання при обгрунтуванні інвестиційних проектів.

  7. Оцінка вартості машин та обладнання, що імпортується , для нарахування мита, зборів та інших платежів.

  8. Оцінка вартості машин та обладнання як проміжний етап при загальній оцінці потенціалу підприємства (бізнесу).

  9. Передача та оформлення в якості внеску до статутного фонду іншого підприємства.

  10. Банкрутство підприємства і розподіл його майна в рахунок погашення боргів між кредиторами.

  11. Ліквідація та утилізація об’єктів внаслідок зносу, стихійного лиха і т.д.

  12. Примусова конфіскація засобів праці державним органом.

  13. Оцінка для цілей розподілу майна при розформуванні товариств, корпорацій тощо.

  14. Оцінка та вартісний аналіз техніко-технологічного потенціалу окремих виробничих підрозділів, технологічних комплексів, агрегатів та інших технічних засобів для підприємства.

  15. Оцінка вартості діючого машинного парку при обгрунтуванні варіантів проведення реструктуризації виробництва, оновлення і реконструкції технічної бази підприємства та при прийнятті інших управлінських рішень щодо більш інтенсивного та ефективного використання наявного науково-технічного потенціалу, а також забезпечення його оптимального розвитку.

Крім перерахованих можуть зустрічатися й інші ситуації, що потребують оцінки вартості машин та обладнання. Однак, в кожному конкретному випадку обгрунтованість і достовірність величини вартості цих та інших майнових об’єктів сильно залежить від правильно сформульованої мети оцінки та визначеної сфери її наступного використання.

Як об’єкти оцінки машини та обладнання характеризуються рядом особливостей, що відрізняють їх від інших елементів майнового потенціалу підприємства, і в першу чергу від будинків і споруд. До основних з них належать:

  • По-перше, кількість об’єктів оцінки на підприємстві може сягати десятків тисяч різних видів обладнання, що відрізняється за призначенням, експлуатаційним і конструктивним характеристикам. Серед них зустрічаються об’єкти, що важко ідентифікувати. Вони настільки сильно пов’язані з будинками та спорудами, що можуть бути віднесені як до нерухомості, так і до обладнання. Наприклад, настінні чи настільні освітлювальні прилади, стелажі, вентиляційні та опалювальні системи в будинках по своїй суті є обладнання, але відносяться до нерухомості. Ліфт в будинку, його кабінка, привід та система управління — це обладнання, а шахта ліфта — споруда. Крім того, оцінюються не сучасні, а зняті з виробництва машини та обладнання, аналоги яких слід шукати на вторинних ринках продаж чи в дореформених прейскурантах оптових цін та номенклатурних каталогах.

  • По-друге, в аналізованій предметній сфері оцінки немає таких узагальнюючих техніко-економічних показників як вартість 1 м2 площі, 1 м3 об’єму, 1 погонного метра довжини та інше, що широко використовуються при оцінці будинків та споруд, передавальних пристроїв та полегшують їх оцінку.

  • По-третє, для швидко мінливих поколінь машин більш актуальнішою, більш важкою для визначення і більш значимою за своїми наслідками, ніж для нерухомості, являється проблема фізичного зносу, функціонального, технологічного і зовнішньоекономічного старіння засобів праці, а також пов’язаного з цим їх знецінення.

  • По-четверте, оцінку вартості машин та обладнання дуже утруднює велика частка імпортного обладнання у складі машинного парку підприємства, яке, як правило, неспівставне з вітчизняними зразками не тільки по технічному рівню та якості, але й по вартісним (монопольно високим) параметрам.

Зустрічаються й інші оціночні ситуації, пов’язані з наявністю значної частки спеціального (нестандартного) обладнання, яке не має відкритого ринку, встановленням ремонтопридатності об’єктів оцінки, що визначається не тільки технічним оснащенням підприємства, складністю технології ремонту, але й можливістю придбання необхідних комплектів запасних частин, які часто вже не випускаються і т.д.

Постійне збільшення кількості видів, типів, марок, типорозмірів машинобудівних виробів, зростання кількості продавців і покупців призводять до прискорення накопичення цінової інформації. Така ситуація потребує створення і постійної актуалізації бази даних ринкових цін на машини та обладнання. Оцінка останніх без використання сучасних комп’ютерних технологій малоефективна, а нерідко зовсім неможлива.
^ 7. 2. Класифікація й ідентифікація машин та обладнання
Велика різноманітність машин та обладнання, їх конструкційних, функціональних та інших характеристик створює об’єктивні труднощі для побудови науково обґрунтованої та практично корисної класифікації. Інженерно-технічна складність даної проблеми ще більше ускладнюється через відмінності мети та завдань, заради яких будується певна класифікація.

Існуючі системи класифікації основних фондів, видів економічної діяльності, продукції та послуг, галузеві класифікатори машин та обладнання не враховують особливостей оціночної діяльності та відіграють допоміжну роль у її інформаційному забезпеченні.

Цільова орієнтація класифікації машин та обладнання, що підлягають оцінці, полягає у забезпеченні ідентичності інформаційно-довідкового матеріалу, методичного інструментарію та технології оцінки однорідних видів обладнання. Ця обставина визначає наступні способи групування об’єктів оцінки:

  1. за належністю до основних фондів — віднесені до виробничих чи невиробничих основних фондів;

  2. за роллю у виробничому процесі:

  • основне технологічне обладнання;

  • обладнання для виготовлення продукції (надання послуг);

  • допоміжне обладнання;

  • обладнання зайняте на побічних та обслуговуючих роботах.

  1. за правом власності: власне; безкоштовно отримане у тимчасове користування; орендоване у іншого власника (у тому числі по лізингу); здане у оренду.

  2. за способом придбання та походженню:

  • вітчизняне, придбане новим;

  • імпортне, придбане новим;

  • вітчизняне, бувше у вжитку;

  • імпортне, бувше у вжитку;

  • виготовлене власними силами.

  1. за етапом життєвого циклу:

  • недавно отримане обладнання та підготовлюване до експлуатації;

  • обладнання, що експлуатується;

  • обладнання, що перебуває у капітальному ремонті, проходить модернізацію, технічне доозброєння та інше;

  • законсервоване та запасне (в тому числі мобілізаційне) обладнання;

  • обладнання, що підготовлюється до вибуття, продажі та передачі;

  • обладнання виведене з експлуатації, що підлягає утилізації (у тому числі через технологічне, функціональне та економічне старіння).

  1. за рівнем універсальності: стандартно універсальне, вітчизняного чи закордонного виробництва; спеціалізоване, що випускається на базі універсального; спеціальне, виготовлене за індивідуальним замовленням.

Важливе значення при проведенні оціночних робіт має ідентифікація об’єкту оцінки, тобто встановлення відповідності між документацією на об’єкт та його реальним станом. У процесі ідентифікації складається чи уточнюється інвентарний список оціночних одиниць обладнання по їх фактичній наявності, перевіряється та приводиться у відповідність до їх реального стану основна вихідна інформація про об’єкти оцінки. Вона створює основу опису (лістингу) обладнання, що підлягає оцінці. Розгорнута структурна характеристика документу проілюстрована на прикладі металообробного обладнання і має наступний вигляд:

  • найменування та модель станка;

  • призначення та опис виконуваних функцій;

  • габаритні розміри та маса конструкції;

  • основні технічні характеристики, що дозволяють визначити споживчі характеристики станка (наприклад, відстань між “центрами” важлива для визначення потужності токарного станка, довжина та ширина фрезерування — для фрезерного, висота — для радіально-свердлильного, вагові параметри — для ковальсько-пресувального обладнання);

  • характеристика системи управління;

  • перелік додаткового приладдя, яким стандартно комплектується станок;

  • рік виготовлення, дата введення у експлуатацію, нормативний строк служби;

  • відомості про ремонт і технічне обслуговування, заміну окремих вузлів та агрегатів;

  • поточна продажна ціна чи вартість заміщення аналогічною технікою;

  • назва та реквізити фірми-виробника;

  • інша інформація по об’єкту оцінки;

  • відомості по додатковому приладдю, що не включаються у стандартну комплектацію станка.

У процесі збору, перевірки та вивчення техніко-економічних характеристик проводиться зовнішній огляд машин та обладнання, що дозволяє визначити загальний фізичний стан об’єкту, умови організації робочого місця, експлуатаційну готовність, надійність і безпечність роботи, його екстенсивне та інтенсивне завантаження, а також реальну продуктивність.

Якість ідентифікації і технічної експертизи машин та обладнання, що оцінюються, багато в чому залежить від повноти та об’єктивності необхідної інформації. Внутрішніми джерелами інформації служать інвентарні картки, технічні паспорти та описи, стандарти та технічні умови, акти прийняття-передачі, документи бухгалтерського обліку, а також додаткові відомості, отримані шляхом опитування спеціалістів і робітників підприємства. При укладенні договору на оцінку машин та обладнання вказується склад документів та строки їх надання адміністрацією підприємства для своєчасного початку оціночних робіт. Зовнішніми джерелами інформації можуть бути номенклатурні довідники, прейскуранти, каталоги, прайс-листи, бюлетені товарних бірж, рекламні матеріали на ярмарках і виставках, періодична преса, бази даних фірм-оцінщиків та інші інформаційні масиви.
^ 7.3. Вплив зносу на вартість машин та обладнання
Відносно до проблем оцінки, знос означає втрату вартості об’єкту в процесі його експлуатації чи тривалого зберігання, впливу науково-технічного прогресу та зовнішнього економічного середовища. Зменшення вартості відбувається внаслідок матеріального зносу, під яким слід розуміти втрату об’єктом корисних властивостей у результаті природних процесів, зносу конструктивних елементів під час експлуатації, а також під впливом зовнішніх негативних факторів (аварій, перевантажень, стихійних лих та ін.). Якщо вартість понизилася внаслідок втрати об’єктом конкурентоспроможності, падіння ринкового попиту порівняно з аналогічними об’єктами, то це свідчить про його техніко-економічне старіння (знос). Закордонні фахівці в галузі оцінки майна виділяють техніко-економічне старіння та пов’язане з ним знецінення на три види: технологічне, функціональне та економічне (зовнішнє).

Технологічне старіння прийнято вважати наслідком науково-технічного прогресу в сфері створення нових конструкцій, технологій і матеріалів, що проявляється у знеціненні пов’язаної з ними техніки порівняно з новими аналогами, які купуються за меншою ціною та потребують менших експлуатаційних витрат (обслуговування та ремонт).

Функціональне старіння — це знецінення об’єкта в результаті невідповідності його параметрів і характеристик оптимальному техніко-економічному рівню, що забезпечує достатню для сучасного виробництва потужність, точність, надійність, енергоємність, екологічність та інші споживчі властивості.

Економічне старіння — це знецінення об’єкта зумовлене впливом зовнішніх факторів (зміна ринкової рівноваги попиту та пропозиції, запровадженням законодавчих обмежень на використання певного виду устаткування через невідповідність екологічним чи ергономічним критеріям, погіршення якості сировини і т.д.)

Фізичний знос і техніко-економічне старіння в кожному конкретному випадку проявляються у системі, тому при оцінці враховується сукупний знос як сума втрат його вартості під впливом усіх видів старіння.

Приклад. Об’єкт оцінки має повну вартість заміщення 100 тис.грн. Величина фізичного зносу об’єкту досягає 40%, технологічне старіння складає 15%, функціональне старіння — 10% і економічне старіння — 12 %.

Необхідно визначити оціночну вартість об’єкту.

Розв’язок:

  1. Визначаємо сумарні втрати вартості шляхом додавання до фізичного зносу всіх інших складових, що визначають старіння об’єкту:

40% + 15% + 10% + 12% = 77%

  1. Визначаємо оціночну вартість об’єкту:

100 – 100 * 0,77 = 23 тис.грн.

Якщо сукупний знос об’єкта оцінки під впливом всіх факторів старіння перевищує 100%, то коефіцієнт (К0), що враховує знецінення від сукупного старіння (зносу), можна визначити за формулою [4], яку слід доповнити складовою технологічного старіння об’єкту:

, (7.1)

де КФ — коефіцієнт фізичного зносу;

КТС — коефіцієнт технологічного старіння;

КФУ — коефіцієнт функціонального старіння;

КЕС — коефіцієнт економічного старіння.

Наприклад, якщо станок фізично зношений на 50%, технологічно застарів на 25%, функціонально — на 35% і економічно — на 20%, то коефіцієнт сукупного знецінення об’єкту буде дорівнювати:



На фізичний знос машин та обладнання в кожному конкретному випадку впливає багато специфічних факторів, що потребує прямих методів визначення його величини. Вони засновані на огляді об’єктів оцінки, випробуванні у різноманітних режимах роботи, оцінці спрацювання найважливіших вузлів, зовнішніх і внутрішніх дефектів і пов’язаних з ними втрат товарної вартості. У випадку необхідності можуть діагностуватися всі найважливіші параметри функціонування засобу праці, а також виготовленого на ньому тестового виробу.

Внаслідок складності оціночних робіт, значну трудомісткість і тривалість діагностичного циклу використання прямих методів у вкрай обмежено. Тому перевага віддається непрямим методам визначення фізичного зносу машин та обладнання, які базуються на їх огляді, вивченні експлуатаційних умов, інформації про ремонти та вкладення грошових коштів у забезпечення працездатного стану.

Найбільше поширення здобули наступні непрямі методи визначення фізичного зносу об’єкту:

1. Метод “ефективного віку” — базується на міркуваннях фахівця-експерта чи самого оцінщика щодо фактичного стану машини (обладнання) виходячи з її зовнішнього вигляду, умов експлуатації та інших факторів, а також припущень про можливість достовірного визначення строку служби об’єкту. При використанні даного методу, аналогічно до визначення зносу будинків та споруд, використовуються наступні терміни та визначення:

  • ^ Строк служби (строк економічного життя)С) — це період часу від дати встановлення до дати виведення з експлуатації об’єкта (чи повністю відпрацьовано ресурс об’єкта).

  • Залишковий термін службиЗ) — прогнозована кількість років до виведення об’єкту з експлуатації (чи залишковий ресурс можливого напрацювання).

  • Хронологічний (фактичний) вікХ) — кількість років, що проминули від дати створення об’єкта (чи напрацювання).

  • ^ Ефективний вікЕ) — різниця між строком служби і залишковим строком служби (чи розмір напрацювання об’єкту за минулі роки): СЕ = СС – СЗ.

Нормовані галузевими стандартами строки служби для різних груп обладнання і механізмів відображають їх експлуатаційні можливості в середньостатистичних умовах роботи. Тому для оцінщика вони мають не більш ніж довідковий характер. У кожному конкретному випадку визначення залишкового терміну служби обладнання необхідно враховувати реально існуючий на момент оцінки рівень фізичного зносу. Відмінності фактичних вікових параметрів засобів праці визначають методичні особливості розрахунку коефіцієнту їх фізичного зносу:

  • для порівно нового обладнання при нормальних умовах експлуатації він визначається наступним чином:

(7.2)

  • для більш старого складного обладнання коефіцієнт розраховується за такою формулою:

(7.3)

  • для обладнання, що відпрацювало термін більший за строк його економічного життя, яке продовжує все ще працювати, хоча по бухгалтерським документам на нього вже нараховано 100% зносу, коефіцієнт визначається таким чином:

, (7.4)

С*З — залишковий строк служби, визначений експертним шляхом

  • для капітально відремонтованого обладнання, коефіцієнт визначається за формулою:

(7.5)

Ефективний строк служби визначається наступним чином:

, (7.6)

де СХ1, СХ2 … СХі — відповідно хронологічний вік частин об’єкту, які було капітально відремонтовано та підпадаючих під ремонт;

k1, k2 … ki — процентне співвідношення цих частин об’єкту в загальній їх сукупності.

2. Метод експертизи стану передбачає залучення спеціалістів-експертів, в тому числі можливо й робітників служби головного механіка та ремонтних підрозділів підприємства, для оцінки фактичного стану обладнання та визначення рівня його фізичного зносу. Для того, щоб експерти керувалися єдиними критеріями оцінки зносу на основі накопиченого досвіду діагностичних робіт, складають спеціальні оціночні шкали (наприклад, див. табл. 7.1).

Коефіцієнт фізичного зносу визначається за наведеною шкалою або в залежності від фактичного стану об’єкту, оціненого експертним шляхом (“добре”, “задовільно” і т.д.), або в залежності від прогнозованого залишкового терміну служби, вираженого у відсотках.

Наприклад. Необхідно визначити коефіцієнт фізичного зносу верстату, який відпрацював 5 років, капітально відремонтований та, на думку двох експертів, його технічний стан задовільний, а, на думку третього, — добрий.

Розв’язок. По даним таблиці 7.1, оцінці технічного стану “добре” відповідає коефіцієнт зносу 20 – 35%. З цього інтервалу, для практичних розрахунків його усереднене значення 28%. Відповідно, оцінці “задовільно” відповідає значення коефіцієнта зносу з інтервалу 40 – 60%, а усереднене значення — 50%.

При однаковій вагомості точок зору (думок, міркувань) експертів, що в даному випадку дорівнює 0,33, розрахунковий показник дорівнює:

28  0,33+ 50  0,33+50  0,33 = 42,24%

2. Строк економічного життя фрезерного станка складає 16 років, на момент оцінки він відпрацював на машинобудівному заводі в нормальних умовах 4,5 роки. Визначити коефіцієнт фізичного зносу станка.

Розв’язок. Визначимо прогнозований залишковий термін служби станка у %:



По таблиці 7.1. визначаємо коефіцієнт фізичного зносу, що складає 28%

^ Таблиця 7.1

Шкали експертних оцінок для визначення ступеня зносу при обстеженні технічного стану машини та обладнання.


Рівень зносу

(знецінення), %
^

Характеристика технічного стану


Залишковий термін служби, %

0

НОВЕ



Обладнання нове, встановлене і ще не експлуатується, знаходиться у відмінному стані.

100

5

95

10
^

ДУЖЕ ДОБРЕ



Практично нове обладнання, що недовго було в експлуатації і не вимагає ремонту та заміни деталей чи агрегатів.

90

15

85

20

ДОБРЕ



Обладнання, що вже було в експлуатації, повністю відремонтоване чи відновлене.

80

25

75

30

70

35

65

40

ЗАДОВІЛЬНЕ



Обладнання, що було в експлуатації, вимагає деякого ремонту чи заміни окремих незначних деталей, вузлів.

60

45

55

50

50

55

45

60

40

65
^

УМОВНО ПРИДАТНЕ



Обладнання, що було в експлуатації, придатне до експлуатації, але вимагає значного ремонту або заміни головних (суттєвих) деталей, вузлів.

35

70

30

75

25

80

20

85

НЕЗАДОВІЛЬНЕ



Обладнання, що було в експлуатації, вимагає капітального ремонту, такого як заміна основних робочих органів, основних агрегатів.

15

90

10

97,5
^

НЕПРИДАТНЕ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ



Обладнання, яке немає реальних перспектив продажу, крім реалізації по вартості конструкційних (основних) матеріалів.

2,5

100

0
  1   2   3

Похожие:

Розділ 7 оцінка ринкової вартості машин І обладнання основні поняття розділу iconРозділ 10 оцінка вартості бізнесу основні поняття розділу
Загалом, при визначенні вартості бізнесу використовуються детально описані вище три основні підходи — витратний, результатний (дохідний)...
Розділ 7 оцінка ринкової вартості машин І обладнання основні поняття розділу iconОцінка вартості земельної ділянки, будівель І споруд основні поняття розділу
Теоретичні аспекти визнання земельних ділянок та інших об’єктів складовими частинами потенціалу підприємства
Розділ 7 оцінка ринкової вартості машин І обладнання основні поняття розділу iconРозділ 9 трудовий потенціал підприємства та його оцінка основні поняття розділу
З усіх елементів соціально-економічної системи підприємства тільки персонал володіє знатністю активно І самостійно реагувати на динамічні...
Розділ 7 оцінка ринкової вартості машин І обладнання основні поняття розділу iconРозділ 5 методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства основні поняття розділу
Не є виключенням І потенціал підприємства, як узагальнююча характеристика його сукупних господарських можливостей щодо поточного...
Розділ 7 оцінка ринкової вартості машин І обладнання основні поняття розділу iconРозділ 4 теоретичні основи оцінки потенціалу підприємства основні поняття розділу
Основні елементи знаходяться між собою у певному зв'язку І відношеннях. Процес оцінки протікає також у визначеній послідовності І...
Розділ 7 оцінка ринкової вартості машин І обладнання основні поняття розділу iconТема 10
Оцінка вартості бізнесу – це акт чи процес формування точки зору оцінювача та підрахунку вартості бізнесу, цілісного майнового комплексу,...
Розділ 7 оцінка ринкової вартості машин І обладнання основні поняття розділу icon20 теоретичні аспекти ринкової трансформації економіки україни основні...
Наслідком такої приватизації є поступове зосередження засобів виробництва та великих пакетів акцій високорентабельних підприємств...
Розділ 7 оцінка ринкової вартості машин І обладнання основні поняття розділу iconПсихічні властивості особистості. Основні поняття теми: 
Основні поняття теми: темперамент, холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік, екстраверсія, інтроверсія, характер, акцентуація, риси...
Розділ 7 оцінка ринкової вартості машин І обладнання основні поняття розділу iconЛекція Апаратне забезпечення автоматизації процесів торгівлі
Контрольно-касовий апарат (машина). Вагове обладнання. Штрих-кодування та сканери штрих-кодів. Принтери етикеток та маркувальне обладнання....
Розділ 7 оцінка ринкової вартості машин І обладнання основні поняття розділу iconСутність курсу “Механічне обладнання
Основною задачею спеціалістів нашої кафедри в цьому процесі є більш обґрунтовано визначати енергетичні залежності, надати їм загальному...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2015
контакты
userdocs.ru
Главная страница