Загальна психологія


НазваниеЗагальна психологія
страница1/33
Дата публикации18.07.2013
Размер3.94 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Психология > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33
МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ



С. Д. Максименко В. О. Соловiєнко

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

Навчальний посібник Рекоменловано Міністерством освіти і науки України

Київ 2000

ББК 88я73

М17

Рецензенти: Н. В. Чепелєва, д-р психол. наук, проф. Ю. М. Швалб, д-р психол. наук

Відповідальний редактор І. В. Хронюк

Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом

Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист№ 1/131 від 03.02.2000)

Максименко С. Д., Соловієнко В. О.

М17 Загальна психологія: Навч. посібник. — К: МАУП, 2000. — 256 с. — Бібліогр. у кінці розд.

ISBN 966-608-012-5

У пропонованому навчальному посібнику викладено основи нормативного курсу загальної психології, розкрито загальні питання психології; розглянуто закономірності психічних процесів, психічної діяльності, емоційно-вольову сферу та індивідуальні особливості особистості; висвітлено питання психології особистості, колективу та психології спілкування.

Подано блок процедур, які забезпечують активне та свідоме засвоєння навчальної інформації.

Для студентів вищих закладів освіти, де викладається курс загальної психології.

ББК 88я73

© С. Д. Максименко, В. О. Соловієнко, 2000
© Я. С. Уласік (дизайн обкладинки), 2000
© Міжрегіональна Академіяуправління
ISBN 966-608-012-5 персоналом (МАУП), 2000
ПЕРЕДМОВА

Створюючи цей посібник, автори прагнули дещо по-новому виокремити структурні блоки теоретичного матеріалу, що сприятиме кращому формуванню у студентів поглибленого розуміння логічного змісту курсу загальної психології. Важливим доповненням до са-мостійної роботи над засвоєнням навчального матеріалу є запропоно­вана модель поетапного розкриття істотних ознак і характеристик психічних явищ, яка містить визначення ключових категорій і понять, формалізовану структуру змісту теми, питання проблемного харак-теру для самостійної роботи, альтернативно-тестові завдання для са-моконтролю, завдання та проблемні ситуації для аналізу психологічних явищ і процесів.

Фактичний зміст окремих завдань, що ввійшли до процедурного блоку, виходить за межі поданої у виданні інформації, що спонукатиме студента до творчого пошуку, розвитку психологічної допитливості.

До кожного розділу подано список використаної та рекомендова-ної літератури для самостійної роботи студентів, які виявлять інтерес до певних проблем психології.

Навчальний посібник написаний колективом авторів: розділи 1-4, 6 (7 і 8 спільно з Т. В. Василишиною), 9, 10, 12, 15-19 — С. Д. Мак-сименко, 5, 11, 13, 14 —В. О. Соловієнко.

3

^ ЧАСТИНА І

УП ДО ПСИХОЛОГІЇ



Розділ 1

ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГ!/

Предмет психології та її завдання

Психологія — одна з наук про людину. Об'єктом її вивчення є най-складніша сфера життєдіяльності людини — психіка. Складність психіки як явища зумовлена тим, що вона є вищим продуктом біологічного та суспільного розвитку живих істот. Складним є і функціональний бік психіки. Вона є засобом орієнтування організму в навколишньому світі й регулятором поведінки в динамічних умо­вах середовища. Психічна активність людини спрямовується на різні об'єкти. Задовольняючи свої матеріальні (органічні) та духовні потре-би як необхідну умову життя, людина шукає й одержує з навколиш-нього природного та соціального середовища необхідні для цього джерела, здобуває знання, планує свої дії, визначає засоби й шляхи їх здійснення, напружує свої сили, щоб досягти поставленої мети, пе-реживає успіхи та невдачі. Усе це становить психічну діяльність люди-ни, яку вивчає наука психологія.

^ Предметом психології є закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізми.

Термін “психологія" походить від грецьк. рзуспе - душа і 1о'8о8 -слово, вчення, що означає “наука про душу". Психічне життя людини складне й має багато форм виявлення. Психічні явища — це своєрідні суб’єктивні переживання, суб’єктивні образи відображуваних у свідо-мості явищ реальної дійсності, це внутрішній світ людини в усій його повноті й різноманітності. Психічне життя людини охоплює її пізна-вальну діяльність — відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уяву, емоційно-вольову — різноманітні почуття, переживання, а також про-

^ 4

яви волі — вольові якості. Важливим аспектом психічного життя є спо-нуки до активності — потреби, інтереси, переконання, ідеали тощо. Особливу групу психічних явищ становлять індивідуально-психологічні властивості особистості — здібності, темперамент, характер та її психічні стани — піднесеність, пригніченість, схвильованість, бай-дужість та ін.

Як форма відображення дійсності високоорганізованою мате­рією — нервовою системою, мозком — психіка характеризується низкою особливостей.

По-перше, психічне відображення має активний характер, пов’яза-не з пошуком та добором способів дій, що відповідають умовам сере-довища.

По-друге, психічне відображення має випереджальний характер, забезпечує функцію передбачення в діяльності та поведінці.

По-третє, кожний психічний акт є результатом дії об’єктивного через суб’єктивне, через людську індивідуальність, що накладає відби-ток своєрідності на її психічне життя.

По-четверте, у процесі активної діяльності психіка постійно вдос-коналюється й розвивається.

Знання психіки, природи психічних явищ та їх закономірностей має винятково важливе значення в житті та діяльності людини для керування психічним розвитком і діяльністю особистості.

Рефлекторна природа психіки

Відображувальна діяльність людини засадово зумовлена рефлектор-ною діяльністю мозку. Фундатором вчення про рефлекторну природу психіки є видатний російський фізіолог І. Сєченов (1829-1905). У своїх працях він зазначав, що джерелом психічних актів як відображуваль-ної діяльності є зовнішні подразники, що діють на організм. Ця діяльність виникає у процесі взаємодії індивіда з оточенням, що здійснюється завдяки рефлекторній діяльності мозку. У своїй відо­мій праці “Рефлекси головного мозку” (1863) І. Сєченов писав, що “всі акти свідомого і несвідомого життя за способом походження є рефлекси”, що без зовнішнього чуттєвого подразнення психічна діяльність неможлива.

Вчення І. Сєченова про рефлекторну природу психіки розвинув І. Павлов (1849-1936) у своєму вченні про вищу нервову діяльність.

^ 5

Теорія рефлекторної діяльності спирається на три основні принципи наукового дослідження:

  • детермінізму, тобто поштовху, причини будь-якої дії, її ефекту;

  • аналізу та синтезу, тобто розкладання цілого на частини і потім складання нового цілого з елементів;

структурності та пристосування динаміки до структури.
Засадовим стосовно вчення І. Павлова про вищу нервову діяльність

є матеріалістичне розуміння єдності організму та середовища. В ор-ганізмі “все із зовнішнього світу”, — зазначає І. Павлов. Зв’язок організму з його середовищем здійснює нервова система. Вона є сис-темою відносин, зв’язків. Поведінка організму визначається тими умо-вами, середовищем, у якому живе й діє жива істота.

У своїх дослідженнях І. Павлов довів, що великі півкулі головного мозку відіграють провідну роль у життєдіяльності всього організму. Кора великих півкуль головного мозку, забезпечуючи потреби ор­ганізму, разом з найближчими до кори підкорковими нервовими цен-трами здійснює складну аналітико-синтетичну діяльність. У ній утворюються найскладніші тимчасові нервові зв’язки, за допомогою яких регулюються відносини між організмом та зовнішнім середови-щем, а також діяльність самого організму. Цю діяльність великих півкуль головного мозку І. Павлов і називає вищою нервовою діяль­ністю.

Поведінка живого організму є певною системою реакцій або реф­лексів на подразники зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Рефлекс — це реакція організму на подразнення, яка здійснюється за допомогою нервової системи. Рефлекторна діяльність — основна форма діяльності нервової системи.

Розрізняють два види рефлексів: безумовні, з якими тварина на-роджується, та умовні, які виробляються у неї в процесі життя.

^ Безумовні рефлекси виробилися, закріпилися у процесі тривалого періоду біологічного розвитку живих істот. Вони потрібні тварині з перших днів її життя для забезпечення свого існування. Безумовні рефлекси забезпечують організмові пошук поживи, уникнення шкідли-вих впливів тощо.

Безумовні рефлекси спричинені безумовними подразненнями, тоб­то такими, які, діючи на відповідні рецептори — смаковий, дотиковий та інші, викликають відповідні реакції організму. Безумовні рефлекси не зникають і весь час діють при нормальному стані організму. Склад-на система безумовних рефлексів становить діяльність, яку назива-ють інстинктивною.

6

Безумовні рефлекси не можуть задовольнити потреб вищих ор-ганізмів, що живуть у складних умовах. Вони могли б забезпечити потреби організму лише при абсолютній постійності зовнішнього се-редовища. Але оскільки зовнішнє середовище повсякчас змінюється, то пристосування до нього за допомогою одних лише безумовних рефлексів неможливе. Необхідно доповнити їх тимчасовими зв’язка-ми, які утворюються у тварин та людини у процесі життя.

Основним принципом роботи великих півкуль головного мозку, як довів І. Павлов, є утворення тимчасових нервових зв’язків, або умовних рефлексів. Виконуючи дослідження, він помітив, що за певних умов у тварин виникають рефлекси і за відсутності безумовних подраз-ників (наприклад, іноді слина у собаки починає виділятися при по­яві людини, яка його годує, хоча в цей момент їжі собаці не дають). Рефлекси в цьому разі виникають під впливом подразників, які І. Павлов назвав умовними. Він показав, що коли на тварину одночас-но діють два подразники: один — безумовний, наприклад їжа, і дру-гий — умовний, який сам по собі не викликає рефлексу, наприклад дзвінок, то у головному мозку виникають два збудження — від їжі і від дзвінка. Через те що вони діють одночасно, між збудженими нерво­вими центрами утворюється замикання, тобто встановлюється нерво­вий зв’язок. Унаслідок цього зв’язку умовний подразник починає ви-кликати рефлекторну реакцію, як і безумовний.

Зі зміною умов життя змінюються рефлекси. Вони зникають, тоб­то гальмуються, якщо умовний подразник не підкріплювати безумов-ним, і поновлюються, якщо умовний подразник знову підкріпити без-умовним.

^ Умовно-рефлекторна діяльність людини надзвичайно складна, різноманітна й тонка система зв’язків. Нові нервові зв’язки утворю-ються на грунті не лише безумовних, а й існуючих, раніше утворе-них умовних зв’язків, які набрали відповідної сили та стійкості. Не-обхідними умовами утворення умовних рефлексів є оптимальна сила подразника, активність кори великих півкуль головного мозку та підкріплення умовних подразників безумовними. У навчанні таки-ми підкріпленнями є інтерес до знань, допитливість, здивування но­визною явищ.

Основними процесами нервової діяльності є збудження та галь-мування.

На кору великих півкуль головного мозку одночасно діє багато різних подразників, але на велику кількість подразників організм не ре-агує, оскільки збудження, викликані ними, гальмуються.

7

Гальмування відбувається одночасно зі збудженням. Завдяки галь­муванню цілої низки ділянок кори збудження скеровується в якомусь одному напрямку й зосереджується в певній ділянці кори.

За певних умов збудження та гальмування поширюються, ірра-діюють по корі великих півкуль, викликаючи збудження або гальму-вання інших ділянок кори, чи знову зосереджуються, концентрують-ся в пункті свого виникнення.

Завдяки іррадіації збудження у свідомості виникають різні асоціа-ції—образи, думки, почуття, які або посилюють, або гальмують ви-конувану діяльність.

У разі концентрації збудження у певній ділянці кори інші її ділян-ки в цей час гальмуються. Поширення чи зосередження збудження та гальмування здійснюється за законом іррадіації й концентрації нерво­вих процесів.

Збудження та гальмування взаємодіють. Збудження в певних ділян-ках кори великих півкуль головного мозку викликає гальмування в інших ділянках і навпаки: гальмування в одних ділянках кори викли-кає збудження в інших. Таке явище відбувається за законом взаємної індукції збудження та гальмування.

Розрізняють індукцію позитивну і негативну.

При позитивній індукції гальмування в певній ділянці кори викли-кає збудження в інших її ділянках. У цьому разі діяльність організму відбувається в напрямі збудження, посилюється увага до змісту діяль­ності. При негативній індукції збудження в якійсь ділянці кори вик-ликає гальмування в тих її ділянках, які були до цього діяльними. Не-гативна індукція спостерігається при відхиленні від основної діяльності й зосередженні на випадкових подразненнях, які гальмують збуджен-ня від основного подразнення, тобто відвертається увага від викону-ваної діяльності.

Гальмування нервових процесів буває безумовне, або зовнішнє, і умовне, або внутрішнє.

^ Зовнішнє гальмування настає внаслідок дії сильного стороннього подразника. Вироблений умовний рефлекс, наприклад виділення собакою слини на засвічування електричної лампочки, припиняється, якщо почне діяти сильний звук.

Зовнішнє гальмування є проявом дії негативної індукції. Воно ви-являється ще й у вигляді позамежового гальмування, яке виникає тоді, коли сила збудження перевищує можливості працездатності нерво­вої клітини. У цьому разі сила подразника не тільки не викликає посилення реакції, а навпаки, реакція зменшується або зовсім галь-мується.

8

Гальмівні процеси, що виникають у клітині через її перенапружен-ня, оберігають її від руйнування. Тому таке гальмування називають ще захисним.

^ Внутрішнє гальмування так само зумовлюється зовнішніми обста-винами. Одним із проявів умовного, або внутрішнього, гальмування є послаблення тимчасових зв’язків. Воно настає тоді, коли умовний подразник (наприклад, світло), на який вироблено умовний рефлекс, час від часу не підкріплюється безумовним подразником (наприклад, їжею). Утворений зв’язок у цьому разі гальмується, і рефлекс згасає. Якщо умовний подразник знову підкріпити безумовним, то загаль-мований тимчасовий нервовий зв’язок легко поновлюється, і умов­ний подразник знову викликає умовний рефлекс. Гальмування тимча-сових нервових зв’язків спричинює забування.

Важливим проявом внутрішнього гальмування є диференційне. Якщо з умовних подразників, на які виробився умовний рефлекс, підкріплювати безумовним подразником лише деякі, то умовний реф-лекс виникає на ті умовні подразники, які підкріплювалися безумов-ним. А збудження від інших подразників, що не підкріплюються, гальмуються, і умовний рефлекс на них не виявляється. Так, якщо вироблено умовний рефлекс на звук, але підкріплюється звук лише певної висоти чи інтенсивності, то й умовний рефлекс далі виникати-ме лише на звук тієї висоти чи інтенсивності, яка підкріплювалася. Відбувається диференціювання подразнень. Організм точно відрізняє дійові, тобто підкріплювані подразники, від недійових, що не під­кріплюються безумовним подразником. Дослідженнями встановлено, що собака, наприклад, може диференціювати звукові подразники з точністю до 1/8 тону. Диференційне гальмування сприяє уточненню та розрізненню виправданих життям подразників від невиправда-них. Це яскраво виявляється в навчально-виховній діяльності. Роз-різнення, уточнення та засвоєння знань або актів поведінки ефектив­ні тоді, коли істотні властивості в них тими чи іншими засобами підкріплюються, а неістотні — гальмуються.

Поряд із замикальною функцією великі півкулі головного мозку виконують також аналітико-синтетичні.

Взаємодіючи із середовищем, організм відповідає не на всі под-разнення, що надходять до мозку, а лише на ті, які слугують задово­ленню його потреб. Розрізняючи подразники, мозок на одні з них відповідає, а на інші не відповідає. Так аналізуються предмети зовнішнього світу.

9
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   33

Похожие:

Загальна психологія iconРефератів з курсу „Загальна психологія”: Тема: Вступ до загальної...
Вплив природознавства на становлення психології як самостійної науки в кінці ХІХ ст
Загальна психологія iconЗагальна психологія. Конспект лекцій
Книга включає в себе повний курс лекцій з загальної психології, написана доступною мовою І буде незамінним помічником для тих, хто...
Загальна психологія iconКрок 1 Загальна лікарська підготовка Медичний профіль – Психологія
Оцiнює свою хворобу без перебiльшення та без недооцiнки важкостi свого захворювання. Прагне сприяти успiху лiкування. Не обтяжує...
Загальна психологія iconМіністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
Методичні поради та завдання для самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни “Психологія (загальна та юридична)” / Уклад.:...
Загальна психологія iconНавчальна програма з дисципліни „Диференційна психологія” вивчає...
У результаті вивчення дисципліни „Диференційна психологія” студенти повинні з н а т и
Загальна психологія iconГічна психологія рекомендовано Міністерством освіти І науки України...
В43 Вікова та педагогічна психологія: Навч посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. 2-ге вид. К.: Каравела,...
Загальна психологія iconЗагальна фармакологія. Фармакодинаміка та фармакокінетика. Явища...
Модуль 1: Лікарська рецептура. Загальна Фармакологія. Фармакологія засобів, що впливають на нервову систему
Загальна психологія icon1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових...
Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал
Загальна психологія iconТема № Загальна характеристика кримінального процесу 2
Тема № Загальна характеристика кримінального процесу(2 год.) Поняття, завдання І система кримінального процесу
Загальна психологія iconТеми контрольних робіт з дисципліни
Психологія російського монарха-реформатора: від Івана IV грозного до Олександра II
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница