Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи з навчальної дисципліни


НазваниеМетодичні рекомендації щодо організації самостійної роботи з навчальної дисципліни
страница1/5
Дата публикации07.07.2013
Размер0.6 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
userdocs.ru > Культура > Методичні рекомендації
  1   2   3   4   5
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ


Методичні рекомендації

ЩОдо організації самостійної роботи

з навчальної дисципліни
«
ІСТОРІЯ КОСТЮМУ»


для студентів спеціальності
7.010104 Професійна освіта. Дизайн


Т-ТД

Харків 2012

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ


Кафедра технологій

та дизайну
Методичні рекомендації

ЩОдо організації самостійної роботи

з навчальної дисципліни
«
^ ІСТОРІЯ КОСТЮМУ»


для студентів спеціальності
7.010104 Професійна освіта. Дизайн

ЗАТВЕРДЖЕНО

Науково-методичною радою

Української інженерно-педагогічної академії

Протокол № ___ від ____ 2012р.

Харків 2012
УДК 75

Істория костюма. Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи для студентів спеціальності7.010104 Професійна освіта. Дизайн

Упоряд.: М.В. Панова. — м. Харків: УІПА, 2012 . – 40 с..

Затверджено на засіданні кафедри «Технології легкої промисловості»

…. 2012 Протокол №

Рецензент: , ………….канд. …. наук, доцент.


Методичні рекомендації з курсу «Історія костюма», розроблені для студентів для студентів спеціальності7.010104 Професійна освіта. Дизайн з метою успішного засвоєння студентами навчального мате­ріалу усього курсу та підготовки до практичних занять і виконання модульного завдання з теми «Народний український костюм»
Наведено зміст й методичні вказівки до самостійної підготовки до практичних занять з та виконання модульних завдань з дисципліни «Історія костюма».

Практичні заняття курсу «Історія костюма» передбачають знайомство з відео рядом що складають: фотографії зразків историчніх костюмів, твори образотворчого мистецтва, малюнки з журналів мод, документальні фотоматеріали, які ілюстрють кожну з тем курсу. Крім того студенти мают можливість ознайомиться з зразками традиційного и міського українського костюму, що зберігаються у колекціях Харківського історичного музея.

Методичні рекомендації розроблені з метою успішного засвоєння студентами навчального мате­ріалу усього курсу та окремої підготовки до практичних занять і виконання модульного завдання з теми № . Практичні завдання, виконувані в ході вивчення курсу «Історія костюма» орієнтовані на моменти, які є ключовими для майбутньої діяльності студентів.

Виконуючи ці завдання, студенти здобувають початкові професійні уміння застосовувати методи класичного мистецтвознавчого, композиційного, порівняльного та семантичного аналізу зразків історичного та традиційного одягу.

На підставі методичних рекомендацій студент повинен вміти:

- встановити той культурний зміст, що стоїть за формальними моментами організації складної художньої форми історичного костюму,

- встановлювати ті базові особливості художнього комплексу (що складає мистецтво конкретного історичного часу та регіону), умови органічного входження у цій комплекс костюма, як специфічної художньої форми .
ІКОНГРАФІЯ ЯК ДЖЕРЕЛО вивчення
історії костюмА

Найважливішим джерелом наукових уявлень про історію костюма і моди є іконографія відповідного періоду – витвори образотворчого мистецтва (в першу чергу портрет), малюнки в журналах мод, документальне фото і т.д. Різні типи іконографічних джерел мають свої особливості і з різним ступенем достовірності відображають образ епохи.

Так, модна картинка часто залишалася нереалізованою, оскільки не завжди модна пропозиція виявлялася прийнятною. Кажучи про портрет, відзначимо, що портрет камерного характеру, буденний несе в собі риси індивідуальності і психологізму, парадний же портрет більш умовний, але підвищена увага до зовнішніх деталей, що часто зменшує художню цінність витвору мистецтва, дає цінний дослідницький матеріал для історії костюма.

Образотворчі матеріали є важливим джерелом вивчення історії українського традиційного костюма: крім фресок соборів, іконопису, книжкової мініатюри, значна інформація міститься в портретному живописі XVII—XIX ст., у творах побутового жанру XVIII ст. та в полотнах художників «передвижників» XIX ст.

Багато представників творчої інтелігенції XVIII—XIX ст. часто поєднували в собі і художників, і етнографів. Серед «передвижників», які глибоко вивчали побут українського народу, були такі визначні постаті, як В.Тропінін, Т.Шевченко, Л.Жемчужников, І.Їжакевич, П. Мартинович, М.Мурашко, О.Мурашко, О.Сластіон, Ю.Павлович та ін. А такі вчені, як Ф.Вовк, О.Рігельман, О.Шафонський, працювали у безпосередньому контакті з художниками, що значно підсилило наукову цінність їхніх праць.

Цілу портретну галерею українських селян-кріпаків створив у першій чверті XIX ст. художник В. Тропінін. Серію реалістичних образів і сцен із життя та побуту українців залишив по собі геніальний український поет і художник Т. Шевченко. Його традиції продовжили такі відомі митці, як Л. Жемчужников, І. Соколов, К. Трутовський. Жанрові епізоди українського побуту червоною ниткою проходять у другій половині XIX — на початку XX ст. крізь творчість художників П. Мартиновича, С. Васильківського, М. Самокиша, В. Маковського, О. Сластіона, М. Пимоненка, М. та О. Мурашків. Традиції класичної спадщини розвиваються у творах художників XX ст.— К. Трохименка, М. Дерегуса, Т. Яблонської, які зафіксували і зміни, що відбуваються в одязі.

З моменту винаходу фотографії у майбутніх дослідників історії костюма і моди з'являються нові можливості для вивчення справжньої картини епохи. Фотографія, що отримала в Російській імперії вже в другій половині ХІХ століття найширше розповсюдження, відобразила всі шари міського і - частково - сільського населення країни.

В теж час, різні типи фото специфічним чином відображають і ідеал краси свого часу і то, як модна тоді одяг вписувався в соціальне середовище епохи. Виходячи із заданої площини розгляду, фотографічні зображення періоду кінця ХІХ початку ХХ століття можна розбити наступні групи.

1. Фото-Листівки: а) фото-листівки красунь-актрис і акторів; б) фото-листівки типу "головки"; в) вітальні фото-листівки, зокрема, новорічні. 2. Побутові студійні фотографії. 3. Сімейні любительські фотографії. 4. Фото-листівки з видами міст.5. Фото-листівки із зображеннями «національних типів».

Фото-листівки перших європейських красунь і красунь-актрис Російської імперії представляють еталони привабливості і краси. Фото листівки акторів театру і кінематографа - найбагатше джерело образів по історії моди, оскільки за умов ангажементу для сучасних п'єс актриса (актор) повинна була мати «власний гардероб». На фото листівках, які були обов'язковими для самореклами, фотографувалися «в найкращому вигляді і одягнені по самій останній моді», Що дозволяє нам скласти уявлення про нарядний вечірній одяг для прийому, бала, салону.

Фото-листівки типу «головки» доповнять уявлення про модну жіночу красу модерна, демонструють зразки перукарського мистецтва початку минулого століття.

Святкові фото-листівки також можуть познайомити нас із зразками нарядного одягу, у тому числі і вуличної і, що особливо важливо - зимової. На рубежі XIX-ХХ століть фотографувати взимку на вулиці було технічно важке. Тому павільйонні «зимові фотографії», на яких ми бачимо людей в манто і шубах на фоні намальованого задника із засніженим пейзажем - вельми цінний матюкав для дослідника історії костюма і моди. Проте, треба мати зважаючи на, що до 1917 року на російський ринок поступала безліч європейських листівок, на яких можна було друкувати текст на російській мові. Тому ті нарядні люди з «подарками», яких ми бачимо на дореволюційних новорічних листівках, швидше за все сфотографовані в якому-небудь фотоательє Австрії або Німеччини. І, відповідно, їх елегантний зимовий одяг типовий, в першу чергу, для цих же країн.

Побутова студійна фотографія також є серйозним джерелом знань по історії моди. Слід враховувати, що аристократичне суспільство визнавало в одязі стриманість і строгість. Яскравий і ефектний одяг вважався приналежністю актрис, кокоток і купчих.

Заслуговують уваги офіційні колективні фотографії, фото для документів (посвідчення особи і т.д.), які формений одяг або дають уявлення про вимоги до офіційного костюма.

Окремий для інтерес нашого дослідження представляє студійні фотопортрети, на яких представники різних шарів суспільства одягнені в українські національні костюми.

Сімейна любительська фотографія дозволяє побачити, як одягалися в домашній обстановці, під час гуляння, пікніків представники інтелігенції, міщанки і купецтва. На цих фотографіях ми бачимо гімназистів і студентів, штатських чоловіків прислугу і т.д.

Фото-листівки з видами міст знайомлять нас з одягом для міської вулиці і курорту. На них добре є видимими обов'язкові частини жіночого туалету для вулиці: жакет, капелюх, парасолька, сумочка-ридикюль, рукавички.

Фото-листівки етнографічного характеру, листівки із зображеннями «національних типів». Укрінській костюм представлений на листівках Київського видавництва «Світанок» (поч. ХІХ століття) [4]., Московського видавництва Шерера і Кабгольца (1902 р.), і Стокгольмського видавництва: товариства Грандберг, видавництва А. Елисона і видавництва Е. Г. Сванстрема (поч. ХХ століття) [4].

Познайомитися з перераховані типами фото зображень можна не тільки по їх відтвореннях в спеціальній літературі або в музейних експозиціях. Фотографії кінця ХІХ початку ХХ століття достатньо добре представлені на антикварному ринку. Проте, любительські фото, необхідні для вивчення міщанського, купецького, селянського і т.п. костюма, через поганий попит колекціонерів часто не приймаються на реалізацію. В теж час, зразки подібних фотографій, хоча б в одиничному екземплярі знаходяться майже в кожному домашньому фотоальбомі. Якщо фотографії, зняті до 1917 року зустрічаються рідко, то пізніший, але вже достатньо віддалений від нас історичний період з 1920-х до 1950-х років представлений в сімейних фото архівах значно ширше.
^ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ КОСТЮМ

Методика дослідження ТРАДИЦІНОГО одягу
Одним із основних питань у вивченні одягу як явища історичного є його походження. Цілий ряд концепцій базується на ідеї виникнення одягу з прикрас, пов'язаної з мотивами моралі, магії, культу тощо; інші погляди наголошують на вирішальній ролі захисних функцій, невід'ємних від природно-географічного середовища, культурно-господарської та суспільної діяльності людини.

Перебуваючи в постійному розвитку, одяг відтворює зміни соціально-економічних умов життя народу, в тому числі характер трудової діяльності та рівень технічного прогресу, що безпосередньо враховується при його дослідженні. Разом із тим він є специфічним відображенням психічного складу народу, його національних рис, які виявляються в художньо-естетичних ознаках одягу.

При виборі тих чи інших аспектів дослідження одягу важливо зберігати й суворо хронологічний підхід, використовуючи для цього, якщо потрібно, дані суміжних наук (археологічні, писемні джерела тощо).

Аналіз специфіки й етнокультурної спорідненості українського одягу з одягом інших народів (причому не тільки відповідь на питання, звідки прийшли ті чи інші форми одягу, а й виявлення причин, які викликали або законсервували побутування цих форм) допомагає глибше зрозуміти етнічні процеси, котрі відбувалися на території України від найдавніших часів. Таким чином стає зрозумілою історична обумовленість регіональних та локальних особливостей українського вбрання в усьому розмаїтті його комплексів і складових.

Особливе значення при вивченні народної культури взагалі та народного одягу зокрема надається соціальним процесам, які відбувалися в суспільстві та впливали на побутування тих чи інших форм одягу.

В основу сучасного дослідження локальних комплексів народного костюма покладено аналіз ряду етнографічних ознак, які допомагають виділити певні типи, види й форми одягу та дати їм якомога повніше історико-культурне пояснення. Водночас ці ознаки розкривають доцільні напрями використання найкращих традицій у сучасному моделюванні одягу. До них насамперед належать: матеріал, крій, техніка виконання, оздоблення, колористика, способи носіння, поєднання складників у комплекси та ін. Отож дослідник повинен аналізувати як конструктивно-технічні прийоми створення об'ємно-просторових форм одягу, так і орнаментально-колористичні (декоративні) особливості його художнього оформлення, що так бездоганно зливаються в єдине композиційне ціле у кращих зразках народного одягу.

Як було сказано вище, важливою ознакою кожної складової будь-якого одягу є його матеріал. Дослідження різноманітних давніх прийомів створення та принципів відбору матеріалів для одягу, аналіз їхніх структурних, колористичних та орнаментальних особливостей допомагають упровадженню найкращих традицій у сучасному виробництві тканин.

Уміння найраціональніше використовувати різноманітні особливості тканин залежно від конкретних практичних та естетичних потреб людини лежить в основі іншої суттєвої ознаки, пов'язаної зі способами створення об'ємно-просторових форм традиційного вбрання. Основним таким способом є крій. Досліджуючи особливості крою складових частин традиційного одягу, можна простежити еволюцію форм убрання від найпримітивніших до найскладніших. Залежно від крою елементів одягу виділяються його етнографічні типи

Утворення форми пов'язане зі знаходженням пропорцій та силуету окремих складових частин вбрання, співставлення яких розкриває локальні особливості, визначає багатошаровість та загальний силует етнографічних комплексів традиційного одягу.

Суттєвою етнографічною ознакою традиційного вбрання, що підкреслює своєрідність його локальних варіантів, є технологічні прийоми пошиття одягу.

Належна увага приділяється й вивченню характеру оздоблення традиційного вбрання. Дослідження різноманітних видів оздоблення, таких як художнє ткацтво, вишивка, аплікація, не тільки розкривають високу майстерність народних митців, але й часом порушують питання про походження тих чи інших явищ культури, висвітлюють етнокультурні взаємини певних груп населення.

Важливі ознаки традиційного одягу — характер поєднання його складових частин у локальні комплекси та способи їх носіння, якими, зрештою, остаточно визначається специфічний силует того чи іншого комплексу.

Перегляд етнографічних ознак народного одягу завершимо такими з них, як принципи та прийоми створення художньо довершених комплексів,— по суті, основного засобу, за допомогою якого народ нагромаджував і зберігав свій досвід та кращі традиції, передаючи їх від покоління до покоління. Аналіз принципів та прийомів композиційного вирішення традиційного костюма є той ключ, за допомогою якого можна відкрити нові невичерпні можливості використання історичного досвіду в сучасному моделюванні одягу.

Перелічені вище аспекти методики дослідження дають змогу сконцентрувати увагу на певному колі найсуттєвіших питань історії українського вбрання.
^ СИМВОЛІКА НАРОДНОГО КОСТЮМА.
Костюм як знакова система.

Традиційний костюм українців поряд із забезпеченням фізичного існування людини задовольняв її різноманітні соціальні потреби. Завдяки своїй символічній навантаженості костюм, будучи матеріальним витвором, міг виконувати функції, властиві феноменам духовної культури.

Багатоманітність символів та варіантів їх поєднання безпосередньо пов'язані з призначенням костюма. При переході від повсякденного костюма до святкового, а також від святкового до обрядового активно зростала роль знакових функцій. Водночас на задній план відходила практична функція: у святковому костюмі їй належала другорядна роль, а в обрядовому практичні властивості окремих елементів взагалі не брались до уваги.

Відмінність у співвідношенні практичності й знаковості присутня й на рівні окремих властивостей компонентів костюма. Найменш інформативними є конструктивні особливості — крій, силует, пропорції одягу.

Особливості ж декоративно-художнього оформлення одягу більш відкриті для втілення — в рамках традицій — особистих бажань та смаків. Тому декоративно-художні прийоми значно багатоманітніші не лише в історичному, а й у територіальному плані й здатні виступати символами широкого кола духовних цінностей.

Символіка народного костюма — важлива складова національних традицій. Зафіксована у такий спосіб соціальне значуща інформація забезпечує не лише розвиток самого костюма, а й значною мірою життєздатність усієї нації. Знакові функції стосуються насамперед регламентації буденного, святкового, обрядового костюма, престижності одних і непрестижності інших видів одягу, естетичного вирішення одягу певних соціальних груп, норм і правил користування одягом залежно від віку, статі, сімейного стану, уявлень про межі дозволеного у проявах особистих смаків та уподобань тощо.

Етнічна символіка костюма вказує на належність людини до певної нації. В українському костюмі ця властивість виступає однією з провідних, хоча кількість суто специфічних елементів обмежена досить вузьким колом декоративно-художніх засобів та конструктивних прийомів.

Загалом кожний народ оцінює свій костюм як найдосконаліший та найкращий. При цьому беруться до уваги пристосованість костюма до основних виробничих процесів, природно-кліматичних умов, антропологічних особливостей людини тощо. Не останню роль відіграють і суб'єктивні моменти, зокрема відповідність одягу існуючим у народі естетичним та моральним нормам.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. етнічна специфіка найповніше зберігалася у комплексах селянського вбрання, завдяки чому за ним закріпився термін "народний костюм". Насправді ж останній, не маючи єдиного загальнонаціонального варіанта, побутував як ряд регіональних комплексів та їхніх локальних варіантів. Пізніше, з переходом на міські форми вбрання, розпочалося поступове стирання Е. с. к.

Регіональна специфіка костюма передається символами, які належать до числа етнічних, але сприймаються як такі лише певною частиною нації. Утворенню регіональних особливостей сприяли відмінності історичного, економічного та соціального розвитку українських земель, своєрідність природно-кліматичних умов, різні за характером міжетнічні зв'язки. В результаті цього народний костюм українців побутував як низка регіональних комплексів (Середнє Подніпров'я, Полісся, Поділля, Південь, Карпати й Прикарпаття, Полтавщина та Слобожанщина), кожен з яких мав свої локальні варіанти.
  1   2   3   4   5

Похожие:

Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи з навчальної дисципліни iconМетодичні рекомендації щодо написання І захисту курсової робіт з дисципліни
Методичні рекомендації щодо написання І захисту курсової роботи з дисципліни «Економіка підприємства» для студентів спеціальності...
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи з навчальної дисципліни iconМетодичні рекомендації до ви конання курсової роботи з навчальної дисципліни «історія костюму»
Методичні вказівки до курсової роботи / Упоряд. М. В. Панова., О.І. Косенко — Харків: уіпа, 2009. — 24 с
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи з навчальної дисципліни iconМетодичні рекомендації щодо підготовки
Методичні рекомендації щодо підготовки дипломної магістерської роботи зі спеціальності 15010002 – „Державна служба” / Уклад. О. В....
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи з навчальної дисципліни iconМетодичні рекомендації до планів семінарських занять та самостійної роботи студентів
Методичні рекомендації до планів семінарських занять та самостійної роботи студентів з курсу “нова історія країн західної європи...
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи з навчальної дисципліни iconМетодичні рекомендації самостійної роботи студентів (срс) з дисципліни «Офтальмологія»
Тема: «Лікувально-трудова експертиза хворих с захворюваннями І травмами органу зору» 2 години
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи з навчальної дисципліни iconМетодичні рекомендації до курсової роботи з дисципліни “економічний...
Економічний аналіз. – Методичні рекомендації до курсової роботи. – Донецьк: діпт, 2007
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи з навчальної дисципліни iconМетодичні рекомендації до вивчення дисципліни на основі кредитно-модульної
Теорія права І держави: Методичні рекомендації до вивчення дисципліни на основі кредитно-модульної системи організації навчального...
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи з навчальної дисципліни iconМетодичні рекомендації самостійної роботи студентів (срс) з дисципліни “Офтальмологія”
Офтальмологія – це галузь медицини, що вивчає анатомію, фізіологію, органу зору, діагностику, лікування, профілактику та реабілітацію...
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи з навчальної дисципліни icon1. Основи організації бухгалтерського обліку
Лангазова В. В. Методичні вказівки та завдання для практичної та самостійної роботи з дисципліни «Організація обліку» для студентів...
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи з навчальної дисципліни iconМетодичні рекомендації для семінарських, практичних занять та самостійної...
Методичні рекомендації для семінарських, практичних занять та самостійної підготовки з дисципліни «Кримінологія» для студентів денної...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница