Методичні рекомендації до с семінарських І практичних занять, самостійної й індивідуально-дослідницької роботи д л я студентів 3-го курсу денної форми навчання галузь знань «Право»


НазваниеМетодичні рекомендації до с семінарських І практичних занять, самостійної й індивідуально-дослідницької роботи д л я студентів 3-го курсу денної форми навчання галузь знань «Право»
страница2/27
Дата публикации30.05.2013
Размер3.88 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
userdocs.ru > Право > Методичні рекомендації
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27
Тема 4. Адміністративно-правові форми та медоди забезпечення транспортних послуг

Основні поняття: державне управління, ціль, завдання, галузь транспорту, транспортна послуга, форма управління, метод управління, спеціальний акт транспортного законодавства, договір, транспортне страхування.

^ ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2.

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ТРАНСПОРТ-

НОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ
РОЗДІЛ 5

ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

Тема 5. Адміністративно-правове регулювання перевезень вантажу, пасажирів та багажу на залізничному транспорті

Основні поняття: транспортна галузь, залізничне підприємство, залізничний транспорт, залізнична станція, рухомий склад, залізниця, залізничне перевезення, дирекція залізничних перевезень, правовий режим, сертифікація, реєстрація, ліцензування, договір, транспортна послуга, транспортне зобов’язання.
РОЗДІЛ 6

^ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ВОДНИМ РАНСПОРТОМ

Тема 6. Адміністративно-правове регулювання перевезення вантажу та пасажирів водним транспортом

Основні поняття: водне транспортне право, джерела водного транспортного права, водний транспорт, морський транспорт, річковий транспорт, морський порт, річковий порт, пристань, морське (річкове) судно, судові документи, судоплавна компанія, пароплавство, реєстрація, свідоцтво, відправник, перевізник, юрисдикція держави.
РОЗДІЛ 7

^ НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕНННЯ

АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ

Тема 7. Адміністративно-правове регулювання перевезення вантажу та пасажирів автомобільним транспортом

Основні поняття: автотранспортне право, автомобільний транспорт, автотранспортне підприємство, дорожній рух, учасник дорожнього руху, право на управління транспортним засобом, ліцензування господарської діяльності, пасажир, багаж, правила перевезення, договір перевезення, міське сполучення, міжміське сполучення, електротранспорт, таксі.
РОЗДІЛ 8

^ ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПОВІТРЯНИМ ТРАСПОРТОМ

Тема 8. Адміністративно-правове забезпечення перевезення вантажів та пасажирів повітряним транспортом

Основні поняття: транспортна галузь, авіапідприємство, аеропорт, повітряний транспорт, повітряні траси, повітряні кордони, маршрут польоту, заборонена зона, район виконання повітряних робіт, зони обмеження польотів і небезпечні зони, державне, цивільне та експериментальне повітряне судно, авіаційний персонал, правовий режим, сертифікація, реєстрація, ліцензування, договір, транспортна послуга, авіаційне зобов’язання.
^ ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3.

РЕАЛІЗАЦІЯ СПЕЦИФІЧНИХ ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ

У ТРАНСПОРТНІЙ СФЕРІ

­­­­­­­­­­­­­­­­­­-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

РОЗДІЛ 9

^ ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ

Тема 9. Трубопровідний транспорт. Поняття, структура система та види

Основні поняття: трубопровідна галузь, підприємство трубопровідного транспорту, споживач, магістральний трубопровід, промисловий трубопровід, газогін, продуктогін, водогін, теплогін, каналізаційна мережа, розподільчій трубопровід водопостачання, меліоративна система, лінія електромережі, державний нагляд, спеціальний підрозділ, екологічна безпека, надзвичайний стан, аварійна ситуація, міжнародне співробітництво.
РОЗДІЛ 10

^ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ ТА ДИСЦИПЛІНИ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ТРАНСПОРТНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Тема 10. Контроль та нагляд у сфері транспортних послуг

Основні поняття: законність, державно-правовий режим, принципи, дисципліна, держпромгірнагляд, дозвіл, ліцензія, контроль, нагляд, заява, скарга, пропозиція, припис прокурора, подання прокурора, постанова прокурора.


РОЗДІЛ 11

^ ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ВІТЧИЗНЯНОМУ ТРАНСПОРТНОМУ ПРАВІ

Тема 11. Поняття та види правопорушень на транспорті

Основні поняття: юридична відповідальність, кримінальна відповідальність, адміністративна відповідальність, цивільно-правова відповідальність, господарсько-правова відповідальність, юридичні ознаки правопорушення, склад правопорушення, провадження у справах, зміст провадження, підстави, термін притягнення, термін провадження, процесуальні дії, об`єднання справ, уповноважені органи, постанова, рішення, оскарження, опротестування, виконання постанови, спрощена форма провадження.


^ РОЗДІЛ X 12

ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ

ТРАНСПОРТНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Тема 12. Адміністративно-правове регулювання міжнародних перевезень вантажів, пасажирів і багажу

Основні поняття: міжнародні транспортні перевезення, міжнародні автомобільні перевезення, міжнародні перевезення залізничним транспортом, міжнародні перевезення морським та річковим транспортом, міжнародні авіаційні перевезення, міжнародні поштові перевезення, міжнародний трубопровідний транспорт, змішані перевезення, договір перевезення, відповідальність сторін, міжнародні нормативно-правові акти.

До змістовного модулю 1

^ ТРАНСПОРТНЕ ПРАВО: ЗАГАЛЬНІ АСПЕКТИ
ТЕМИ, ПЛАНИ ТА ТЕЗИ ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ
РОЗДІЛ 1

ОСНОВНІ ЗАСАДИ ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА
Тема 1.1. Поняття та зміст транспортного права
Лекційне заняття – 2 години

Мета лекційного заняття:

- освітня (навчальна) – отримання базових знань щодо соціального призначення транспортного права..

Для цього розкрити особливості та мету впливу транспортного права на регулювання транспортних відносин. Дати їм уявлення про реальну сутність і зміст транспортного права України його предмет, метод правового регулювання. Охарактеризувати об`єкт правового регулювання. Розкрити систему транспортного права. Класифікувати джерела транспортного права. Здійснити характеристику транспортного права як науки, галузі та дисципліни. Визначити місце транспортного права у вітчизняній системі права та показати співвідношення іншими галузями права. Розкрити перспективи і напрями розвитку та удосконалення транспортного права у контексті Концепції державної реформи в Україні;

- розвиваюча – навчити орієнтуватися у структурі галузі транспортного права України;

- виховна – виховання відповідального ставлення і творчого підходу до вивчен-ня курсу „Транспортне право України ”.
Основні поняття: право, правова система, правовий порядок, галузь права, предмет галузі права, публічне право, приватне право, транспортне право, предмет правового регулювання, метод правового регулювання, принципи права, джерела права.
План лекційного заняття

  1. Транспорт як загальна складова суспільного виробництва.

  2. Поняття, предмет і метод транспортного права України.

  3. Система, функції та принципи транспортного права.

  4. Джерела транспортного права.


Питання 1. Транспорт як загальна складова суспільного

виробництва

Роль і значення транспорту закріплено статтею І Закону Ук­раїни «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р., в якій визначе­но, що

транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва, яка покликана задовольнити потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.

Отже, законодавець визначає транспорт як важливу галузь суспільного виробництва, яка перебуває у тісній взаємодії з

промисловістю, енергетичним, агропромисловим та будівельним комплексом, зв'язком, торгівельним комплексом, житловим господарством, побутовим обслу­говуванням населення, сферою використання й охорони природ­них ресурсів тощо. У кожній з перелічених галузей є окремі спе­цифічні матеріальні умови виробництва, технологічні процеси, структура підприємств, особовий склад працівників тощо.

В Україні транспортний комплекс має своє організаційне поєднання.

У Законі України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. (роз­діл II статті 21) його представлено у вигляді Єдиної транспортної системи України, яка охоплює своїм поняттям сукупність усіх ви­дів державного, колективного і приватного транспорту, транспортно-технічних засобів, рухомого складу, структур управління на кожному виді транспорту та соціально-економічного забезпечен­ня.

При цьому законодавець завжди відзначає, що транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпе­чує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і по­треби у перевезеннях, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному та економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

Вивчення та аналіз норм законів України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р., «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р. «Про функціонування єдиної транспортної системи Украї­ни в особливий період» від 20 жовтня 1998 р., Кодексу торговель­ного мореплавства України, Повітряного кодексу України, інших нормативних актів дають змогу дійти висновку, що

підприємства транспортної системи (заводи, депо, підприємства зв'язку, водо-, паливо-, енергозабезпечення, шляхові споруди, господарства та ін­ші структурні підрозділи) є складовими частинами економічної сис­теми України і діють за правилами економічних чинників (умов). Їм також притаманне суспільне виробництво, розподіл виробленого продукту та обмін в масштабах усієї держави, міжгалузеві зв'яз­ки, взаємозалежність й інтегрованість з економічною системою в цілому.

^ Таким чином, транспорт - це сукупність механічних засобів перевезень, виробничо-технологічного комплексу, організацій і підприємств, призначених для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам.

Діяльність транспорту базується на правових, економічних, ор­ганізаційних та соціальних засадах, визначених законами, кодек­сами, статутами та іншими норматив­ними актами.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови пере­везень, користування засобами транспорту, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, пожежної безпеки, сані­тарні норми та правила на транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
^ Питання 2. Поняття, предмет і метод транспортного права

України

Поняття транспортного права в юридичній літературі розгля­далося ще на початку ^ XX ст., коли з'явилися основні принципи його побудови і виникла необхідність визначити відповідне місце у системі права.

У науці з цього питання є кілька поглядів.

Одні автори заперечують існування транспортного права як самостійної галузі права, посилаються на загальноприйняті умови розмежуван­ня галузей права, при цьому вказують на особливість транспортного права, яке поєднує в собі владно-організаційні відносини адміністра­тивно-правового характеру та майнові відносини цивільно-правового характеру, а важливий розділ транспортного права - договір переве­зення є інститутом цивільного права. На їхню думку, таке поєднання не є підставою для відокремлення транспортного права в самостійну галузь навіть за наявності значної кількості нормативних актів та ко­дифікованих документів у вигляді кодексів, статутів та настанов.

Інші автори в категоричній формі стверджують, що транспортне пра­во є самостійною правовою галуззю і міжгалузевою наукою, що ви­никла в результаті поєднання тих чи інших принципів прикладних та галузевих юридичних наук.

Щодо поняття транспортного права України, то його можна розглядати в кількох значеннях: як

- галузь права,

- галузь законодав­ства,

- галузь юридичної науки

- як навчальну дисципліну.

Транспортне право України як галузь права - це сукупність юридичних норм та правових інститутів, які регулюють суспільні відносини, що складаються у зв'язку з організацією і діяльністю транспорту із забезпечення внутрішніх та зовнішніх транспортно-економічних зв'язків і потреб населення у перевезеннях.

^ Виходячи з цього можна визначити, що транспортне право регулює специфічний визначений вид відносно відокремлених су­спільних відносин, які відіграють важливу роль в організації су­спільного життя.

Предметом правового регулювання транспортного права Ук­раїни є суспільні відносини, що виникають між транспортними підприємствами і клієнтами у зв'язку з користуванням шляхами спо­лучення і транспортними засобами, а також відносини між транс­портними підприємствами під час здійснення процесу перевезень.

У зв'язку з цим транспортному праву також притаманні певні межі правового регулювання - це сфера діяльнос­ті транспортних органів у суспільних відносинах, що виникають, розвиваються і припиняються за регламентації умов і порядку перевезень, експлуатації транспортних засобів, видання актів про планування перевезень вантажів і пасажирів та установлення зо­бов'язань між вищими і нижчими (підлеглими) транспортними органами

Для зазначених суспільних відносин характерним є таке:

- виникають у сфері забезпечення процесу перевезень;

- обов'язково бере участь транспортний орган або уповнова­жена посадова особа, яка представляє цей орган;

- органічний зв'язок здійснення мети перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, надання інших транспортних послуг з результатами свідомої, цілеспрямованої діяльності відповідних транспортних органів;

- сфера транспорту за ознаками своєї діяльності відносно авто­номна у соціально-господарському комплексі і здебільшого вольо­вим порядком установлює правила і умови перевезень небезпеч­них вантажів, перевезень в особливий період, здійснення транзиту вантажів та надання інших транспортних послуг.

Методом правового регулювання у транспортному праві України є поєднання (сукупність) прийомів, способів та операцій юридичного впливу на суспільні відносини. У загальній теорії права всі галузі права в регулятивних цілях використовують єдині засоби, як-от: приписи, заборони, дозволи. Проте кожна галузь права використовує все-таки сукупність засобів правового впливу, які притаманні тільки для цієї галузі.

^ Вивчення норм транспортного права дає змогу стверджувати, що регулювання суспільних відносин у сфері транспортної діяль­ності здійснюється переважно за допомогою

приписів і заборон, що містяться у транспортно-правових нормах.

Наприклад, части­ною другою ст. 2 Закону України «Про транспорт» встановлено, що нормативні акти, які визначають умови і порядок перевезень, користування засобами транспорту, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні норми, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Разом з тим здебільшого застосовуються не тільки методи пря­мих приписів, а й засоби непрямого впливу, дозволів (наприклад, узгодження, спільний розгляд та обговорення тих чи інших пи­тань, урахування майнових інтересів тощо), розраховані на рів­ність сторін. Це яскраво проявляється, коли орган транспорту ви­конує функції господарюючого суб'єкта, регулювання виробничо-господарської діяльності, укладання цивільно-правових угод, на­дання транспортних послуг, договору перевезення тощо.

Транспортне право як галузь законодавства України - це система (вся сукупність) нормативно-правових актів, о містять норми транспортного права, уособлені у вигляді законів як коди­фікованих, так і поточних, указів Президента України, статутів, настанов, постанов уряду, інструкцій, правил, технічних умов, ін­ших нормативних актів.

Транспортне право України як галузь юридичної науки - це сукупність теоретичних понять, тлумачень та уявлень про транс­портне право, його правові інститути, історичні аспекти станов­лення і перспективи розквіту, предмет і метод правового регулю­вання та сферу застосування. Предметом транспортного права як науки є належне визначення поняття і змісту основних категорій, всебічне дослідження механізму правового регулювання суспіль­них відносин, розкриття і пояснення складних процесів, визначен­ня правового статусу суб'єктів транспортних відносин тощо.

^ Як навчальна дисципліна транспортне право України є сис­темним викладенням теоретичного та прикладного матеріалу від­повідно до навчальної програми з курсу цієї галузі права. Такий матеріал утворює відповідну систему практичного та теоретичного засвоєння норм транспортного права як соціального явища, а та­кож підготовку кваліфікованих кадрів, здатних вирішувати питан­ня на належному рівні.

^ Питання 3. Система, функції та принципи транспортного права

Система транспортного права - це структура галузі, її внутріш­ня побудова, яка відображає єдність і певні послідовності розмі­щення норм права та правових інститутів, що утворюють дану га­лузь.
Будуючи систему права, законодавець користується науково-об'єктивними критеріями. У цьому зв'язку норми та інститути усіх галузей права поділяються на загальні та особливі (інколи їх нази­вають спеціальними).

Не є винятком в цьому плані і транспортне право, норми якого також поділяють на:

- загальні та особливі,

що зумовлено сутністю і специфікою транспортної діяльності, його значенням у суспільному виробництві й необхідністю постійного вдосконалення забезпечення процесу перевезень.

^ Загальна частина транспортного права об'єднує норми, що закріплюють його принципи, правове становище суб'єктів, органі­заційно-правові засади діяльності транспорту, форми і методи управління транспортом, юридичну відповідальність за правопо­рушення на транспорті. У загальній частині також розглядаються основні теоретичні аспекти транспортного права щодо його понят­тя, предмета та методу, системи функцій.

Особлива частина транспортного права містить норми, що регулюють діяльність:

- автомобільного транспорту;

- залізничного транспорту;

- морського транспорту;

- повітряного транспорту;

- річкового транспорту;

- трубопровідного транспорту.

Зміст загальної і особливої частин транспортного права є взає­мозалежним і складається не тільки з окремих норм, й з транспорт­но-правових підгалузей (наприклад, залізничний транспорт), ін­ститутів (наприклад, планування та організація перевезення ван­тажів) - груп норм, що регулюють тісно пов'язані, однорідні су­спільні відносини.

^ З'ясування структури транспортного права неможливе без роз'яснення такої категорії, як його принципи.

Під принципами транспортного права розуміються керівні засади, теоретичні ідеї, яким притаманні універсальність, загальна значущість і які відображають суттєві положення транспортного права.

Система принципів транспортного права включає такі:

- принцип відповідальності полягає в тому, що за невиконання чи неналежне виконання обов'язків учасники транспортного про­цесу несуть відповідальність;

- принцип планування заснований на врахуванні об'єктивного закону, планомірного пропорційного розвитку транспортного про­цесу цілеспрямована діяльність із визначення пропорцій у галузі транспорту, розробки, затвердження планів, доведення їх до вико­навців тощо;

- принцип законності полягає в тому, щоб кожний суб'єкт - учас­ник транспортного процесу діяв у межах наданих йому прав, ви­конував передбачені обов'язки, суворо керувався приписами зако­нів та інших нормативних актів;

- принцип доцільності. Його сутність полягає в тому, що транспортний процес має забезпечувати своєчасне, повне і якісне задоволення потреб населення та суспільного виробництва в пере­везеннях.

Принципи транспортного права можна класифікувати за де­якими аспектами. Так, наприклад, залежно від функціонального призначення їх можна поділити на:

- загально-правові (які діють в будь-якій ділянці транспортно­го права);

- принципи інститутів (притаманні окремим інститутам транс­портного права, їх дія відповідно обмежена предметом регулю­вання).

Наведена класифікація принципів транспортного права не є вичерпною. Вона нині перебуває у стадії становлення й пошуку, формується як складний синтез осмислення багатьох проблем, пов'язаних з політичними, економічними, управлінськими й ін­шими процесами. їх класифікація значною мірою залежить від критеріїв цієї класифікації. Головне, що принципи права мають розглядатися не тільки як основоположні ідеї, керівні засади права, а й як відображення у праві головних зв’язків, реально існуючих у правовій системі.
^ Питання 4. Джерела транспортного права

Норми транспортного права як комплексної галузі права мають свої джерела.

З теорії права відомо, що джерела (або форма) пра­ва - це конкретні форми зовнішнього вираження загальнообов'яз­кових правил поведінки встановлених або санкціонованих держа­вою, через яке ці правила проявляють свій владно-регулюючий вплив на суспільні відносини. Це визначення не є винятком і для транспортного права.

Система джерел транспортного права є однією з найбільш роз­галужених серед інших галузей права, що значною мірою зумов­лено порівняно широкою сферою використання транспортних по­слуг, значною роллю і місцем транспорту у суспільному виробни­цтві.

З огляду на різноманітність джерел адміністративного права, з урахуванням ієрархічної підлеглості їх доцільно кваліфікувати таким чином.

1. Конституція України - Основний Закон.

2. Законодавчі акти України: закони України; кодекси, статути, настанови та інші кодифіковані акти.

3. Постанови Верховної Ради України.

4. Укази та розпорядження Президента України.

5. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.

6. Нормативні накази, інструкції та іняіі документи централь­них органів виконавчої влади (міністерств та відомств).

7. Нормативні акти (накази, інструкції, правила та інші доку­менти) структурних підрозділів управління транспорту. Напри­клад, Укрзалізниці або Управління Південно-Західної залізниці.

8. Нормативні акти державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, які стосуються регулювання транспортних відносин у межах їхньої компетенції.

9. Міжурядові угоди України з іншими державами та міжна­родно-правові акти, ратифіковані і визнані Україною.

10. До джерел транспортного права також належать окремі нор­мативно-правові акти колишніх Союзу РСР та УРСР, що не відмі­нені та не оновлені у встановленому порядку.

Керівною в системі джерел є Конституція України, яка має нищу юридичну силу і виступає як юридична база поточного зако­нодавства. У Конституції України законодавчо закріплені основи державного і суспільного ладу, права й обов'язки громадян та усіх суб'єктів права власності і господарювання, регламентовано основ­ні засади управління державою, об'єктами державної власності, проведенням економічної, фінансової, цінової політики, а також природокористуванням. Зазначені положення є визначальними для правового регулювання діяльності з надання транспортних послуг.

Закони України, що видаються в порядку поточного законо­давства, регулюють різні сторони транспортних суспільних відно­син.

Базовим є Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. Він визначає правові, економічні, організаційні і соціальні основи діяльності транспорту.

Водночас видається і на цей час є чинною ціла низка законів, що регулюють відносини у конкретних транспортних підгалузях.

Це Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р., який визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя і здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху й охо­рони навколишнього природного середовища.

Закон України «Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 р. визначає правові, економічні та організаційні принципи діяльності трубопровідного транспорту.

Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р., який визначає правові, економічні та організаційні (засади діяльності залізничного транспорту загального користування.

Закон України «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» від 20 жовтня 1998 р., який встанов­лює правові та організаційні основи функціонування єдиної транс­портної системи в особливий період, виходячи з положень законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про транспорт», «Про оборону України» та інших актів з питань мобі­лізації'.

Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р. визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіа­ційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транс­портом через територію України.

Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р. визначає правові засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним морським, річ­ковим, автомобільним та авіаційним транспортом.

Закон України «Про автомо­більні дороги» від 8 вересня 2005 р., визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.

Такий повний перелік законів, що безпосередньо регулюють транспортну діяльність, дає змогу пересвідчитися в розгалуженос­ті джерел транспортного права.

Кодекси, статути, настанови як джерела транспортного права є найвищим рівнем систематизації транспортного законодавства -кодифікацією. На відміну від норм деяких галузей права (жит­лового, сімейного, земельного, водного та ін.) норми транспортно­го права в цілому всієї галузі неможливо об'єднати в одному ком­плексному акті з причин, як уже зазначалося, досить широкого кола регулювання суспільних відносин. Тому при кодифікації їх об'єднують, як правило, в нормативних актах за ознаками належ­ності до одного правового інституту. До таких комплексних актів (джерел) транспортного права належать:

Повітряний кодекс України, який визначає правові засади дія­льності користувачів повітряного простору України; державного регулювання діяльності цивільної авіації; господарської і комер­ційної діяльності авіації; встановлює авіаційні правила; визначає правове положення повітряних суден, аеродромів і аеропортів, нормує порядок сертифікації та допуску повітряних трас, польоти повітряних суден; повітряні перевезення; авіаційні роботи.

Кодекс торговельного мореплавства України як джерело транспортного права встановлює правові, економічні і соціальні засади діяльності морського транспорту з питань використання суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, риб­них та інших морських промислів, розвідки та видобування корис­них копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладення кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457, яким визначаються обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підпри­ємств, організацій, установ і громадян під час користування заліз­ничним транспортом. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

^ Серед джерел транспортного права чинне місце посідають комплексні нормативні акти колишнього Союзу РСР, як напри­клад: Устав внутреннего водного транспорта СССР, утвержденный Постановлением Совета Министров СССР от 15 октября 1955 г. № 1801; Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р. № 401.

^ Важливими джерелами транспортного права є Цивільний та Господарський кодекси України, у яких розкривається зміст пере­везення (глава 64 Цивільного кодексу України) та правове регулю­вання перевезення вантажів (глава 32 Господарського кодексу України).

^ Окремі норми транспортного права містяться у Водному кодек­сі України (статті 52, 53 і 67) та Земельному кодексі України (стат­ті 67-74).

Вагоме місце у системі джерел транспортного права України посідають міжнародно-правові акти, ратифіковані і визнані Украї­ною, та міжурядові угоди України з іншими державами.

^ Йдеться про договори, які укладено між Україною й іншими країнами з приводу забезпечення міждержавної транспортної діяль­ності, а також договори між транспортними підприємствами і ор­ганізаціями України та зарубіжних країн. Це можуть бути як дого­вори, що укладені спеціально для врегулювання правовідносин в галузі транспортної діяльності, так й інші, в яких визначено основ­ні засади правового регулювання цієї сфери.
Поняття транспортного права України. Соціальне призначення транспортного права. Особливості і мета впливу транспортного права на суспільні відносини. Предмет транспортного права. Метод правового регулювання. Об`єкт правового регулювання. Система транспортного права. Джерела транспортного права. Правовий порядок. Публічний і приватний аспекти транспортного права. Транспортне право як наука, галузь, дисципліна. Місце транспортного права в системі правових наук України. Співвідношення транспортного права з іншими галузями права. Перспективи і напрями розвитку та удосконалення транспортного права у контексті Концепції державної реформи в Україні.

РОЗДІЛ 2

^ НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРАНСПОРТНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27

Похожие:

Методичні рекомендації до с семінарських І практичних занять, самостійної й індивідуально-дослідницької роботи д л я студентів 3-го курсу денної форми навчання галузь знань «Право» iconМетодичні рекомендації до занять із самостійної й індивідуально-дослідницької...
Перший проректор з навчально-методичної та наукової роботи Луганського державного університету внутрішніх справ
Методичні рекомендації до с семінарських І практичних занять, самостійної й індивідуально-дослідницької роботи д л я студентів 3-го курсу денної форми навчання галузь знань «Право» iconМетодичні рекомендації для семінарських, практичних занять та самостійної...
Методичні рекомендації для семінарських, практичних занять та самостійної підготовки з дисципліни «Кримінологія» для студентів денної...
Методичні рекомендації до с семінарських І практичних занять, самостійної й індивідуально-дослідницької роботи д л я студентів 3-го курсу денної форми навчання галузь знань «Право» iconМетодичні рекомендації до планів семінарських занять та самостійної роботи студентів
Методичні рекомендації до планів семінарських занять та самостійної роботи студентів з курсу “нова історія країн західної європи...
Методичні рекомендації до с семінарських І практичних занять, самостійної й індивідуально-дослідницької роботи д л я студентів 3-го курсу денної форми навчання галузь знань «Право» iconМетодичні рекомендації з курсу «Рекреаційне право»
Методичні рекомендації з курсу «Рекреаційне право» розроблено для студентів спеціальності «Правознавство» денної та заочної форми...
Методичні рекомендації до с семінарських І практичних занять, самостійної й індивідуально-дослідницької роботи д л я студентів 3-го курсу денної форми навчання галузь знань «Право» iconМетодичні рекомендації по підготовці до семінарських занять Одним...
Аграрне право полягає в підвищенні теоретичного рівня знань студентів, в необхідності виучити майбутніх студентів правильно І усвідомлено...
Методичні рекомендації до с семінарських І практичних занять, самостійної й індивідуально-дослідницької роботи д л я студентів 3-го курсу денної форми навчання галузь знань «Право» iconНавчально-методичний комплекс вивчення навчальної дисципліни «Трудове...
Навчально-методичний комплекс вивчення курсу «Трудове право України» для студентів юридичного факультету денної форми навчання. Івано-Франківськ,...
Методичні рекомендації до с семінарських І практичних занять, самостійної й індивідуально-дослідницької роботи д л я студентів 3-го курсу денної форми навчання галузь знань «Право» iconЦвікліс В. С., Калініченко І. В. Методичні вказівки до самостійної роботи студентів
Цвікліс В. С., Калініченко І. В. Газова динаміка та агрегати наддуву: Методичні вказівки до самостійної роботи студентів заочної...
Методичні рекомендації до с семінарських І практичних занять, самостійної й індивідуально-дослідницької роботи д л я студентів 3-го курсу денної форми навчання галузь знань «Право» iconМетодичні рекомендації до виконання лабораторних робіт з комп’ютерного...
Методичні рекомендації до виконання лабораторних робіт з комп’ютерного тренінгу для студентів спеціальності 050107 “Економіка підприємств”...
Методичні рекомендації до с семінарських І практичних занять, самостійної й індивідуально-дослідницької роботи д л я студентів 3-го курсу денної форми навчання галузь знань «Право» iconМетодичні рекомендації щодо організації самостійної роботи з навчальної дисципліни
Методичні рекомендації щодо організації самостійної роботи для студентів спеціальност 010104 Професійна освіта. Дизайн
Методичні рекомендації до с семінарських І практичних занять, самостійної й індивідуально-дослідницької роботи д л я студентів 3-го курсу денної форми навчання галузь знань «Право» iconМетодичні рекомендації самостійної роботи студентів (срс) з дисципліни “Офтальмологія”
Офтальмологія – це галузь медицини, що вивчає анатомію, фізіологію, органу зору, діагностику, лікування, профілактику та реабілітацію...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница