Конспект лекцій для студентів спеціальностей „Маркетинг”

Господарський облік – це спостереження, вимірювання, реєстрація й систематизація фактів і явищ соціально-економічного життя. Результати спостереження виражаються за допомогою цифр і фіксуються, насамперед, у кількісному вимірі. Отримуючи кількісне позначення господарського явища, можна дати йому якісну характеристику.

• 
  інформаційне, яке полягає в наданні необхідної інформації зовнішнім і внутрішнім користувачам;
  
• 
  контрольне, виконується для того, щоб інформація була достовірною. За допомогою бухгалтерського обліку здійснюється контроль за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
  

1. 
   Укази Президента;
   
2. 
   Закони України;
   
3. 
   Постанови Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України;
   
4. 
   Накази, інструкції, листи Міністерства фінансів України, Держкомстату України, Державної податкової адміністрації України, Національного банку України й інших міністерств і відомств.
   

1. 
   Господарський кодекс України, затверджений Постановою Верховної Ради України від 16.01.2003 р. № 436;
   
2. 
   Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХХIV, що визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності в Україні;
   
3. 
   Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку - введені з 2000 р., розроблені на основі міжнародних бухгалтерських стандартів (МБС), які існують із 1973 р. У цей час Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку перейменовані в Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФО). Національних стандартів бухгалтерського обліку -31.
   

4. 
   Податковий кодекс України – затверджений у 2011 році зі змінами та доповненнями.
   

1. 
   обачність – принцип, що передбачає застосування в бухгалтерському обліку таких методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
   
2. 
   повне висвітлення – принцип, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
   
3. 
   автономність – принцип, який означає, що кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
   
4. 
   послідовність – принцип постійного (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики;
   
5. 
   безперервність – принцип, який передбачає, що оцінку активів та зобов'язань підприємства здійснюють, виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;
   
6. 
   нарахування та відповідність доходів і витрат – принцип, який означає, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів;
   
7. 
   превалювання змісту над формою – принцип, коли операції обліковують відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
   
8. 
   історична (фактична) собівартість – принцип, відповідно до якого пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво і придбання;
   
9. 
   єдиний грошовий вимірник – принцип вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці;
   
10. 
    періодичність – принцип, що означає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
    

• 
  реальність їхньої оцінки;
  
• 
  можливість одержання економічної вигоди від їхнього використання.
  

• 
  Основні засоби – матеріальні активи, які функціонують у незмінній натурально-речовій формі протягом тривалого періоду часу (більше одного року або більше одного операційного циклу, якщо він більше одного року). До основних коштів належать: будівлі, споруди, земля, транспортні засоби, машини, устаткування й ін.
  
• 
  Нематеріальні активи – необоротні довгострокові ресурси, які не мають матеріально-речовій форми, але мають вартість і можуть приносити вигоду. До них належать: вартість придбаних підприємством прав на користування природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової інтелектуальної власності (патентами, винаходами й т.д.), вартість права на використання програмного забезпечення для ПК і ін.
  
• 
  Інші необоротні матеріальні активи – матеріальні активи, які використовуються в процесі діяльності підприємства тривалий період часу (більше одного року або одного операційного циклу), однак вартість їх нижче припустимої, що дозволяє віднести об'єкт до основних засобів.
  
• 
  Капітальні інвестиції – вартість об'єктів по будівництву, виготовленню, що виконується для власних потреб підприємства, а також устаткування для монтажу й установки.
  
• 
  Довгострокові фінансові інвестиції – фінансові вкладення в розвиток інших підприємств на період більше одного року з метою одержання доходів (дивідендів, відсотків), збільшення власного капіталу й інших вигод для підприємства. До них належать: кошти, фінансові інвестиції підприємства в цінні папери й статутні капітали інших підприємств.
  
• 
  Довгострокова дебіторська заборгованість – заборгованість інших фізичних і юридичних осіб даному підприємству, строк погашення якої наступить після закінчення дванадцяти місяців з дати балансу.
  
• 
  Інші необоротні активи – інші необоротні активи, які не можуть бути віднесені до розглянутого вище.
  

• 
  запаси: виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, запасні частини, напівфабрикати й ін.), готова продукція, товари, тобто матеріальні ресурси;
  
• 
  кошти: готівка в касі, на рахунках у банку, у дорозі;
  
• 
  дебіторська заборгованість: по розрахунках з покупцями й замовниками, з підзвітними особами, різними дебіторами.
  

• 
  ^ Статутний капітал формується за рахунок сукупності внесків засновників (учасників) у майно підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами (уставом).
  
• 
  Пайовий капітал створюється за рахунок пайових внесків членів кооперативів (споживчих товариств, кредитних спілок, житлово-будівельних кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств ін.).
  
• 
  ^ Додатковий капітал формується за рахунок емісійного доходу, за рахунок дооцінки необоротних активів, вартості активів, безкоштовно отриманих від інших фізичних або юридичних осіб.
  
• 
  ^ Резервний капітал створюється для усунення можливих у майбутньому тимчасових фінансових труднощів і забезпечення нормальної роботи підприємства. Резервний капітал створюється за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.
  
• 
  ^ Нерозподілений прибуток – сума чистого прибутку, що залишилася в обороті підприємства після сплати податків у бюджет, інших обов'язкових платежів і розподілу між власниками (учасниками) підприємства.
  
• 
  Фінансування є джерелом коштів за рахунок державного бюджету, а також інших фізичних і юридичних осіб.
  
• 
  ^ Доходи майбутніх періодів – джерело коштів, отриманих підприємством у поточному або попередньому звітному періодах, але відносяться до доходів наступних звітних періодів (отримана від орендаря в рахунок майбутніх звітних періодів орендна плата й т.п.).
  

• 
  довгострокові кредити банків;
  
• 
  інші довгострокові фінансові зобов'язання – сума довгострокової заборгованості підприємства по зобов'язаннях із залученням позикових коштів ( крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки;
  
• 
  інші довгострокові зобов'язання: заборгованість по довгострокових векселях, по фінансовій оренді, відстроченим податковим зобов'язанням і ін.).
  

• 
  короткострокові кредити банків;
  
• 
  кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги – сума заборгованості постачальникам і підрядникам за отримані цінності, виконані роботи, зроблені послуги;
  
• 
  поточні зобов'язання по розрахунках з бюджетом і позабюджетними платежами, по виплатах працівникам, по страхуванню, з учасниками по нарахованих дивідендах та іншим операціям;
  
• 
  інші поточні зобов'язання: по векселях виданим, отриманим авансам, внутрішньовідомчим та іншим операціям.