1. Історичний нарис наказного провадження


Скачать 163.64 Kb.
Название1. Історичний нарис наказного провадження
Дата публикации06.07.2013
Размер163.64 Kb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

1. Історичний нарис наказного провадження.

Наказне провадження є одним із видів проваджень цивільного судочинства і регламентується розділом 2 ЦПК.

Наказне провадження у різні часи мало різну правову регламентацію. Так, Статут цивільного судочинства Росії 1864 р. при його прийнятті передбачав лише спірний (позовний) порядок здійснення правосуддя у цивільних справах, але 29 грудня 1889 р. з метою спростити та прискорити провадження справ, які не мають у більшості випадків труднощів для вирішення, закон про провадження судових справ у земських начальників і міських суддів увів ≪спонукальне виконання≫. За своєю суттю порядок спонукального виконання був комбінацією позовного процесу з порядком виконання рішень. У порядку спонукального виконання здійснювались стягнення грошових сум, повернення рухомого майна, звільнення і здача найманого майна, стягнення за опротестованими векселями тощо. Отже, наказне провадження стало певним прототипом спонукального виконання.

18 липня 1963 р. був прийнятий і набув чинності з 1 січня 1964 р. Цивільний процесуальний кодекс УРСР, який не передбачав наказного провадження, а справи такого характеру відійшли до компетенції нотаріату і стягнення заборгованості здійснювалось на підставі виконавчих написів нотаріусів. Упродовж тривалого часу єдиною формою цивільного судочинства і захисту цивільних прав і інтересів було позовне провадження. Законодавець не робив кроків щодо спрощення цивільного процесу. Можна лише згадати таку спробу щодо справ про стягнення аліментів на дітей. Так, 1 березня 1985 р. було введено в дію Указ Президії Верховної Ради Української РСР ≪Про деяку зміну порядку стягнення аліментів на неповнолітніх дітей≫. Цей Указ передбачав можливість судді одноособово стягувати в спрощеному порядку аліменти на утримання дитини, народженої від батьків, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, і розмежовував розгляд безспірних та спірних справ про стягнення аліментів. Щоправда, особливостями цієї процедури було те, що питання про стягнення аліментів вирішувалося без порушення цивільної справи.

У сучасних європейських системах судочинства також застосовується інститут судового наказу. Так, у цивільному процесуальному законодавстві Німеччини існує наказне провадження, яке можливе за вимогою, предметом якої є сплата певної суми в євро, і на підставі клопотання заявника має бути виданий судовий наказ про її стягнення. Законодавство не вказує переліку вимог, за якими може бути виданий судовий наказ, а лише дає в законі вичерпний перелік вимог, які не підлягають стягненню. Наказне провадження у Німеччині здійснюється дільничними судами. Судовий наказ направляється за заявою заявника відповідачу, якому надається право надати письмові заперечення проти заявлених вимог. Якщо заперечень від відповідача не надійшло, то на підставі судового наказу суд за клопотанням заявника видає наказ про виконання.

^ ЦПК Франції також передбачає процедуру, яка нагадує наказне провадження, — розпорядження суду про сплату. Стягнення заборгованості може вимагатися за заявою про видання судового розпорядження, коли, по-перше, право вимоги засноване на договорі або виникає із встановленого нормативним актом зобов'язання і складає визначену суму; за договірними справами сума визначається на підставі умов договору, включаючи, де це доречно, застереження про штрафні санкції; по-друге, зобов'язання виникають з прийняття до сплати або з видачі переказного векселя, з виставленого простого векселя, з передаточного напису або з вексельного доручення стосовно першого або другого з цих цінних паперів або з прийняття уступки права вимоги відповідно до закону, який передбачає спрощений порядок кредитування

підприємств.

Заява подається залежно від обставин до суду малої інстанції, міського суду або голові комерційного суду в межах предметної підсудності справи цим судам. До заяви додаються документи, які підтверджують право. Якщо, вивчивши надані документи, суддя дійде висновку, що заява є обґрунтованою повністю або частково, він виносить ухвалу, в якій міститься розпорядження про сплату суми, яку він взяв до уваги. Якщо суддя відхиляє заяву, його ухвала оскарженню кредитором не підлягає, однак він має право здійснити дії в загальному процесуальному порядку.

На ухвалу суду, яка містить розпорядження про сплату, боржник має право протягом одного місяця після одержання судового повідомлення про ухвалу суду заявити заперечення. Ухвала суду, яка містить розпорядження про сплату, має всі наслідки судового рішення, яке було постановлено в змагальному процесі, і апеляційному оскарженню не

підлягає.

^ 2. Природа наказного провадження.

Чинний ЦПК передбачає процедуру наказного провадження як уособлену процедуру цивільного судочинства поряд із позовним та окремим провадженнями. За результатами розгляду цивільних справ у наказному провадженні суд ухвалює судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

У Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи № К (81) 7 від 14 травня 1981 р. закріплено, що в контексті доступу до правосуддя необхідно запровадити процедури спрощення та прискорення судочинства. Зокрема, в Рекомендаціях звертається увага на впровадження таких спрощених процедур судочинства, які виключають необхідність проведення судових засідань (п. 15), а також розробку заходів щодо розгляду безспірних позовних вимог, з тим щоб остаточні рішення виносилися швидко, без зайвих формальностей (п. 9). В аспекті цих рекомендацій наказне провадження слід розглядати як спрощену процедуру цивільного судочинства, що на відміну від позовного провадження прискорює розгляд цивільних справ.

Необхідно зазначити, що наказне провадження, хоча і самостійний вид провадження цивільного судочинства, але не є альтернативою позовному провадженню. Чинне цивільне процесуальне законодавство не надає права заявнику обирати, за правилами якого провадження буде розглядатися його вимога — наказного чи позовного провадження.

Існуючі правила наказного провадження змушують заявника діяти тільки поступово, тобто, якщо він звертається з вимогою, яка вказана у ст. 96 ЦПК в порядку позовного провадження, то суддя на підставі ч. 3 ст. 118 ЦПК може прийняти таку заяву лише в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

У юридичній літературі висловлені різні точки зору стосовно природи наказного провадження.

При з'ясуванні природи наказного провадження слід виходити з того, що наказне провадження - це самостійний вид провадження цивільного судочинства, що існує поряд із позовним і окремим провадженням, якому притаманна певна процесуальна форма, і має певні

особливості.

По-перше, наказне провадження — це специфічна процесуальна форма захисту прав та інтересів стягувана, що спирається на документи проти сторони, яка не виконує свої зобов'язання.

По-друге, наказне провадження можливе тільки за певними вимогами і є процесуальною формою захисту лише тих вимог, які перелічені в законі (ст. 96 ЦПК).

По-третє, видача судового наказу провадиться без судового розгляду і виклику заявника і боржника.

По-четверте, у наказному провадженні сторони мають статус заявника та боржника.

По-п'яте, у цьому провадженні не діє принцип змагальності.

Виходячи з цього можна виснувати, що в наказному провадженні правосуддя не здійснюється, оскільки процедура наказного провадження виявляється в тому, що вирішення цивільної справи відбувається без розгляду в судовому засіданні та виклику заявника і боржника. І, крім того, заявник не може звернутися за захистом своїх прав у загальному

— позовному порядку.

^ 3. Судовий наказ як форма судового рішення.

Судовий наказ як заключний акт у цивільній справі відповідно до законодавства є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог у порядку наказного провадження (ч. 1 ст. 95 ЦПК).

За своїм значенням, юридичною силою, наслідками судовий наказ має певні формальні тотожні ознаки із рішенням суду:
1) судовий наказ - акт, винесений органом судової влади, в якому відбиваються його владні повноваження;

2) судовий наказ - акт захисту цивільних прав;

3) судовий наказ - процесуальний документ, оскільки чинне законодавство передбачає вимоги до його процесуально-документального оформлення;

4) судовий наказ - є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян.

Разом з тим існують відмінності між рішенням і судовим наказом.

1) Так, рішення може бути постановлено за будь-якими заявленими правовими вимогами, а в наказному проваджені судом вирішується лише визначене коло вимог, які передбачені законом. 2) Рішення ґрунтується на доказах, наданих сторонами, які досліджувалися в судовому засіданні. На відміну від цього судовий наказ ґрунтується на наданих заявником документах, які не оспорюються боржником при розгляді справи.

3) У рішенні суду обов'язково вказуються обставини, що були встановлені судом і які стали підставою для його прийняття, а судовий наказ не містить мотивів суду, в ньому тільки вказується закон, на підставі якого боржник зобов'язаний здійснити певні дії.

4) У судовому наказі, на відміну від судового рішення, яке виноситься в позовному провадженні, є лише вступна і резолютивна частини, а описова та мотивувальна частини відсутні.

5) Будь-яке рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставах, передбачених законом. Судовий наказ може бути скасований за заявою боржника судом першої інстанції, і тоді справа надалі буде розглядатися в порядку позовного провадження. В окремих випадках судовий наказ може бути оскаржений в апеляційному порядку.

^ 4. Підстави для видачі судового наказу.

Процесуальне законодавство визначає підстави для видачі судового наказу. У статті 96 ЦПК міститься перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ. Відповідно до даної статті судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимоги: про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів; про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості; про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб; про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів. Перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вичерпним.

Перш за все судовий наказ може бути видано за вимогою про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати. Стаття 115 КЗпП України встановлює, що заробітна плата виплачується працівникові регулярно, не рідше двох разів на місяць. Під час розгляду такої вимоги суддя повинен встановити факт затримки сплати нарахованої працівникові заробітної плати, розмір цієї заборгованості. До заяви про видачу судового наказу в даному випадку повинен бути наданий документ, який підтверджує розрахунок грошових сум, що були йому нараховані, але не сплачені (копія платіжної відомості, затверджений витяг із платіжної відомості на отримання заробітної плати, довідка з бухгалтерії з місця роботи тощо).

Судовий наказ також може бути видано за вимогою про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника. З такою заявою можуть звертатись органи внутрішніх справ, державна виконавча служба (ст. 78 ЦПК, ст. 42 Закону України ≪Про виконавче провадження≫), а також стягувач, якщо він авансував витрати на розшук (статті 42, 48 Закону України ≪Про виконавче провадження≫). До заяви повинні бути надані документи, які підтверджують понесені витрати (наприклад, квитанція про сплату оголошення в засобах масової інформації).

Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних, послуг телебачення та радіомовлення в урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. При розгляді таких вимог суддя повинен враховувати певні критерії: по-перше, наявність конкретного розміру заборгованості; по-друге, підтвердження вимоги конкретними документами,які вказують на безспірність зобов'язання та встановлюють прострочення його виконання.

Вимоги про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб, також розглядаються у наказному провадженні. До заяви повинні бути додані: свідоцтво про укладання шлюбу (або свідоцтво про розірвання шлюбу); свідоцтво про народження дитини, на користь якої стягуються аліменти; якщо заява подається опікуном або піклувальником, то потрібен документ про таке призначення; довідка про знаходження дитини на утриманні; довідка про розмір заробітної плати з місця роботи особи, яка повинна сплачувати аліменти, а також про наявність чи відсутність стягнень за іншими виконавчими листами.

Вимоги про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів, віднесено до справ наказного провадження. Стосовно

цієї вимоги можна говорити про те, що ця норма не може бути застосована на практиці, оскільки в даному випадку йдеться про рішення за груповими позовами, а процесуальне законодавство не передбачає існування таких позовів.

Як видно, в українському законодавстві, як і в цивільному процесуальному законодавстві інших країн, незважаючи на певну концептуальну єдність інституту судового наказу та наказного провадження та їх функціональну спрямованість, передбачаються різні підстави для ухвалення судового наказу. Це свідчить про достатньо широкий розсуд законодавця при визначенні сфери застосування судового наказу, а також про те, що в основі такого законодавчого рішення лежить практична доцільність прискорення цивільного судочинства завдяки впровадженню спрощеної процедури наказного провадження.

З теоретичної точки зору введення наказного провадження як самостійного провадження цивільного судочинства і певною мірою як альтернативного позовному провадженню має засновуватися на певній симетрії цих проваджень з точки зору їх функціональної спрямованості

та рівноваги відповідно до завдань цивільного судочинства. Такий підхід означає формування конструкції наказного провадження та сфери застосування судового наказу не за правилами встановлення переліку вимог, за якими може бути видано судовий наказ, а за загальним правилом з визначеними обмеженнями у видачі судового наказу.

У такому випадку позовне та наказне провадження стають майже рівно фукціональними у цивільному судочинстві, значно розширюється право зацікавлених осіб на спрощений розгляд справ у порядку наказного провадження, більшою мірою забезпечуються інтереси правосуддя

щодо справедливого з точки зору процесуальних гарантій та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ.

^ 5. Порядок наказного провадження, скасування та оскарження судового наказу.

Відповідно до регламентації наказного провадження порядок наказного провадження складається з такого: порушення та відкриття наказного провадження; винесення судового наказу; повідомлення боржника про винесення судового наказу; видача судового наказу стягувану; скасування чи оскарження судового наказу.

Наказне провадження порушується за ініціативою зацікавленої особи - заявника (хоча в деяких статтях законодавець називає заявника стягувачем, як, наприклад, у ч. 2 ст. 102, ч. З п. 1 ст. 103 ЦПК).

Боржник - це особа, до якої звернена вимога заявника. Відповідно до ст. 97 ЦПК заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими ЦПК.

Для порушення наказного провадження заявник повинен подати до суду заяву у письмовій формі з наданням документів, які обґрунтовують його вимоги до боржника. Від наявності та якості наданих документів буде залежати зміст винесеного суддею наказу, а також можливі

заперечення боржника проти виконання судового наказу, оскільки наказне провадження — документальне і проводиться без судового засідання і виклику стягувана та боржника.

Перелік документів, що додаються до заяви, залежить від заявленої вимоги.

Заява подається з її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості боржників і має відповідати певним вимогам і містити: 1) найменування суду, в який подається заява; 2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я (найменування) представника заявника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження; 3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 4) перелік документів, що додаються до заяви (ст. 98 ЦПК).

До заяви про видачу судового наказу додаються документи, що підтверджують сплату судового збору. Відповідно до ч. 1 ст. 99 ЦПК за подання заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 50 % ставки, що визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження. У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву (ч. 2 ст. 99 ЦПК).

Заява про видачу судового наказу може бути підписана як самим заявником, так і його представником, який має відповідні повноваження (ч. 3 ст. 98 ЦПК). Документ, який підтверджує повноваження представника, повинен додаватися до заяви.

Відповідно до ч. 5 ст. 98 ЦПК, якщо заява оформлена неналежним чином, застосовуються правила ст. 121 ЦПК. Заявнику надається певний строк для виправлення недоліків, якщо цього не буде зроблено, то суддя повертає заяву, але це не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

Якщо заява оформлена неналежним чином, застосовуються правила ст. 121 ЦПК (ч. 6 ст. 98 ЦПК). Заявнику надається певний строк для виправлення недоліків, якщо цього не буде зроблено, то суддя повертає заяву. Крім цього заява повертається у випадках, коли: до моменту

відкриття наказного провадження надійшло звернення заявника про повернення заяви про видачу судового наказу або наявні обставини, зазначені у пп. 2-А ч. З ст. 121 ЦПК (пп. 1-3 ч. 1 ст. 100 ЦПК). Про повернення заяви про видачу судового наказу суддя постановляє ухвалу

(ч. 2 ст. 100 ЦПК). Повернення заяви про видачу судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 101 ЦПК).

Стаття 100 ЦПК передбачає підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу: 1) заявником заявлено вимогу, не передбачену ст. 96 ЦПК; 2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право; 3) наявні обставини, зазначені у пунктах 2-5 частини другої статті 122 ЦПК (пп. 1-3 ч. 3 ст. 100 ЦПК).

Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу (ч. 4 ст. 100 ЦПК). У разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу повторне звернення з такою самою заявою неможливе. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 101 ЦПК). Заявник також може звернутися зі скаргою на ухвалу суду про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу до апеляційного суду (п. 1 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Якщо заяву про видачу судового наказу подано з дотриманням вимог, що до неї ставляться, справа підсудна даному суду, сплачено судовий збір, є всі документи, які підтверджують обґрунтованість заявлених вимог, суддя відкриває наказне провадження, про що постановляє ухвалу. Після цього у триденний строк з моменту постановлення ухвали про відкриття провадження видає судовий наказ по суті заявлених вимог.

Копії судового наказу разом із додатками надсилаються фізичній особі-боржнику на адресу, зазначену в документах, а боржнику-юридичній особі чи фізичній особі-підприємцю — за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Днем отримання боржником копії судового наказу є дата, зазначена у поштовому повідомленні про вручення. У разі якщо боржник відмовляється від отримання копії судового наказу або відсутній за вказаною адресою, днем отримання боржником копії судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову боржника отримати копію судового наказу чи відмітки про відсутність боржника за вказаною адресою.

Цивільне процесуальне законодавство встановлює спрощену процедуру скасування судового наказу. Скасувати судовий наказ може тільки суд, який його видав, і тільки за заявою боржника. Заява про скасування судового наказу подається до суду в письмовій формі. У заяві про скасування судового наказу має бути зазначено: найменування суду, в який подається заява; ім'я (найменування) стягувана та боржника, а також ім'я (найменування) представника боржника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

наказ, що оспорюється; посилання на обставини, які свідчать про повну або часткову необґрунтованість вимог; посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти вимог стягувана; перелік документів, що додаються до заяви. Заява підписується боржником або його представником і подається з її копією та копіями доданих до неї документів для надання стягувачеві. До заяви, яка подається представником боржника, має бути додано документ, що підтверджує його повноваження. До неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу застосовуються правила ст. 121 ЦПК.

Боржник повинен обґрунтувати і підтвердити свою незгоду з приводу видачі судового наказу (пп. 4, 5 ч. З ст. 106 ЦПК).

Визначений у законі строк для подання заяви про скасування судового наказу є Процесуальним. Якщо заява надійде після закінчення цього строку, то вона залишається без розгляду. Однак боржник може звернутися до суду з клопотанням про поновлення строку подання заяви про скасування судового наказу. У разі якщо суд дійшов висновку про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, який набрав законної сили, то в ухвалі про прийняття такої заяви до розгляду суд має вирішити питання про зупинення виконання судового наказу (ч. 2 ст. 105і ЦПК).

Про залишення заяви про скасування судового наказу без розгляду чи про прийняття такої заяви суд постановляє ухвалу (ч. 3 ст. 105 ЦПК).

Питання про прийняття заяви про скасування судового наказу до розгляду суд вирішує не пізніше наступного дня після її передачі визначеному судді (ч. 4 ст. 105 ЦПК).

Копія ухвали про прийняття заяви про скасування судового наказу до розгляду не пізніше наступного дня з дня її постановления надсилається стягувачу та боржнику. Разом з копією ухвали стягувачу та боржнику надсилається повідомлення про час і місце розгляду заяви про скасування судового наказу, а стягувачу надсилається також копія такої заяви та доданих до неї документів (ч. 5 ст. 105 і ЦПК).

Заява про скасування судового наказу розглядається судом протягом десяти днів з дня постановления ухвали про прийняття такої заяви до розгляду у відкритому судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду заяви про скасування

судового наказу, не перешкоджає розгляду такої заяви (ч. 6 ст. 105' ЦПК). Головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто із викликаних осіб з'явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви про скасування судового наказу і з'ясовує думку осіб, які беруть участь у розгляді такої заяви (ч. 7 ст. 105' ЦПК).

За результатами розгляду заяви про скасування судового наказу суд має право:

1) залишити заяву про скасування судового наказу без задоволення;

2) скасувати судовий наказ та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову;

3) змінити судовий наказ.

Про залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення та про скасування судового наказу суд постановляє ухвалу, а в разі зміни судового наказу видає судовий наказ.

Змінений судовий наказ чи судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку (ч. 9 ст. 105' ЦПК). У разі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання (ч. 1 ст. 106 ЦПК).

Якщо суд за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу прийняв ухвалу про залишення такої заяви без задоволення або змінив судовий наказ, то судовий наказ чи змінений судовий наказ набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної

скарги судовий наказ чи змінений судовий наказ, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (ч. 2 ст. 106 ЦПК).

Судовий наказ, як і інші судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України,

а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ст. 14 ЦПК). Відповідно до ч. З ст. 95 ЦПК судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, визначеному законом.




Похожие:

1. Історичний нарис наказного провадження iconІсторичний нарис наказного провадження
Наказне провадження є одним із видів проваджень цивільного судочинства І регламентується розділом 2 цпк
1. Історичний нарис наказного провадження iconЗагальна характеристика окремого провадження
Коло справ окремого провадження цивільного судочинства змінювалось від кодифікації до кодифікації, що свідчить про унікальність цього...
1. Історичний нарис наказного провадження iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Основні поняття: предмет цивільного процесуального права, метод ци­вільного процесуального права, позовне провадження, наказне провадження,...
1. Історичний нарис наказного провадження iconТема Поняття, завдання|задачі|, основні інститути кримінального|карного|...
Поняття кримінального|карного| процесу (кримінального|карного| судочинства, кримінального провадження). Оперативно-розшукова діяльність...
1. Історичний нарис наказного провадження iconЦей культурно-історичний період отримав назву «срібний вік» російської культури завдяки творам

1. Історичний нарис наказного провадження iconПитання із курсу
Головні поняття літературознавчої компаративістики. Представники французької І світової компаративістики (історичний огляд)
1. Історичний нарис наказного провадження iconТертишніков В.І. Цивільний процес: наук практ посіб
Загальна характеристика провадження у звязку з винятковими та нововиявленими обставинами
1. Історичний нарис наказного провадження iconПлоща Ринок центр політичного, громадського, культурного І торгового...
Площа Ринок – центр політичного, громадського, культурного І торгового життя міста протягом 500 років, серце Львова, історичний початок...
1. Історичний нарис наказного провадження iconЗдрок О. Н. Гражданский процесе зарубежньїх стран. Учебное пособие
Не виконавче провадження за цивільним процесуальним законодавством різних держав
1. Історичний нарис наказного провадження iconКиївський національний університет імені тараса шевченка історичний...
Робоча навчальна програма з дисципліни «Історія західних та південних слов’ян (середньовічна доба)»
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница