1. Поняття та зміст конституційного ладу




Название1. Поняття та зміст конституційного ладу
страница1/21
Дата публикации30.07.2013
Размер2.62 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21
1. Поняття та зміст конституційного ладу.

Конституційний лад - це юридична організація суспільного та державного ладу, політико-правовий фундамент формування громадянського суспільства і правової держави, засобу забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина у відношенні будь-яких інших колективно-суб'єктивних прав.

Загальновизнаними складовими конституційного ладу є основи державного і суспільного ладу, конституційний статус людини і громадянина, форми прямого народовладдя, організація державної влади та місцевого самоврядування та статус їх органів, територіальний устрій та інші інститути держави і суспільства. Деякі автори досить широко трактують зміст конституційного ладу, розуміючи його як: 1) сукупність правовідносин, що виникають у зв'язку із застосуванням норм конституції та інших джерел галузі конституційного права, 2) сукупність основоположних правовідносин, закріплених і нерідко спеціально виділених конституцією, 3) систему конституційних положень , в основному сутнісного характеру, які іноді наділені високим рівнем юридичної жорсткості (більше захищені від скасування, ніж зміст). По-перше, в цьому визначенні відсутні складові конституційного ладу, які відзначають майже всі вчені (принципи, державний лад, громадянське суспільство та ін.) По-друге, не можна погодитися з тим, що правовідносини, які притаманні конституційному ладу, виникають лише за умови застосування відповідних норм і джерел конституційного права. По-третє, термін "основоположні правовідносини" є досить загальним і конкретно не визначає, які саме з них ставляться до норм, які в своїй сукупності складають зміст конституційного ладу в Україні.
^ 2. Принципи конституційного ладу.

 Одним з найважливіших конституційних принципів демократичної держави є принцип поділу влади (ст. 11).

У відповідності з цим принципом діяльність держави, пов'язана з прийняттям законів, їх виконанням і правосуддям, розподіляється між трьома гілками влади - законодавчою, виконавчою і судовою.

Це необхідно для того, щоб кожна гілка влади стримувала іншу, не допускаючи можливості перевищення влади і зловживання нею. Жодна з них не повинна втручатися в діяльність іншої. Здійснення цього принципу на практиці спрямоване проти захоплення влади-небудь групою або окремою особою. Особливу небезпеку становить втручання у діяльність органів правосуддя, які повинні підкорятися лише закону.

Система державної влади Республіки Узбекистан грунтується на принципі поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

До числа найважливіших конституційних принципів відносяться також:

• відповідальність державних органів і посадових осіб перед суспільством і громадянами;

• визнання людини, її життя, свободи, честі, гідності та інших невід'ємних прев найвищою цінністю;

• рівність усіх без винятку громадян перед законом;

• недоторканність і неподільність державних кордонів і території Узбекистану;

• розвиток суспільного життя на основі різноманіття ідеологій і думок;

• верховенство Конституції і закону;

• соціальна справедливість в інтересах добробуту людини і суспільства.
^ 3. Гуманістичні, економічні та політичні основи конституційного ладу України.

 Прийняття конституції саме по собі означає встановлення обов'язку держави слідувати конституційним порядків - інакше існування основного закону позбавляється сенсу. Однак в поняття "конституційний лад" включається щось більше, ніж формальне дотримання конституції. Це поняття застосовне лише до такої держави, в якому конституція надійно охороняє права і свободи людини і громадянина, проте право відповідає цій конституції, але головне держава діє відповідно до конституції і в усьому підпорядковується праву. Конституційний лад, таким чином, не зводиться до факту існування конституції, а стає реальністю лише за двох умов, якщо конституція дотримується і якщо вона демократична.

Порядок, при якому дотримуються права і свободи людини і громадянина, а держава діє відповідно до конституції, називається конституційним ладом. Це поняття вбирає в себе не тільки юридичний зміст. Воно обумовлено, крім права, рівнем правосвідомості, розвитком політичної культури та етики. Право і мораль повинні забезпечувати невідворотність покарання щодо будь-якого громадянина або посадової особи, що зробили замах на конституційні порядки.

Встановлення конституційного ладу починається з визначення принципів організації держави в його співвідношенні з особистістю та громадянським суспільством. Ці принципи якраз і складають зміст гл. 1 Конституції Російської Федерації "Основи конституційного ладу" Товариство вільних людей (громадянське суспільство) ніби вказує державі на його обов'язок служити людині і пред'являє певні вимоги щодо організації та меж державної влади.
   4. Проблема конституційного та правової держави. Сучасні ідеї про правову державу, їх відображення в конституційному законодавстві і реалізація в практиці державного будівництва.

Правова держава - як певна філософсько-правова теорія і відповідна практика організації політичної влади і забезпечення прав і свобод людини - є одним з істотних досягнень людської цивілізації. Його загальнолюдська цінність визначає і сучасні установки, прагнення і зусилля по формуванню і розвитку почав правової державності в посттоталітарній Росії, в інших колишніх соціалістичних країнах.

Становлення теорії і практики правової держави має довгу і повчальну історію.

Сам термін "правова держава" сформувався і утвердився досить пізно - в німецькій юридичній літературі в першій третині XIX ст. (У роботах К.Т. Велькера, Р. Фон Моля та ін) ». Надалі цей термін отримав широке поширення, у тому числі і в дореволюційній Росії, де серед видних прихильників теорії правової держави були Б.Н. Чичерін, БА. Кістяківський, П.І. Новгородцев, І.О. Покровський, В.М. Гес-сен, Н.І. Палієнко та ін В англомовній літературі цей термін не використовується - його еквівалентом певною мірою є термін "правління права" (верховенство закону). Але суть справи, звичайно, не в термінах і не в часі їх появи.

У змістовному сенсі ряд ідей правової державності з'явився вже в античному світі, а теоретично розвинуті концепції і доктрини правової держави були сформульовані в умовах переходу від феодалізму до капіталізму і виникнення нового соціально-політичного ладу. Історично це відбувалося в загальному руслі виникнення прогресивних напрямів буржуазної політичної і правової думки, становлення і розвитку нового (антифеодального, світського, антітеологіческого і антиклерикального) юридичного світогляду, критики феодального свавілля і беззаконня, абсолютистських і поліцейських режимів, утвердження ідей гуманізму, принципів свободи і рівності всіх людей, невідчужуваних прав людини, пошуків різних державно-правових засобів, конструкцій і форм (поділ державних влади, конституціоналізм, верховенство закону і т. д.), спрямованих проти узурпації публічної політичної влади та її безвідповідальності перед суспільством і т. д.
^ 5. Конституційна характеристика України як демократичної, правової держави.

16 червня 1990, В період розпаду СРСР, Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, проголосивши державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. З прийняттям цього політико-правового документу українська нація здійснила своє невід'ємне право на самовизначення: утворено національну державу, і які-небудь насильницькі дії проти нього з боку окремих осіб або їх об'єднань переслідуються за законом. У Декларації наголошувалося, що народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці. Таким чином, вказувалося, що джерелом державного суверенітету є народний суверенітет. Про це ж йдеться і в чинній Конституції України (ст. 5).

Принцип народного суверенітету, принцип виборності органів державної влади, принцип поділу влади лежать в основі організації механізму демократичної держави, під яким розуміється держава, організація якого дає громадянам та їх об'єднанням можливість впливати на ухвалення державних рішень, пов'язана з їх рівноправною участю у формуванні і подальшому контролі органів держави. Принцип народного суверенітету, принцип виборності органів державної влади, принцип поділу влади закріплені діючою Конституцією України (ст. 5,6).

Чинна Конституція України проголошує Українську державу як правове. Практика правової життєдіяльності українського суспільства і держави багато в чому доводить декларативність цього конституційного положення, однак не можна і заперечувати наявність передумов і початку процесу формування Української держави як держави правового, під яким розуміється держава, влада органів, посадових осіб якого обмежена правом. Іншими словами, це держава, в якій організація і діяльність державної влади в її взаємовідносинах з громадянами та їх об'єднаннями заснована на праві і йому відповідає. При цьому конституції сучасних правових держав, говорячи про пов'язаності державної влади правом і законом, не ототожнюють ці поняття. На це вказує і ст. 8 Конституції України, що закріплює дію в Україні принципу верховенства права.

Початок процесу формування української правової держави, зокрема, пов'язано з установою Конституційного Суду України, поступовим приведенням українського законодавства у відповідність до норм міжнародного права, що закріплюють стандарти в галузі прав людини, проголошенням непорушності прав людини і встановленням основ юридичного механізму, що гарантує їх реалізацію, захист .
^ 6. Конституційна характеристика України як соціальної держави.

Початок процесу формування української правової держави, зокрема, пов'язано з установою Конституційного Суду України, поступовим приведенням українського законодавства у відповідність до норм міжнародного права, що закріплюють стандарти в галузі прав людини, проголошенням непорушності прав людини і встановленням основ юридичного механізму, що гарантує їх реалізацію, захист .

Соціальна держава, на відміну, наприклад, від держави класового, олігархічного, корпоративно-бюрократичного т. п., охороняє і забезпечує вузькогрупові інтереси, інтереси меншості населення, служить всьому суспільству в цілому, прагне до виключення або зменшення невиправданих соціальних відмінностей, забезпечує соціальну захищеність особистості. Формування так званого "середнього класу" (гаранта стабільності суспільства) - одне з основних декларованих напрямків соціальної політики Української держави. Ця політика, зокрема, проявляється у витрачанні певної частки бюджетних коштів на різного роду соціальні виплати. Наприклад, видаються субсидії нужденним для оплати комунальних послуг, проводяться і фінансуються великомасштабні соціальні програми (Національна програма "Україна", Програма зайнятості населення, створюються відповідні фонди наприклад, Державний фонд сприяння зайнятості населення, Національний фонд соціального захисту матерів і дітей «Україна - дітям» .

^ 7. Громадянське суспільство в концепції конституційного ладу.

Конституційна держава характеризується насамперед тим, що в ньому забезпечено підпорядкування держави праву.

Відомо, що всяка держава, включаючи і тоталітарне, в тій чи іншій мірі підпорядковане праву, будучи одночасно і суб'єктом права, і фактором правоутворення. Але для того, щоб держава повною мірою підпорядковувалося праву, потрібні відповідні гарантії. У своїй сукупності вони забезпечують таку форму, такий спосіб організації держави, який може бути названий конституційним ладом.

Отже, конституційний лад - це форма (або спосіб) організації держави, яка забезпечує підпорядкування його праву і характеризує його як конституційна держава.

Обмеження державної влади правом має однією з цілей створення оптимальних умов для функціонування громадянського суспільства, що є невід'ємним атрибутом конституційної держави.

Громадянське суспільство являє собою систему самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, які забезпечують умови для реалізації приватних інтересів і потреб індивідів і колективів, для життєдіяльності соціальної, культурної та духовної сфер.

Громадянське суспільство охоплює сукупність моральних, правових, економічних, політичних відносин, включаючи власність, працю, підприємництво, організацію і діяльність громадських об'єднань, виховання, освіту, науку і культуру, сім'ю як первинну основу співжиття, систему засобів масової інформації, неписані норми етики, багато конкретні сторони політичного режиму.

Громадянське суспільство ототожнюється в цілому зі сферою приватних інтересів і потреб. Саме в його рамках реалізується велика частина прав і свобод людини. Однак громадянське суспільство не можна уявляти собі як світ ізольованих індивідів. Воно не арифметична сума складових його суб'єктів, а їх сукупність, яка утворює його сутнісна єдність. Ця єдність полягає в тому, що в громадянському суспільстві діють різнорідні соціальні сили, інститути, організації тощо, об'єднані спільними прагненнями до спільного життя.

 Поняття «громадянське суспільство» виникло ще в Стародавній Греції і аж до XVIII століття використовувалося як синонім поняття «держава». Перехід від середньовіччя до нового часу привів до формування громадянського суспільства і усвідомлення того, що, крім відмінностей між ним і суто державними інститутами, існують відмінності, породжені ідеями про свободу людини як громадянина суспільства, незалежного від держави.

Поступово розходження між громадянським суспільством і державою стають важливим аргументом в боротьбі за соціальну рівність, громадянські свободи і конституційна держава, що отримали розгорнуте висвітлення в програмному документі Великої французької революції - Декларації прав людини і громадянина.

Особлива заслуга в розробці концепції громадянського суспільства належить Гегелю, який прийшов до висновку, що громадянське суспільство являє собою особливу стадію в діалектичному русі від сім'ї до держави в тривалому і складному процесі історичної трансформації від середньовіччя до нового часу. Соціальна життя, характерна для громадянського суспільства, радикально відрізняється від етичного світу сім'ї і від публічного життя держави, утворюючи необхідний момент раціонально структурованого політичного суспільства. Соціальна життя, по Гегелю, включає ринкову економіку, соціальні класи, корпорації, інститути, у задачу яких входять забезпечення життєдіяльності суспільства та реалізація цивільного права. Громадянське суспільство, підкреслював Гегель, - це комплекс приватних осіб, класів, груп і інститутів, взаємодія яких регулюється цивільним правом і які прямо не залежать від самого політичного держави.

^ 8. Поняття і сутність народовладдя. Конституційні основи народовладдя.

Народовладдя є основоположним принципом конституційного ладу України. Згідно зі ст. 5 Конституції, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Безпосереднє народовладдя (у ст. 69 Конституції України вживається термін «безпосередня демократія») включає участь громадян у реалізації різних форм влади, їх безпосередню владну діяльність, спрямовану на вирішення відповідних державних або суспільних питань, прийняття рішень та їх втілення в життя.

Третій розділ Конституції України називається «Вибори. Референдум ». У ньому закріплені такі основоположні форми прямого народовладдя, як вибори і референдум. Причому законодавець цей розділ у структурі Основного Закону поставив за розділами «Загальні положення» і «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», що підкреслює особливу роль форм безпосередньої демократії. Крім того, третій розділ Конституції, згідно ч. 3 ст. 156 Конституції України, змінюється в ускладненому порядку. Так, законопроект про внесення змін у цей розділ подається до Верховної Ради Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу парламенту і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України. Повторне подання законопроекту в цей розділ по одному і того самого питання можливе лише до парламенту України наступного скликання.

Безпосередня демократія виникла ще в умовах первіснообщинного ладу і є історично першою формою здійснення влади народу. В Україні накопичено вікові демократичні традиції, які були притаманні нашому народу з найдавніших часів. В кінці X - початку XI ст. в Київській Русі закріпилася особливий різновид пізньої військової демократії - так звана вічова демократія, яку М. С.Грушевскій називав органом громадського контролю над князем і його управлінням. Вічова демократія була прогресивна, ніж тодішня демократія германців та франків, оскільки правом участі у народних зборах - віче Київської Русі були наділені не тільки дружинники, але й глави сімейств та господарі дворів. Прояви елементів безпосередньої демократії та представницької демократії були притаманні Україні на всіх етапах її історичного розвитку. Н.Грігорьев-Наш писав, що стародавні віча, громади «татарських людей», коповіща Литвинський часів, козацькі ради до Хмельницького, за Хмельницького, в часи Коліївщини і Паліівщіни, вільні громади, Центральна Рада базувалися на традиціях українського народовладдя. Але багатий позитивний досвід безпосереднього народовладдя в Україні протягом тривалого часу не мав розвитку.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Добавить документ в свой блог или на сайт

Похожие:

1. Поняття та зміст конституційного ладу iconПлан Поняття, предмет І метод конституційного права України як галузі...
...

1. Поняття та зміст конституційного ладу iconПитання до іспиту з конституційного права україни
Поняття, роль І предмет конституційного права як провідної галузі права в правовій системі України

1. Поняття та зміст конституційного ладу iconЛекція тема: земельні сервітути та обмеження прав на землю
Постановка питань: Поняття та види земельних сервітутів. Поняття І зміст добросусідства в земельному праві. Поняття І види обмежень...

1. Поняття та зміст конституційного ладу iconСемінарське заняття
Дострокове звільнення з посади Голови Конституційного Суду України, заступника Голови Конституційного Суду України за їх заявами

1. Поняття та зміст конституційного ладу iconМіждисциплінарні підходи до літератури та її контекстів
Мета: подати загальну характеристику міждисциплінарних досліджень, актуалізувати поняття компаративістики „без берегів”; розкрити...

1. Поняття та зміст конституційного ладу iconКультура професійного мовлення. Що входить у зміст цього поняття?
Це означає, що професійний успіх значною мірою залежить від того, наскільки адекватно фахівець сприймає людей, як звертається до...

1. Поняття та зміст конституційного ладу iconЛекція тема: джерела земельного права та земельні правовідносини
Міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди І двосторонні договори та їх вплив на врегулювання земельних відносин в Україні....

1. Поняття та зміст конституційного ладу iconЛітератураЗміст І форма в мистецтві: діалектика зв'язку
Як відомо, твору ні про що не буває. В ньому є жива душа, тобто зміст, який випромінює духовну енергію, узагальнюючи поліфункціональ-ність...

1. Поняття та зміст конституційного ладу icon1. Поняття «політика»: зміст І суть. Специфіка політики як соціальної...
Об´єктом дослідження політології є політика — явище надзвичайно складне. За демократизації, гуманізації та індивідуалізації суспільного...

1. Поняття та зміст конституційного ладу iconКурсовий проект
Кафедра конституційного та міжнародного права (викл. Нестерович В. Ф., Валєєв Р. Г., Осадча И. Л., Коваль В. С.)

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2013
контакты
userdocs.ru
Главная страница