Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов


Скачать 402.11 Kb.
НазваниеАксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов
страница2/4
Дата публикации30.05.2013
Размер402.11 Kb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
1   2   3   4

У необережній формі вини визнається вчиненим злочин, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання су­спільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких на­слідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

^ У сфері транспортної діяльності до таких злочинів можна від­нести: порушення безпечного руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту (ст. 276 КК); порушення пра­вил повітряних польотів (ст. 281 КК); порушення правил викорис­тання повітряного простору (ст. 282 КК); порушення правил без­пеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК); випуск в експлуа­тацію технічно несправних транспортних засобів або інше пору­шення їх експлуатації (ст. 287 КК); порушення правил, норм і стан­дартів, що стосуються забезпечення дорожнього руху (ст. 288 КК); порушення чинних на транспорті правил (ст. 291 КК), які характе­ризуються необережною формою вини - злочинною самонадіяніс-тю або злочинною недбалістю щодо наслідків злочину. Самі пра­вила безпеки руху або експлуатації транспорту можуть бути по­рушені як необережно, так і умисно.
^ Суб'єктами транспортних злочинів можуть бути особи, які керували транспортними засобами або займалися їх ремонтом, або перебували у сфері діяльності транспорту і були зобов'язані вико­нувати відповідні правила безпеки дорожнього руху та експлуата­ції транспорту.
^ Проте в деяких випадках законодавець чітко визначає суб'єкти злочину.

Наприклад, суб'єктами злочину, передбаченого ст. 276, можуть бути тільки працівники залізничного, водного чи повітряно­го транспорту, діяльність яких пов'язана з:

а) перебуванням на роботі;

б) виконанням обов'язків з безпеки руху, експлуатації чи ремон­ту транспортних засобів, колії, рухомого складу, засобів сигналі­зації тощо. Це можуть бути машиністи, диспетчери, чергові по станції; капітан порту, його помічник, командири повітряних су­ден, пілоти, радисти, майстри пунктів технічного огляду та інші особи.

У ст. 281 передбачено, що суб'єктами злочину є особи, які не є працівниками повітряного транспорту, у статтях 284, 285 – капітан судна чи особа, яка виконує його обов'язки, у ст. 287 - особа, відпо­відальна за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів (це можуть бути як працівники державних і громадських підпри­ємств, так і власники, водії індивідуальних транспортних засобів), у ст. 288 - особа, відповідальна за будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання шляхів, вулиць, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, або особа, яка виконує такі роботи.

Аналіз інших складів злочинів свідчить, що суб'єктами злочи­нів, передбачених статтями 278, 283, можуть бути як робітники відповідних видів транспорту (причому дії з самовільного зупи­нення поїзда працівником залізниці утворюють склад злочину, пе­редбачений ст. 276), так й інші особи - громадяни (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), а суб'єктами злочинів, передбачених статтями 277, 279, 280, 289, 290, 292, як правило, можуть бути особи, яким виповнилося 16 років. До суб'єктів транспортних злочинів належать також особи, які відповідають за порядок використання повітряного простору - ст. 282 (командири, начальники техніки безпеки), які керують транспортними засоба­ми - ст. 286 (причому не має значення відношення до власності транспорту, наявність права на керування або керування за дору­ченням чи самовільно угнаним транспортним засобом), які неза­конно заволоділи транспортним засобом - ст. 289 (у цьому випад­ку не є суб'єктами такого злочину особи, за якими транспортний засіб закріплено по роботі, а також особи, які вважають, що вони мають право на користування транспортним засобом - близькі ро­дичі власника транспорту). Суб'єктами злочину, передбаченого ст. 291, можуть бути велосипедисти, пішоходи, водії маломірних суден, мопедів, гужового транспорту, вершники, погоничі тварин тощо.

Законодавець визначив, що суб'єктами транспортних злочинів можуть бути особи, яким виповнилося 16 років. Але у двох випад­ках - це пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК) та пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо-та нафтоїіродуктопроводів (ст. 292 КК) - суб'єктами злочину мо­жуть бути осудні особи 14-річного віку у разі настання аварії потя­гу чи аварії або пожежі на трубопроводі.

Особливу групу утворюють норми, що встановлюють кримі­нальну відповідальність за: незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст. 268 КК); незаконне пе­ревезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин (ст. 269 КК); порушення правил міжнародних польотів (ст. 334 КК); незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні (ст. 339 КК); порушення правил поведінки або експлуатації машин (ст. 415 КК); порушення правил польотів або підготовки до них (ст. 416 КК); порушення правил кораблеводіння (ст. 417 КК), які хоча і пов'язані якоюсь мірою з діяльністю транспорту, але мають свій родовий об'єкт їх суспільні відносини регламентуються спеціальними нормативними актами (положеннями, правилами, статутами та настановами).

Родовими об 'єктами цих злочинів є громадська безпека (статті 268, 269 КК), недоторканність державного кордону (ст. 334 КК), авторитет держави (ст. 339 КК) та встановлений порядок несення військової служби (статті 415^117 КК).

^ Загальна мета і принципи покарання визначені у ст. 50 КК України, в якій визнається, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави і за вироком суду до особи, ви­знаної винною у вчиненні злочину.

Виходячи з цього, суди у призначенні покарання в кожному випадку обговорюють питання про доцільність застосування чи незастосування до винного того чи іншого виду покарання у ме­жах, передбачених санкцією правової норми, а також застосування до винного додаткової міри покарання - позбавлення права ке­рувати транспортними засобами (ст. 286 КК) або займати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів (ст. 287 КК). Це дає змогу втілювати в прак­тику принципи індивідуалізації покарання, враховувати ступінь суспільної небезпеки, соціальну особливість суб'єкта, його став­лення до вчиненого злочину.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про транс­портні злочини» від 24 грудня 1982 р. № 7 зі змінами, внесеними Постановами Пленуму від 28 березня 1986 р. № 24 та від 4 червня 1993 р. № 3 з цього приводу зазначається, що призначаючи пока­рання слід виходити не тільки з наслідків, що настали, а врахову­вати характер і мотиви допущених порушень правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів, ставлення винного до цих порушень, його поведінку після вчинення злочину, вину інших осіб, а також інші обставини, що пом'якшують та обтяжують від­повідальність.
^ 3. Адміністративні проступки на транспорті та особливості адміністративної відповідальності за них
Законом визначено, що адміністративним проступком визна­ється протиправна вина (умисна або необережна), дія чи бездіяль­ність, яка посягає на власність, права та обов'язки громадян, на державний або громадський порядок, на встановлений порядок управління і за яку законодавством України передбачено адмініст­ративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Аналіз цього визначення дає змогу виділити загальноправові ознаки, які властиві адміністративному проступку.

По-перше, це виключно вчинок, тобто дія (наприклад, куріння у громадському транспорті,- ч. З ст. 119 КУпАП) чи бездіяльність (невиконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху - ч. 1 ст. 128і КУпАП).

По-друге, антигромад­ська спрямованість адміністратив-ного проступку, яка характеризу­ється суспільною шкідливістю. Цю позицію підтверджує ч. 2 ст. 1 КК України, де зазначено, що КК України визначає, які суспільно небезпечні діяння, є злочинними. Тобто слід розуміти, що суспіль­но небезпечні діяння, які не заподіяли і не могли заподіяти істот­ної шкоди (ч. 2 ст. 11 КК) не належать до злочинів і їх необхідно кваліфікуватияк інші правопорушення1.

По-третє, до ознак адмі­ністративного проступку належить його протиправність, а саме, стосовно транспортного права, заборона транспортно-правовою нормою вчинку як такого, що завдає шкоди чи загрожує небезпе­кою.

^ По-четверте, важливою ознакою адміністративного проступ­ку є винність, яка виражається як прояв волі і свідомості особи, її психічного ставлення до відповідного вчинку та його наслідків. Діяння має бути вчинено умисно або з необережності.

^ По-п'яте, юридичною ознакою адміністративного проступку є адміністратив­на карність, тобто протиправне, винне діяння буде визнано адміні­стративним проступком тільки тоді, коли за його вчинення перед­бачено адміністративну відповідальність, застосування якої у сфе­рі транспортної діяльності має свої особливості.

Адміністративні проступки на транспорті мають свій, власти­вий тільки їм юридичний склад, під яким розуміється встановлена законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак. Наявність цих ознак є обов'язковою, оскільки діяння без таких ознак не є проступком.
Пункт 1 ст. 247 КУпАП визначає, що прова­дження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В юридичній літературі загально визнаним є те, що структуру складу правопорушень становлять: об'єкт, об'єктивна сторона, суб 'єкт, суб 'єктивна сторона - елементи проступку, які характе­ризують поведінку людини як взаємозв'язок і взаємозалежність вчинку (діяння) та свідомості, тобто об'єктивного і суб'єктивного.

Об'єкт - це суспільні відносини на транспорті, які врегульо­вані правовими нормами і охороняються, в даному випадку, адмі­ністративними санкціями. Ознаки об'єкта здебільшого прямо зазначаються у статтях, якими передбачено адміністративну від­повідальність за правопорушення на транспорті, що дає можли­вість класифікувати склади проступків залежно від виду транспорту або за змістом суспільних відносин.

Класифікація проступків за змістом суспільних відносин допо­магає структурувати суспільні відносини, визначити їх однорідні групи, виділити родовий об'єкт.

Родовим об'єктом адміністративних проступків на транспорті є суспільні відносини у сфері порушення правил охорони порядку і безпеки руху на транспорті, які утворюються в процесі експлуа­тації та користування різними видами транспорту. Ці проступки загрожують життю та здоров'ю людей, посягають на порядок і безпеку руху, порядок експлуатації транспорту та управління у сфері дорожнього руху, завдають матеріальну шкоду транспорт­ним засобам, рухомому складу, шляхам сполучення, порушують право власності.

Безпека руху - одна з основних вимог експлуатації транспорту. Частина 1 ст. 16 Закону «Про транспорт» зобов'язує підприємства транспорту забезпечити безпеку життя і здоров'я громадян, безпе­ку експлуатації транспортних засобів та охорону навколишнього природного середовища.

^ Повніша класифікація об'єктів проступків на транспорті дає змогу виділити видові об'єкти як різновид родового об'єкта, але більш спільні для ряду проступків суспільні відносини. Виходячи з цього всі проступки на транспорті можна класифікувати за озна­ками об'єктів, як:

1) порушення правил з охорони порядку і безпеки руху на за­лізничному, повітряному, морському, річковому транспорті - час­тини 1, 4, 5 ст. 109; частини 1, 2, 5 ст. 111; ст. 113; частини 1, 2 ст. 1 14; частини 1, 2, 4, 5 ст. 116; ст. 116і; ч. 1 ст. 1162; ст. 1163; ч. 1 ст. 117; ст. ІЗЗКУпАП;

2) порушення водіями правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів (на автомобільному транспорті) - частини 1, 2. З ст. 121, статті 122-123 і 125 КУпАП;

3) керування транспортними засобами або суднами особами, що не мають на це права керування - ч. 4 ст. 116; ст. 116і; части­ни 1,3 ст. 126; ч. 2 ст. 129 КУпАП;

4) керування транспортними засобами або суднами, а також допуск до керування ними осіб, які перебувають у стані сп'яніння -статті 129-131 КУпАП;

5) керування транспортними засобами або суднами, не зареє­строваними в установленому порядку, з підробленими номерними знаками, та експлуатація транспортних засобів зі знищеними або підробленими номерами агрегатів - ч. 1 ст. 116; ч. 2 ст. 116і; час­тини 4, 5 ст. 121; ст. 121' КУпАП;

6) випуск на лінію технічно несправних транспортних засо­бів, а також випуск у плавання суден з несправностями, з якими заборонено їх експлуатацію - ч. 1 ст. 116, ч. 2 ст. 116і, ст. 128 КУпАП;

7) порушення правил утримання споруд для стоянки суден та норм і стандартів стосовно забезпечення безпеки дорожнього руху, пошкодження магістральних трубопроводів, доріг, залізнич­них переїздів та інших споруд - статті 118, 124, 128 , 138-142 КУпАП;

8) порушення правил руху пішоходами та іншими учасниками дорожнього руху - ст. 127 КУпАП;

9) порушення правил пожежної безпеки на залізничному, морському, повітряному та річковому транспорті - ст. 120 КУпАП;

10) порушення правил громадського порядку і громадської безпеки на транспорті - ч. З ст. 109; ч. 2 ст. 110; ч. 4 ст. 111; ст. 112; ч. 2 ст. 115; ч. З ст. 116; ч. З ст. 117; частини 2, 3 ст. 119; стат­ті 122і, 1222, 124і, 133і, 1332, 141, 1859 КУпАП;

11) порушення правил, спрямованих на зберігання вантажів та іншого майна-ст. 134; ч. 2 ст. 126; статті 136, 137 КУпАП;

12) порушення права власності - ч. 2 ст. 109; ч. 1 ст. 110; ч. З ст. 111; ч. З ст. 114; ч. 1 ст. 115; ч. З ст. 116; ч. 2 ст. 11 б2; ч. 2 ст. 117; ч. 1 ст. 119; статті 132, 134, 135 КУпАП.
^ Аналіз зазначених проступків дає змогу визначити чотири ос­новні видові об'єкти проступків у сфері транспортної діяльності, суспільні відносини яких регулюють:

порядок охорони і безпеки руху та транспорті;

порядок реєстрації і безпеки експлуатації транспорту;

громадський порядок і громадську безпеку на транспорті, порядок управління;

право власності та майнові відносини на транспорті. Звичайно, на перший погляд, питання про громадський поря­док, громадську безпеку та право власності повинні охоронятися нормами, які містяться у відповідних главах КУпАП, але, враховуючи особливості експлуатації різних видів транспорту, комплекс­ний характер транспортної системи як особливої складової су­спільного виробництва, саме така побудова складів проступків визнана найбільш ефективною і доцільною.
^ Об'єктивна сторона характеризується зовнішнім проявом по­сягання на об'єкт, який охороняється адміністративно-правовою санкцією.

Вона включає в себе такі ознаки, як:

- протиправне діяння - дія чи бездіяльність;

- шкідливі наслідки діяння;

- причинний зв'язок між протиправним діянням і шкідливими наслідками, які настали;

- місце, час, умови та засоби вчинення правопорушення.
Протиправне діяння є обов'язковою ознакою об'єктивної сто­рони адміністративного проступку. Забороняючи ті чи інші діяння, законодавець у першу чергу описує їх зовнішні прояви (самовіль­ний проїзд, пошкодження залізничної колії, порушення водіями правил руху, порушення правил випуску на лінію транспортних засобів і т. ін.), що характеризує саме діяння як протиправне, шкід­ливе для суспільства.

Залежно від наявності шкідливих наслідків адміністратив-них проступків у сфері транспортної діяльності виділяють:

а) адміністративні проступки з матеріальним складом - напри­клад, порушення внутрішнього обладнання пасажирських вагонів, морських і річкових суден, автобусів, маршрутних таксі, тролей­бусів або трамваїв, залізничної колії, аеродромного устаткування тощо - коли передбачаються шкідливі наслідки у вигляді запо­діяння певної матеріальної шкоди;

б) адміністративні проступки з формальним складом - напри­клад, випуск судна у плавання без документів, проведення без належного дозволу водолазних робіт, керування водіями транс­портними засобами з технічними несправностями і т. ін.- коли не передбачається настання шкідливих наслідків у вигляді певних матеріальних збитків.

Більшість транспортних проступків утворюють формальні склади, і при кваліфікації про притягнення до адміністративної відповідальності достатньо установлення факту самої дії про по­рушення правил, норм і стандартів щодо безпеки руху та експлуа­тації транспорту і необов'язково установлення причинного зв'язку щодо настання або можливе настання шкідливих наслідків.

У разі кваліфікації транспортних проступків з матеріальним складом необхідно встановлювати причинний зв'язок між проти­правним діянням і настанням шкідливих наслідків. Наприклад, пошкодження споруд і пристроїв сигналізації та зв'язку (ч. З ст. 114 КУпАП) потребує реального з'ясування питань щодо особи пра­вопорушника, характеру протиправних дій, їхній зв'язок з настан­ням матеріальної шкоди, розмір заподіяної шкоди тощо.

Розмір матеріальних наслідків може бути критерієм для квалі­фікації протиправного діяння як адміністративного проступку або як злочину.

Наприклад, руйнування або пошкодження шляхів спо­лучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів зв'язку чи сигналізації, а також інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди (ч. 2 ст. 277 КК), квалі­фікуються як злочин; якщо такої шкоди не настало (ч. 2 ст. 109, ч. 1 ст. 110, ч. З ст. 111,ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 1162 КУпАП та інші) -як адміністративний проступок.

Інші ознаки об'єктивної сторони - місце, час, умови та засоби вчинення проступку встановлюються законодавством виходячи з реально існуючих явищ світу і врахуванням особливостей транс­портної діяльності.

Значну увагу законодавець приділяє місцю вчинення про­ступку, де йдеться про визначення відповідної території, на якій діють особливі правила поводження: самовільний проїзд у ван­тажних поїздах (ч. 1 ст. 109 КУпАП); розміщення в районі аеро­порту будь-яких знаків і пристроїв (ч. 1 ст. 111 КУпАП); прохід або проїзд без належного дозволу по території аеропортів (ч. 4 ст. 111 КУпАП) та ін.

Важливою ознакою дії є момент її вчинення, тому у складі проступку досить часто є уточнення про час його вчинення, посад­ка і висадка під час руху поїзда (ч. 1 ст. 109 КУпАП); під час посад­ки на судно, в пункті слідування і під час висадки з суден (ч. 1 ст. 114, ч. 1 ст. 117 КУпАП); недодержання правил подачі сигналів під час водолазних робіт (ч. 1 ст. 1162 КУпАП) і т. ін.
1   2   3   4

Похожие:

Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconАксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов
Підготували: завідувач кафедри, кандидат юридичних наук, доцент К. К. Афанасьєв, доцент кафедри, кандидат юридичних наук, доцент...
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconАксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов
Підготували: завідувач кафедри, кандидат юридичних наук, доцент К. К. Афанасьєв, доцент кафедри, кандидат юридичних наук, доцент...
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов icon1Механизм рыночной экономики в дорожном строительстве
Единая транспортная система страны и удовлетворение транспортных потребностей
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconЕдиная Европейская транспортная система
...
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconИгнатьева А. В., Максимцов М. М. И26 Исследование систем управления: Учеб пособие для вузов
И26 Исследование систем управления: Учеб пособие для вузов. М.: Юнити-дана, 2000. 157 с
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconЛитература: Музееведение : Музеи ист профиля : [Учеб пособие для...
Музееведение : Музеи ист профиля : [Учеб пособие для вузов по спец. "История" / И. Аве и др.]; Под ред. К. Г. Левыкина, В. Хербста....
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconСамостоятельная работа не тему: «Единая система программной документации (еспд)»
Единая система программной документации (еспд) — отечественный комплекс стандартов на программную документацию. В профессиональном...
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconВопросы для подготовки к экзамену по дисциплине «Транспортная система...

Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconУчебник содержит три раздела
Практический курс английского языка. 2 курс : учеб для студентов вузов / (В. Д. Аракин и др.); под ред. В. А. Аракина. — 7-е изд,...
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconЗевелев А. И. Историографическое исследование: методологические аспекты:...
Зевелев А. И. Историографическое исследование: методологические аспекты: Учеб пособие для студ вузов, обучающихся по спец. «История».–...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница