4. Гроші


Скачать 203.41 Kb.
Название4. Гроші
Дата публикации21.07.2013
Размер203.41 Kb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Банк > Документы
Тема 4. Гроші

(6 години)

Сутність грошей та їх походження. Форми грошей та їх еволюція. Функції грошей, які вони виконують в економіці. Грошова маса. Інфляція. Електронні гроші.


«Гроші зачаровують людей. Гроші мучать людей, які в поті чола заробляють їх. Люди вигадують найоригінальніші способи, щоб роздобути їх, і найрізноманітніші способи, щоб їх розтратити... Люди зроблять майже все заради грошей... Гроші зроблять майже все для людей. Гроші — це загадка, яка змінює людей, приваблює і зачаровує (Л. Макконелл, С. Брю «Економікс»).
^ 1. Виникнення грошей

Гроші — один із найвидатніших винаходів людства. Гроші не годують, не одягають та не надають притулку, доки їх не почнуть витрачати. Історія грошей складалася упродовж тисячоліть. Протягом цього часу гроші неод­норазово зазнавали змін, та й сьогодні продов­жують еволюціонувати.
Ми звикли до грошей і сприймаємо їх як найзвичайнісінькі речі. Але так було не завжди і буде не завжди. Отож, що таке гроші й для чого вони нам потрібні?

Протягом майже 3 млн років, в умовах існування первісного ладу людство не знало грошей. Основною причиною цього був низький рівень розвитку економічної системи, зокрема, відсутність у ній регулярного обміну. На ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався безпосередній обмін товару на товар, тобто випадковий обмін. Відносно постійний обмін виникає лише після відокремлені скотарства від рільництва. Більш стабільним він стає після другої суспільного поділу праці — відокремлення ремесла від сільського господарства. Від цього часу продукти виробляються спеціально для обміну, тобто стають товарами. Щоб обмін відбувався безперервно з усієї сукупності товарів на ринку повинен виділитися один, що користується довір'ям товаровиробників. Усі інші товари передають усю свою вартість, гроші виражають затрати праці, утіленої в товар

Гроші з'явилися дуже давно. Тільки-но відбувся поділ праці між представниками різних професій, постала необхідність в обміні про­дуктами праці між ними. Спочатку це був натуральний обмін, який тепер називають бартером. Обмінювали річ на річ, предмет на пред­мет або предмет на кілька предметів. У XIX столітті доцент Київсь­кого університету ім. Св. Володимира М.І.Зібер як приклад наводив спогади європейського мандрівника Камерона про те, як він купу­вав човна на березі озера Танганьїка: "Агент Саїда вимагав оплати слоновою кісткою, якої у мене не було; тоді я дізнався, що Магомет ібн-Саліб мав слонову кістку і хотів мати сукно; однак ця звістка принесла мені мало користі, поки, насамкінець, я не почув, що Магомет ібн-Гаріб мав сукно і хотів мати дріт. Він у мене, на щастя, був, і я віддав Магомету ібн-Гарібу мідний дріт, він передав Маго­мету ібн-Салібу сукно, а той дав агенту Саїда слонову кістку; тільки тоді я отримав від останнього право скористатися човном".

Деякі невеличкі за розміром предмети, які майже не псувалися, а головне, були рідкісними, почали застосовувати в обміні частіше за решту. Поступово вони перетворилися на універсальний засіб обміну, тобто в обмін на них уже можна було придбати практично будь-який товар. Такі речі стали своєрідним мірилом, тобто еквівалентом товарообміну.

Упродовж тисячоліть у ролі грошей перебували найрізноманітніші товари: худоба, хутро, сіль, бавовняна тканина, черепашки тощо.

Найпоширенішою формою перших грошей була худоба. В "Іліа-ді" Гомера вартість усіх товарів виражається в биках. Так, ваза з прикрасами коштувала у стародавніх греків один бик, рабиня — чотири бики. На Русі навіть після появи монет скарбниця назива­лась скотаркою, а скарбник — скотарем. Навіть слово "капітал" походить від латинського "сариіа" — голова худоби.

У Київській Русі кілька століть існувала так звана кунна система, в якій основними одиницями були куни — хутро куниці, а дрібнішими — хутро білки. 25 кун становили одну гривню, а 50 — гривню-куну.

Гривня стала першою чеканною монетою Київської Русі. Це був срібний злиток вагою в півфунта (один руський фунт дорівнював близько 409 грамам). У книзі українського історика М.Грушевського "Історія України-Русі" розповідається про те, що за Візантійською угодою 911 р. греки зобов'язалися виплачувати князеві Олегу дани­ну по 12 гривень, тобто по 6 фунтів срібла на кожного члена своєї дружини і князів, які лишалися в Києві, Чернігові, Переяславі та в інших містах. Рубель з'явився у XIV ст. Це також срібна монета — частка гривні або рублена гривня, обрубок гривні.
^ 4.5.2. Сутність та функції грошей


Тисячолітня історія існування грошей свідчить про розвиток грошових форм — від хутра до сучасних електронних грошей. Про­те сутність грошей як економічного явища практично не змінилася.

Гроші розгля­даються як загаль­ний еквівалент то­варів та послуг, який виступає засо­бом обігу та плате­жу, мірою їх вар­тості і засобом на­громадження.

Будь-якій засіб, що відповідає цим вимогам, незважаю­чи на його форму, — це гроші.



Щоб гроші були зручні в обігу, їм потрібно мати такі власти­вості:

подільність;

портативність;

високий рівень збереженості;

високу цінність.
Роль грошей в економіці та їх сутність стане зрозумілішою, якщо детальніше розглянути їх функції: гроші як засіб обігу, міра вартос­ті і засіб нагромадження.



Гроші виконують різні функції. Серед них виділяють дві основі міра вартості та засіб обігу. Решта три (засіб накопичення, засіб платежу і світові гроші) — похідні від них.

Розглянемо це за схемою.



Функція міри вартості полягає в тому, що гроші є матеріалом для вираження вартості всіх інших товарів. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матеріалу прийняти одиницю (визначити масштаб цін). Масштаб цін установлює держава в законодавчому порядку, тоді як функцію міри вартості гроші виконують об'єктивно. Вартість товару, виражена в грошах, називається його ціною. (Ціна товару — це кількість грошей, яку сплачують за цей товар.) Орієнтуючись на ціну товару на ринку, покупець зіставляє її зі своїми доходами, із ціною інших товарів і робить вибір. Без грошей як міри вартості підприємцям було б неможливо прийняти раціональне рішення щодо розподілу ресурсів і доходів, плануван­ня випуску продукції, розвитку виробництва тощо. Адже саме ціна ресурсів, зовсім різних за властивостями, дозволяє визначити повну собівартість того чи іншого товару.

Функцію засобу обігу гроші виконують як посередник у процесі обігу товарів, вони служать інструментом реалізації товарів. Щоразу, коли ми, придбавши товар чи отримавши послугу, .розраховуємося грошима, вони виконують саме функцію засобу обігу. Необхідність цієї функції зумовлена тим, що виробники, створюючи одні товари й послуги, мають потреби в інших. Безпосередній обмін товарами має дуже великі незручності. А тому саме функціонування грошей забез­печує задоволення потреб виробників і споживачів.

Функцію засобу накопичення гроші виконують тоді, коли вони вилучаються зі сфери обігу і перетворюються на скарб. Таке нагро­мадження розпочалося в епоху, коли роль грошей виконувало золо­то. Його почали зберігати, щоб застрахувати себе від випадковостей ринку. Із розвитком ринкових відносин і відміною золотого вмісту грошей формами багатства стали нерухомість, цінні папери, кошто­вності, твори мистецтва. Проте їх недоліком є те, що вони не можуть безпосередньо використовуватися для покриття боргів, здійснення поточних розрахунків тощо. Нагромадження коштів використовують в основному для того, щоб у майбутньому вкласти їх у виробництво або споживання.

Функція засобу платежу означає, що гроші стають засобом опла­ти боргових зобов'язань. Це відбувається у випадку, коли між това­ровиробниками виникають кредитні відносини — покупець отримує відстрочку оплати за отриманий товар. Цю функцію гроші викону­ють і при виплаті заробітної плати, позик, податків, орендної плати тощо.

Функцію світових грошей виконують гроші, призначені для між­народних розрахунків. Спочатку цю функцію найкраще виконува­ло золото. Проте з обмеженням його використання у світовому обігу роль міжнародного платіжного і купівельного засобу перейшла до американського долара, англійського фунта стерлінгів та інших ва­лют. Міжнародні економічні організації створили свої платіжні засо­би: одиниця Міжнародного валютного фонду (МВФ) — СДР, Європей­ського фонду валютного співробітництва — ЕКЮ, Європейського співтовариства — ЄВРО. Отже, світові гроші обслуговують міжна­родні економічні відносини й забезпечують торговельні зв'язки між країнами.



У процесі розвитку відносин товарообігу можна виділити три етапи:

1. Спрощена (випадкова) форма обміну, коли продукти безпосеред­ньо обмінювалися один на інший. Його формула:
^ Т-Т’ Товар А = Товар Б



бартер
2. Повна (розгорнута) форма обміну, тобто виділення особливих то­варів, які виконували функції еквівалентів. Ними ставали най­більш поширені товари місцевих ринків. У давніх греків це була худоба, у Київській Русі — хутра. Від IV ст. до н. е. в ролі грошей в основному використовують срібло і золото. Сутність такої форми полягає в тому, що певний товар може прирівнюватися до множи­ни товарів-еквівалентів. Формула такого обміну:



Х Товар Б

Товар А = Y Товар С

Z Товар Д

3. Загальна форма обміну. Подальший розвиток товарного вироб­ництва та виникнення міжнародної торгівлі закріпило роль еквівалента за металами (золотом, сріблом), які стали виконувати функції загального еквівалента. Із часом функцію грошей почало виковувати лише золото. Із другої половини XIX остаточно встановився золотий стандарт. Це були повноцінні гроші, оскільки їх номінальна вартість в основному відповідала вартості металу, що в них містився, і золото виконувало функції грошей. Формула обміну стала мати сучасний товарно-грошовий вигляд:

Т — Г — Т’

Тож причиною появи грошей був суспільний поділ праці й необхідність регулярного обміну між товаровиробниками, які спеціально виробляють товари для обміну.

Отже, гроші — це особливий товар, який служить загальним еквівалентом при обміні товарів, є для них формою вартості
^ 4.5.3. Різновиди грошей
У різних народів за гроші служили товари, для яких були характерні певні властивості:

стабільність — вартість грошей упродовж певного часу має бути однаковою;

портативність — зручність у користуванні;

міцність — матеріал не повинен псуватися при використанні;

подільність — здатність, ділитися на частини;

здатність до розпізнавання — але з ознаками, які важко підробляти;

визнаність — усі громадяни держави визнають їх як засіб обміну;

транспортабельність — можна перевозити з місця на місце;

недостатність — товари, яких постійно не вистачає для задоволення потреб у них.

Розвиток форм грошей — це тривалий шлях від простих товарів (хліб, сіль, хутро) до електронних сигналів у комп'ютерних системах на якому виділяють два основні етапи — етап повноцінних та неповноцінних грошей.

Повноцінні гроші — це дійсні гроші, у ролі яких виступає сам грошовий товар (зокрема, золоті та срібні гроші, бо вони мають внутрішню реальну вартість).

У зв'язку з цим розрізняють: власну вартість грошей, яка визначається витратами на їх виробництво, і номінальну вартість, тобто вартість грошей, що на них позначена. Поступово повноцінні гроші були замінені неповноцінними — виготовленими з паперу і звичайних металів.

Неповноцінні гроші — це «замінники» повноцінних, грошві знаки, власна вартість яких незначна. Неповноцінні гроші називають ще кредитними грошима. Сучасні кредитні гроші мають кілька форм прояву — готівкову, депозитну (у формі запису в бухгалтерських книгах банків (на рахунках клієнтів), електронну (у формі запису в пам'яті комп'ютерів (електронні гроші)), форму торгових грошей (векселі, чеки, кредитні картки).

Отже, основні види грошей такі: повноцінні (золоті або срібні монети; неповноцінні монети; паперові гроші; засоби, що замінюють гроші (чеки, векселі, кредитні картки); банківські рахунки; міжна­родні гроші.

Монета — це злиток металу, масу і пробу якого засвідчено печат­кою держави. Монета як форма повноцінних грошей обслуговувала економічні відносини, людей майже протягом трьох тисячоліть. Для надання міцності золотим монетам їх карбували з домішками інших металів. Проте, незважаючи на ці заходи, вони стиралися і поступово перетворювалися на неповноцінні.

Сьогодні для торгівлі в багатьох країнах практикується карбуван­ня неповноцінних монет із міді, алюмінію, нікелю, цинку та інших сплавів. Номінальна вартість таких монет перевищує вартість металу і витрати на карбування.

Паперові гроші — це грошові знаки, які наділені примусовим курсом і випускаються для витрат держави. Паперові гроші вперше з'явилися в Китаї ще 812 р. до н. е. Деякі банкноти там друкували на корі тутового дерева. У країнах Заходу перші паперові гроші були випущені 1661 р. у Стокгольмі. Спочатку найпоширенішими були банкноти, або банківські квитки різних номіналів, які можна було обміняти на певну кількість золота. Їх використовували для здійснен­ня ділових операцій. Згодом у країнах виникають центральні банки з виключним правом випуску банкнот, тобто емісією грошей, забез­печених реальними цінностями. Сьогодні емісія грошей — це випуск державою в обіг певної кількості грошових знаків. Із часом метале­ві гроші були витіснені паперовими. Поява паперових грошей була спричинена зростанням недоліків металевого обігу: відставанням видобутку коштовних металів від зростаючих потреб, Дорожнечею металевого обігу.

Кредитні гроші є символом вартості. Вони стали засобом сплати боргових зобов'язань і виконують функцію засобу платежу і засобу обігу. Продаж товару в кредит означає відстрочку плати за нього. За­собом обігу в таких відносинах є вексель, тобто боргове зобов'язання, здатне до настання платежу виконувати роль грошей. Векселі нарів­ні з грошима виконують функції обігу і засобу платежу. Вексель через банківський переоблік може бути перетворений на банкноту. За допомогою чеків відбуваються розрахунки з кінцевим споживачем. Чек — розпорядження власника банківського рахунка перерахувати певну суму на користь пред'явника.

Зовсім недавно почали функціонувати такі гроші, як пластико­ві (кредитні) картки та електронні гроші. Кредитна картка — це розрахунковий засіб, який банки видають своїм клієнтам. За допо­могою коду власник картки може отримати певну суму грошей не тільки в самому банку, а й в спеціальних автоматах.

Електронні гроші — це гроші, що проходять через електронний зв'язок між, банком та його клієнтами і фіксуються на банківських рахунках, у безготівковій формі.

З огляду на це основні сучасні грошові системи можна подати так, як показано на малюнку:



Купюри і монети найпростіші й найзвичніші платіжні засо­би. Не потрібно заповнювати бланки, звертатися до банку. Плати гроші й отримуй товар. Перетворення безготівкових грошей на готівку вимагає певного часу і зусиль.

Можливість перетворення різноманітних грошових засобів на готівкові гроші, на прямі засоби платежу називають ліквідністю

Чим простіше таке перетворення, тим ліквіднішими є грошові засоби. Найліквіднішими є готівкові гроші, потім — грошові чеки і засоби на рахунках на вимогу. Далі за рівнем ліквідності йдуть грошові засоби на строкових рахунках, що вкладені на певний термін, і цінні папери у вигляді акцій, облігацій та векселів.

^ Емісію грошових знаків, тобто випуск грошей в обіг, здійснює дер­жава в особі Національного банку або скарбниці. Навіть міста, області, республіки не мають права робити цього. А про законний випуск офіційних грошей підприємствами і громадянами не може бути й мови, бо тоді кожен намалює собі стільки грошей, скільки йому заманеться.

Замість готівкових грошей у багатьох країнах дедалі ширше за­стосовують грошові чеки. Якщо у вас є чековий грошовий рахунок у банку, купуючи товар, ви можете розрахуватися за нього не готівкою, а наявними у вас чеками. Для цього ви виписуєте чек на свій банківський рахунок, а магазин пересилає цей рахунок до бан­ку для сплати.

Чек це розпорядження власника банківського рахунка банку оплатити покупку шляхом переказу певної суми з рахунка в банку особі (установі), яка продала товар в обмін на чек

Для банків такий спосіб розрахунків є надто ускладненим і по­вільним, тому сучасна банківська система невпинно впроваджує використання електронних карток.
Які проблеми можуть виникнути у банків при використанні чекової системи?

Поширеним є зберігання грошей на банківських рахунках у вигляді внесків (депозитів). Такі внески бувають на вимогу, корот­кострокові, довгострокові. Громадянам, котрі вкладають гроші в банк, відкривають особисті рахунки, в яких вказують кількість покладених і взятих грошей.

Підприємствам банк відкриває розрахункові рахунки, які ви­користовуються для обліку засобів, що їх підприємство отримує і витрачає.

^ Бартер (від англ. barter - обмінювати) - прямий безгрошовий обмін товарами.

Ліквідність (відлатнн. liquidus — рідкий, текучий) — ступінь легкості, з якою певні товари можуть бути перетворені на готівку. Гроші мають абсолютну ліквідність. грошової одиниці.

^ Масштаб цін — вагова кількість металу (золота або срібла), що законодавчо закріплена в певній країні як грошова одиниця.

Девальвація - офіційне зниження вмісту золотого запасу певної грошової одиниці. Наприклад: у 1934 р.

вСША: 1 $ <=> 1,50463 г золота знизили до 1 $ <=> 0,888671 г золота.

Ревальвація — офіційне підвищення вмісту золотого запасу певної грошової одиниці.

^ Емісія грошей — це збільшення грошової маси в обігу.

Доповідь учня «Історія грошей в Україні»..

Перші монети, якими користувалися наші предки, були грецькі монети, що з'явилися на українських землях у IV ст. до н. е.

У І ст. н. е. на території України з'являються монети Римської імперії, а з V—VII ст. і до кінця X ст. були поширені візантійські та арабські монети.

В останній чверті X ст. розпочалося карбування найдавніших українських монет — злотників і срібляників. Злотник мав масу 4,4 г, срібляник — від 1,73 до 4,68 г. Поряд із металевими грошима існували хутряно-шкіряні гроші.

Від кінця XI ст. з'явилося поняття «гривня», якому відповідали певні злитки золота і срібла. Із XII ст. гривня стає основним елемен­том грошової системи Київської Русі. Гривня мала значення еквівале­нту певної маси срібла (204,7 г). Золоті й срібні гривні були головним платіжним засобом до XIII ст. У XIII ст. з'явилися карбованці — сріб­ні злитки, удвічі легші за гривню. До середини XVIII ст. у грошовому обігу були різні монети, різних місцевостей — як України, так і зако­рдону. Гетьмани намагалися запровадити свою грошову систему. Із часу, коли Україна ввійшла до складу Росії, поширилися російські срібні й мідні монети. Від початку XIX ст. відбулася повна заміна всіх іноземних монет на російські.

У 1917 р. після проголошення Української Народної Республіки в Берліні було віддруковано, а потім уведено в обіг паперові гривні. У Радянському Союзі, до якого входила Україна, діяли тільки зага­льносоюзні гроші.

^ У 1996 р., майже через 850 років після запровадження гривні у Київській Русі, в Україні було введено в обіг національну грошову одиницю — гривню.

Тож із розповіді ви зрозуміли, що наша гривня пройшла тривалий історичний шлях.

^ Але еволюція грошей триває й зараз.

Користуватися електронними грошима та пластиковими картками ми можемо тільки за наявності рахунка в банку.
Розглянемо схему «Види грошей»

Банківські рахунки — це своєрідний засіб відображення і контролю за станом і рухом коштів (депозитів) власника грошей, який передав їх у банк. Рахунки поділяють на безстрокові та строкові. Кошти з безстрокового рахунка (рахунок до запитання, поточний) їхній власник може отримати в будь-який час. Строкові рахунки стають доступними вкладникам, тобто вони можуть отримати з них гроші лише через певний час.



^ Грошова політика — один із на­прямків діяльності держави, який передбачає здійснення контролю над грошовою масою у країні.

Грошова маса — обсяг готівко­вих і безготівкових купівельних та платіжних засобів, що забезпечують обіг товарів і послуг у країні, яким розпоряджаються суб'єкти еконо­мічної діяльності.
^ Банківські рахунки — дуже різноманітні, їх розрізняють за об­сягами (дрібні й великі)» за способами одержання грошей (чекові та безчекові), за швидкістю перетворення в готівку (безстрокові, корот­кострокові, довгострокові).

У грошовому обігу держави не може перебувати будь-яка кіль­кість грошей, адже в цій сфері економіки діють свої закони. Якщо їх не дотримуватися — відбудеться розпад усієї економічної системи країни. Закон грошового обігу — це загальний економічний закон, який виражає взаємозв'язок між кількістю необхідних для обігу гро­шей, цінами товарів, що підлягають реалізації, і вартістю грошей. Він зазнав істотних змін у зв'язку з обігом платіжних засобів і набув такого вигляду:

де Кп — необхідна кількість грошей в обігу;

СЦ — сума цін усіх вироблених товарів і послуг;

К — сума цін товарів і послуг, проданих у кредит;

П — сума платежів за раніше проданими товарами й послугами;

^ ВП — сума платежів, що взаємно погашаються (бартерний обмін);

Шо — середня кількість обертів грошової одиниці за певний період часу.

Унаслідок зростання значення безготівкових грошей для визначення необхідної їх кількості зараз використовують рівняння американського монетариста Ірвінга Фішера:
МV = РQ,
де М — кількість грошей в обігу; V — швидкість обігу грошей; Р — ціни товарів і послуг; Q — кількість вироблених товарів і наданих послуг. ?
У 1992 р. в грошовий обіг Украї­ни було введено тимчасову валюту перехідного періоду українсь­кий карбованець (купоно-карбованець).

^ Президент України указом від 25 серпня 1996 р. оголосив про проведення грошової реформи та введення національної грошової одиниці гривні. Грошову рефор­му було проведено з 2 по 16 вересня 1996 р. за курсом:

1 гривня = 10 000 крб.

Реформа мала цивілізований нєконфіскаційний характер.



У кожній країні є Центральний банк, В Україні це Націоналиний банк України (НБУ). Він був створений у 1992 р. і діє на засадах Закону України про Національний банк України та інших законів. НБУ центральний банк України, що включає обласні управління та управління АР Крим. Вищим органом НБУ є Рада Національного банку. Усією поточною роботою керує Правління НБУ. Рада Національного банку розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за їх виконанням. Рада складається з 14 осіб призначених терміном на сім років. Сім членів Ради призначає Президент України, сім Верховна Рада України. Правління НБУ через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики. Регіональні (обласні) управління НБУ розташовані в усіх адміністративних регіонах України. Вони стежать за роботою комерційних банків у своєму регіоні.
Функції Національного банку України
^ Надання послуг комерційним банкам, так само, як комерційні банки надають їх громадянам і фірмам України.

Відкриття депозитних рахунків. Комерційні банки зберігають резервні кошти на рахунках у Національному банку.

Постачання готівки. Так само, як ви можете зняти готівку з ра­хунка у вашому банку, комерційні банки можуть зняти готівку зі сво­їх рахунків у НБУ.

Безготівкові перекази (трансферт резервів). Коли окремі гро­мадяни та підприємства здійснюють безготівкові-грошові перекази, комерційні банки розраховуються між собою також шляхом безготі­вкових переказів із власних рахунків у Національному банку.

Надання кредитів. Комерційні банки, як і більшість підприєм­ців, повинні час від часу вдаватися до використання позик. У цьому разі вони можуть звернутися до НБУ й отримати від нього резервний кредит.

НБУ обслуговує поточний рахунок державної скарбниці, тобто рух бюджетних коштів. За домовленістю з Урядом Центральний банк розміщує урядові боргові цінні папери та фінансує урядові борги.

НБУ має виключне право встановлювати правила поведінки ба­нківської системи в Україні. Ці правила призначені для забезпечення надійності й безпеки діяльності організацій, які зберігають кошти вкладників.

НБУ стежить за кількістю грошей в обігу, є емісійним центром української економіки.

Кожен комерційний банк має свій капітал. Банківський капі­тал — це сукупність грошових коштів, що складається з власних, за­лучених та емітованих засобів. Банківський капітал використовуєть­ся банком для кредитно-розрахункових та інших операцій. Власний капітал банку (акціонерний, резервний і нерозподілений прибуток) становить, як правило, не більше ніж 10 % банківського капіталу.

Основну його частину становлять залучені засоби у вигляді вкла­дів і залишки кореспондентських і контокоррентних рахунків..

Похожие:

4. Гроші iconТеорія грошей І грошового обігу основні поняття та категорії Активні гроші
Активні гроші — гроші, які постійно використовуються в готівковому та безготівковому обігу
4. Гроші iconТеорія грошей І грошового обігу основні поняття та категорії Активні гроші
Активні гроші — гроші, які постійно використовуються в готівковому та безготівковому обігу
4. Гроші iconЗ дисципліни «Гроші та кредит»
Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на
4. Гроші iconВона сучасна відьма-авантюристка, ворожить І знімає причину та вроки,...
...
4. Гроші iconОсновні поняття до теми гроші, поділ праці, товарне виробництво
Масштаби натуралізації економічної діяльності в умовах економічної кризи, за незмінних інших умов збільшуються
4. Гроші iconОсновні поняття до теми гроші, поділ праці, товарне виробництво
Поділ праці об'єктивний процес розчленування окремих видів праці, одночасне співіснування їх у суспільному виробництві
4. Гроші icon1. Визначення та економічна сутність фінансів
Дуже часто фінанси асоціюються з рухом грошових коштів, але фінанси – це не гроші. Проте матеріально-речовою формою фінансів завжди...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница