Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб


Скачать 203.28 Kb.
НазваниеТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Дата публикации30.05.2013
Размер203.28 Kb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
Правове регулювання судового розгляду цивільних справ

Мета заняття:

- освітня: засвоєння курсантами та студентами загальних засад діяльності суду та інших суб’єктів на стадії провадження у справі до судового розгляду;

  • розвиваюча: формування вмінь щодо роботи з нормативними актами, що регулюють положення щодо підготовки справи до судового розгляду у цивільному судочинстві;

  • виховна: забезпечення розвитку у студентів поваги до дотримання закону при розгляді цивільних справ з метою забезпечення захисту прав особи.

Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес.

Основні поняття: стадія провадження у справі до судового розгляду, попереднє судове засідання, судові виклики, судові повідомлення.

Технічні засоби навчання: макети цивільних справ.

План

1. Поняття та суть судового розгляду. Строки судового розгляду. Головуючий у судовому засіданні

  1. Порядок розгляду справи

  2. Зупинення провадження у справі, його відновлення

  3. Закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду

  4. Фіксування судового процесу


Основна література

  1. Конституція України. - К., 1996.

  2. Цивільний процесуальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України. 2004.- № 40; 41; 42. - ст. 492.

  3. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 року № 2453 // Голос України. – 03.08.2010. – № 142

  4. Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук.-практ. посіб. – Х.: ФІНН, 2009. – 256 с.

  5. Цивільне процесуальне право України: підручник / Бичкова С.С., Бірюков І.А., Бобрик В.І. та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової. – К.: Атіка, 2009. – 760 с.

  6. Цивільний процес України: академічний курс: Підручник / За ред. С. Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2009. – 848 с.

  7. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 536 с.


Додаткова література



  1. По­станова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» // Бюлетень законодавства та юридичної прак­тики України. – 2004. - № 11.

  2. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 [Електронний ресурс] // Сайт Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show

  3. Муравьёва А.С. Проблемы судебного разбирательства // Актуальные проблемы теории и практики гражданского процесса. – Л., 1979.

  4. Маляренко Т.В.. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами як одна з основних конституційних засад кримінального судочинства // Вісник Верховного Суду України. - 1998. - № 4.

  5. Усели Д.А. Процессуальные возражения ответчика // Арбитражный и гражданский процесс. – 2004. - № 3. – С. 12-16.

  6. Тимченко Г. Джерела змагальності у цивільному судочинстві // Право України. – 2005. - № 1. – С.99-103.

  7. Лазарев С.В. Мировое соглашение в гражданском процессе // Арбитражный и гражданский процесс. – 2004. - № 11. – С. 2-5.

  8. Макаров А. Отсутствие предмета спора – основания прекращения производства по делу // Российская юстиция. – 2004. - № 2. – С. 44-46.

  9. Фединяк Л. Мирова угода як спосіб врегулювання цивільно-правових спорів: окремі питання // Право України. - 2003. - № 4. – С. 53-56.

  10. Домбругова А. Судовий розгляд цивільних справ // Юридичний Вісник України. – 2004. - № 51. – С. 14.

  11. Афанасьєва Л.В. Заочний розгляд справи за новим Цивільним процесуальним кодексом України. // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених.-Сімферополь. 2005. – Вип.7. – 224 с.

  12. Колосов Р. Умови проведення заочного розгляду справи (проблемні аспекти) / Р. Колосов // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 2. – С.97-100.

  13. Мирова угода сторін та практика її застосування // Нотаріат, Адвокатура, Суд. 2009.-№3.-С3.

  14. Шатилова Н.В. Границы роль судейського усмотрения при рассмотрении замечаний на протокол судебного заседания // Юрист, 2011.- №4.- С.39-42


І

Судовий розгляд як інститут цивільного процесуального права — це система норм, що регулюють відносини між судом, особами, які беруть участь у справі, та іншими учасниками процесу, діяльність суду, осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу, спрямована на розгляд та вирішення по суті цивільно-правового спору та справ наказного і окремого провадження.

Водночас судовий розгляд як стадія судового розгляду — це система процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямована на розгляд і вирішення по суті цивільно-правового спору.

Строки розгляду цивільних справ передбачені ст. 157 ЦПК, яка зазначає, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення алімен­тів — одного місяця.

Відповідно до ст. 160 ЦПК головуючий:

1) керує ходом судового засідання;

2) забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків;

3) спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, все­бічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи;

4) вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку;

5) розглядає скарги на дії чи бездіяльність судового розпо­рядника щодо виконання покладених на нього обов'язків, про що постановляє ухвалу.
ІІ

Судове засідання — це процесуальна форма розгляду цивіль­них справ по суті.

Судове засідання як процесуальна форма судового розгляду, складається з декількох частин, а саме: 1) підготовчої; 2) розгляду справи по суті; 3) судових дебатів; 4) ухвалення та проголо­шення рішення суду.

Підготовча частина судового засідання — це така частина, від належного проведення якої залежить ефективність всього судового засідання в справі. Зокрема, у підготовчій частині перед судом стоїть завдання з'ясувати, чи:

1) може бути справа розглянута за цього складу суду;

2) може бути розглянута справа за цієї явки учасників процесу;

3) може бути розглянута справа за наявності зібраних доказів у справі.

З цією метою у призначений для розгляду справи час голо­вуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься.

Розгляд справи по сутіце основна, центральна частина судового засідання, оскільки в ній з'ясовуються фактичні об­ставини справи з метою розв'язання цивільної справи по суті.

Зустрічаються випадки, коли справа не може бути розглянута в одному судовому засіданні, оскільки іноді виникають обста­вини, що заважають її розгляду по суті, на підставі чого суд повинен відкласти розгляд справи на визначений термін.

Відкладення розгляду справи — це перенесення розгляду справи по суті з призначенням точної дати та місця нового судового засідання. В такому випадку законодавець виділяє обов'язкові та факультативні підстави відкладення розгляду справи. Так, суд зобов'язаний відкласти розгляд справи у межах строків, встановлених ст. 157 ЦПК, у разі:

1) неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про які немає відомостей, що їм вручені судові повістки (п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК);

2) першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, повідомлених у встанов­леному порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними (п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК);

3) першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (п. З ч. 1 ст. 169 ЦПК);

4) якщо суд визнає за потрібне, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояс­нення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояс­нень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники (п. 4 ч. 1 ст. 169 ЦПК).

5) неможливості розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді або залучення до участі в справі інших осіб (ч. 1 ст. 191 ЦПК).

У випадках, встановлених процесуальним законодавством, суду надається право відкласти розгляд справи (факультативні підстави). Зокрема, у разі неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі, про можливість розгляду справи за їх відсутності та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи на певний строк (ст. 170 ЦПК).

У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати 6 місяців (ч. 5 ст. 191 ЦПК).

Відповідно до ч. 4 ст. 191 ЦПК у разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з'явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову.

Питання про відкладення розгляду справи та оголошення перерви вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (ч. 2 ст. 208 ЦПК). Такі ухвали не підлягають оскарженню в апеля­ційному порядку окремо від рішення суду.

Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, призначає, відповідно, день нового судового засі­дання або його продовження, про що ознайомлює під розписку учасників цивільного процесу, присутніх в судовому засіданні. Учасників цивільного процесу, які не з'явилися або яких суд залучає вперше до участі в процесі, викликають у судове засі­дання на призначений день.

У разі відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді суд на прохання особи, яка є учасником цивіль­ного процесу, вручає їй судову повістку безпосередньо в суді (ч. З ст. 191 ЦПК).

Якщо розгляд справи відкладався, в новому судовому засі­данні вона розглядається спочатку. Проте якщо склад суду не змінився і до участі у справі не було залучено інших осіб, суд має право надати учасникам цивільного процесу можливість підтвердити раніше надані пояснення без їх повторення, до­повнити їх і поставити додаткові питання.

Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх дока­зами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення, що можуть доповнити матеріали справи (ч. 1 ст. 192 ЦПК).

Судові дебати (промова) — це наступна частина судового засідання. В ній особами, які беруть участь у справі, та їх представниками підбивається підсумок проведеного дослідження обставин справи та належних у справі доказів. У судових деба­тах особи, які беруть участь у справі, виступають з промовами, посилаючись лише на обставини і докази, досліджені в судово­му засіданні. Послідовність виступу із промовами викладені в нормах ст. 193 ЦПК.

Важливо, що суд не може обмежувати тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядаєть­ся судом, або повторюється (ч. 7 ст. 193 ЦПК). На підставі цієї ж норми з дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Репліка — це коротке висловлювання, яке містить думку і не потребує відповіді. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.

Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясу­вання нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повер­нення до з'ясування обставин у справі, тобто до другої частини судового засідання — розгляду справи по суті (ст. 194 ЦПК). Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться в загальному порядку.

Ухвалення та проголошення судового рішення — заключна частина судового засідання, в якій суд вирішує справу по суті та оголошує прийняте рішення.

Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для прийняття судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його проголошення (ч. 1 ст. 195 ЦПК). В нарадчій кімнаті суд, з урахуванням внутрішнього переконання та в контексті ст. 214 ЦПК, вирішує питання щодо можливості ухвалення рішення у справі, яка була предметом його розгляду. Важливо, що судді не мають права розголошувати хід такого обговорен­ня та особливості ухвалення рішення у нарадчій кімнаті.

При ухваленні судового рішення відповідно до ст. 196 ЦПК повинна дотримуватися таємниця нарадчої кімнати, а саме: а) ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу; б) суддя не має права розглядати інші судові справи. Щодо останньої вимоги, її наявність пояснюється тим. що з моменту закінчення з'ясування обставин справи і до ухвалення рішення діє безперервність судового процесу. Недотримання цих вимог може розглядатися як порушення норм процесуального права, з яким ст. 309 ЦПК пов'язує скасу­вання в апеляційному порядку рішення суду та ухвалення нового рішення.

Рішення суду ухвалюється, оформляється письмово і підпи­сується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального роз­гляду — суддями, які розглядали справу. Воно може бути написаним від руки, виконаним машинописним способом чи набране на комп'ютері в одному примірнику. Виправлення в ньому повинні бути застережені перед підписом.

У виняткових випадках залежно від складності справи скла­дання повного рішення може бути відкладено на строк не більше ніж 5 днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну та резолютивну частини суд зобов'язаний проголосити в тому само­му засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Проголошені вступна та резолютивна частини рішення мають бути підписані всім складом суду і приєднані до справи (ч. З ст. 209 ЦПК).

Повний текст рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, коли розгляд проводився у закритому судовому засіданні (ч. 9 ст. 6 ЦПК). Датою ухва­лення рішення у справі є день його проголошення.

Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідом­ляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайоми­тися з повним рішенням суду.

Під час ухвалення рішення у суду може виникнути потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, тоді суд, не ухвалюючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгля­ду, який проводиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.
ІІІ

Зупинення провадження у справі — це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передба­чити їх усунення.

Відповідно до ст. 201 ЦПК суд зобов'яза­ний зупинити провадження у справі у наступних випадках.

1. Смерть або оголошення особи, яка була стороною у спра­ві, померлою, якщо спірні правовідносини допускають право-наступництво (п. 1 ч. 1 ст. 201 ЦПК). Факт смерті фізичної особи має підтверджуватися свідоцтвом про смерть, а оголо­шення її померлою — рішенням суду про оголошення фізичної особи померлою, що набрано законної сили.

Крім цього, обов'язковою умовою застосування судом зазна­ченої підстави для зупинення провадження у справі є можливість правонаступництва у таких правовідносинах. Наприклад, від­повідно до ст. 1219 ЦК правовідносинами, в яких не допуска­ється правонаступництво, є такі, що виникають у зв'язку з правами та обов'язками, що нерозривно пов'язані з особою, зокрема з: 1) особистими немайновими правами; 2) правом на участь у товариствах і правом членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими докумен­тами; 3) правом на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) правом на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

2. Злиття, приєднання, поділ, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі (п. 2 ч. 1 ст. 201 ЦПК). До цих підстав необхідно віднести й виділ юридичної особи. Так, відпо­відно до ст. 109 ЦК виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. До виділу застосовуються за аналогією положення частин 1, 2 та 4 ст. 105 ЦК та норми ст.ст. 106 і 107 цього Кодексу.

3. Перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан (п. З ч. 1 ст. 201 ЦПК).

4. Неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивіль­ного, господарського, кримінального чи адміністративного судо­чинства (п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК).

5. Призначення або заміна законного представника у випад­ках, передбачених частинами 1—3 ст. 43 ЦПК. У разі відсут­ності у сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, законного представника, суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у справі як законних представників (ч. 1 ст. 43 ЦПК). При встановленні під час розгляду справи тієї обставини, що малолітня чи не­повнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не має законного представника, суд своєю ухвалою встановлює над нею відповідну опіку чи піклування за поданням органу опіки та піклування та залучає їх до участі у справі як законних представників (ч. 2 ст. 43 ЦПК). Якщо законний представник не має права вести справу в суді з підстав, передбачених законом, суд за поданням органу опіки та піклування замінює законного представника (ч. З ст. 43 ЦПК).

6. Звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого органу іноземної дер­жави. Таке звернення може бути реалізоване, наприклад, на підставі Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.

7. Надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення. Зокрема, передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу, особливо за наявності неповнолітніх дітей.

Таке зупинення провадження відбувається за заявою особи, яке бере участь у справі, або з власної ініціативи суду у випадках, встановлених ст. 202 ЦПК, а саме:

1) перебування сторони на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання;

2) захворювання сторони, підтвердженого медичною довід­кою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого

часу;

3) перебування сторони у тривалому службовому відрядженні;

4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;

5) призначення судом експертизи;

6) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому ст. 132 ЦПК.

Крім того, провадження у справах зупиняється, відповідно: 1) до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, на строковій вій­ськовій службі або альтернативній (невійськовій) службі, служ­бового відрядження; 2) на час хвороби сторони; 3) до розшуку відповідача; 4) на час проведення експертизи; 5) до надход­ження відповіді від суду на доручення щодо збирання доказів; 6) до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи; 7) до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги; 8) до закінчення строку для примирення, визначеного судом.

Після усунення обставин, що викликали зупинення провад­ження у справі, воно відновлюється ухвалою суду. Ініціювати відновлення провадження мають право особи, які беруть участь у справі (подавши відповідну заяву), та суд. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.
ІV

Закриття провадження у справі — це закінчення діяльності .суду з розгляду цивільної справи без ухвалення рішення із зазначених у законі підстав, яке виключає можливість повтор­ного звернення до суду із таким самим позовом.

Підстави закриття провадження у справі можна поділити на 3 групи.

Перша група — підстави, які свідчать про те, що в заінтере­сованої особи не було передумов права на звернення до суду, і справа не повинна була прийматися до провадження судом, а саме: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судо­чинства; набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі в зв'язку з відмовою пози­вача від позову або з укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; є рішення тре­тейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим (пункти 1, 2, 5 ч. 1 ст. 205 ЦПК).

До другої групи належать підстави, пов'язані з розпорядчими діями сторін, які перешкоджають продовженню процесу, зокрема позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом (пункти З, 4 ч. 1 ст.'205 ЦПК).

Третя група — це підстави, які не залежать ані від суду, ані від сторін, наприклад, померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі (пункти 6, 7 ч. 1 ст. 205 ЦПК).

Якщо провадження у справі закрито, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду (п. 5 ч. 1 ст. 83 ЦПК). Сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно-тех­нічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду у разі закриття провадження у справі з підстав, визначених ч. 1 ст. 205 ЦПК (п. 4 ч. 2 ст. 83 ЦПК).

Залишення заяви без розгляду, на відміну від закриття провадження у справі - це закінчення розгляду справи без ухвалення рішення суду із зазначених в законі підстав, яке не виключає можливості повторного звернення до суду із такою самою заявою.

Залишення заяви без розгляду пов'язане з обставинами, що виключають розгляд справи в суді до їх усунення. Тобто на відміну від попередньої форми закінчення провадження у справі, закон надає особі, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, право звернутися до суду повторно (ч. 2 ст. 207 ЦПК). Підстави залишення заяви без розгляду, перелічені в ст. 207 ЦПК, не є вичерпними. При цьому їх умовно можливо поді­лити на наступні групи.

Перша з груп охоплює підстави, що існують на момент від­криття провадження у справі і свідчать про недотримання позива­чем або заявником установленого законом порядку пред'явлення позову чи подання заяви:

1) заяву подану особою, яка не має цивільної процесуальної

дієздатності;

2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка

не має повноважень на ведення справи;

3) спір між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;

4) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119 і 120 ЦПК, та не було сплачено судовий збір чи не було оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк (пункти 1, 2, 4, 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК).

Другу групу становлять підстави, які можуть виникнути при провадженні у справі до судового розгляду та під час судо­вого розгляду і свідчать про небажання брати участь у цьому судовому розгляді:

1) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;

2) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;

3) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді;

4) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтри­мує заявлених вимог, і від неї надійшла відповідна заява;

5) позивач до початку розгляду справи залишив судове засі­дання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності (пункти 3, 5, 6, 7, 9 ч. 1 ст. 207 ЦПК).

До третьої групи належать підстави, які свідчать про об'єк­тивну неможливість розгляду справи в цьому процесі в силу прямої заборони закону. Так, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК).

Ухвала про залишення заяви без розгляду може бути оскар­жена в апеляційному порядку (п. 15 ч. 1 ст. 293 ЦПК).
V

Фіксування судового процесу — це офіційна діяльність суду з послідовного відображення ходу судового розгляду, закріплення процесуальних дій, вчинених учасниками судового процесу, яка відповідно до закону здійснюється за допомогою звуко­записувального технічного засобу, ведення журналу судового засідання та складення відповідних протоколів.

Фіксування судового процесу відбувається у 3 взаємопов'я­заних формах: 1) за допомогою технічних засобів; 2) шляхом ведення журналу судового засідання; 3) складання протоколів про окремі процесуальні дії. При цьому хід судового засідання фіксується за допомогою перших 2 способів фіксації цивіль­ного процесу, а всі дії, здійснювані поза судовим засіданням, фіксуються у відповідному протоколі.

^ Фіксування судового процесу технічними засобами — це техніч­ний запис судового засідання за допомогою апаратно-програм­них засобів і приладів, що полягає у створенні його звукового запису на відповідному носії (магнітному диску, диску для лазер­них систем зчитування тощо).

Одночасно з проведенням фіксування судового розгляду технічними засобами секретар судового засідання веде журнал такого засідання.

Журнал судового засідання — це основний процесуальний документ, в якому відображаються всі процесуальні дії учас­ників судового засідання.

Відповідно до ст. 198 ЦПК у ньому зазначаються: 1) рік, місяць, число і місце судового засідання; 2) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання; 3) справа, що розглядається, імена (най­менування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; 4) порядковий номер вчинення процесуальної дії; 5) назва про­цесуальної дії; 6) час вчинення процесуальної дії; 7) інші відо­мості, визначені процесуальним законодавством.

Правильність і повнота проведення технічного запису та ведення журналу судового засідання забезпечується наданням особам, які беруть участь у справі, права ознайомлення з ними і подання до суду письмових зауважень щодо неповноти або неправильності їх запису протягом 3 днів з дня проголошення рішення у справі (ст. 199 ЦПК).

Протокол — це процесуальний документ, в якому відобража-і ться порядок вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням.

Отже, відповідно до ст. 200 ЦПК він повинен містити: 1) рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії; 2) час початку вчинення процесуальної дії; 3) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання; 4) справа, що розглядається, імена (най­менування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; 5) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі, експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків; 6) відомості про роз'яснення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, 'їх про­цесуальних прав та обов'язків; 7) усі розпорядження головуючого та постановлені ухвали; 8) заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; 9) основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їх представників та інших осіб, які беруть участь у справі, а також показання свідків, усне роз'яснення експертами своїх висновків і відповідей на поставлені їм додат­кові питання; консультацій та висновків спеціалістів; 10) дока­зи, а в разі, якщо письмові докази не додаються до справи, — номер, дата та зміст письмових доказів, опис доказів; 11) час закінчення вчинення процесуальних дій; 12) інші відомості, визначені ЦПК.

Протокол про вчинення окремої процесуальної дії підпису­ється всіма особами, які беруть в ній участь. Вони мають право робити зауваження з його приводу.

Протокол повинен бути оформлений не пізніше наступного дня після вчинення окремої процесуальної дії і приєднання до справи. До нього додаються усі складені або звірені під час цієї процесуальної дії плани, креслення, копії документів, а також зроблені фотознімки, відеозаписи тощо.

Протоколи оголошуються в судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необ­хідних випадках — також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати шодо протоко­лів свої пояснення (ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 187 ЦПК).
^

Питання для самоконтролю:


  1. Чи є тотожними поняття «судовий розгляд» та «судове засідання»?

  2. Які є обов’язки у осіб, присутніх у залі судового засідання?

  3. Які факти є підставою для відкладення провадження по справі, а які для оголошення перерви у розгляді справі?

  4. Які факти є підставою для зупинення провадження по справі?

  5. Які факти є підставою для закриття провадження по справі?

  6. Які факти є підставою для залишення заяви без розгляду?

  7. Яким є порядок допиту свідків у цивільному процесі?

  8. Яка послідовність виступів осіб, що беруть участь у справі у судових дебатах?

  9. Чи може суд після виходу до нарадчої кімнати поновити розгляд справи по суті?

  10. Чи є обов’язковим для кожної справи фіксування судового засідання технічними засобами?

Похожие:

Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: конституційне право, цивільний процес, кримінальний процес,адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: господарський процес, адміністративний процес, кримінальний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: господарський процес, адміністративний процес, кримінальний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Загальна характеристика провадження у звязку з винятковими та нововиявленими обставинами
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Основні поняття: окреме провадження, заявник, зацікавлені особи, підтвердження наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница