Затверджую


Скачать 391.25 Kb.
НазваниеЗатверджую
страница1/4
Дата публикации28.07.2013
Размер391.25 Kb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Психология > Документы
  1   2   3   4
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ
Кафедра психології
ЗАТВЕРДЖУЮ

Перший проректор з навчально-методичної роботи

Національної академії внутрішніх справ

генерал-майор міліції

В.В. Чернєй

“______”____________2013 року


РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ



КОНФЛІКТОЛОГІЯ
галузь знань 0301 «Соціально-політичні науки»

напрям підготовки – 6.030102, «Психологія»

освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр»

КИЇВ – 2013 рік


Робоча програма з навчальної дисципліни «Конфліктологія» для студентів навчально-наукового інститут права та психології Національної академії внутрішніх справ за галуззю знань – 0301 «Соціально-політичні науки», напрямом підготовки – 6.030102 «Психологія».


Розробник:

Власенко Софія Борисівна, викладач кафедри психології навчально-наукового інститут права та психології Національної академії внутрішніх справ.

Робоча програма затверджена на засіданні кафедри психології навчально-наукового інститут права та психології Національної академії внутрішніх справ

Протокол від “10” січня 2013 року № 1
Завідувач кафедри психології
_______________________ Кущенко І.В.

“_____”___________________ 20___ року


Схвалено методичною радою Національної академії внутрішніх справ

Протокол від “____”________________20___ року № ___
Голова _________________ (_____________________)

“_____”____________________20__ року

__________, 2013 рік

 __________, 2013 рік


  1. ^

    Опис навчальної дисципліни





Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

Кількість кредитів – 3

Галузь знань

0301 «Соціально-політичні науки»


Варіативна

Напрям підготовки 6.030102 «Психологія»

Модулів – 3

Спеціальність (професійне спрямування): психологія

^ Рік підготовки:

Змістових модулів – 3

3

Семестр

Загальна кількість годин - 108

6-й

Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 3

самостійної роботи студента – 3

Освітньо-кваліфікаційний рівень:

бакалавр

22 год.

^ Практичні, семінарські

32 год.

Самостійна робота

48 год.

Індивідуальні завдання:

6 год.

Вид контролю: залік


Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить: 1/1.

  1. Мета та завдання навчальної дисципліни

Метою курсу є: оволодіння студентами системою конфліктологічних знань в змістовому, методичному та прикладному аспектах.

Завдання курсу:

  1. Оволодіння теоретичними основами конфліктологічних знань та понятійно-категорійним апаратом навчальної дисципліни.

  2. Ознайомлення з історією та основними тенденціями розвитку конфліктологічних ідей у вітчизняній та зарубіжній науці.

  3. Оволодіння методологічними основами дослідження конфліктологічних взаємовідносин.

  4. Отримання знань та вироблення практичних навичок використання основних технологій успішного вирішення, управління та профілактики конфліктних відносин.

  5. Підвищення компетентності студентів у питаннях ефективної взаємодії у конфліктних ситуаціях.

  6. Формування психологічної готовності до ефективної професійної діяльності.

  7. Розвиток психологічного мислення.

Після закінчення вивчення дисципліни студенти повинні знати:

  • основні теорії конфліктів, їх причини та психологічні умови профілактики, вирішення та регулювання;

  • теоретико-методологічні основи конфліктології, історію її розвитку та сучасний стан;

  • зміст категорійного апарату конфліктології;

  • принципи, методи та функції конфліктології;

  • стратегії управління конфліктами;

  • нормативну базу урегулювання конфліктних ситуацій та конфліктів.

Студенти повинні уміти:

  • здійснювати конструктивну міжособистісну взаємодію;

  • прогнозувати можливість виникнення конфліктних відносин, виявляти їх психологічні причини ;

  • володіти навиками використання основних технологій успішного вирішення, управління та профілактики конфліктів.

Програма розрахована на 108 годин аудиторної та позааудиторної роботи (3 кредити ЕСТS). Структурно навчальна дисципліна складається з 3-х змістових модулів. Змістовий модуль № 1 «Загальна теорія конфлікту» містить 36 годин: 8 годин лекцій, 8 годин семінарських занять, 2 години практичних занять, 16 годин самостійної роботи та 2 години індивідуальної. Змістовий модуль № 2 «Управління конфліктними процесами» складається із 36 годин: 8 годин лекцій, 10 годин семінарських занять, 2 години практичних занять, 14 годин самостійної роботи та 2 індивідуальної. Змістовий модуль № 3 «Практична конфліктологія» містить 36 годин аудиторної та позааудиторної роботи: 6 годин лекцій, 8 – семінарських занять, 2 – практичних занять, 18 годин самостійна робота та 2 – індивідуальна.

Практичні заняття містять модульні контролі. Форма заключного контролю – залік.

Основними видами занять під керівництвом викладача є лекції, семінари, практичні заняття, самостійна та індивідуальна робота (самостійні заняття під керівництвом викладача та індивідуальні співбесіди). З метою якісного виконання завдань навчального курсу передбачається значне збільшення часу і завдань для самостійної та індивідуальної роботи студентів.

Оцінка рівня оволодіння студентами навчальним матеріалом і стимулювання самостійної роботи здійснюється за допомогою поточного та підсумкового контролю. Поточний контроль проводиться під час семінарських занять, практичних занять, індивідуальної роботи та модульного контролю. Підсумковий контроль здійснюється у вигляді заліку.



  1. ^ Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Загальна теорія конфлікту

Тема 1. Конфліктологія як наука та навчальна дисципліна

Зміст теми. Розкрити предмет, об’єкт, мету та завдання конфліктології як навчальної дисципліни. Понятійний апарат конфліктології: поняття конфлікту, структура конфлікту, динаміка, вирішення та типологія конфліктів. Дослідницькі методи науки про конфлікт: структурно-функціональний метод, процесуально-динамічний, класифікація (типологізація) конфліктів, прогнозування, метод розв’язання конфліктів. Основні методики дослідження конфліктів: експеримент, метод аналізу документів, опитування, спостереження, метод картографії. Зв’язок конфліктології з іншими науками: основні аспекти зв’язку конфіктології з іншими науками. Зв’язок конфліктології з соціальною філософією, соціологією, психологією, політологією, історією, правом, етикою та іншими науками.

^ Професійна складова конфліктологія, понятійний апарат конфліктології, методи конфліктології, конфліктологія в структурі інших наук.

Тема 2. Сутність і природа конфлікту

Зміст теми. Поняття конфлікту. надати визначення поняття «конфлікт», основні причини та передумови виникнення конфліктів (о’єктивні, організаційно-управлінські, соціально-психологічні, особистісні та ін.). Функції конфліктів (конструктивні та деструктивні). Конфлікт як протиріччя і конфлікт як інструмент розвитку. Структура конфлікту (учасники конфлікту, предмет, об’єкт конфлікту, мікро- та макросередовище). Психологічні складові конфлікту (мотивація сторін), конфліктна поведінка, інформаційні моделі конфліктної ситуації. Ціннісні орієнтири та їх місце в конфліктах. Класифікація (типологізація) конфліктів: за сторонами конфлікту, за характером потреб, обмеження яких викликало конфлікт, за спрямованістю, за результативністю та за часовими параметрами.

^ Професійна складова конфлікт, структура конфлікту, психологічні складові конфліктів, типологія конфліктів.

Тема 3. Еволюція конфліктологічних ідей

Зміст теми. Накопичення знань про конфлікти: проблеми суперечностей та конфліктів у працях мислителів Стародавнього світу (Лао Цзи, Конфуцій, Геракліт, Арістотель, Епікур); релігійний варіант тлумачення конфліктів в епоху Середньовіччя та Відродження (Аврелій Августин, Тертуліан, Фома Аквінський, Микола Кузанський, Микола Коперник, Джордано Бруно, Ніколо Макіавелі, Томас Мор, Еразм Ротердамський, Франсуа Рабле); розвиток конфліктологічних ідей в Новий час та епоху Просвітництва (Т. Гоббс, Ж. Ж. Руссо); розвиток конфліктологічних ідей у ХІХ-ХХ ст. (Ф. Гегель, Г. Зіммель). Становлення конфліктології як науки: погляди марксистської філософії (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін); немарксистська традиція (М. Вебер, В. Парето, Г. Моска, Ж. Сорель, Ф Оппенгеймер, А. Бентлі). Сучасні концепції конфліктів: структурно-функціональна модель суспільства (Т. Парсон); погляди на конфліктологію представників «школи людських відносин» (Е. Мейо); конфліктологія як самостійна наука (Л. Козер, Р. Дарендорф, К. Боулдінг). Напрямки дослідження конфліктів у зарубіжній конфліктології: Психоаналітичний (З. Фрейд, К. Юнг, А. Адлер…); соціотропний (У. Мак-Дугалл, С. Сігале та ін.); поведінковий (А. Басс, А. Бандура…); соціометричний (Д. Морено, С. Додд, Г. Гурвич та ін.); інтеракціоністський (Д. Мід, Т. Шибутані…). Сучасні підходи до вивчення конфліктологічних ідей: теоретико-ігровий (М. Дойч); теорія організаційних систем (Р. Блейк, Дж. Мутон); теорія та практика переговорного процесу (Д. Прюітт, Д. Рубин та ін.). Історія вітчизняної конфліктології: перший період (до 1924 року); другий період (1924-1992 роки); третій період (з 1992 року по теперішній час).

^ Професійна складова конфліктологічні ідеї, проблема конфліктів у працях мислителів Стародавнього світу, ідеї конфліктології в епоху Середньовіччя та Відродження. Конфліктологія в Новий час та епоху Просвітництва. Сучасні концепції конфліктів. Конфліктологія як самостійна наука.

^ Тема 4. Динаміка конфлікту

Зміст теми. Поняття про функції конфлікту, різновиди функцій конфлікту. Механізми виникнення конфліктів, поняття конфліктогенів, класифікація конфліктогенів, формули конфліктів за Шейновим (конфлікти типу А, Б, В). Стадії розвитку конфлікту. Інцидент, конфліктна ситуація, конфліктний процес. Форми завершення конфлікту. Детермінанти, мотивація та контекст конфліктного процесу. Латентний період (передконфлікт), стадія відкритого конфлікту, латентний період (постконфліктна ситуація), ескалація конфлікту. раціональні та ірраціональні аспекти конфліктних відносин.

^ Професійна складова функції конфліктів, механізми виникнення, стадії розвитку, форми завершення конфліктів.

Змістовий модуль 2. Управління конфліктними процесами

Тема 5. Управління конфліктами

Зміст теми. Сутність управління конфліктами та його структура. Прогнозування та профілактика конфліктів. Об’єктивні та організаційно-управлінські умови попередження конфліктів. Соціально-психологічні умови профілактики. Технології попередження конфліктів: попередження конфліктів у організаціях, труднощі профілактики конфліктів, підтримка співробітництва як універсальний спосіб попередження конфліктів. Сучасний менеджмент про профілактику конфліктів. Норми ділової етики та попередження конфліктів. Стратегії та способи вирішення конфліктів. Типи вирішення конфліктів у організаціях. Тактика залагодження конфліктів. Основні правила ведення переговорів. Універсальні способи вирішення конфліктів. Форми та критерії завершення конфліктів.

^ Професійна складова сутність управління конфліктом, прогнозування та профілактика конфліктів, врегулювання та вирішення конфліктів, форми, критерії завершення конфліктів.

^ Тема 6. Переговори та медіація

Зміст теми. Переговори як універсальний засіб вирішення конфліктів. Основні переваги переговорів у вирішенні конфліктів. Типологія переговорів: за кількістю учасників, за залученням третьої (нейтральної) сторони, в залежності від характеру взаємодії, в залежності від цілей. Функції переговорів. Основні механізми ведення переговорів та психологічні умови, які підвищують успіх переговорів. Етапи ведення переговорного процесу: підготовка до переговорів, проведення переговорів, аналіз результатів переговорів. Основні принципи проведення успішних переговорів. Технології стратегій та тактик у переговорному процесі. Способи подачі позиції у переговорах: відкриття позиції, закриття позиції, підкреслення спільності, підкреслення розходжень. Стилі ведення переговорів у конфліктних ситуаціях: жорсткий стиль, м’який стиль, торговий стиль. Стратегії переговорного процесу та тактики поведінки у переговорному процесі: видима співпраця, дезорієнтація партнера, провокація відчуття жалю у партнера, ультимативна тактика, тактика «видавлювання» поступок, тактика лавірування резервами поступок. Основні прийоми позиційного та психологічного тиску. Конфліктний медіаторинг. Поняття «медіація». Принципи медіації: неупередженість, конфіденційність, добровільність. Офіційні, неофіційні та випадкові медіатори. Функції медіаторів. Тактики дії медіатора. Стадії медіації: формування структури та довіри, аналіз фактів та виявлення проблем, пошук альтернатив, переговори та ухвалення рішень, складання підсумкового документа, затвердження угоди.

^ Професійна складова переговори, типологія переговорів, технології стратегій та тактик у переговорному процесі, позиції та стилі ведення переговорів,тактика поведінки у переговорах, конфліктний медіаторинг, принцип медіації, функції медіатора, тактика дії медіатора, стадії медіації.

^ Тема 7. Методика ефективного спілкування та раціональної поведінки у конфліктах

Зміст теми. Поняття технологій ефективного спілкування у конфлікті, їх основний зміст. Спілкування та його види: безпосереднє, опосередковане, міжособистісне, масове. Види міжособистісного спілкування: імперативне спілкування, маніпуляція, діалог. Характеристика комунікативної сторони спілкування: зворотний зв’язок, комунікативний бар’єр, рівні обміну інформацією в процесі спілкування. Інтерактивна та перцептивна сторони спілкування. Цільові установки спілкування опонентів конфлікту. Правила та норми технологій ефективного спілкування у конфлікті. Невербальні засоби комунікації та їх значення для ефективного спілкування у конфліктній ситуації.

Технології раціональної поведінки у конфлікті. Теорії поведінки особистості в конфлікті: конструктивна, деструктивна, конформістська моделі поведінки особистості в конфлікті. Характеристика основних стратегій поведінки в конфлікті: примус (боротьба, суперництво), ухилення, поступка, компроміс, співробітництво. Двохмірна модель стратегій поведінки в конфлікті Томаса-Кілмена. Трьохмірна модель стратегій поведінки в конфлікті. Типи конфліктних особистостей: демонстративний, ригідний, некерований, тип конфліктної особистості, надточний тип, безконфліктний.

^ Професійна складова оволодіння основними технологіями ефективного спілкування та раціональної поведінки у конфлікті.

  1   2   3   4

Похожие:

Затверджую iconЗатверджую

Затверджую iconЗатверджую

Затверджую iconЗатверджую” Ректор одаба

Затверджую icon"Затверджую" Заступник першого проректора нтуу "кпі" В.І. Тимофєєв

Затверджую iconЗатверджую
Розробники: Волошок О. В., кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології
Затверджую iconЗатверджую
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри психологічного консультування І психотерапії
Затверджую iconЗатверджую
Розробники: доктор філософії, перший проректор з навчально-методичної та наукової роботи, професор Віленська Е. В
Затверджую iconЗатверджую
Роль, місце І завдання цивільного захисту в структурі заходів щодо забезпечення життєдіяльності населення України
Затверджую iconЗатверджую
Розробники: В.І. Ткаченко, доцент кафедри цивільних та адміністративно-правових дисциплін, кандидат юридичних наук, доцент
Затверджую iconЗатверджую: Проректор з наукової роботи, д мед н, професор
...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница