Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб


Скачать 193.78 Kb.
НазваниеТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Дата публикации30.05.2013
Размер193.78 Kb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
Відкриття провадження у цивільній справі

Мета заняття:

  • освітня: формування у слухачів уявлення про позов, заходи його забезпечення та процесуальний порядок відкриття провадження у справі;

  • розвиваюча: закріплення знань про позов;

  • виховна: всебічний розвиток у слухачів поваги до дотримання закону при забезпеченні судового захисту прав особи.

Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес.

Основні поняття: позов, елементи позову, предмет позову, підстави позову, зміст позову.

Технічні засоби навчання: макети цивільних справ.

План

  1. Відкриття провадження у справі

2. Позовна заява і заява про відкриття провадження у справах наказного і окремого провадження

  1. Правові наслідки відкриття провадження у цивільній справі

Основна література

  1. Конституція України. - К., 1996.

  2. Цивільний процесуальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України. 2004.- № 40; 41; 42. - ст. 492.

  3. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 року № 2453 // Голос України. – 03.08.2010. – № 142

  4. Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук.-практ. посіб. – Х.: ФІНН, 2009. – 256 с.

  5. Цивільне процесуальне право України: підручник / Бичкова С.С., Бірюков І.А., Бобрик В.І. та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової. – К.: Атіка, 2009. – 760 с.

  6. Цивільний процес України: академічний курс: Підручник / За ред. С. Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2009. – 848 с.

  7. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 536 с.



Додаткова література

  1. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 [Електронний ресурс] // Сайт Законодавство України. – Режим доступу : http: //zakon2 .rada.gov. ua/laws/show/va009700-06.

  2. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 [Електронний ресурс] // Сайт Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-09.

  3. Чупрун В.Д. Підготовка цивільних справ до розгляду . Юридичний довідник. - К., 1994.

  4. Вахонева Т. Цільове призначення цивільних-правових строків // Підприємство, господарство і право. - 2004. - № 9. - С. 68-71.

  5. Юдин А. Классификация злоупотреблений процессуальными правами в гражданском судопроизводстве. // Арбитражный и гражданский процесс. – 2006. - № 2. – С. 28 - 32.

  6. Жиляев С. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству: эволюция роли суда. // Арбитражный и гражданский процесс. – 2006. - № 4. – С. 7 - 11.

  7. Ивашкин В. К вопросу о целях судебного представительства по гражданским делам. //.Арбитражный и гражданский процесс. – 2006. - № 10. – С. 10 - 14.

  8. Луспеник Д. Значення стадії підготовки цивільних справ судового розгляду та деякі особливості проведення судового засідання судом першої інстанції. .//Право україни. – 2006. - № 11. – С. 56 - 59.

  9. Українчук О.О. Зловживання правом: господарський та цивільний процесс. //Юриспруденція: теорія та практика. – 2007. - № 4. – С. 35-41.

  10. Смітюх А.В. Процесуальні диверсії та зловживання процесуальним правом в умовах правової реальності України. //Вісник господарського судочинства. – 2007. - № 1. – С. 89-93.

  11. Мирова угода сторін та практика її застосування // Нотаріат, Адвокатура, Суд. 2009.-№3.-С3.

  12. Луспеник Д.Д. Деякі особливості застосування судами заходів забезпечення позовів при розгляді цивільних справ // Вісник Верховного Суду України .-2009.-№5.-С 42-48.

  13. Воробель У. Правова природа інституту закінчення розгляду цивільних прав без ухвалення рішення // Підприємство, господарство, право, 2010.- №2.- С.80-84



І

Відкриття провадження у цивільній справіце сукупність процесуальних дій суду, осіб та органів, які мають право на звернення до суду.

Наведене визначення випливає із таких процесуальних дій, як подання позовної заяви (ст. 119 ЦПК), заяви про видачу судового наказу (ст. 98 ЦПК) та заяви про відкриття окремого провадження (ст.ст. 238, 243, 247, 252, 258, 261, 270, 275, 280, 284, 288 ЦПК), які зумовлюють виникнення цивільних про­цесуальних відносин між судом та особою чи органом, які звер­нулися до суду із відповідними вимогами.

Кожна особа відповідно до положень ст.ст. 55, 124 Консти­туції та ст. З ЦПК має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Звернення до суду з позовною заявою не означає автома­тичного відкриття провадження у справі, оскільки суддя, якому в порядку черговості передана позовна заява до суду першої інстанції (ч. 1 ст. 118 ЦПК), відкриває провадження у цивільній справі лише за відсутності підстав для повернення позовної заяви (ст. 121 ЦПК) або підстав для відмови у відкритті про­вадження у справі (ч. 2 ст. 122 ЦПК).

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі зменшено кількість підстав (ч. 2 ст. 122 ЦПК). через які раніше суд за правилами ЦПК 1963 р. міг відмовити у прийнятті заяви. Такий підхід відповідає положенням ч. 2 ст. 124 Консти­туції про те, що юрисдикція судів поширюється на всі право­відносини, що виникають у державі. Тому суд не вправі від­мовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку (п. 8 постанови Пленуму Верхов­ного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя").

Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з положень ст. 124 Конституції та з врахуванням того, що за частинами 1 та 2 ст. 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС (ст. 17) або ГПК (ст.ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інигих справ за правилами цивільного судочинства.

Оскільки згідно зі ст. 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за прави­лами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено за­коном, суд повинен відкрити провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовити у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

При цьому договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (ст. 17 ЦПК) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. Разом з тим пред'явлення позову до суду за наявності такого договору не дає підстав для по­вернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі (ст.ст. 121, 122 ЦПК), за винятком передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК обов'язку суду залишити заяву без розгляду, якщо від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі заперечення проти вирішення спору в суді (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законо­давства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Водночас не допускається відмова у відкритті провадження у справі з підстав матеріально-правового характеру, зокрема з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав.

Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підста­вою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здій­снюється в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК.

Процесуальним законодавством передбачено, що питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше 10 днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків (ч. 4 ст. 122 ЦПК).

Посилання на закінчення строку для усунення недоліків у зазначеному випадку стосується лише обчислення строку для вирішення питання про відкриття провадження після усунення недоліків позовної заяви, а якщо їх не усунено, постановля­ється ухвала про повернення позовної заяви відповідно до ч, 4 ст. 121 ЦПК.

Отже, за наявності підстав для відмови у відкритті провад­ження у справі (ч. 2 ст. 122 ЦПК) суддя постановляє відповідну ухвалу. Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі повинна бути невідкладно надіслана позивачеві разом із за­явою та всіма доданими до неї документами (ч. 6 ст. 122 ЦПК), і ця відмова перешкоджає повторному зверненню до суду з тотожним (таким самим) позовом (ч. 7,ст. 122 ЦПК).

За відсутності підстав для повернення позовної заяви (ст. 121 ЦПК) чи підстав для відмови у відкритті провадження у спра­ві (ч. 2 ст. 122 ЦПК), суддя в обов'язковому порядку також постановляє ухвалу, але вже про відкриття провадження у справі (ч. 4 ст. 122 ЦПК). В такій ухвалі зазначається: 1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи; 2) ким і до кого пред'явлено позов; 3) зміст позовних вимог; 4) час і місце попереднього судового засідання; 5) пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

Разом з тим ст. 122 ЦПК не передбачає дій суду щодо надіслання копії ухвали про відкриття провадження у справі, оскільки вирішення цього питання міститься у ст. 127 ЦПК. Зокрема, в ній зазначається, що після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Одно­часно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій" особі — копія позовної заяви.

На завершення слід наголосити, що суддя не вправі до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі здійсню­вати будь-які дії щодо підготовки справи до судового розгля­ду, зокрема забезпечувати позов (крім випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), проводити попереднє судове засідання тощо. Після відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішу­вати питання про залишення заяви без руху та її повернення (ст. 121 ЦПК) чи про відмову у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 122 ЦПК).
ІІ

Суддя, якому в порядку черговості пе­редана позовна заява до суду першої інстанції (ч. 1 ст. 118 ЦПК), відкриває провадження у цивільній справі на підставі:

1) заяви про видачу судового наказу (ст. 98 ЦПК);

2) позовної заяви (ст. 119 ЦПК);

3) заяви про відкриття окремого провадження (ст.ст. 238, 243, 247, 252, 258, 261, 270, 275, 280, 284, 288 ЦПК).

Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності (ст. 97 ЦПК) і повинна бути викладена у письмовій формі (ст. 98 ЦПК); в ній зазначаються: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява пода­ється представником, їхнє місце проживання або місцезнаход­ження; 3) вимоги заявника і обставини, на яких вони грунту­ються; 4) перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується заявником або його представником і по­дається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників. До заяви, яка подається представником заявника, повинен бути доданий документ, що підтверджує його повноваження.

З урахуванням того, що ст. 98 ЦПК не визначає, яким вимогам повинні відповідати документи, додані до заяви про видачу судового наказу документи повинні бути від початку достовірними (подаватися в оригіналі або бути нотаріально за­свідчені). Окрім того, на долучені письмові докази поширюються положення ст.ст. 58, 59 ЦПК щодо належності та допустимості доказів.

До неналежно оформленої заяви застосовуються положення ст. 121 ЦПК, тобто залишення її без руху з пропозицією заяв­никові усунути недоліки у визначений строк, а якщо це не буде зроблено, — повернення заяви заявникові. У ч. 1 ст. 101 ЦПК наголошується, що повернення заяви про видачу судового наказу з наведених підстав не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

Згідно зі ст. 99 ЦПК за подання заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 50% ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі звернення до суду з позовом у порядку позовного провадження, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору та витрат на інформаційне-технічне забезпечення стягувачу не повертається. Однак при пред'явленні ним позову до боржника в порядку позовного провадження ця сума зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

В наказному провадженні встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у прийнятті належно оформленої заяви про видачу судового наказу чи її повернення (ст. 100 ЦПК).

Повернення заяви у випадку, встановленому ч. 1 ст. 100 ЦПК, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків. Водночас, відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тим самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 101 ЦПК).

Про відкриття наказного провадження суддя постановляє ухвалу.

Позовна заяваце матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд, про захист порушеного, оспорю­ваного чи невизнаного права або законного інтересу, який здій­снюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.

Положення ч. 1 ст. 118 ЦПК встановили, що позов пред'яв­ляється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстан­ції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановле­ного частинами 2 та 3 ст. 11-1 ЦПК, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.

Норми ст. 118 ЦПК не можна розуміти як встановлення тільки безпосереднього подання особою позову до суду, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 70 ЦПК документи та інші матеріали, які подаються до суду, можна з цією метою здавати на пошту, передавати через інших осіб чи іншими засобами зв'язку.

Правилами ч. 2 ст. 118 ЦПК також передбачено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, які пов'язані між собою, наголошуючи тим самим на самостійності і пріоритетності цього права позивача.

Чинна ст. 119 ЦПК містить основні положення щодо форми і змісту позовної заяви. Зокрема, позовна заява має бути викла­дена у письмовій формі, однак ЦПК не передбачає обов'язко­вого виготовлення позовної заяви машинописним способом, хоча така форма є бажаною.

Щодо інших вимог, вони, насамперед, стосуються най­менування суду, до якого подається заява (п. 1 ч. 2 ст. 119 ЦПК), а крім того — точного ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місця проживання (пере­бування) або місцезнаходження (поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі (п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК).

Повнота позовної заяви залежить від юридично правиль­ного викладення змісту позовних вимог (п. З ч. 2 ст. 119 ЦПК) із зазначенням способу судового захисту. Особливість цієї частини заяви зумовлюється характером правовідносин, які ви­рішує суд.

Посилання в позовній заяві на обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п. 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК) і які станов­лять підставу позову, сприяє встановленню наявності спірних правовідносин та можливості прийняття справи до провадження суду. Підстава позову — це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. До підстави позову може вхо­дити як один, так і декілька юридичних фактів. Якщо вимога передбачає наявність кількох обставин, якими вона обґрунто­вується, позивач має зазначити всі необхідні юридичні факти.

Положення чинного ЦПК не передбачають того, що в по­зовній заяві позивач повинен посилатися на правові норми, на яких грунтуються його позовні вимоги. Це пов'язано з тим, що обов'язок кваліфікувати спірні правовідносини покладається на суд. Проте з метою забезпечення більш швидкого розгляду цивільної справи та спрощення діяльності суддів бажано в позов­ній заяві зазначати конкретні норми законодавства, які позивач поклав в основу свого позову.

Водночас в позовній заяві відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину. Це правило випливає із засад змагальності та обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ЦПК), що сприяє з'ясуванню судом дійсних обставин справи як необхідної умови для захисту оспорюваного чи порушеного права.

Крім того, п. б ч. 2 ст. 119 ЦПК потребує зазначати наявність підстав для звільнення від доказування. В такому випадку необ­хідно керуватися ст. 61 ЦПК, яка перераховує підстави звіль­нення від доказування.

Як складова позовної заяви за п. 7 ч. 2 ст. 119 ЦПК перед­бачено, що в позовній заяві наводиться перелік документів, що до неї додаються. Серед них обов'язковими є документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інфор­маційно-технічне забезпечення розгляду справи (ч. 5 ст. 119 ЦПК), а також довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача, який подає позовну заяву (ч. 8 ст. 119 ЦПК).

До позовної заяви, що подається у випадках, визначених ч. З ст. 118 ЦПК, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу (ч. 6 ст. 119 ЦПК).

У разі пред'явлення позову особами, які мають діяти на захист прав, свобод та інтересів іншої особи (ст. 45 ЦПК), у позовній заяві повинні бути зазначені підстави такого звер­нення (ч. 7 ст. 119 ЦПК).

Завершальним реквізитом позовної заяви є підпис позивача або іншої уповноваженої особи (ч. З ст. 119 ЦПК), який надає заяві юридичної сили. Зазначення при цьому часу подання заяви свідчить про пред'явлення позову в межах строків давності і забезпечує додержання такого принципу судочинства, як роз­гляд справи у "розумні строки" (ст. 157 ЦПК, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Визначено також, що позовна заява, подана після забезпе­чення доказів або позову, повинна містити, крім зазначеного у ч. 2 ст. 119 ЦПК, відомості про забезпечення доказів або позову. Правила ст. 120 ЦПК про подання копії позовної заяви та доданих до неї документів відрізняються від тих, що містилися в нормах ЦПК 1963 р., насамперед, тим, що копії позовної заяви подаються позивачем відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб до будь-якої позовної заяви.

Копії доданих до позовної заяви документів для відповідачів та третіх осіб подаються позивачем не на розсуд судді, а до всіх позовних заяв за винятком позовів, що виникають з трудо­вих правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Істотне значення для реалізації права на судовий захист суб'єктів права також має визначення ціни позову щодо вимог майнового характеру (п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК). Нею є грошова сума в гривнях, яка відображає заявлену матеріально-правову вимогу позивача до відповідача і визначається за правилами, встановленими ст. 80 ЦПК.

Якщо суддя, якому передана справа в порядку черговості (ч. 1 ст. 118 ЦПК), встановить, що позовну заяву подано без додер­жання вимог, викладених у ст.ст. 119, 120 ЦПК, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, він постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що пові­домляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали (ч. 1 ст. 121 ЦПК).

У разі, коли позивач відповідно до ухвали суду у встановле­ний строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 119, 120 ЦПК: оплатити суму судового збору, сплатити витрати на інформа­ційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного подання її до суду. Інакше позовна заява вважається неггаданою і повертається позивачеві (ч. 2 ст. 121 ЦПК).

При цьому ухвала про залишення позовної заяви без руху (крім вимог про сплату судового збору), оскарженню не підлягає. Може оскаржуватися лише ухвала про повернення позовної заяви (п. З ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Якщо позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 119, 120 ЦПК, і додержано всіх умов відкриття провадження, суддя відкриває провадження у справі, про що постановляє ухвалу. Таку ухвалу можна оскаржити окремо від рішення суду в апеля­ційному порядку лише посилаючись на недотримання правил підсудності (п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Заява про відкриття окремого провадження повинна відпо­відати загальним правилам про форму і зміст позовної заяви, але з урахуванням особливостей справ непозовного цивільного судочинства, зокрема про підтвердження наявності або відсут­ності тих чи інших юридичних фактів.

Форма заяв у справах окремого провадження є письмовою, а їх зміст регламентується окремою нормою для певної катего­рії справ. Так, у заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, ті, що істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (ч. 1 ст. 238 ЦПК).

У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповно­літня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану (ст. 243 ЦПК).

Крім загальних вимог (ст. 119 ЦПК) до форми і змісту заяви про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, висуваються також особливі вимоги, зокрема, у такій заяві повинно бути зазначено: з якою метою необхідно заявникові визнати особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещас­ного випадку (ст. 247 ЦПК.),

Мета, для якої заявникові необхідно визнати особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою, повинна мати правовий характер, тобто тягнути настання певних юридичних фактів, з якими закон пов'язує виникнення у самого заявника та (або) у третіх осіб прав і обов'язків. Так, у разі визнання особи безвісно відсутньою у другого з подружжя виникає право на подання заяви до державного органу реєстрації актів цивільного стану про розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 107 СК).

Отже, обгрунтування зазначеної мети передбачає вказівку на певні правовідносини, наприклад, цивільні (пов'язані із спад­куванням, припиненням представництва або окремих зобов'я­зань тощо), сімейні (пов'язані із припиненням шлюбу, утриман­ням тощо).

На підтвердження безвісної відсутності фізичної особи потріб­но зазначити, коли і ким були отримані останні відомості про місцеперебування відсутньої особи; навести факти, що посвідчу­ють неможливість встановлення місцеперебування такої особи (відповіді на запити, листи, показання свідків, довідки з органів внутрішніх справ тощо).

Заява про усиновлення дитини, з урахуванням положень ст. 119 ЦПК, частин 1, 2 ст. 211 СК та ч. 1 ст. 252 ЦПК, повинна містити: найменування суду, до якого подається за­ява, ім'я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров'я дитини. Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір'ю або батьком дитини.

Зміст заяв інших справ окремого провадження детальніше передбачений в розділі IV "Окреме провадження" ЦПК.

Якщо суддя, якому передана справа в порядку черговості (ч. 1 ст. 118 ЦПК), встановить, що заяву подано без додер­жання вимог, викладених у розділі IV "Окреме провадження" ЦПК, він постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання заявником ухвали (ч. 1 ст. 121 ЦПК). Якщо заява відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 119, 120 та розділом IV "Окреме провадження" ЦПК, і додержано всіх умов відкриття провадження, суддя відкриває провадження у справі, про що постановляє ухвалу. Таку ухвалу можна оскаржити окремо від рішення суду в апеляційному порядку, лише посилаючись на недотримання правил підсудності (п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК).
ІІІ

Відкриття провадження у справі породжує певні правові наслідки, які можуть мати процесуальний та матеріально-право­вий характер.

Так, до основних процесуальних наслідків звернення особи до суду з позовом (заявою) і прийняття його судом належить:

1) виникнення цивільного судочинства у цивільній справі, а також цивільних процесуальних правовідносин між судом і сторонами у позовному провадженні, між судом і заінтересова­ними особами в наказному та окремому провадженні;

2) отримання сторонами спору процесуального статусу по­зивача та відповідача у позовному провадженні, заявника та боржника у наказному провадженні, а також заявника та заін­тересованих осіб в окремому провадженні;

3) виникнення процесуальних прав та обов'язків у інших осіб, які беруть участь у справі;

4) вчинення судом та учасниками процесу всіх подальших процесуальних дій, пов'язаних з розглядом конкретної справи (наприклад, забезпечення доказів, призначення експертизи, вжиття заходів забезпечення позову тощо);

5) заборона повторного звернення до суду з позовом про той самий предмет і з тих самих підстав;

6) неможливість змінити підсудність справи (за винятком передачі справи з одного суду до іншого (ст. 116 ЦПК);

7) припинення розгляду заяви, поданої до органу опіки та піклування (ч. З ст. 19 СК), у випадку звернення особи до суду щодо захисту сімейних прав та інтересів;

8) розгляд та вирішення цивільної справи в розумні строки. Доречно зазначити, що поняття "розумний строк" розгляду справи запозичений з міжнародного права, зокрема з положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З врахуванням того, що норми ЦПК не розкривають цієї дефініції, слід звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, в п. 21 рішення "Чухась проти України" (2007 р.) він зауважив, що судове провадження та виконавче провадження є першою та другою стадіями у будь-якому ході провадження. Таким чином, вико­навче провадження не повинно відокремлюват_ись від судово­го, ці провадження повинні розглядатися разом.

"Розумність строку" першої стадії — судового провадження — оцінюється з огляду на критерії, визначені усталеною практи­кою Суду, а саме: 1) складністю справи; 2) поведінкою заявника (сторін у справі); 3) поведінкою відповідних державних органів (суду); 4) важливістю предмета спору для заінтересованих сторін.

Щодо розумності строку другої стадії — виконавчого про­вадження, — то, наприклад, в рішенні "Шмалько проти України" (2004 р.) Суд наголосив, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має, відповідно, розглядатися як невід'ємна частина "судового провадження" для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Порушення справи в суді призводить, крім процесуальних, до деяких матеріально-правових наслідків, які можуть мати важливе значення для осіб, які беруть участь у справі. Наприклад, вони зводяться до того, що:

1) з моменту пред'явлення позову до одного із кількох борж­ників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, переривається строк позовної дав­ності (ч. 2 ст. 264 ЦК);

2) власник майна, реалізуючи засади захисту права власності (ст. 386 ЦК), має право, зокрема, вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобро­совісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним (ч. 1 ст. 390 ЦК);

3) аліменти на користь одного з подружжя (ч. 1 ст. 79 СК) або на дитину (ч. 1 ст. 191 СК) присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви;

4) в певних випадках на відповідача (ч. 1 ст. 88 ЦПК) або на сторони у справі (ст. 89 ЦПК) покладаються обов'язки з відшкодування судових витрат.

Законом можуть встановлюватися й інші матеріально-правові наслідки відкриття провадження у цивільній справі.

^ Питання для самоконтролю:

  1. У чому полягає різниця між залишенням позовної заяви без руху та поверненням позовної заяви?

  2. У яких випадках суддя має право на відмову у відкритті провадження по справі ?

  3. Які категорії справ порушуються за допомогою позовів про присудження?

  4. Які категорії справ порушуються за допомогою позовів про визнання?

  5. Які категорії справ порушуються за допомогою переутворювальних позовів?

  6. Які дії, спрямовані на зміну позовного спору можуть здійснювати сторони?

  7. Що належить до спеціальних засобів захисту прав відповідача?

  8. Які реквізити містить у собі позовна заява?

  9. Що належить до умов прийняття до провадження зустрічного позову?

  10. Якими є права сторін та обов’язки суду при забезпечення позову?

Похожие:

Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: конституційне право, цивільний процес, кримінальний процес,адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: господарський процес, адміністративний процес, кримінальний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: господарський процес, адміністративний процес, кримінальний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Загальна характеристика провадження у звязку з винятковими та нововиявленими обставинами
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Основні поняття: окреме провадження, заявник, зацікавлені особи, підтвердження наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2015
контакты
userdocs.ru
Главная страница