На систему державного управління

Скачать 0.73 Mb.

Название	На систему державного управління
страница	1/5
Дата публикации	08.06.2013
Размер	0.73 Mb.
Тип	Документы

userdocs.ru > Медицина > Документы

Содержание

Науковий консультант –
Офіційні опоненти
РИЖИХ Василь Миколайович
БІЛИНСЬКА Марина Миколаївна
Загальна характеристика роботи
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Мета і завдання дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів
Практичне значення одержаних результатів
Особистий внесок здобувача.
Апробація результатів дослідження.
Структура дисертації.
Основний зміст дисертації
Третій розділ
Список опублікованих автором праць
Статті в інших наукових виданнях та навчально-методичні публікації
Ключові слова
Войтович Р. В. Влияние глобализации на систему государственного управления.
Ключевые слова

1 2 3 4 5

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ВОЙТОВИЧ Радмила Василівна

УДК 35.01:316.32

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

НА СИСТЕМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

25.00.02 – механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора наук з державного управління

КИЇВ – 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії та методології державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

^ Науковий консультант –	доктор філософських наук, професор КНЯЗЄВ Володимир Миколайович, Національна академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри філософії та методології державного управління.

^ Офіційні опоненти:	доктор економічних наук, професор, академік НАН України, заслужений працівник вищої освіти України ПАХОМОВ Юрій Миколайович, Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, директор;
	доктор наук з державного управління, професор, заслужений діяч науки і техніки України ^ РИЖИХ Василь Миколайович, Секретаріат Президента України, заступник керівника департаменту – завідувач відділу Головної служби безпекової та оборонної політики;

	доктор наук з державного управління, професор ^ БІЛИНСЬКА Марина Миколаївна, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри державного управління.

Захист відбудеться 28 квітня 2009 року о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.02 Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ, вул.Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий 27 березня 2009 р.
Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю.Ф.Дехтяренко

^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Глобалізація в її сучасному варіанті приводить до “переформатування” структури світу, що зумовлює потребу коригування національних стратегій соціально-економічного та політичного розвитку, загострюючи існуючі або породжуючи нові виклики, увиразнює необхідність широкого науково-практичного дискурсу щодо пошуку механізмів оптимізації системи державного управління.

Після того як світ увійшов у нове тисячоліття, будь-які науково-дослідні розвідки розпочинаються з питання, що таке сучасна глобалізація, яких форм вона набуває сьогодні, чи насправді глобалізація є такою вкрай необхідною складовою ефективного розвитку, чи все ж таки вона справляє негативний вплив на суспільне життя, якого слід намагатись уникнути, чи можна без глобалізації обійтись, або навіть і обминути, де фактично межа між об’єктивною і суб’єктивною складовою такого процесу. Єдиним винятком із цього є розуміння глобалізації як нового типу світового розвитку, що знаменує появу нових магістральних тенденцій, за якими буде розвиватись світ упродовж майбутніх кількох десятиліть, а тому важливо, аби кожна держава світу незалежно від рівня розвитку знайшла можливість вписатись у глобальний простір, інакше вона ризикує опинитись у ситуації глобальної ізоляції, яка, у свою чергу, спровокує її соціально-політичну та економічну деградацію. Більше того, протистояти глобалізаційним викликам здатна лише та держава, яка має ефективну систему управління, реалізовує власну геополітичну стратегію розвитку, максимально оберігає свій суверенітет у глобальних процесах, а головне, володіє механізмами впливу та навіть і управління ним, реалізовуючи ефективну глобалізаційну політику.

На сучасному етапі світового розвитку існують сотні різноманітних глобалізаційних концепцій розвитку сучасного світу в нових геостратегічних умовах, більшість із них є абсолютно суперечливими та взаємовиключними, що тим самим увиразнює актуальність розв’язання герменевтичної проблеми, яка пов’язується з відсутністю єдиного розуміння сутності глобалізації та її викликів національними спільнотами, їх сподівань щодо неї, а також і прогнозування наслідків, до яких вона призведе. Процеси глобалізації висувають нові вимоги до системи функціонування національних систем державного управління, які мають стати дієвим та ефективним засобом у вирішенні складних міжкультурних суперечностей, особливо тих, які виникають у процесі гармонізації механізмів спільного функціонування національних держав у світовому просторі, а отже, і узгодження відносин між державами та налагодження ефективних форм взаємодії, що певною мірою може сприяти забезпеченню відкритості та прозорості сфери міжнародних відносин, а також спільному виробленню ефективних механізмів розвитку та функціонування національних систем державного управління.

У контексті сучасних досліджень, здійснених як вітчизняними, так і зарубіжними вченими і практиками, представлена значна кількість розвідок, присвячених безпосередньо аналізу сутності та впливу глобалізації на розвиток сучасного світу.

Найбільшого розроблення проблема глобалізації набуває в західноєвропейській науці, тому більшість дослідницьких підходів, представлених у ній, становлять теоретико-методологічну основу цього дослідження, серед них, зокрема, такі вчені, як: З.Бауман, З.Бжезинський, Д.Белл, П.Бергер, І.Валлернстайн, Е.Гідденс, М.Кастельс, Дж.Модельскі, Д.Медоуз, А.Печчеі, Д.Стігліц, А.Тойнбі, О.Тоффлер, Ф.Фукуяма, Ю.Хабермас, С.Хангтінгтон, Ф.Хаєк, Д.Хелд та ін.

Аналіз деяких аспектів глобалізаційних викликів суспільного розвитку представлений у контексті дослідницьких підходів таких авторів, як: А.Беттлер, А.Вей, Д.Вотцель, Б.Гаврилишин, К.Доннелі, М.Капелетті, С.Кара-Мурзи, І.Кучураді, А.Мітіль, П.Греснер, Дж.Стайнбрунер, М.Хонг та ін.

Окремі питання глобальної інтеграції розглянуті в працях таких дослідників, як: Ж.Брозі, В.Іноземцев, Р.Каплінскі, Е.Кастен, Ф.Кессіді, Р.Коехен, Ф.Маккінлі, Дж.Маджноні, Н.В.Мотрошилова, Дж.А.Хансон, Р.Робертсон, Ю.Яковець та ін.

Значна роль у дослідженні аспектів розвитку та функціонування перехідних суспільств в умовах глобалізації належить таким вченим і практикам, як: К.Апель, Й.Галтунг, О.Гаман-Голутвіна, А.Гусейнов, Ф.Даллмар, К.Мангейм, А.Месснер, А.Неклесса, А.Панарін, А.Турчинов, Р.Хайнеман та ін.

Серед вітчизняних учених на особливу увагу заслуговують розробки окремих аспектів впливу глобалізації на функціонування економічної, політичної та державно-управлінської системи України, які належать В.Д.Бакуменку, О.І.Білорусу, М.М.Білинській, О.С.Власюку, В.Є.Воротіну, В.В.Голубь, В.А.Гошовській, Н.В.Грицяк, І.А.Грицяку, В.М.Князєву, І.С.Кравченко, О.Я.Лазору, О.Ю.Лебединській, А.В.Мерзляк, Т.В.Мотренку, В.І.Мунтіяну, І.Ф.Надольному, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболенському, В.О.Огнев’юку, Я.Ф.Радишу, І.В.Розпутенку, В.М.Рижих, М.І.Пірен, С.І.Пірожкову, Б.О.Парахонському, Ю.М.Пахомову, С.А.Пролєєву, В.А.Скуратівському, С.В.Сьоміну, Ю.П.Сурміну, С.Л.Удовіку, С.А.Чукут, В.В.Юрчишину та ін.

Незважаючи на певну розробленість глобалізаційної проблематики в контексті різних дослідницьких підходів, представлену значною кількістю теоретико-методологічних та практико-прикладних досліджень, і досі поза увагою вчених лишаються актуальні аспекти впливу глобалізації на систему державного управління. Недостатня розробленість даної проблематики саме в контексті вітчизняної державно-управлінської науки формує новий детермінований блок питань, вирішення яких і визначило структурну логіку дисертаційного дослідження.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі філософії та методології державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в межах наукового комплексного проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації ДР-ОК 0201U004833), зокрема при виконанні наукової теми “Розроблення філософсько-методологічних засад функціонування суб’єктів державного управління” (№ 0130U006813), у межах якої автором як науковим співробітником розроблено концептуальну модель розвитку та функціонування системи державного управління в умовах глобалізації.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад та практичних механізмів впливу глобалізації на систему державного управління. Досягнення цієї мети зумовлює реалізацію таких завдань:

здійснити аналіз основних передумов, факторів виникнення глобалізації та підходів до визначення її сутності, а також розкрити зміст ідеології глобалізації в контексті сучасних дослідницьких підходів;
визначити інструментарій суспільного розвитку та основні форми соціальної організації в умовах впливу глобалізації;
розкрити основні форми, місце, роль та функції національної держави в умовах глобалізації;
дослідити сутність, форми, засоби глобальної інтеграції, рівні управління глобальною інтеграцією та внутрішні механізми функціонування системи державного управління;
проаналізувати основні глобалізаційні виклики суспільного розвитку, їх вплив на систему державного управління та розробити механізми подолання;
обґрунтувати сутність глобалізації як універсальної форми історичної динаміки перехідних суспільств, розкрити специфіку впливу “глобальної демократії” на розвиток системи державного управління;
визначити концептуальні засади Кодексу взаємовідносин країн в умовах глобалізації;
розробити механізми оптимізації системи державного управління України в умовах глобалізації.

Об’єкт дослідження – вплив глобалізації на систему державного управління в сучасних умовах суспільного розвитку.

Предмет дослідження – оптимізація механізмів впливу глобалізації на сучасні державно-управлінські процеси.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою реалізації цієї дослідницької мети слугує використання таких загальнонаукових, спеціальнонаукових та філософських методів, як: історичний (розкрито основні передумови та фактори виникнення глобалізації), логічний (здійснено теоретичну реконструкцію сутності впливу глобалізації), опис (проведено комплексний аналіз основних форм глобальної інтеграції та визначено способи їх впливу на систему державного управління), порівняння (зіставлено особливості розвитку перехідних суспільств), аналіз (конкретизовано різні типи та виокремлено обернені форми глобалізації), синтез (визначено особливості та загальні механізми впливу глобалізації та її обернених форм на системи державного управління), індукція (виявлено основні форми соціальної організації та механізми функціонування національної держави в умовах глобалізації), дедукція (розкрито сутність та форми прояву глобального суспільства, глобального інформаційного суспільства, глобального масового суспільства, суспільства глобального ризику), узагальнення (проаналізовано загальні властивості та закономірності функціонування перехідних суспільств в умовах глобалізації), моделювання (розроблено модель та механізми оптимізації системи державного управління України в умовах глобалізації), аналітичний (проаналізовано специфіку і типові проблеми трансформації державного управління, зокрема при реалізації кадрової політики в перехідних суспільствах в умовах глобалізації), сходження від абстрактного до конкретного (охарактеризовано особливості та загальні форми впливу “глобальної демократії” на розвиток системи державного управління перехідних суспільств), ідеалізації (сформульовано поняття ідеології глобалізації та визначено можливі перспективи її впливу на розвиток сучасного світу), аксіоматизації (визначено основні принципи та концептуальні засади кодексу взаємовідносин країн в умовах глобалізації), гіпотетико-дедуктивний (визначено стратегічні та сучасні можливості й перспективи розвитку і функціонування системи державного управління України в умовах глобалізації), аналогії (розроблено типові механізми подолання глобалізаційних викликів), формалізації (проаналізовано глобальну інтеграцію як новий формат суспільного розвитку), системний (досліджено взаємодію та внутрішній зв’язок глобалізаційних викликів суспільного розвитку), комплексний (проаналізовано різноманітні фактори впливу глобалізації на розвиток суспільства та держави).

Завдяки використанню цих методів вдалося проаналізувати специфіку та механізми впливу глобалізації на систему державного управління та на основі цього розробити нову парадигму розуміння її розвитку в нових умовах.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці цілісної концепції впливу глобалізації на сучасні процеси державного управління, яка розкриває сутність, основні форми та механізми такого впливу і конкретизована у таких положеннях:

уперше:

запропоновано власну концепцію глобальної інтеграції (засіб об’єднання держав, який забезпечує структурну трансформацію сучасної системи міжнародних відносин і сприяє паритетному розподілу соціально-політичного, економічного та культурного потенціалу між державами), у межах якої визначено її типи (глобальну індивідуальну інтеграцію, глобальну колективну інтеграцію), механізми взаємодії (партнерство, добросусідство), етапи (глобальне включення, глобальне взаємозближення, глобальна взаємозалежність), форми (“розширення проти інтеграції”, “глобальна контракція”) та засоби функціонування системи державного управління (адаптація, трансформація, модернізація);
обґрунтовано визначення глобалізації як універсальної форми історичної динаміки перехідних суспільств, що дало змогу розкрити основні фактори (вплив ТНК, форми глобальної інтеграції, соціальні та культурні зразки поведінки тощо), типи відносин між суспільствами (єднання і розкол), відповідно до чого ідентифіковано форми синхронізації історичної динаміки перехідних суспільств (глобальна об’єктивна реальність, єдиний соціальний простір, єдині форми соціальної поведінки, глобальна ментальність), рівні (інтеграційна відкритість, дезінтеграційна закритість) та механізми (глобалізаційна взаємостимуляція та глобальна інверсія) функціонування перехідних суспільств;
введено в науковий обіг поняття: “глобальна інверсія” (поліальтернативність стратегій розвитку перехідних суспільств, які є результатом своєрідного обернення періоду історичного розвитку (за умови, якщо нова стратегія розвитку виявляється неефективною)); “глобалізаційна архаїка” (стан суспільств, які з обережністю ставляться до нових тенденцій суспільного розвитку, у результаті чого їм не вдається досягнути бажаної динаміки (вписатись у світові тенденції розвитку)); “глобальний аутизм” (переважання внутрішнього національного фактора над глобальним, що тим самим призводить до порушення певного балансу у взаємодії між державами (нав’язування з боку окремої держави своєї системи ментальних цінностей іншій));

удосконалено:

дослідження основних глобалізаційних викликів суспільного розвитку, що дало змогу виокремити обернені форми (регіоналізація, американізація, китаїзація, бразилізація) глобалізації, глобальні, світові та осьові проблеми; обґрунтувати підміну національного інтересу глобальним інтересом; розмежувати поняття глобального (інтереси, які характеризують розвиток світу в цілому) та геополітичного інтересу (інтереси окремої держави щодо реалізації принципів її зовнішньої політики); проаналізувати виклики глобального тероризму (сукупність інструментів силового характеру, спрямованих на досягнення провокаційних цілей у межах загальнопланетарного масштабу) та глобальної міграції, яка прискорила процеси міжцивілізаційної взаємодії та механізми подолання глобалізаційних викликів (механізм стратегічного партнерства, механізм інтегрованої міграційної політики);
шляхи подолання деструктивних проявів впливу глобалізації на систему державного управління України, відповідно до чого обґрунтовано необхідність приведення її у відповідність із глобалізаційними стандартами суспільного розвитку через реалізацію стабілізаційних механізмів, що дасть можливість забезпечити захист та посилення національної ідентичності, протистояти глобальній експансії завдяки розробленню інтегральної стратегії національної безпеки; визначено основні геополітичні пріоритети у сфері національної безпеки України в умовах глобалізації, обґрунтовано механізми захисту фундаментальних цінностей України в умовах глобалізації (прийняття відповідних національних та державних програм та концепцій розвитку);
підхід до розуміння “глобальної демократії” (загальна система політичних цінностей, яка впроваджується окремою мегадержавою в межах будь-якого суспільства незалежно від рівня його геополітичного розвитку), що дало змогу виокремити одну із її форм (“глобальну керовану демократію”), рівні (революційної доцільності, військової необхідності, демократичної маніпуляції), критерії (творення політики національних держав);

уточнено:

концептуальні засади Кодексу взаємовідносин держав в умовах глобалізації, що дало змогу чітко класифікувати стандарти вимог, якими керуються держави у ставленні одна до одної, а також форми відносин між державами (ліберальні, авторитарні), норми глобалізування (стандарти, які задають систему координат для поведінки та взаємовідносин), види та типи взаємодії держав у різних сферах суспільного життя, інтеграційні мотиви, якими керуються держави в процесі налагодження взаємодії (прагматизм, конструктивізм), що регламентуються принципами глобальної моралі;
особливості функціонування системи державного управління України в умовах глобалізації, відповідно до чого обґрунтовано її високий рівень геостратегічної відкритості до глобального простору, який не має відповідного ресурсного забезпечення, завдяки чому вона максимально підпадає під виклики глобалізації, не отримуючи від неї майже жодних переваг; доведено, що місце та роль України у сучасних глобалізаційних процесах залежить від: її геополітичної стратегії, яка забезпечує її входження у світовий простір та дозволяє виробити відповідну модель геополітичного позиціонування; рівня представлення її на всесвітніх політичних та економічних форумах; ефективності налагодження міжнародної співпраці; можливостей модернізації основних сфер суспільного життя, що і визначає її конкурентоспроможність у світі та можливість перетворення на повноправного суб’єкта глобалізаційного розвитку;

набули подальшого розвитку:

систематизація основних передумов, факторів, етапів (визначено четвертий етап глобалізації: 11 вересня 2001 р. – день, коли кардинально змінилась стратегія геополітичного розвитку світу) виникнення глобалізації, теоретико-методологічних підходів (глобалізму і антиглобалізму) та концепцій з’ясування її сутності й розроблення структури ідеології глобалізації, відповідно до чого розмежовано сутність ідеї глобалізації (безпосереднє розуміння змісту й обґрунтування доцільності глобалізації), ідеології глобалізації (сприйняття світу в умовах глобалізації певними соціальними групами або транснаціональними інституціями), ідеології глобалізму (продукт ідейно-політичної рефлексії та догматизації змісту глобалізації);
обґрунтування зміни місця, ролі та функцій (ідеологічна, політична, соціальна, економічна) національної держави, яка передає їх по горизонталі (глобальним міждержавним і міжнародним об’єднанням) та по вертикалі (територіальним, регіональним та муніципальним органам), зумовлюючи появу нових владних структур, на основі чого ідентифіковано її альтернативні форми: глобальна (антиномічність її співвідношення з національною державою), сильна (ефективна управлінська інституція з реалізації національних інтересів в умовах глобалізації, яка справляє могутній вплив на загальноцивілізаційний розвиток людства і керується транснаціональними принципами розвитку), корпоративна (корпоративно-конкурентна, корпоративно-договірна та корпоративістська держава);
дослідження механізмів управління інтеграційним процесом, що дало змогу конкретизувати: 1) глобальне (узгоджена взаємодія держав і ТНК у загальносвітовому масштабі) та 2) державне (узгоджена діяльність органів державної влади та політичних партій) управління; виокремлено їх етапи (інтеграція на рівні глав держав, міждержавних інститутів, суспільства); засоби (стратегія моніторингу громадської думки, стратегічне інформування громадськості); форми (нормативно-правова, реальна); інституціоналізацію інтеграції (стратегії коригування інтеграційного процесу між державами); механізми (“інтеграційний порив”, “інтеграційна еволюція”) реалізації інтеграційної стратегії держави;
пошук механізмів оптимізації процесу інтеграції (науково-технічна, економічна, євроатлантична) України у глобальний простір, що дало змогу запропонувати основні принципи формування державної політики інтеграції, наведено її основні етапи (технологічний та ідеологічний); класифіковано основні проблеми та механізми (моніторинг громадської підтримки політики щодо вступу в глобальний простір) та причини (технологічні, культурно-історичні, організаційні, ресурсні), які перешкоджають її реалізації; основні інтеграційні імперативи, які мають бути покладені в основу розробки відповідних концепцій суспільного розвитку України в умовах глобалізації;
систематизація основних форм розвитку перехідного суспільства в умовах глобалізації, відповідно до чого виокремлено: спіралевидний розвиток, який базується на таких принципах (повторюваність, закономірність, передзаданість, детермінованість та неминучість), формах (відкрита, закрита), тенденціях (модернізаційна, контрмодернізаційна); наздоганяючий розвиток, який включає відповідні рівні (економічний, політичний, технологічний, культурний), форми (співрозвиток), стратегії (цілісна, диференційована), критерії (вибір альтернатив) та засоби (зрівняльний, стрибкоподібний, випереджальний); сталий розвиток, який характеризується через механізм сталості (що забезпечує максимальну впорядкованість процесу змін стану системи, враховуючи її мінливість, стабільність та стійкість), визначено їх показники (рівень забезпечення життєдіяльності, рівень освіченості, рівень соціальної активності, рівень доходів тощо), механізми реалізації (забезпечення глобальної безпеки).

1 2 3 4 5

	Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня Трансформація системних характеристик державного управління в умовах глобалізації		Індивідуальні завдання самостійної роботи Роль правових методів в становленні І функціонуванні інституту державної служби в Україні ( на прикладі конкретного органу державного...
	Для магістрів державного управління Донецьк 2007р Методичні вказівки до лабораторних робіт до лабораторних робіт з нормативної дисципліни „Технології комп’ютерних мереж”		Менеджмент у підприємницькій діяльності Усвідомлення виняткової ролі управління підприємством у розвинутих країнах відбулося ще на початку XX ст. Ще тоді зрозуміли, що...
	Матеріали доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції... Ф. Балацький – професор кафедри управління Сумського державного університету, доктор економічних наук, професор		Тематика контрольних робіт І екзаменаційних питань з курсу «Психологія управління» Роль соціально-психологічної служби в процесах удосконалювання системи управління
	Державне будівництво І місцеве самоврядування як категорія державознавства.... ...		Міністерство освіти І науки україни донецький національний технічний... Методичні вказівки до лабораторних робіт з дисципліни "Основи інформаційних технологій" (для магістрів державного управління). /...
	Конспект лекцій з дисципліни «Управління біржовою діяльністю» Управління біржовою діяльністю для студентів напряму – Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності / Укл.: Котова Марина Володимирівна....		№ основи управління медичною службою Медична служба Збройних Сил України – це спеціальна військова організація, яка включає військово-медичні підрозділи, частини, заклади...

На систему державного управління

Похожие: