1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони


Название1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони
страница1/5
Дата публикации06.07.2013
Размер0.63 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
  1   2   3   4   5
АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

1 . Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень і ухвал

Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони припустилися при розгляді конкретних справ, у цивільному процесі існують такі форми перевірки законності та обгрунтованості судових рішень: 1) перегляд судових рішень та ухвал, що не набрали законної сили (апеляційне провадження); 2) перегляд судових актів, які набрали законної сили (касаційне провадження). Крім того, що означені форми перегляду судових рішень є заходами зі здійснення контрольної функції суду в системі цивільної юрисдикції, вони також виступають додатковими процесуальними гарантіями захисту прав та законних інтересів суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (у тому числі судової). Зазначене конституційне положення закріплене у ст. 13 ЦПК та у Законі України ≪Про судоустрій і статус суддів≫, ст. 14

якого передбачає право учасників судового процесу та інших осіб у випадках та порядку, передбаченому процесуальним законом, на оскарження судового рішення в апеляційному та касаційному порядку, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Таким чином, умовою оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції є подання апеляційної скарги. І тільки при дотриманні саме такого порядку особа, яка не згодна з рішенням суду, може в більш менш розумні строки реалізувати право на апеляційне оскарження.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд при розгляді апеляційної скарги досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. У той же час суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення.

Суд не може розглядати вимоги особи, яка подала апеляційну скаргу, які не були заявлені в суді першої інстанції.

У підсумку зазначимо, що апеляційному провадженню притаманні такі ознаки:

1) подача апеляційної скарги зупиняє набрання рішенням місцевого суду законної сили та його виконання;

2) апеляційний суд, переглядаючи справу, досліджує питання як права, так і факту (тобто перевіряє як юридичну, так і фактичну сторону справи в тому ж обсязі, що і місцевий суд);

3) апеляційний перегляд дозволяє забезпечити швидкість та чіткість у здійсненні правосуддя. Це пов'язано з правом апеляційного суду виносити нове рішення за результатами розгляду справи та відсутність повноваження щодо направлення цивільної справи на новий розгляд до суду першої інстанції;

4) впровадження апеляційного оскарження судових рішень повинно сприяти формуванню єдиної судової практиці, оскільки рішення апеляційних судів будуть служити орієнтиром для місцевих судів, що дозволить зменшити вірогідність судової помилки;

5) апеляційне провадження підлягає порушенню виключно за ініціативою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у розгляді справи за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов'язки;

6) апеляційний перегляд дозволить найбільш повно гарантувати реалізацію права на судовий захист, оскільки апеляція передбачає розгляд справи по суті вдруге.

^ 2 . Право апеляційного оскарження та порядок його здійснення

Під правом апеляційного оскарження слід розуміти передбачену цивільним процесуальним законодавством можливість для певних суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин оскаржити в апеляційному порядку судове рішення або ухвалу повністю або частково в передбачений для цього строк.

Для реалізації права апеляційного оскарження необхідна наявність таких умов: а) належність особи до кола суб'єктів, які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції; б) належний об'єкт оскарження; в) відсутність пропущення строку на апеляційне оскарження чи відмови у його поновленні. їх недотримання тягне диференційовані правові наслідки. За загальним правилом, це залишення заяви без руху. В деяких випадках це може бути підставою для повернення скарги.

До суб'єктів, що мають право апеляційного оскарження, належать перш за все сторони (позивач та відповідач). Поряд з цим право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку вправі заявники та заінтересовані особи у справах окремого провадження.

Важливою особливістю правового статусу зазначених суб'єктів є те, що процесуального становища сторін, заявників та заінтересованих осіб вони набули під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Оскільки в апеляційному провадженні вирішується питання про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відносно матеріально заінтересованих осіб (сторін), то тут, як і в суді першої інстанції, основними учасниками є дві протилежні сторони, які відстоюють свої інтереси.

Іншими суб'єктами апеляційного оскарження є треті особи як ті, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору, так і треті особи, що не заявляють самостійних вимог (статті 34, 35 ЦПК). При дослідженні їх права апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції не виникає проблем у спеціальному дослідженні, враховуючи таке. Оскільки третя особа із самостійними вимогами має у справі самостійний інтерес, пред'являє самостійні вимоги на предмет спору, то вона може користуватися правом оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, яким не задоволено в тій чи іншій частині її вимоги. Навіть якщо рішення не було оскаржене сторонами, третя особа із самостійними вимогами вправі подати апеляційну скаргу, якщо вважає, що цим рішенням порушені її права.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, також мають право на апеляційне оскарження, оскільки, по-перше, вони мають заінтересованість у справі, та по-друге, винесене судом першої інстанції по справі рішення безпосередньо впливає на їх права й обов'язки і в подальшому може мати преюдиціальне значення для винесення іншого рішення.

До суб'єктів апеляційного оскарження належать правонаступники зазначених осіб (ст. 37 ЦПК). У відповідності із загальними правилами здійснення правонаступництва для допуску до участі у справі правонаступника необхідне надання доказів правонаступництва, тобто певних документів, які підтверджують законність правонаступництва. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього такою самою мірою, якою вони були б обов'язковими для особи, що він замінив. Якщо правонаступником стала особа, яка не має процесуальної правоздатності, їй необхідно призначити законного представника. Порядок здійснення правонаступництва в суді апеляційної інстанції підкорюється правилам здійснення

правонаступництва в місцевому суді. Втім особливістю вступу в процес правонаступника на стадії апеляційного провадження є те, що питання про процесуальне правонаступництво вирішує суд

апеляційної інстанції1.

Подати апеляційну скаргу на судове рішення (ухвалу) має право і судовий представник. Це право може бути здійснено представником тільки в тому випадку, якщо його реалізація не заборонена представлюваною особою в документі, що посвідчує повноваження представника. Зазначена вимога не стосується законних представників, які можуть здійснювати без спеціальної довіреності чи іншого документа, що підтверджує повноваження договірного представника, всі процесуальні дії, у тому числі й оскаржувати в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції. Однак адвоката як процесуального представника закон не наділяє правом на оскарження судового рішення тільки на підставі ордеру, як свідчить практика Верховного Суду України.

Проблемним питанням суб'єктного складу апеляційного провадження

є надання права апеляційного оскарження особам, які не брали участі у розгляді справи судом першої інстанції, з причини неоднозначності розуміння окремих аспектів реалізації такого права. Однією з особливостей правового статусу вказаних осіб є те, що законодавець надав можливість оскарження рішення в апеляційному порядку особам, які не набули статусу осіб, що беруть участь у справі й не були повідомлені про час та місце судового розгляду за умови, якщо рішенням суду

вирішено питання про їх права й обов'язки. Це відрізняє вказаних осіб від тих суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, які набули статусу осіб, що беруть участь у справі при її розгляді судом першої інстанції, але фактично не брали участі в розгляді справи через те, що належним чином вони не були повідомлені про час і місце судового розгляду.

У правовій літературі інколи з'являються сумніви відносно надання у цивільному процесуальному законодавстві права апеляційного оскарження судового рішення особам, що не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права й обов'язки4. Протилежна точка зору

обґрунтовується тим, що законодавець закріпив у ЦПК України норму, яка встановлює право осіб, які не беруть участі в розгляді справи, на оскарження рішень, які стосуються їх прав та обов'язків, в апеляційному порядку.

Труднощі виникають насамперед при визначенні тих критеріїв, якими слід керуватися при прийнятті апеляційних скарг від осіб, які не брали участі в розгляді справи. Судам апеляційної інстанції часом важко визначити можливість давати оцінку судовому рішенню з позиції того, чи стосується воно прав та обов'язків таких осіб.

Оскільки ст. 292 ЦПК не обмежує кола суб'єктів апеляційного оскарження, то до суду зі скаргою може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права порушені рішенням суду, що оскаржується. У даному випадку не виключена можливість зловживання процесуальними правами

з метою затримання набрання рішенням законної сили з боку будь-якої особи, на думку якої судове рішення зачіпає її права чи інтереси. Суд відповідно до норм ЦПК не вирішує питання по суті в момент прийняття апеляційної скарги про те, порушені чи ні права особи, яка звертається зі скаргою на судове рішення. У противному разі суду апеляційної інстанції необхідно було б із численними обґрунтуваннями відмовляти у прийнятті апеляційних скарг з тієї підстави, Що судовим рішенням права апелянта жодним чином не порушуються. Цим можна обґрунтувати існуюче положення цивільного процесуального законодавства стосовно відсутності підстав для відмови у прийнятті апеляційної скарги.

У зв'язку з цим вбачається нелогічним положення п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України ≪Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку≫ відносно того, що питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду у випадку оскарження

судового рішення особою, яка не брала участі в розгляді справи, має вирішуватися суддею-доповідачем на етапі прийняття до розгляду апеляційної скарги. Крім того, не відповідає цивільному процесуальному законодавству рекомендація Верховного Суду України про необхідність відмовляти у прийнятті апеляційних скарг у випадку оскарження рішення особами, які не мають права апеляційного оскарження.

Такий висновок ґрунтується на тому, що ні ст. 292 ЦПК, ні ч. 3 ст. 297 ЦПК, на які посилається Пленум Верховного Суду України в зазначеній постанові, ні інші норми цивільного процесуального законодавства не передбачають для суду апеляційної інстанції можливості винесення ухвали про відмову у прийнятті апеляційної скарги.

Надання права апеляційного оскарження особам, які не брали участь у справі, але щодо прав та обов'язків яких суд ухвалив рішення, відповідає вимозі законності судового рішення. Це зумовлюється й тим, що можливість оскарження рішення для вказаних суб'єктів сприятиме

захисту прав та законних інтересів зазначених осіб.

Реалізація права на апеляційне оскарження судового рішення особами, які не брали участі в розгляді справи, але суд вирішив питання про їх права й обов'язки, ускладнюється також відсутністю механізму ознайомлення вказаних суб'єктів із матеріалами цивільної справи.

Відповідно до ст. 27 ЦПК таке право надано лише особам, які беруть участь у розгляді справи. Проте ч. 9 ст. 6 ЦПК передбачає право на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду відповідної справи особами, які не брали участі у розгляді справи,

але суд вирішив питання про їх права й обов'язки. Враховуючи наведене, можна зробити висновок, що в таких випадках зазначені особи, безумовно, вправі оскаржити судове рішення. Втім після подачі апеляційної скарги така особа як особа, що подає заяву чи скаргу (п. 2 ч. 2 ст. 295 ЦПК), вправі знайомитися з матеріалами справи в суді апеляційної інстанції. У зв'язку з цим слід наголосити, що подача скарги особою викликає певні правові наслідки — виникнення

процесу в цій стадії. Особи, що подали скаргу, стають суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин та можуть здійснювати процесуальні права й обов'язки, встановлені для них ЦПК.

У зв'язку із зазначеним не можна погодитися з положеннями п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України ≪Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку≫ про те, що вказані особи набувають права осіб, які беруть участь у справі, лише при розгляді справи в апеляційній інстанції. А знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії документів, долучених до справи, одержувати копії рішень і ухвал вказані особи вправі відповідно

до змісту п. 1 зазначеної постанови, навіть до подачі апеляційної скарги.

Якщо визначені у ст. 292 ЦПК України суб'єкти мають право на апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції як матеріально та процесуально заінтересовані особи, то належність даного права прокурору, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та іншим органам і особам, що захищають чужий інтерес у визначених законодавством випадках, потребує уточнення та системного тлумачення.

Зміст ч. 1 ст. 46 ЦПК дозволяє зробити висновок, що до суб'єктів права апеляційного оскарження належать визначені у ст. 45 ЦПК особи лише в разі їх звернення до суду в передбачених законом випадках в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах.

Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, які беруть участь у справі для подання висновку, мають процесуальні права й обов'язки, встановлені ст. 27 ЦПК і право висловити свою думку щодо вирішення справи по суті. Оскільки ст. 27 ЦПК не містить

вичерпного кола процесуальних прав, то на підставі викладеного можна зробити висновок про наявність в органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які беруть участь у справі для подання висновку, права апеляційного оскарження як такого, що закріплене ст. 14

Закону України ≪Про судоустрій і статус суддів≫. Однак реалізувати право апеляційного оскарження вказані суб'єкти мають право лише в тих випадках, коли порушуються їх права (інтереси) або права осіб, в інтересах яких вони беруть участь у розгляді справи з метою надання висновку. В інших випадках не можна говорити про наявність у них права апеляційного оскарження.

Особи, визначені у ч. 1 ст. 45 ЦПК, мають право апеляційного оскарження за умови участі при розгляді справи судом першої інстанції. Незважаючи на те, що ст. 13 Закону України ≪Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини≫ закріплює право вказаної посадової особи бути присутньою в будь-яких судових засіданнях, цей нормативний акт не передбачає право Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини оскаржувати рішення суду в тих цивільних справах, у яких він не брав участь як особа, що бере участь у справі в порядку ч. 1 ст. 45 ЦПК. На нашу думку, така позиція законодавця цілком відповідає закріпленим у ст. 11 ЦПК диспозитивним засадам цивільного судочинства.

Не визначаючи прокурора як особу, що бере участь у справі, законодавець у ст. 46 ЦПК наділяє прокурора, а також органи та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та законні інтереси інших осіб, — правами сторони, у тому числі й правом апеляційного оскарження. Зазначеним особам у ч. 1 ст. 46 ЦПК не надається лише право закінчувати справу мировою угодою.

Виходячи з ч. 4 ст. 46 ЦПК прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної скарги має право знайомитися з матеріалами справи в суді. Тому право апеляційного оскарження законодавством надається прокурору незалежно від його участі у розгляді справи судом першої інстанції.

У процесуальній літературі слушно зазначається, що законодавцю вдалося знайти формулу, яка звузила діяльність прокурора в цивільному процесі до меж, сумісних із принципами правової держави і правом сторон на судовий захист. Однак ці новели не вирішили всіх питань,

пов'язаних із реалізацією правового становища прокурора. Закон України ≪Про прокуратуру≫ у ст. 37 містить положення, згідно з якими прокурор може реалізувати право на апеляційне оскарження судових рішень незалежно від участі в розгляді справи судом першої інстанції.

На нашу думку, право апеляційного оскарження повинен мати тільки прокурор, який брав участь у розгляді справи, оскільки надання прокурору, який не брав участі в розгляді справи, права на апеляційне оскарження судового рішення містить елементи нагляду за судовою діяльністю. Водночас, із прийняттям Конституції України (1996 р.), така функція за прокуратурою не передбачається. Згідно зі ст. 121 Конституції України прокурор у цивільному процесі реалізовує тільки функцію представництва інтересів громадян або держави у випадках, вказаних законом.

Наведена позиція про недоцільність надання прокурору, який не бере участі в розгляді справи судом першої інстанції, права оскаржувати судове рішення в апеляційному порядку, кореспондується із закріпленими у ст. 11 ЦПК України диспозитивними засадами цивільного

судочинства, оскільки воля прокурора на оскарження судового акта може не збігатися з волею на дану процесуальну дію матеріально та процесуально заінтересованих осіб. Окрім того, практика оскарження судового рішення прокурором, що не брав участі в розгляді справи судом першої інстанції, була предметом критики з боку Європейського суду з прав людини.

Виходячи з цього вважаємо, що прокурор у цивільному судочинстві не повинен бути ≪замісником≫ сторони при захисті її порушених прав та інтересів. Протилежне буде порушенням передбаченого Конституцією принципу добровільності звернення суб'єкта спірних матеріальних

правовідносин до судової форми захисту.
  1   2   3   4   5

Похожие:

1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconТема 13. Апеляційне провадження
Поняття, значення перевірки судових рішень, що не набрали законної сили, у кримінальних справах. Форми перегляду судових рішень,...
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconТема № Особливості цивільного процесу. Специфіка господарського
...
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони icon1. Поняття І види судових рішень
Судження І волевиявлення суду з цих чи інших питань мають владний характер І втілюються у відповідну процесуальну форму форму процесуальних...
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconПитання для підготовки до модуль-контролю №1
Загальна характеристика періоду розкладу первіснообщинного ладу. Виникнення держави та її сутність. Виникнення права
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconТема 17. Судові рішення
Набрання рішенням законної сили. Поняття законної сили, значення І правові наслідки законної сили судових рішень
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconЧи може знання соціології допомогти у повсякденному житті?
Охарактеризуйте основні види потреб студентів та визначте до яких типів вони відносяться
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconРозклад
Примітка: до початку підсумкового модульного контролю захистити курсову роботу з дисципліни «Моделі І методи прийняття рішень в аналізі...
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconКонспект лекцій з дисципліни «Управління біржовою діяльністю»
Управління біржовою діяльністю для студентів напряму – Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності / Укл.: Котова Марина Володимирівна....
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconТема № Загальна характеристика кримінального процесу 2
Тема № Загальна характеристика кримінального процесу(2 год.) Поняття, завдання І система кримінального процесу
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconКрок 1 Загальна лікарська підготовка Медичний профіль – Біологія
Вони утворюються в комплекси Гольджи І відіграють суттєву роль в індивідуальному розвитку організму. Їх поділяють на групи, в залежності...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2015
контакты
userdocs.ru
Главная страница