О. М. Ковальова Н. А. Сафаргаліна-Корнілова




НазваниеО. М. Ковальова Н. А. Сафаргаліна-Корнілова
страница59/63
Дата публикации26.05.2013
Размер8.72 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Медицина > Документы
1   ...   55   56   57   58   59   60   61   62   63

6.3. Лабораторні методи дослідження

Загальний клінічний аналіз крові включає визначення кількості еритроцитів, концентрації гемоглобіну, кольорового показника, кількості лейкоцитів, оцінку лейкоцитарної формули, тромбоцитів, визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ).

Значення загального клінічного аналізу крові:

– дозволяє оцінити функціональний стан організму (реактивність організму по відповідях лейкоцитарної формули на інфекцію та інші патологічні процеси; стан еритропоезу по кількості ретікулоцитів при крововтратах);

– допомагає встановити діагноз (захворювання крові, запальний процес, гнійно-септичний стан, специфічний імунний процес);

– дає можливість провести диференціальну діагностику ряду патологічних станів (наприклад, стенокардії та інфаркту міокарду: при однаково вираженому больовому синдромі інфаркт міокарда супроводжується раннім лейкоцитозом на тлі нормальної ШОЕ, а при стенокардії загальний клінічний аналіз крові без змін), загальний клінічний аналіз крові допомагає розмежувати вірусну і бактеріальну інфекції;

– допомагає оцінці тяжкості та активності гострого процесу, а при хронічних захворюваннях дозволяє виявити стадію загострення;

– допомагає визначити перебіг захворювання, виявити ускладнення (негативна динаміка в довгостроково хворіючих осіб вказує на розвиток ускладнень);

– дозволяє контролювати ефективність проведеного лікування (захворювання системи крові, запальні та інфекційні процеси);

– дозволяє прогнозувати перебіг патологічного процесу на підставі реактивності та опірності організму за даними лейкограми.
Фактори, що впливають на показники загального клінічного аналізу крові

Стать. Полові розходження загального клінічного аналізу крові обумовлені пригнічуючим впливом естрогенів на еритропоез, в зв'язку з цим у жінок еритроцитів менше в порівнянні з чоловіками; у дітей і людей похилого віку показники загального клінічного аналізу крові приблизно однакові в осіб обох статей.

Вік. В немовлят відзначається підвищена кількість еритроцитів і швидкий їхній розпад протягом першого тижня життя, що обумовлено компенсаторною реакцією у відповідь на перехід від внутрішньоутробного до зовнішнього дихання, а також посиленням обміну речовин, що вимагають підвищеної кількості кисню; в літніх осіб зменшення еритроцитів обумовлене, з одного боку, виснаженням кровотворних органів, а з іншого боку – зниженням обміну речовин і уповільненням окислювально-відновних реакцій.

Положення в просторі. В положенні лежачи відбувається перерозподіл крові з депонуванням її на периферії, що служить хибною позитивною динамікою в "лежачих" хворих, у яких кількість еритроцитів трохи вище, ніж у вертикальному положенні.

Фізіологічне та емоційне навантаження підсилює еритропоез в результаті активізації симпатоадреналової системи і підвищення обміну речовин.

Харчовий фактор збільшує кількість лейкоцитів і їхню фагоцитарну активність. Кількість їжі, а саме склад білків і жирів, впливає на згортання крові.

Атмосферний тиск. Наприклад, при підйомі в гори, у льотчиків під час польоту в зв'язку зі зменшенням атмосферного тиску зменшується розчинність газів в крові і в умовах відносної гіпоксії компенсаторно збільшується кількість еритроцитів; в підводників і водолазів, навпаки, кількість еритроцитів зменшується.

Умови забору крові для клінічного аналізу:

– вранці (виключають фізичний і емоційний фактор);

– натще (виключають харчовий фактор);

– сидячи (виключають можливий перерозподіл крові);

– з четвертого пальця руки, що має самостійну синовіальну піхву, що виключає можливість поширення інфекції;

– прокол на бічній поверхні пальця (більше розвита капілярна мережа, менше нервових закінчень, що виключає емоційний фактор в легкозбудних осіб);

– прокол роблять на глибину 3-4 мм, щоб кров спокійно витікала; при недостатній глибині (1-2 мм) механічне видавлювання крові призводить до деформації формених елементів і домішок міжтканинної рідини; при надмірно глибокому проколі, особливо в дітей, можливе ушкодження окістя і розвиток ускладнень у вигляді остеомієліту.
Таблиця 6.1

Нормальні показники периферичної крові

Показник

Чоловіки

Жінки

Еритроцити

4,0-5,1х1012

3,7-4,7х1012

Гемоглобін

130-160 г/л

120-140 г/л

Колірний показник

0,86-1,05

Тромбоцити

180-320х109

Кількість лейкоцитів

4,0-8,8х109

Лейкоцитарна формула:

– мієлоцити

– метамієлоцити

– нейтрофіли:

паличкоядерні

сегментоядерні

– еозинофіли

– базофіли

– лімфоцити

– моноцити

плазматичні клітини


відсутні

відсутні
0,04-0,300х109/л (1-6 %)

2,0-5,5х109/л (45-70 %)

0,02-0,3х109/л (0-5 %)

0-0,065х109/л (0-1 %)

1,2-3,0х109/л (18-40 %)

0,09-0,6х109/л (2-9 %)

відсутні

ШОЕ, мм/год

1-10

2-15


Еритроцити і гемоглобін

Фактори, що впливають на еритропоез:

– кількість кисню в атмосфері і розчиненого в крові;

– еритропоетин (90 % виробляється в нирках);

– гіпоксія будь-якого ґенезу (дихальна недостатність, порушення спорідненості гемоглобіну до кисню, зниження парціального тиску кисню);

– андрогени (сприяють біосинтезу еритропоетину).

Способи визначення кількості еритроцитів:

– метод підрахунку в лічільній камері Горяєва.

– фотометричний метод,

– електронно-автоматичний метод.

Метод підрахунку в рахунковій камері Горяєва. Принцип методу: в строго визначеному об’ємі камери підраховують під мікроскопом кількість еритроцитів, а потім роблять перерахування отриманого результату на 1 мкл крові. Кров попередньо розводять пробірочним методом, запропонованим Н.М. Ніколаєвим, що полягає в наступному: в чисту конічну пробірку точно відмірюють піпеткою 4 мл розводящої рідини (3,5 % розчину хлориду натрію), що приведе до зморщування і підвищення оптичної щільності еритроцитів; потім в пробірку обережно додають 0,02 мл капілярної крові. Одержують розведення 1:202 або приблизно 1:200; ретельно перемішують і заповнюють камеру.

Сітка Горяєва складається з 225 великих квадратів (15х15), великі квадрати розкреслені на 16 маленьких квадратів, що чергуються з чистими квадратами або розділеними тільки горизонтальними чи тільки вертикальними лініями. Глибина камери – 1/10 мм, сторона малого квадрата – 1/20 мм; об’єм малого квадрата – 1/4000 мм3 .

Еритроцити підраховують в 5 великих квадратах (5х16 = 80 малих квадратів), розташованих по діагоналі та одному осторонь: підрахунку підлягають всі еритроцити всередині малого квадрата і лежачі на прикордонних лініях, якщо вони більшою своєю половиною заходять в квадрат, а також пересічені еритроцити, розташовані на верхній і лівій лініях квадрата.

Кількість еритроцитів в 1 мкл крові розраховують за формулою:

, де

а – число еритроцитів, порахованих в малих квадратах;

б – кількість малих квадратів (80), в яких рахувалися еритроцити;

в – ступінь розведення крові (200 разів);

1/4000 – об’єм малого квадрата.

або

Фотометричний метод. Принцип методу заснований на фотометричному вимірі ступеня поглинання світла визначених довжин хвиль суспензією еритроцитів: відсоток затримки світла прямо пропорційний концентрації еритроцитів. Розводять еритроцити крові 1:500, потім знімають показання приладу і за спеціальними таблицями визначають кількість еритроцитів.

Електронно-автоматичний метод. В основі лежать 2 принципи: імпульсний і сцинтиляційний фотоелектричний.

Імпульсний метод заснований на визначенні за допомогою лічильників різниці електропровідності часток крові і рідини, використовуваної для розведення.

При сцинтиляційному фотоелектричному методі використовується автоаналізатор "Технікон". Метод менш продуктивний і зручний.

Переваги – перший метод.

Зміни еритроцитів умовно розділені на 2 групи:

1. Кількісні (збільшення чи зменшення кліток).

2. Якісні (морфологія кліток).

Збільшення кількості еритроцитів – еритроцитоз.

Таблиця 6.2

Патологічне збільшення кількості еритроцитів

Абсолютне

Відносне

Первинний еритроцитоз, обумовлений ураженням кровотворних органів, характеризується одночасним підвищенням кількості еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів. Спостерігається при істинній поліцитемії (еритремія, хвороба Вакеза)

Згущення крові:

– невпинна блювота

– тривалий пронос (холера, токсична дизентерія)

– масивні опіки

– набряки

Перерозподіл крові:

– алкоголізм

– посилене паління

– системна гіпертензія

Вторинний еритроцитоз, обумовлений патологією позакровотворних органів, а саме:

– гіпоксія (захворювання легень, уроджені вади серця);

– підвищена продукцією еритропоетину (рак нирок, гідронефроз, полікістоз нирок, рак печінки й інші);

– надлишкова кількість АКТГ і андрогенів (синдром Кушинга, феохромоцитома, гіперальдостеронізм)


Фізіологічне: у новонароджених (до 7х1012 /л); чоловіків; у пілотів, альпіністів; при фізичних навантаженнях; при емоціональних стресах; при довготривалому голодуванні; при підвищеній пітливості.

Зменшення кількості еритроцитів – еритропенія.

Физиологическое: у жінок; у водолазів, подводників; у осіб похилого віку (відносне).

Таблиця 6.3

Патологічне зменшення кількості еритроцитів

Абсолютне

Відносне

Первинна еритропенія, обумовлена пригніченням гемопоезу:

– лейкози,

– гіпо- і апластичні анемії,

– жирове переродження кісткового мозку



Розрідження крові в результаті сходження набряків, парентерального харчування та вливання плазмозамінників.

Вторинна еритропенія:

– постгеморагічні анемії,

– гемолітичні анемії,

– залізодефіцитні анемії

– В12- фолієво-дефіцитні анемії


Аналіз якісних змін заснований на дослідженні морфології еритроцитів в мазку, виготовленому за методом Романовського-Гімзе, і включає визначення розміру, форми, забарвлення клітин і наявність ядра, включень в цитоплазмі (табл. 8.4).

Ретікулоцит – це еритроцит, що містить базофільний компонент, котрий випадає при суправітальному фарбуванні у вигляді сіточки (ретікулома). За розмірами він трохи більший за нормоцит (9-11 мкм).

В дорослої людини в периферичній крові зустрічається від 2 до 10 ретікулоцитів на 1000 еритроцитів, тобто в середньому 0,7 %, межі норми – 0,2-1,2 %.

По кількості ретікулоцитів в крові судять: про ефективність еритропоезу; про ефективність лікування препаратами заліза, вітаміном В12, фолієвою кислотою.

Клінічне значення зміни ретікулоцитів. Збільшення:

– гостра кровотеча (понад 6-10 % об’єму втрати крові на 3-4 день після геморагій);

– гострий гемоліз (до 20-25 % і вище);
Таблиця 6.4

Якісні зміни еритроцитів

Ознака

(норма)

Патологічні зміни

Захворювання

Розмір:

діаметр

7-7,5мкм

Анізоцитоз – зміна розміру:

мікроцити < 6,5 мкм

макроцити – 8 мкм

мегалобласти, мегалоцити >12 мкм


Залізодефіцитні анемії

Мегалобластні анемії

Форма: двоякий, двояко-увігнутий диск

Пойкілоцитоз – зміна форми:

сфероцити – куляста форма без центрального просвітління

Хвороба Мінковського-Шофара

дрепаноцити – серповидна форма

Серповидноклітинна анемія

кодоцити – мишенєподібна клітина – зменшення товщини з темно-фарбованою зоною у центрі

Таласемія (хвороба Кулі)

дакроцити – краплеподібна форма

Гемолітична анемія, мієлофіброз

шизоцити (клітини-шпори) – шлемоподібна форма

Протези клапанів серця, ДВС-синдром

стоматоцити – щілиноподібний отвір в центрі

Спадкові або набуті гемолітичні анемії

Колір:

Нормо-хромія (рожево-червоний колір)

Анізохромія – зміна кольору:

гіпохромія – блідо-рожевий колір
гіперхромія – насичено-червоний колір

Хронічна постгемора-гічна анемія, залізо де-фіцитні анемії

В12-дефіцитна анемія

Включен-ня в цито-плазмі відсутні

Дегенеративні включення:

1. Тільця Жолі (останки ядерної речовини)

2. Кільця Кебота (останки ядерних оболонок у вигляді вісімки або овалу)

3. Базофільна зернистість (агрегована базофільна субстанція у вигляді синіх гранул)

Отруєння гемолітич-ними ядами; мегало-бластні анемії

Мегалобластні анемії, свинцева інтоксикація

Свинцева інтоксика-ція, сидеробласні анемії, мегалобласні анемії


– гемолітичні анемії (як відповідь на підвищену потребу в еритроцитах);

– лікування гемопоетичними препаратами (препарати заліза, вітаміни, фолієва кислота). Кількість ретікулоцитів починає збільшуватися з 4 дня, максимум – на 8-9 день і повертається до норми наприкінці іншого тижня.

Зменшення:

– хронічні залізодефіцитні анемії (неліковані);

– мегалобластні анемії;

– гіпо- і апластичні анемії.

Гемоглобін являє собою хромопротеїд, складається з простетичної групи, що включає залізо (гем) і білкового компоненту (глобін). Молекула гемоглобіну містить 4 гема і 1 глобін. Гем є металопорфініном – комплексом заліза з протопорфініном.

Гемоглобін – основний компонент еритроцитів, завдяки якому здійснюється головна функція крові – транспорт кисню від легенів до тканин і транспорт двоокису вуглецю в зворотному напрямку. В процесі циркуляції в судинній мережі легень гемоглобин практично цілком насичується киснем, В капілярах тканин віддає кисень.

Рівень забезпечення киснем любого органу або тканини залежить від трьох основних факторів: величини серцевого викиду і розподілення кровопостачання, концентрації гемоглобіну і спорідненості гемоглобіну до кисню.

Основні методи визначення концентрації гемоглобіну – це колориметричні методи, за допомогою яких частіше колометрують кольорові похідні гемоглобіну: хлорид гематіну, карбоксігемоглобін, цианметгемоглобін та інші.

Найбільш прості та доступні такі методі:

  • гематиновий метод (метод Салі), оснований на перетворенні гемоглобіну в присутності хлористо-водневої кислоти в хлоргемін (хлорид гематіну) коричневого кольору, інтенсивність забарвлення якого пропорційна вмісту гемоглобіну. Отриманий розчин розводять водою до стандарту, відповідного до певної концентрації гемоглобіну. Прибор – гемометр Салі;

  • цианметгемоглобіновий фотометричний метод, оснований на перетворенні гемоглобіну на цианметгемоглобін при додаванні до крові розчину Драбкіна, який містить залізосинеродістий калій. Під впливом цього розчину гемоглобін окислюється до метгемоглобіну, а потім перетворюється на цианметгемоглобін. Концентрацію цианметгемоглобіну вимірюють фотометричним способом.

Клінічне значення зміни концентрації гемоглобіну.

Збільшення:

– еритремія;

– легенево-серцева недостатність;

– вади серця (вроджені і набуті);

– згущення крові.

Зменшення:

– анемії;

– гемоліз (гострий і хронічний).

Еритроцитарні індекси. Показниками об’єму еритроцитів і вмісту в них гемоглобіну служать так називані еритроцитарні індекси, що розраховуються виходячи з кількісних даних. Цими індексами є: середній об’єму еритроцита (ОЕ; по міжнародній номенклатурі – MCV, mean corpuscular volume); середній вміст гемоглобіну в еритроциті (СГЕ; по міжнародній номенклатурі – MCH, mean corpuscular Hb); середня концентрація гемоглобіну в еритроциті (КГЕ; по міжнародній номенклатурі – MCHC, mean corpuscular Hb concentration). Визначення вмісту гемоглобіну в одному еритроциті МСН роблять розподілом концентрації гемоглобіну на число еритроцитів в однаковому об’ємі крові (у 1 мкл). У нормі цей показник дорівнює 27,0-33,0 пг (0,42-0,52 фмоль/ер).

Точне уявлення про абсолютне насичення еритроцита гемоглобіном МСНС можна одержати шляхом обчислення середньої концентрації гемоглобіну в одному еритроциті по формулі:



В нормі ця величина дорівнює 30-38 % (4,65-5,89 ммоль/ер). Величину 33 пг, що складає вміст гемоглобіну в одному еритроциті, умовно приймають за одиницю і позначають як кольоровий показник (КП).

По кольоровому показнику судять про те, чи є вміст гемоглобіну в еритроцитах нормальним, зниженим або підвищеним. Виходячи з цього, кольоровий показник використовують для диференціальної діагностики і патогенетичного лікування різних видів анемій. В клінічній практиці кольоровий показник обчислюють по формулі:


Клінічне значення зміни кольорового показника. Величина кольорового показника залежить від об’єму еритроцита, ступеня насичення його гемоглобіном. Розрізняють нормохромію (КП = 0,86-1,05), гіпохромію (КП < 0,8), гіперхромію (КП >1,1). Гіпохромія асоціюється з мікроцитозом, гіперхромія – з макромегалоцитозом.

Відповідно до сучасних уявлень популяцію еритроцитів із ШОЕ менше 80 фл (фемтолітр = 10-15 л) називають мікроцитами, а із ШОЕ більш 95 фл – макроцитами. Термін “гіпохромія” відноситься до популяції клітин зі СГЕ менш за 27 пг на 1 еритроцит чи із КГЕ менш за 30 %.

Таблиця 6.5

Клінічне значення зміни кольорового показника

Нормохромія

Гіпохромія

Гіперхромія

Здорові особи, гострі крововтрати

Залізодефіцитні і залізорефрактерні анемії

Мегалобластні анемії

1   ...   55   56   57   58   59   60   61   62   63

Похожие:

О. М. Ковальова Н. А. Сафаргаліна-Корнілова iconЗ протоколу № засідання циклової методичної комісії
«Схема обследования больных с патологией внутренних органов» колектива авторів: Ковальова О. М., Сафаргаліна-Корнілова Н. А. Обсяг...

О. М. Ковальова Н. А. Сафаргаліна-Корнілова iconЕталонна модель
Пвх №1 хдму; Н. А. Сафаргаліна-Корнілова Н. А., кандидат медичних наук, доцент кафедри пвх №1 хдму; Н.І. Питецька, кандидат медичних...

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
userdocs.ru
Главная страница