Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб


Скачать 194.44 Kb.
НазваниеТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Дата публикации30.05.2013
Размер194.44 Kb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
Загальна характеристика окремого провадження

Мета заняття :

- освітня: засвоєння курсантами, студентами та слухачами поняття, сутності та відмінностей правового регулювання окремого провадження; правил підсудності справ, прав та обов’язків осіб, які беруть участь в окремому провадженні;

- розвиваюча: закріплення знань про характерні ознаки окремого провадження;

- виховна: всебічний розвиток у слухачів до цивільного процесуального законодавства як засобу встановлення юридичних фактів.

Міжпредметні зв’язки: цивільне право, трудове право, сімейне право

Основні поняття: окреме провадження, заявник, зацікавлені особи, підтвердження наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, неоспорювані права

Технічні засоби навчання: мультимедійна презентація.

План

1. Загальні положення

2. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи

3. Розгляд судом справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності

4. Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою

5. Розгляд судом справ про усиновлення

6. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення



Основна література

  1. Конституція України. - К., 1996.

  2. Цивільний процесуальний кодекс України //Відомості Верховної Ради України. 2004.- № 40; 41; 42. - ст. 492.

  3. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 року № 2453 // Голос України. – 03.08.2010. – № 142

  4. Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук.-практ. посіб. – Х.: ФІНН, 2009. – 256 с.

  5. Цивільне процесуальне право України: підручник / Бичкова С.С., Бірюков І.А., Бобрик В.І. та ін.; За заг. ред. С.С. Бичкової. – К.: Атіка, 2009. – 760 с.

  6. Цивільний процес України: академічний курс: Підручник / За ред. С. Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2009. – 848 с.

  7. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н. Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 536 с.



Додаткова література



  1. Про судову практику у цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб : Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 10 [Електронний ресурс] // Сайт Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0010740-11.

  2. Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 року № 3 [Електронний ресурс] // Сайт Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-72.

  3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 бере­зня 1995 р. №5 “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юри­дичне значення” [Електронний ресурс] // Сайт Законодавство України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v0005700-95.

  4. Постанова Пленуму Верховного Суду Укра­їни від 7 липня 1995 р. № 12 “Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадського стану” // Бюлетень законодавства та юри­дичної практики України. – – 2004. - №11

  5. . Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 7 [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/

  6. Тараненко В.Ф., Блаженов В.В. О видах гражданского судопроизводства в советском гражданском праве // Актуальные проблемы теории и практики правосудия по гражданским делам. - М., 1990.

  7. Фурса С. Участь заінтересованих осіб у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення // Право України. - 1997. - № 12.

  8. Борсукова В.М., Гриненко А.Д. Справи про усиновлення дітей – нова категорія справ, що розглядаються судами //Вісник Верховного суду України. – 1997. - № 2

  9. Удальцова И.М. Проблемы судебного признания гражданина ограниченно дееспособным и недееспособным. – Х.,1999.

  10. Фурса С.Я. Провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у порядку цивільного судочинства. – К., 1997

  11. Фурса С.Я. Окреме провадження в цивільному процесі України. – К., 1999.

  12. Бокунин С. Некоторые гражданско-процессуальные вопросы ограничения дееспособности лиц, злоупотребляющих спиртными напитками или наркотическими средствами // Юрист. - 2000.- № 9.

  13. Стефан М.Й., Дрижчаная О.Г. Процедурно-правова природа окремого провадження // вісник КДУ „Юр.науки”. – 1985. - № 25

  14. Францифоров А. Лица, участвующие в делах особого производства. // Арбитражный и гражданский процесс. – 2006. - № 3. – С. 9 - 14.

  15. Жильцова Н. Голиченко М. О спорности в делах особого производства.// Арбитражный и гражданский процесс. – 2006. - № 8. – С. 10-14.

  16. Аргунов В.В. Развитие особого производства в гражданском процессе: Система идей, взглядов, понятий // Вестник Московского университета Серия 11 Право, 2011.- №1.- С.73-86

  17. Ясинок М.М. Особливості окремого провадження у цивільному процесуальному праві України (теоретико-правовий аспект): монографія. – Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.». – Суми: Сум. нац. аграр. ун-т, 2011. – 380 с.

  18. Ясинок М.М. Поняття науки цивільного процесуального права та місце в ній окремого провадження як підгалузі цивільного процесуального права // Бюлетень Міністерства юстиції України, 2011.- №3.- С. 48-54.


I

Окреме провадження — це вид непозовного цивільного судо­чинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не­оспорюваних прав (ч. 1 ст. 234 ЦПК).

Справи окремого провадження мають такі особливості:

1) заявлені в порядку окремого провадження вимоги є без-спірними (відсутній спір про суб'єктивне право);

2) завданням суду є охорона інтересів заявника шляхом під­твердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав;

3) в окремому провадженні відсутні сторони із протилежними матеріально-правовими інтересами, а тому принцип змагальності не застосовується.

У справах окремого провадження спору про право немає, але є необхідність судової констатації наявності юридичного факту. Наприклад, необхідність встановлення факту володіння будинком на праві власності може бути викликана втратою правовстановлювальних документів, необхідних для держав­ної реєстрації, і неможливістю їх відновлення у позасудовому порядку.

Неможливість вирішення в окремому провадженні спору про право не означає безспірності цього виду судочинства взагалі. В певних випадках в окремому провадженні можуть вирішуватися спори, але спори не про право, а про факт. Наприклад, у випадку порушення справи про обмеження ци­вільної дієздатності фізичної особи ця особа повинна бути викликана до суду і вправі оспорювати факти зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами чи токсичними речовинами.

Юридичний факт може мати різні форми та виступати у вигляді факту-події (факт смерті внаслідок нещасного випадку), факту-дії (факт шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення), факту-стану (факт родинних відносин, факт перебування на утриманні). Ці форми слід розрізняти, оскільки вони впливають на порядок судового розгляду, предмет доказування, зміст судового рішення тощо.

Стаття 234 ЦПК передбачає, що в порядку окремого про­вадження розглядаються справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздат­ності фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздат­ності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголо­шення її померлою;

4) усиновлення;

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника і а векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну влас­ність;

8) визнання спадщини відумерлою;

9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб (ч. 2 ст. 23 СК). У випадку відсут­ності спору між подружжям в окремому провадженні розгляда­ються справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК), за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі (нормами мате­ріального права не врегульовано), та про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя (ст. 119 СК).

Особами, які беруть участь у справі окремого провадження, є заявник та заінтересовані особи. Заявники та інші заінтере­совані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника. Суд зобов'язаний роз'яснити цим особам їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантова­них Конституцією і законами України прав, свобод та інтересів, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясу­вання обставин справи.

Заявником є особа, в інтересах якої відкрито провадження у справі, з метою встановлення обставин, необхідних для під­твердження наявності або відсутності юридичних фактів або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Інтерес заявника полягає у підтвердженні судом наявності обставин, які є підставою виникнення, зміни чи припинення матеріальних правовідносин. Коло заявників, як правило, визна­чається нормами цивільного процесуального законодавства, які регулюють порядок розгляду конкретних категорій справ окре­мого провадження. Таким чином, якшо заява подана іншими особами, суддя, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК, повинен відмовити у відкритті провадження у справі.

Заінтересовані особи — це суб'єкти, які можуть мати інтерес у зв'язку зі встановленням конкретного юридичного факту. їх інтерес завжди має процесуальний та опосередкований характер. Матеріально-правового інтересу у справі такі особи не мають.

Права та обов'язки заявника та заінтересованих осіб зазна­чені у ст. 27 та ч. 5 ст. 31 ЦПК, відповідно до якої заявник та заінтересовані особи у справах окремого провадження мають права і обов'язки сторін, за винятками, встановленими у роз­ділі IV цього Кодексу.

Для відкриття провадження у справі окремого провадження заявник подає до суду у письмовій формі заяву. Зміст заяви повинен відповідати загальним вимогам ст. 119 ЦПК з ураху­ванням особливостей, передбачених ЦПК для окремих категорій справ. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору (державного мита) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне за­безпечення у справах про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздат­ності фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздат­ності;

3) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

4) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

5) оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзви­чайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про ви­знання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Територіальна підсудність у кожній категорії справ встанов­люється окремо у спеціальних нормах.

Справи окремого провадження, незважаючи на свою спе­цифіку, розглядаються судом з додержанням загальних правил позовного провадження за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду з особливостями, передоаченими розділом IV ЦПК. З метою з'ясування обставин справи суд може7 за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження проходять ті самі стадії цивіль­ного процесу, шо і справи позовного провадження: відкриття провадження у справі, провадження у справі до судового роз­гляду, судовий розгляд тощо, але не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди.

Розгляд справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; про усиновлення; про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; про обов'язкову госпіталізацію до проти­туберкульозного закладу проводиться судом у складі одного судді і 2 народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді. Всі інші справи у порядку окремого провадження розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду.

Відповідно до ч. б ст. 235 ЦПК якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд за­лишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За загальним правилом суд розглядає справи окремого про­вадження протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження у справі. Для деяких категорій справ встановлені спеціальні строки. Так, заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду: про госпіта­лізацію особи до психіатричного закладу — протягом 24 годин; про психіатричний огляд — протягом 3 днів; про надання амбу­латорної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації — протягом 10 днів. Справи про обов'язкову госпі­талізацію до протитуберкульозного закладу або про продовжен­ня лікування розглядаються не пізніше 3 днів після відкриття провадження у справі. Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, — у 5-денний строк з дня надходження заяви. Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі можуть бути призначені до розгляду не раніше 3-місячного строку з дня публікації про виклик держателя втраченого цінного папера на пред явника або векселя.

Розгляд справ відбувається у відкритому судовому засідан­ні, крім справ про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, які розглядаються у закритому судовому засіданні.

Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення, яке по­винно відповідати вимогам, передбаченим ст. 215 ЦПК, з ураху­ванням особливостей, передбачених ст.ст. 235, 241, 245, 249, 255, 259, 267, 273, 278, 282, 286, 290 ЦПК, і набирає законної сили за загальним правилами.

II

Заявниками у справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи можуть виступати члени її сім'ї, органи опіки та піклування, наркологічні або психіатричні заклади, у спра­вах про визнання фізичної особи недієздатною — члени її сім'ї, близькі родичі, незалежно від їх спільного проживання, органи опіки та піклування, психіатричні заклади. Заява про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права може бути подана батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування.

Заява повинна відповідати загальним вимогам ст. 119 ЦПК з урахуванням особливостей, передбачених ст. 247 ЦПК.

викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлю­вати значення своїх дій та (або) керувати ними.

У заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими до­ходами або позбавлення її цього права повинні бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права. Якщо вимоги щодо змісту заяви не дотримані, така заява залишається без руху в порядку ст. 121 ЦПК.

Розгляд справи проводиться судом у складі одного судді і 2 народних засідателів.

Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена не­добросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування (ч. З ст. 39 ЦК).

Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про ви­знання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави, проте суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує їх у повному обсязі із заявника.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦК цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде вста­новлено, шо внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (ст. 42 ЦК). Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, органу опіки та піклування.

Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.
III

Право на звернення до суду із заявою про надання повної цивільної дієздатності має сама неповнолітня особа, яка досягла 16-річного віку і працює за трудовим договором або записана матір'ю чи батьком дитини. Заява подається за місцем проживан­ня неповнолітньої особи. Підсудність справи за зверненням неповнолітньої особи — громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України.

Заява повинна відповідати загальним вимогам ст. 119 ЦПК, якою встановлена форма та зміст позовної заяви, з урахуван­ням особливостей, передбачених ст. 243 ЦПК, зокрема у ній повинно бути зазначено про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини від­повідно до актового запису цивільного стану. Викладені обста­вини повинні бути підтверджені письмовими доказами: трудо­вим договором або свідоцтвом про народження дитини. Також у заяві необхідно обов'язково зазначити про те, що батьки (усиновлювачі) або піклувальник не надали згоду на еманси­пацію в адміністративному порядку. Якщо вимоги щодо змісту заяви не дотримані, така заява залишається без руху в порядку ст. 121 ЦПК.

Розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, суд ухвалює рішення, яким задо­вольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника. У разі задоволення заявленої вимоги неповнолітній особі надається повна цивільна дієздатність після набрання рішенням суду за­конної сили.

Рішення суду про надання неповнолітній особі повної цивіль­ної дієздатності після набрання ним законної сили надсилається органові опіки та піклування. Якщо над неповнолітньою особою було встановлено піклування, таке рішення суду є підставою для його припинення (п. З ч. 1 ст. 77 ЦК). Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі за рішенням суду, поши­рюється на усі цивільні права та обов'язки.
IV

Тривала відсутність фізичної особи у місці її постійного проживання у тому випадку, коли місце її перебування невідо­ме, врегульоване ст.ст. 246—250 ЦПК.

Із заявою може звернутися будь-яка особа, яка перебуває із цим суб'єктом у матеріально-правових відносинах і заінтересована у зміні його правового статусу. Таким чином, заявниками можуть бути, на­приклад, чоловік, дружина, батьки, діти, кредитори тощо фізич­ної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо їм це необхідно для здійснення та захисту їх суб'єктивних прав та інтересів. У випадках та порядку, передбачених законом, заявником може бути і прокурор.

Заява повинна відповідати загальним вимогам ст. 119 ЦПК, якою встановлена форма та зміст позовної заяви, з урахуван­ням особливостей, передбачених ст. 247 ЦПК, а саме: у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошен­ня її померлою повинно бути зазначено, для якої мети необ­хідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують без­вісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожу­вали смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обста­вини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Якщо вимоги щодо змісту заяви не дотримані, така заява залишається без руху в порядку ст. 121 ЦПК.



V

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, в консульській установі або дипломатичному представ­ництві України. Усиновлення здійснюється відповідно до вимог ст.ст. 207—235 СК, постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905 "Про затвердження Порядку проваджен­ня діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотри­манням прав усиновлених дітей" тощо.

Розгляд справ про усиновлення дітей, які проживають на території України, громадянами України, іноземними громадя­нами та особами без громадянства, здійснюється в порядку окремого провадження. Норма про підсудність зазначеної ка­тегорії справ є конкретизованою щодо суб'єкта усиновлення і визначає підсудність без альтернативи. Відповідно до ст. 251 ЦПК заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена батьківського піклування, подається до суду за місцем їх проживання.

Заявником може бути особа, яка бажає усиновити дитину, подання заяви про усиновлення дитини через представника не допускається (ч. 1 ст. 223 СК).

Суд відкриває провадження у справі лише у випадках, коли заява особи, яка бажає усиновити дитину, повністю відповідає вимогам ст. 252 ЦПК, а саме містить: найменування суду, до якого подається заява, ім'я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров'я дитини. Заява про усиновлення дитини може містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір'ю або батьком дитини.
VI

Факти, що мають юридичне значення,це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовід­носин.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 берез­ня 1995 р. № 5 "Про судову практику в справах про вста­новлення фактів, що мають юридичне значення", встановлені підстави, за наявності яких у порядку окремого провадження розглядаються справи:

1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслід­ки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

2) чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

4) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішен­ням спору про право.

Згідно зі ст. 256 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами. До справ про встановлення факту родинних відносин належать: справи про встановлення факту батьківства (материнства); справи про визнання батьківства (материнства); встановлення факту реєстра­ції батьківства, якщо така реєстрація мала місце, але в органах РАЦС не збереглися відповідні записи і в їх поновленні заяв­никові було відмовлено. Встановлення цих фактів може бути необхідним заявнику для здійснення певних юридичних дій, зокрема одержання в органах нотаріату свідоцтва про право на спадщину, оформлення права на пенсію у разі втрати году­вальника тощо;

2) перебування фізичної особи на утриманні. Встановлення цього факту може відбутися у разі: відсутності документа про підтвердження цього факту; відмови у видачі такого документа; одержання документа, яким не підтверджується факт перебуван­ня фізичної особи на утриманні.

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов'язковим державним со­ціальним страхуванням;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення. Варто мати на увазі, що у цьому випадку судом не встановлюються факти реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення, а лише встановлюється факт їх реєстрації в актових книгах, якщо в органах реєстрації актів цивільного стану не збереглися від­повідні записи і ті відмовилися їх поновити, або вони можуть бути відновлені тільки на підставі рішення суду про встанов­лення їх реєстрації.

5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. Для визнання зазначеного факту необхідно довести, що чоловік та жінка проживають однією сім'єю. Відповідно до ч. 2 ст. З СК сім'єю є особи, які спільно проживають, пов'язані спіль­ним побутом, .мають взаємні права та обов'язки. Для визнання осіб сім'єю необхідно одночасна наявність всіх цих ознак.

6) належності правовстановлювальних документів особі, пріз­вище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У цих справах встановлюється належність правовстановлювальних документів, а не тотожність прізвища, і по батькові, по-різному записаних у різних до­кументах, для залишення одного з них;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Порушення і розгляд цієї категорії справ у судовому поряд­ку можливі в тому випадку, якщо у встановленому порядку не може бути здійснена реєстрація народження особи в органах державної реєстрації актів цивільного стану (відсутні необхідні документи, свідки при народженні дитини поза закладом охо­рони здоров'я). Установлення судом цього факту є підставою для реєстрації народження органом РАЦС;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Цей факт не слід плутати зі справами про оголошення фізичної особи померлою. Підставою для оголошення фізич­ної особи померлою є обставини, що припускають її загибель від певного нещасного випадку. Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, що достовір­но свідчать про смерть громадянина у певний час за певних обставин.

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживан­ня. У заяві повинно бути зазначено:

1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;

2) причини неможливості одержання або відновлення до­кументів, що посвідчують цей факт;

3) докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втра­чених документів.

У рішенні суду повинні бути зазначені відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає ре­єстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одер­жання зазначених документів.

^ Питання для самоконтролю:

  1. Чи можна у порядку окремого провадження розглядати справи, які містять у собі ознаки спору?

  2. Чи застосовуються принципи змагальності та меж судового розгляду в окремому провадженні?

  3. Хто належить до осіб, що беруть участь у справі в окремому провадженні?

  4. За допомогою якого процесуального документа порушується справа в окремому провадженні?

  5. Чи можна в окремому провадженні закрити справу у зв’язку з укладенням мирової угоди ?

  6. Чи можна в окремому провадженні закрити справу у зв’язку з відмовою від позову?

  7. Чи можна в окремому провадженні закрити справу у зв’язку з переданням її на розгляд третейського суду?

  8. Який порядок відшкодування судових витрат у справах окремого провадження?

  9. Чи може суд за власною ініціативою витребувати докази по справах окремого провадження?

  10. Чи зобов’язаний заявник у справах окремого провадження сплачувати витрати на інформаційно-технічне забезпечення?

Похожие:

Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: конституційне право, цивільний процес, кримінальний процес,адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: господарський процес, адміністративний процес, кримінальний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: господарський процес, адміністративний процес, кримінальний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративний процес
Тертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Загальна характеристика провадження у звязку з винятковими та нововиявленими обставинами
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница