Українська латиномовна література частина української літератури, написана латинською мовою протягом 15-19 ст


Скачать 42.65 Kb.
НазваниеУкраїнська латиномовна література частина української літератури, написана латинською мовою протягом 15-19 ст
Дата публикации08.06.2013
Размер42.65 Kb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Культура > Документы
Українська латиномовна література — частина української літератури, написана латинською мовою протягом 15—19 ст.

Значення латинської мови для розвитку наукової та художньої думки Європи важко переоцінити: протягом багатьох століть вона залишалась провідною мовою освіти і науки. Коли, починаючи з XV ст., Україна поволі, але впевнено виходила зі стану вимушеної культурної замкнутості, багатомовність стає органічною рисою її літератури.

Майже до середини ХХ ст. у європейському літературознавстві панував погляд на латину як на гальмівний чинник у розвитку національних літератур. Критики (зазвичай необґрунтованої) латиномовна література зазнавала упродовж тривалого часу, і це стосувалося не лише мови, що нібито робила коло її реципієнтів обмеженим, а й тематики, мотивів, а також художньо-стилістичних засобів. Згодом погляд на художню спадщину авторів, які творили латиною, підлягає об'єктивізації.

Попри величезну кількість текстів латинською мовою, перші з яких з'являються наприкінці XV, а останні — на початку XІХ ст., наукових праць, у яких досліджується вітчизняна парость новолатинської літератури, поки що недостатньо. У минулому їх створенню перешкоджала багатолітня конфесійна і мовна упередженість у доборі матеріалу та ідеологічні рамки, що не дозволяли відносити твори, написані латинською мовою, до української літератури.

Однак потужна інтелектуальна база для вивчення цього особливого явища української літератури почала формуватися в давніші часи та продовжує збагачуватися нині завдяки розвитку неолатиністики — молодої дисципліни, що у ХХ ст. відокремилася від класичної філології. Її об'єктом є філософсько-художні латиномовні тексти, що датуються кін. XV—XX ст.

Опрацювання латиномовного масиву в українській філології розпочалося із поетичних жанрів, зокрема, вельми поширеним на той час епічному та етикетному присвячена переважна більшість сучасних досліджень; розгляд прози досі обмежувався духовно-філософськими (С. Оріховський) та науковими (Ю. Дрогобич) трактатами, а також епістолярією Ю. Дрогобича, С. Оріховського, Г. Сковороди.

Також немало латиномовних творів містить літературно-публіцистична спадщина тих, без чиїх імен сьогодні важко уявити давню українську літературу: Герасим і Мелетій Смотрицькі, Лаврентій Зизаній, Памво Беринда.

Досліджена лише почасти і потребує продовження та поглиблення студій історіографічна проза С. Окольського, М. Хвальковського, Я. Юзефовича, М. Лучкая та інші твори менш відомих чи анонімних авторів, які послуговувалися латиною. Хоча вже за тогочасними правилами, історик мусив нічого не вигадувати, а писати лише правду, не керуючись ні дружбою, ні ненавистю, на сторінках тогочасних видань розквітає ідеалізуючий біографізм — ідеться передусім про численні види етикетної літератури — твори, написані з нагоди визначної події у родинному чи суспільному житті, спрямовані на вшанування певної шляхетної особи та її діянь: з нагоди дня народження (genethliaca), весілля, на подяку (eucharistica), на смерть (epicedia), хвалебні промови з інших приводів (encomiastiсa, panegyrici) тощо.

Українська етикетна проза — це, головним чином, енкомії (панегірики), у яких прославляється окремий звитяжний вчинок героя, весільні величання, уславлення достойника по смерті. Переважання написаного з нагоди подій людського життя — характерний вияв ренесансного антропоцентризму, що повернув до широкого вжитку численні призабуті жанри, які, беручи початок в античності, сприяли утвердженню людського начала в літературі пізніших часів. Саме в етикетних творах особливо яскраво виявляє себе характерна ознака художньої літератури XVII—XVII ст., що полягає у поєднанні поезії та прози у межах одного твору. Прозиметрій — межове явище, поряд з метризованою прозою, що стало наслідком чергової зміни домінування поезії та прози у художній літературі. Прозиметрій зустрічається також у полемічній літературі. Вкраплення віршів у прозовому творі були не лише прикрасою — вони виконували емоційну функцію, відігравали роль резюме на завершення кожної частини, мали дидактичну мету, полегшуючи запам'ятовування рядків, що містили головну думку. Прозові вставки у вірші створювали простір для авторських роздумів, давали змогу недвозначно висловлювати власну точку зору.

Найчастотніші серед словесних тропів у етикетних творах — метафора, синекдоха, метонімія, серед смислових — гіпербола, алегорія, перифраз. Стилістичні засоби представлені словесними фігурами додавання (анафора, анадиплозис, синонімія, градація), подібності (антитеза, парономазія), пропуску (асиндетон, полісиндетон) та смисловими — фігурами речень (інверсія, еліпсис, риторичні запитання, ствердження, заперечення, вигуки, окличні речення).

Як відомо, польською мовою послуговувалися здебільшого представники католицького світу, православні спілкувалися в основному по-українськи. Однак полемічні трактати виходили в світ найчастіше у двох редакціях – паралельно українською і польською мовами, з метою заохочення до дискусії ширшого кола читачів і доступності полемічних писань опонентам.

Учасники польськомовної полеміки часто вживали одні і ті самі біблійні фрагменти для аргументації двох полярних позицій. Подібну функцію виконували цитати з творів Отців Церкви (так звана рання апологетика) і численні покликання на цих авторів як опосередкованого типу біблійної інтерпретації. При цьому представники західного світу християнства для більшої переконливості послуговувалися зразками східного богослів'я і навпаки. У ролі полемічного засобу виступала також латинь (цитати з Вульгати). Унаслідок мовного дуалізму і додаткового цитування латинських текстів українська польськомовна література кінця XVI – початку XVII ст. характеризувалася високим ступенем інтелектуалізації.

При розгляді історичного розрізу досліджуваного матеріалу передусім виявлено його синтетичний характер, зі взаємним наслідуванням і переплетенням біблійних засобів польськомовної прози в цілому. Це явище можемо окреслити як процес апологізації. Унаслідок цього в підрозділі 2.2.„Апологетика як один з основних проявів впливу Біблії на давню українську літературу",опираючись на зразки полемічної польськомовної прозикінця XVI початку XVII ст., представлено загальні принципи апологетичного дискурсу як одну з головних передумов розвитку біблійної герменевтики літератури цього періоду.

Польськомовну тогочасну прозу поділяють на декілька полемічних спрямувань: кореспонденція, полемічні проповіді (зокрема похоронні), документалістика Берестейської унії та її супротивних сил і власне апології. Формально вона була представлена за допомогою типової схеми "теза антитеза", яка дозволяла розглядати окремі трактати не ізольовано, а в тісному семантичному співвідношенні різних точок зору, що, в свою чергу, сприяло виникненню апологетичних "ланцюгів" з їх синкретичним характером починаючи від символічної назви твору і закінчуючи детальним аналізом смислу та структури кожної тези. Протиставність жанрових моделей (трактат, перегринація, лементація, проповідь) становила органічну цілісність.

Похожие:

Українська латиномовна література частина української літератури, написана латинською мовою протягом 15-19 ст iconРеферат Учениці 11-а классу
Українська діаспора збірне визначення української національної спільноти поза межами українських земель (етнічної української території),...
Українська латиномовна література частина української літератури, написана латинською мовою протягом 15-19 ст iconДипломна робота зі спеціальності 02030301 «Українська мова та література»

Українська латиномовна література частина української літератури, написана латинською мовою протягом 15-19 ст iconПитання до складання державних іспитів із спеці альності «українська мова та література»

Українська латиномовна література частина української літератури, написана латинською мовою протягом 15-19 ст iconАвторські права на текст програми “Українська література, 5-12 кл.”...
Авторське право на видрук програми (враховуючи редагування, коректуру, верстку, художнє оформлення) належить видавництву “Перун”...
Українська латиномовна література частина української літератури, написана латинською мовою протягом 15-19 ст iconНавчальна програма курсу 4 Література Список навчальної літератури...
України з давніх часів до сьогодення. Навчальний курс нерозривно пов'язаний з такими дисциплінами як «Історія України», «Теорія держави...
Українська латиномовна література частина української літератури, написана латинською мовою протягом 15-19 ст iconПерелік навчально-методичної літератури основна література
Нетяженко В. З., Сьоміна А. Г., Присяжнюк М. С. Загаль­ний та спеціальний догляд за хворими, К., 1993. 304 с
Українська латиномовна література частина української літератури, написана латинською мовою протягом 15-19 ст icon1. Українська національна ментальність та її відображення у філософській...
...
Українська латиномовна література частина української літератури, написана латинською мовою протягом 15-19 ст iconКафедра історії української літератури І фольклористики
Поняття “фольклор”: походження, значення. Наукові засади фольклористики та її зв’язки з іншими дисциплінами
Українська латиномовна література частина української літератури, написана латинською мовою протягом 15-19 ст iconКафедра історії української літератури І фольклористики
Поняття “фольклор”: походження, значення. Наукові засади фольклористики та її зв’язки з іншими дисциплінами
Українська латиномовна література частина української літератури, написана латинською мовою протягом 15-19 ст iconУчбово-методична література, рекомендована при вивченні педіатрії основна література
Дитячі хвороби. За ред. В. М. Сідельникова, В. В. Бережного. К.: Здоров’я, 1999. – 734 с
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница