Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб


Скачать 193.49 Kb.
НазваниеТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Дата публикации30.05.2013
Размер193.49 Kb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
Загальна характеристика касаційного провадження

Мета заняття:

  • освітня: засвоєння курсантами та студентами повноважень та складу касаційного суду на різних стадіях касаційного провадження; формування навичок розв’язання конкретних практичних ситуацій, що виникають при реалізації права на касаційне оскарження.

  • розвиваюча: закріплення знань про оскарження судових рішень у касаційному порядку.

  • виховна: всебічний розвиток у слухачів уявлення про касаційне провадження.

Міжпредметні зв’язки: господарський процес, адміністративний процес, кримінальний процес.

Основні поняття: суб’єкти права касаційного оскаржен­ня, суд касаційної інстанції, об’єкти касаційного перегляду, касаційна скарга, обов’язкове скасування судового рішення.

Технічні засоби навчання: мультимедійна презентація.

План

1. Суть та значення касаційного провадження

2. Право касаційного оскарження і процесуальний порядок його реалізації

3. Прийняття касаційної скарги до розгляду, підготовка до розгляду справи та розгляд касаційної скарги судом касаційної інстанції

4. Повноваження суду касаційної інстанції



Основна література

  1. Конституція України. - К., 1996.

  2. Цивільний процесуальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України. 2004.- № 40; 41; 42. - ст. 492.

  3. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 року № 2453 // Голос України. – 03.08.2010. – № 142

  4. Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук.-практ. посіб. – Х.: ФІНН, 2009. – 256 с.

  5. Цивільне процесуальне право України: підручник / Бичкова С.С., Бірюков І.А., Бобрик В.І. та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової. – К.: Атіка, 2009. – 760 с.

  6. Цивільний процес України: академічний курс: Підручник / За ред. С. Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2009. – 848 с.

  7. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 536 с.



Додаткова література

  1. По­станова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» // Бюлетень законодавства та юри­дичної практики України. – 1999. - № 5.

  2. Гайденко Е.Г. О полномочиях кассационной инстанции по отмене судебных решений //Арбитражный и гражданский процесс.- 2003.- № 8.

  3. Шевчук П. Касаційне оскарження судових рішень у цивільних справах // Урядовий кур’єр. - 2003.- № 92.

  4. Бородін М. Апеляційне і касаційне оскарження судових рішень у цивільних справах у світлі нового законодавства // Закон і бізнес. – 2003. - № 34.

  5. Добругова А. Подготовка гражданских дел к рассмотрению в суде кассационной инстанции // Российская юстиция. - 2004. - № 5. - С. 19-23.

  6. Бородин М. Апелляционное и кассационное обжалование по ГПКУ // Российская юстиция. – 2004. - № 1. – С. 55-57.

  7. Ємельянова І. Апеляційний і касаційний перегляд судових рішень в цивільному судочинстві // Право України. – 2004. - № 2. – С. 16-21.

  8. Лебеда Ю. Про обмеження конституційного права на оскарження судових ухвал у цивільному та господарському процесі. //Юридичний журнал. – 2006. - № 2. – С. 119 - 225.

  9. Смітюх А.В. Процесуальні диверсії та зловживання процесуальним правом в умовах правової реальності України. //Вісник господарського судочинства. – 2007. - № 1. – С. 89-93.

  10. Луспеник Д.Д. Межі розгляду цивільної справи судом касаційної інстанції: деякі спірні питання // Вісник ВСУ, 2010.- №9.- С.27-30

  11. Гнатенко Т. Оскарження судового рішення у касаційному порядку// Юридична газета.-2009.-№51-52.-С 12\

  12. Кройтор В.А. Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження // Право і беспека.-2009.-№1.С 198-205.

  13. Фесенко Л. Насамперед намагатимуся повернути Верховному Суду всі повноваження , які він мав до реформи // Закон і бізнес . 2012. 15-21 вересня (№ 37). ─ С.1,4.

I

Касаційне провадження (від лат. саззаііо — скасування, зни­щення) — одна із стадій цивільного процесу, метою якої є перевірка законності та обгрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішень і ухвал апеляційного суду.

Ситуації, коли помилкові рішення не оскаржуються і наби­рають законної сили, потребують створення додаткових гарантій забезпечення законності судових рішень. Такою цивільною процесуальною гарантією є інститут касаційного оскарження і перевірки судових рішень та ухвал — касаційного проваджен­ня (ст.ст. 323—352 ЦПК). Крім того, ч. З ст. 14 ЦПК зазначає, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернення до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Стадія перегляду у касаційному порядку рішень і ухвал суду першої інстанції, що набрали законної сили, після їх перегляду апеляційним судом, складається з таких частин: 1) відкриття; 2) підготовка справи до касаційного розгляду); 3) розгляд справи по суті; 4) ухвалення рішення, постановлення ухвали та їх про­голошення судом касаційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосу­вання судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (ч. 2 ст. 324 ЦПК). Провадження та розгляд справи у касаційному порядку роз­починається за скаргою осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки (ст. 324 ЦПК). Зазначені особи мають право звернутися з касаційними скаргами, якими відкривається розгляд справи касаційним провадженням, що розпочинається вирішенням питання прийняття касаційної скарги до розгляду касаційним судом (ч. 1 ст. 327 ЦПК) та може мати місце за наявності встановлених ч. 2 ст. 324 ЦПК підстав.

При розгляді справи в апеляційному порядку перевіряється законність і обґрунтованість судових рішень і ухвал суду першої інстанції, а при розгляді справи в касаційному порядку — пра­вильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, законність судових рішень та ухвал.

Значення касаційного провадження полягає в тому, що воно забезпечує законність рішень і ухвал суду першої і апеляцій­ної інстанцій, захист прав, свобод і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у справі, інших заінтересо­ваних осіб і держави, захист публічних інтересів, а також забезпечує однакове застосування закону судами України та превентивну їх дію, спрямовану на запобігання порушенню законності громадянами, юридичними, службовими і посадо­вими особами.
II

Право касаційного оскарження у справі — це право на від­криття провадження в суді касаційної інстанції щодо перевірки законності рішень і ухвал суду першої та (або) апеляційної інстанцій, що набрали законної сили.

Суб'єкти права касаційного оскарження та об'єкти, на які поширюється це право, визначені ст. 324 ЦПК.

Суб'єктами права касаційного оскарження є:

1) особи, які беруть участь у справі:

а) сторони (позивач та відповідач), незалежно від 'їх особис­тої участі під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій;

б) треті особи, як ті, які заявляли самостійні вимоги щодо предмета спору, так і ті, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору;

в) представники сторін і третіх осіб за умови, що право касаційного оскарження не обмежується правовою природою здійснюваного ними представництва (змістом довіреності, строком дії договору доручення тощо);

г) заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники у справах окремого провадження; органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, проку­рор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи). Право касаційного оскарження мають правонаступники сторін і третіх осіб (ст. 37 ЦПК);

2) особи, які не брали участі у справі (і які мають відповідну цивільну процесуальну правосуб'єктність), якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. До цієї категорії суб'єктів права касаційного оскарження, зокрема, можна віднести осіб, які не брали участі у справі через відмову суду залучити їх до судового розгляду як суб'єктів з певним процесуальним статусом (потенційні треті особи, співвідповідачі тощо).

Право касаційного оскарження діє у межах встановленого цивільного процесуального строку — протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду (ч. 1 ст. 325 ЦПК).

Пропущений з поважних причин строк може бути поновлений судом касаційної інстанції, у якому знаходиться цивільна справа, за заявою суб'єкта права касаційного оскарження протягом одного року після виникнення такого права. У разі відмови у поновленні строку і повернення касаційної скарги та відмови у задоволенні заяви про поновлення строку суд касаційної інстан­ції постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 325 ЦПК).

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касацій­ної інстанції, де вона реєструється в порядку, встановленому частинами 2 та 3 ст. 11-1 ЦПК, та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, який перевіряє її відповідність вимогам, встановленим ст. 326 ЦПК.
III

Касаційна скарга, подається особисто суб'єктом оскарження або його представником чи надсилається поштою безпосередньо до суду каса­ційної інстанції, де вона реєструється і передається у порядку черговості судді-доповідачу, який у 3-денний строк вирішує питання про прийняття скарги до розгляду касаційним судом, а також, за наявності клопотання, — питання про зупинення виконання вирішення (ухвали) (ч. 1 ст. 328 ЦПК).

У разі неоформлення скарги належним чином до неї засто­совуються правові наслідки, передбачені ст. 121 ЦПК: суддя постановляє ухвалу про залишення скарги без руху, про що повідомляє особу, яка подала скаргу, і надає строк для виправ­лення недоліків. У разі виправлення скарги у зазначений строк і вона вважається поданою у день первісного подання до суду, інакше скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу. Усунення зазначених у постановленій суддею-доповідачем ухвалі недолі­ків у встановлені ним строки є тим юридичним фактом, що тягне необхідність прийняття касаційної скарги до розгляду судом касаційної інстанції. У цьому разі скарга вважається такою, що подана в день її первісного подання. Інакше каса­ційна скарга вважається неподаною і повертається скаржнику (частини 1, 2 ст. 121, ч. 2 ст. 327 ЦПК).

Суддя-доповідач також повертає касаційну скаргу в разі, коли її подано після закінчення строку на касаційне оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку (ч. 2 ст. 328 ЦПК). Крім того, касаційна скарга може бути повернута у випадках, передбачених у ч. З ст. 121 ЦПК.

Суддя-доповідач також наділений повноваженням відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:

1) справа не підлягає касаційному розгляду у порядку ци­вільного судочинства;

2) справа не переглядалася в апеляційному порядку;

3) є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме рішення чи ухвалу;

4) є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касацій­ною скаргою цієї особи на це саме рішення чи ухвалу;

5) касаційна скарга є необгрунтованою, і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Проте неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для від­криття касаційного провадження незалежно від обґрунтованості касаційної скарги.

Одержавши справу, суддя-доповідач здійснює її підготовку до касаційного розгляду, для чого протягом 3 днів готує до­повідь, в якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі. Про наслідки проведення під­готовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення касаційним судом, суддя-доповідач інформує колегію суддів на попередньому розгляді справи, який має бути здійсне­но протягом 5 днів після складання доповіді суддею-доповідачем.

Отримавши оформлену скаргу (ст. 328 ЦПК), суд повинен у 3-денний строк з дня постановлення ухвали про прийняття скарги надіслати її копії і копії доданих матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановити їм строк для подання запе­речення на скаргу. Такі особи мають право у встановлений строк подати заперечення на касаційну скаргу, яке оформлю­ється у письмовій формі і за змістом має відповідати правилам, передбаченим ст. 326 ЦПК.

Протягом 3 днів з дня одержання копії касаційної скарги особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступа­ли. Таке право мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки. На при­єднання до касаційної скарги подається письмова заява, звіль­нена від сплати судового збору.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити, відкликати чи відмовитися від неї. Доповнення чи зміна скарги можливі протягом строку, встановленого на каса­ційне оскарження. Відкликання скарги можливе до початку розгляду справи, а відмова — до закінчення касаційного про­вадження.

Заява про відкликання касаційної скарги вирішується суддею, який готує справу до розгляду і вирішує питання про прийняття скарги до касаційного розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про повернення скарги.

Заява про прийняття відмови від касаційної скарги вирішу­ється судом касаційної інстанції, який розглядає справу, у судо­вому засіданні. У разі прийняття відмови від скарги суд пос­тановляє про це ухвалу, якою одночасно закриває касаційне провадження у справі. Закриття з цих підстав касаційного про­вадження позбавляє права на повторне оскарження судових рішень особу, відмова якої від касаційної скарги була прийнята судом (ст. 330 ЦПК).

Дія принципу диспозитивності у цій стадії цивільного про­цесу дістає вияв також у праві позивача на відмову від позову, а сторін —- у праві на укладення між собою мирової угоди, і ці права не залежать від того, за касаційною скаргою кого з осіб — суб'єктів права касаційного оскарження (ст. 334 ЦПК) було відкрито касаційне провадження.

Касаційна скарга на рішення, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 324 ЦПК (рішення суду після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду), має бути розглянута протягом одного місяця, а на ухвали, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК (ухвали суду першої інстанції, зазначені у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15. 16. 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28. 29 ч. 1 ст. 293 ЦГЖ, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якшо вони перешкоджають подальшому провадженню у спра­ві), — протягом 15 днів з дня постановлення ухвали про від­криття касаційного провадження у справі (ст. 330-1 ЦПК).

За наявності підстав для обов'язкового скасування судового рішення, встановлених ст.ст. 338—341 ЦПК, суд при поперед­ньому розгляді справи скасовує судове рішення. Якщо немає підстав для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін. У разі відсутності підстав для скасування судового рішення та для відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін, суд касаційної інстанції призначає справу до розгляду у касацій­ному порядку. Справа у будь-якому разі призначається до судо­вого розгляду, якщо хоча б один суддя зі складу суду, шо розглядає це питання, дійшов висновку про необхідність такого розгляду. Ухвалення суду про призначення справи до судового розгляду підписується всім складом суду (ст. 332 ЦПК).

Встановивши дотримання скаржником усіх передбачених у законі вимог, суддя-доповідач приймає рішення про відкриття касаційного провадження, що супроводжується такими його діями: 1) постановленням ухвали про відкриття касаційного провадження; 2) витребуванням справи із суду першої інстан­ції; 3) надісланням копій касаційної скарги і доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, із встановленням строку, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу; 4) за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, — вирішенням питання про зупинення вико­нання рішення (ухвали) суду (ч. 1 ст. 328 ЦПК).

Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з додани­ми до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а сама скарга залишається у суді касаційної інстанції (частини 3—5 ст. 328 ЦПК).

Після закінчення підготовки розгляду справи проводиться попередній розгляд справи судом касаційної інстанції, метою якого є вирішення питання щодо можливості закінчення каса­ційного провадження уже під час попереднього судового засі­дання або, якщо це є неможливим, призначення справи до судового розгляду у касаційному порядку.

Попередній розгляд справи має бути проведено протяго.м 5 днів після складання доповіді суддею-доповідачем. Він про­водиться колегією у складі 3 суддів у нарадчій кімнаті без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

За результатами попереднього розгляду зазначена колегія суддів правомочна ухвалити одне з таких рішень:

1) відхилити касаційну скаргу і залишити без змін судове рішення суду першої або апеляційної інстанцій, якщо відсутні підстави для його скасування;

2) скасувати судове рішення суду першої або апеляційної інстанцій за наявності підстав, які тягнуть обов'язкове його скасування;

3) призначити справу до судового розгляду в порядку касацій­ного провадження за наявності однієї із таких умов: а) відсутні підстави для відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін або його скасування; б) хоча б один суддя із складу колегії суддів дійшов висновку про необхідність призна­чення справи до судового розгляду.

У касаційному порядку справа розглядається колегією у складі 5 судців без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. У разі необхідності ці особи можуть бути викликані для на­дання пояснень у справі (ч. 1 ст. 333 ЦПК).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд касацій­ної інстанції:

1) перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосу­вання судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права;

2) не може встановлювати та (або) вважати доведеними обставини, шо не були встановлені в рішенні чи були відкинуті ним;

3) не має права вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних до­казів над іншими.

Проте суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

У разі встановлення, що судові рішення ухвалені на підставі порушень закону, на які немає посилань у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції застосовує належний закон.

Перевірка законності судових рішень здійснюється судом касаційної інстанції лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд також має звернути увагу на фактичні обставини справи, обгрунтованість рішення, однак лише з огляду на його закон­ність, зокрема, перевірити додержання ним норм, що регулю­ють доказування, які стали основою встановлення фактичних обставин справи. Так, порушення ст. 62 Конституції про недо­пущення використання доказів, одержаних незаконним шляхом, характеризує незаконність рішення, якщо на підставі таких доказів були встановлені фактичні обставини справи.

Неявка сторони, інших осіб, які беруть участь у справі, по­відомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Після пояснення таких осіб суд касаційної інстанції у на-радчій кімнаті ухвалює рішення. Під час розгляду справи у касаційному порядку може бути оголошена перерва, після закін­чення якої розгляд справи продовжується або відкладається.

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення та постановляє ухвалу відповідно до правил, встановлених у ст. 19 та гл. 7 розділу III ЦПК за винятками і доповненнями, зазначеними у ст.ст. 344-346 ЦПК.

Жоден із суддів не вправі утримуватися від висловлення думки з питань, які обговорюються у нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення судом касаційної інстанції, та щодо правильності судового рішення, що оскаржене. При цьому вони не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті.

Рішення та ухвали суду касаційної інстанції оформлюються суддею-доповідачем і підписуються всім складом суду, який розглядав справу (ст. 343 ЦПК). Про ухвалене рішення (поста­новлену ухвалу) суд касаційної інстанції у судовому засіданні оголошує особам, які беруть участь у справі.

Рішення та ухвали суду касаційної інстанції набирають за­конної сили з моменту їх проголошення. Одночасно із цим скасовані рішення або ухвали суду першої чи апеляційної ін­станцій втрачають законну силу. Після проголошення рішення суд касаційної інстанції, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, зазначених у ст. 348 ЦПК.

Відповідно до ст. 352 ЦПК після закінчення касаційного провадження справа протягом 10 днів повертається до суду, який її розглядав. Там справа зберігається відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді.
IV

Повноваження суду касаційної інстанціїце сукупність його прав та обов'язків, пов'язаних із застосуванням процесу­ально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції та апеляційної інстанції, ухвалених у цивільних спра­вах, законність яких перевіряється у касаційному порядку.

Такі повноваження суду касаційної інстанції визначені ст. 336 ЦПК, відповідно до якої суд, розглянувши справу за касаційною скаргою, має право: 1) постановити ухвалу про відхилення ка­саційної скарги і залишення рішення без змін: 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування судового рішення, що оскаржено, і направити справу на новий розгляд у суд першої або апеляційної інстанції; 3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити у силі рішення суду першої інстанції, що помилково було скасоване апеля­ційним судом; 4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження у порушеній цивільній справі або залишити заяву без розгляду; 5) скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

При цьому перелік повноважень суду касаційної інстанції є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Тому в суду касаційної інстанції відсутня і альтернатива вибору своїх повноважень за наслідками розгляду касаційної скарги, адже яке саме рішення він має прийняти у тому чи іншому випадку чітко передбачено цивільним процесуальним законодавством у ст.ст. 337-342 ЦПК.

Відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду без змін (п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК) має місце тоді, коли суд касаційної інстанції визнає, що судові рішення відповідають принципу законності, ухвалені з додержанням вимог матеріального і про­цесуального права (ст. 337 ЦПК), або з мотивів рішення вба­чається, що мало місце порушення закону, але, власне, рішення є правильним за іншими підставами, що були чинними на час його ухвалення, або допущені при ухваленні рішення пору­шення закону мають формальний характер і не вплинули на правильність оскарженого судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань (ч. 2 ст. 337 ЦПК).

За наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суд каса­ційної інстанції має право: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; 2) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої або апеляційної інстанцій; 3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті; 4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом (ч. 2 ст. 336 ЦПК).

Статтею 338 ЦПК передбачені підстави для скасування рішен­ня і передання справи на новий розгляд. Так, підставою для скасування ухвал судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення, справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуаль­ного права, що унеможливили встановлення фактичних обста­вин, що мають значення для правильного вирішення справи.

До якого суду (першої або апеляційної інстанцій) передавати справу на новий розгляд визначено у ч. З ст. 338 ЦПК. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, передбачені частинами 1 та 2 ст. 338 ЦПК, були допущені лише цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

При цьому висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при новому розгляді справи (ч. 4 ст. 338 ЦПК).

Зазначені підстави збігаються з підставами для скасування рішення суду і передання справи на новий розгляд, визначе­ними ст. 311 ЦПК для суду апеляційної інстанції.

Скасування рішення апеляційного суду і залишення у силі судового рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано апеляційним судом (п. З ст. 336 ЦПК), відбувається, якщо касаційним судом буде встановлено, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до вимог норм матеріального і процесуального права, правильно застосував належну норму матеріального права, яка регулює спірні правовідносини сторін, і розглянув справу відповідно до порядку, встановленого нормами цивільного процесуального права. У таких випадках суд касаційної інстанції скасовує помил­ково ухвалене рішення суду апеляційної інстанції і залишає у силі рішення суду першої інстанції (ст. 339 ЦПК).

Щодо скасування судових рішень і закриття провадження у цивільній справі або залишення заяви без розгляду (п. 4 ч. 1 ст. 336 ЦПК), слід зазначити, що касаційна інстанція скасовує судове рішення і закриває провадження у справі з підстав, передбачених ст. 205 ЦПК, або скасовує судове рішення і залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених ст. 207 ЦПК. Відповідно до п. б ч. 1 ст. 205 ЦПК суд закриває про­вадження у справі, якщо після смерті громадянина, який був однією зі сторін у справі, спірні правовідносини не допуска­ють правонаступництва. Але якщо судом першої або апеля­ційної інстанцій ухвалене законне, обгрунтоване і справедливе рішення, сама по собі смерть фізичної особи — сторони у спір­них правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для скасування такого рішення і закриття провадження у справі (ч. 2 ст. 310 ЦПК).

Скасування судового рішення і ухвалення нового рішення або зміна рішення без передання справи на новий розгляд (п. 5 ч. 1 ст. 336 ЦПК) відбувається, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Аналогічний перелік повноважень суду касаційної інстанції, але вже за наслідками розгляду скарги на ухвалу, передбачено у ч. 2 ст. 336 ЦПК. Цей перелік також є вичерпним, а всі повноваження суду касаційної інстанції щодо прийняття того чи іншого рішення за наслідками розгляду зазначеного питан­ня — чітко регламентованими цивільним процесуальним законо­давством України у ст. 342 ЦПК. Отже, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суд касаційної інстанції має право:

1) відхилити скаргу і залишити ухвалу без змін, якщо судом постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;

2) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанцій у разі порушення порядку, встановленого для його вирішення;

3) змінити або скасувати ухвалу і постановити ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або за правильного вирішення було по­милково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;

4) скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, що була помилково скасована апеляційним судом.

^ Питання для самоконтролю:

  1. Назвіть особливості оскарження судових рішень та ухвал, що вступили у законну силу в касаційному порядку.

  2. Чи може подати касаційну скаргу особа, яка не приймала участь у справі?

  3. Кому належить право на приєднання до касаційної скарги?

  4. Протягом якого строку суддя-доповідач повинен вирішити питання про порушення касаційного провадження?

  5. Чи може суд касаційної інстанції вийти за межі апеляційної скарги, якщо буде виявлено грубе порушення закону судом першої інстанції?

  6. За яких підстав касаційній суд на попередньому судовому засіданні відхиляє касаційну скаргу?

  7. За яких підстав касаційній суд на попередньому судовому засіданні скасовує судове рішення?

  8. У якому складі касаційний суд розглядає касаційну скаргу у попередньому судовому засіданні?

  9. У якому складі касаційний суд розглядає касаційну скаргу по суті?

  10. Чи підлягає рішення або ухвала касаційної інстанції самостійному оскарженню?

Похожие:

Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: конституційне право, цивільний процес, кримінальний процес,адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: господарський процес, адміністративний процес, кримінальний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Загальна характеристика провадження у звязку з винятковими та нововиявленими обставинами
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Основні поняття: окреме провадження, заявник, зацікавлені особи, підтвердження наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница