1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони


Название1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони
страница2/5
Дата публикации06.07.2013
Размер0.63 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
1   2   3   4   5

^ Дослідження суб'єктного складу апеляційного оскарження неможливе без аналізу строків та механізму такого оскарження. Дослідження даних питань викликано тим, що неналежне дотримання строків та механізму апеляційного оскарження позбавляє заінтересовану особу можливості відновлення своїх порушених прав та інтересів у суді апеляційної інстанції.

Реалізація права на апеляційне оскарження є складним юридичним фактом, що пов'язаний як із діями особи щодо подачі передбаченої процесуальним законодавством апеляційної скарги, так і з відповідними діями суду відносно визначення руху апеляційного провадження та вирішення юридичної долі оскаржуваного рішення в цілому. За правилами ст. 294 ЦПК після проголошення рішення судом першої інстанції заінтересована особа вправі впродовж десяти днів подати апеляційну скаргу, що зупиняє набрання рішенням законної сили та тягне певні правові наслідки. Для оскарження ухвал суду першої інстанції законодавством встановлений більш короткий проміжок часу. Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції може бути

подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Строки апеляційного оскарження та порядок його здійснення може ускладнюватись відкладенням складання повного тексту рішення. Так, згідно із ч. 3 ст. 209 ЦПК складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше п'яти днів. Виходячи з цього, обчислення десятиденного строку для подання заяви про апеляційне оскарження починається з дня, після якого проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Такий висновок ґрунтується на аналізі ч. 3 ст. 209, статей 218, 223 та 294 ЦПК.

Відповідно до ч. З ст. 294 ЦПК, якщо апеляційна скарга подана після закінчення встановлених строків, то останні можуть бути поновлені апеляційним судом за заявою особи, що її подала. Причому заява про поновлення пропущених строків має містити причини пропущення з обґрунтуванням їх поважності. Якщо апеляційний суд не знайде підстав для поновлення пропущених строків, то апеляційна скарга залишається без розгляду. Про поновлення пропущених строків на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції виносить ухвалу.

Якщо ж заяву про поновлення строку до апеляційного суду не подано, а апеляційну скаргу подано з порушенням строку подання останньої, то суддя апеляційного суду залишає апеляційну скаргу без розгляду, оскільки в цьому випадку немає підстав для будь-яких правових висновків

стосовно поважності чи безпідставності пропущення строку для реалізації права на апеляційне оскарження. Як свідчить практика Верховного Суду України, поважність причин пропущення строку на апеляційне оскарження не має вичерпного характеру.

Але суд з урахуванням конкретних обставин пропущення строку має оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок стосовно поважності чи неповажності причин пропущення строку. Причини пропущення

такого строку мають об'єктивний і суб'єктивний характер.

До об'єктивних умов можна віднести пропущення строку на апеляційне оскарження з причин, що не стосуються особи — суб'єкта права на апеляційне оскарження2. Суб'єктивний характер пропущення мають будь-які властивості особи чи її стану здоров'я, котрі заважали

суб'єкту права апеляційного оскарження належно та своєчасно реалізувати надане право. Такими причинами можуть також бути: відсутність у повноважного представника сторони можливості своєчасно подати апеляційну скаргу та незначний строк, з порушенням якого

подано апеляційну скаргу.

Згідно зі ст. 73 ЦПК суд апеляційної інстанції поновлює встановлений законом строк на подання апеляційної скарги за клопотанням заінтересованої особи у випадку пропущення такого строку з поважних причин, перелік яких процесуальне законодавство не містить. Інститут поновлення пропущеного строку на подання скарги гарантує реалізацію заінтересованими особами права на оскарження судового рішення, що не набрало законної сили.

^ Стаття 296 ЦПК закріплює порядок реалізації права апеляційного оскарження. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Суд першої інстанції на наступний день після закінчення строку для подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їх надходження направляються до апеляційного суду.

Практичний інтерес дослідження проблем реалізації права апеляційного оскарження виникає і у зв'язку з поданням апеляційної скарги не за правилами, встановленими ст. 296 ЦПК. Наприклад, мова йде про подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної

інстанції. У зв'язку з цим Пленум Верховного Суду України дає роз'яснення про те, що апеляційні скарги, які надійшли безпосередньо до апеляційного суду, надсилаються останнім до суду, який ухвалив судове рішення, для виконання вимог, передбачених ст. 296 ЦПК. У разі подання в такому випадку скарги у встановлені законом строки ця обставина може бути підставою для поновлення пропущеного строку. На нашу думку, така позиція Верховного Суду України потребує критичної оцінки виходячи з такого. Стаття 296 ЦПК на законодавчому рівні передбачає порядок подання апеляційної скарги. У зв'язку з цим вказаний судовий орган не наділений правом рекомендувати судам застосовувати іншим чином, ніж закріплено в законодавстві, правові

норми. Виходячи з цього, як вбачається, суд апеляційної інстанції не повинен надсилати апеляційні скарги до суду першої інстанції, про що вказано в абз. 2 п. 3 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, оскільки це не передбачено нормами процесуального права.

Поряд з цим цілком відповідало б положенням ЦПК надсилання зазначених процесуальних документів із боку апеляційного суду особі, що подала апеляційну скаргу, з роз'ясненням порядку подання апеляційної скарги. У подібних випадках у разі повторної реалізації права апеляційного

оскарження в належному порядку особа, що подає апеляційну скаргу, вправі ставити питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

З точки зору реалізації права на апеляційне оскарження науково-практичний інтерес має питання щодо об'єктів апеляційного оскарження. Виходячи із сутнісних ознак апеляції до об'єктів апеляційного оскарження належать перш за все рішення місцевого суду, які не набрали законної сили. У порядку цивільного судочинства можна оскаржити будь-яке рішення суду першої інстанції, котрим вирішується цивільна справа.

У порядку цивільного судочинства підлягає оскарженню рішення суду першої інстанції як у повному обсязі, так і частково. Оскаржуючи у повному обсязі судове рішення, суб'єкт права апеляційного оскарження ставить під сумнів його законність чи (та) обґрунтованість у повному

обсязі. У зв'язку з цим слід погодитись із Г. В. Фазикош, що фундаментальнимаспектом у розумінні вимоги законності судового рішення є його легітимність — відповідність існуючому правопорядку, яка є складовою законності і відтворює його правосудність. Досліджуючи стандарти законності судового рішення, вказаний автор обґрунтовує необхідність удосконалення його законодавчої регламентації, у тому числі шляхом закріплення та конкретизації принципу верховенства права в чинному ЦПК. Вимога обґрунтованості, у свою чергу, відтворює одночасну якісну характеристику і судового акта, і діяльності суду в цілому.

Об'єктом апеляційного оскарження може бути й ухвала суду першої інстанції. У сучасному цивільному процесуальному праві судові ухвали виступають у двох аспектах: 1) як проміжні судові акти, котрі супроводжують усю діяльність із відправлення правосуддя; 2) як підсумкові

судові акти, що завершують розгляд справи в певній судовій інстанції або є заключним судовим актом з певної категорії справ.

Перелік ухвал, які можуть бути предметом апеляційного оскарження окремо від судового рішення, міститься у ст. 293 ЦПК, також їх закріплено в ч. 4 ст. 135, ст. 211, ст. 397 вказаного нормативного акта.

Частиною 1 ст. 293 ЦПК визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Наприклад, оскаржувана в апеляційному порядку ухвала районного суду про відмову в прийнятті та об'єднанні в одне провадження з первісним позовом зустрічної позовної заяви до цього переліку ухвал не входить, а тому не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Самостійним об'єктом апеляційного перегляду можуть бути також окремі висновки суду, які містяться у рішенні або ухвалі, або певні частини судового акта. У цілому погоджуючись із резолютивною частиною рішення (тобто не оспорюючи його законність), особа вправі оскаржити висновки, що містяться у вступній або описовій частині рішення. Поряд з цим суб'єкт права апеляційного оскарження вправі оскаржити мотиви, якими керувався суд при розв'язанні тієї чи іншої справи. Мотивувальна частина ухвали, як зазначав Д. М. Чечот, включає фактичні та юридичні підстави зазначеного судового акта. Резолютивна частина ухвали являє собою викладення змісту тієї процесуальної дії, котру суд оформлює у вигляді ухвали.

Допустимість самостійного оскарження мотивувальної частини судового рішення обґрунтовується й тим, що законної сили поряд з резолютивною частиною рішення набирають також його мотиви в частині встановлення фактів та правовідносин, що в майбутньому можуть мати преюдиційне значення. Крім того, не оспорюючи правильність рішення по суті, особа в ряді випадків може бути заінтересована у виключенні з мотивувальної частини компрометуючих обставин.

Оскарження частини рішення відбувається й у випадку оскарження резолютивної частини рішення не в цілому, а лише стосовно певних позовних вимог, про які робиться висновок у заключній частині судового рішення. Апеляційна скарга може бути подана не тільки на рішення

суду по суті позовних вимог, а й може стосуватися висновків суду про допуск негайного виконання рішення, порядку та строків його виконання, про розподіл судових витрат. У випадку часткового оскарження рішення його неоскаржена частина не набирає законної сили.

Властивості, характерні для судового рішення, що набрало законної сили, виникають у всього рішення в цілому з моменту проголошення рішення чи ухвали судом апеляційної інстанції.

Пленум Верховного Суду України у вищевказаній постанові звертає увагу, що додаткові та заочні рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в

частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.

Зміст ст. 220 ЦПК дозволяє дійти висновку, що оскарження додаткового рішення не має будь-яких особливостей. Строки, процедура та порядок оскарження вказаного процесуального документа підкорюються загальним правилам апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке ухвалюється за результатами розгляду справи.

Науково-практичний інтерес має проблема оскарження дій (бездіяльності) суду, не викладених у формі рішень або ухвал. Про неоднозначність вирішення вказаної проблеми свідчать як дослідження в юридичній науці, так і судова практика. Вважаємо, що об'єктом апеляційного оскарження можуть бути лише документи, визначені у ст. 292 ЦПК та інших нормах вказаного

Кодексу. Тому, на нашу думку, не є такою, що відповідає чинним нормам процесуального права, позиція Верховного Суду України з цього приводу. Цей орган судової влади зазначає, що листи, записки, постанови, повідомлення й інші документи суду можуть бути оскаржені в порядку, встановленому чинним на час учинення дії процесуальним законом. Правило про апеляційне оскарження поширюється і на випадки, коли суд (суддя) протягом визначеного законом процесуального строку не вчиняє процесуальну дію та не ухвалює за нею рішення, створюючи тим самим перешкоди для подальшого руху справи (допускає процесуальну бездіяльність)4.

^ 3. Підготовка справи до розгляду в суді апеляційної інстанції.

Як і в суді першої інстанції, стадія підготовки справи до розгляду в суді апеляційної інстанції має дуже важливе значення для якісного вирішення цивільної справи з метою охорони наданих прав і законних інтересів громадянам, підприємствам, установам, організаціям, а також

державі. Завданням цієї стадії є забезпечення правильного і своєчасного вирішення цивільної справи в суді апеляційної інстанції.

При розгляді цивільної справи в суді апеляційної інстанції важливе значення для правильного, повного та всебічного розгляду справи має підготовка розгляду справи судом, яка є обов'язковою при апеляційному розгляді будь-якої цивільної справи. У структурі апеляційного

провадження проведення підготовки розгляду справи також має значення для ефективного розгляду апеляційної скарги по суті заявлених вимог.

Важливість правильного проведення підготовки справи до розгляду в апеляційному суді має і велике практичне значення. Як свідчить практика Верховного Суду України, порушення апеляційним судом норм процесуального права, встановлених ЦПК щодо підготовки цивільної

справи до розгляду в апеляційному порядку, є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

Прийняття апеляційної скарги до розгляду передбачає реєстрацію цивільної справи в апеляційному суді у порядку, встановленому частинами другою і третьою статті 11і ЦПК, та не пізніше наступного дня передачу її судді-доповідачу. Протягом трьох днів після надходження

справи суддя-доповідач вирішує питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом шляхом винесення ухвали. У ЦПК вперше введено норму, яка регулює порядок розподілу справ серед суддів апеляційного суду. Метою цієї норми є забезпечення

принципу незалежності суддів та унеможливлення незаконного впливу на суддів при відкритті апеляційного провадження. Тому порядок розподілу справ серед суддів набуває виключно важливого значення, що позитивно позначається на зміцненні незалежності судців.

Установлений порядок розподілу справ серед суддів відповідає рекомендації № (92) 12 ≪Незалежність, дієвість та роль суддів≫, ухваленій Комітетом міністрів Ради Європи на 518-му засіданні 13 жовтня 1994 р. Прийняття правильного процесуального рішення судом апеляційної

інстанції на етапі прийняття апеляційної скарги до провадження безпосередньо впливає на подальшу підготовку справи до розгляду в суді апеляційної інстанції та на ефективність апеляційного провадження в цілому. Так, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до

вимог, встановлених ст. 295 ЦПК, а також у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, застосовуються положення ст. 121 вказаного Кодексу. Про прийняття апеляційної скарги до розгляду або повернення скарги

суддя-доповідач постановляє ухвалу. Законодавством передбачено, що після вивчення апеляційної скарги у судді є можливість винести декілька варіантів ухвал. Так, у разі прийняття апеляційної скарги до розгляду суддя-доповідач постановляє ухвалу. При вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги суддя-доповідач не вправі давати оцінку обгрунтованості чи необґрунтованості

скарги. Із цього випливає те, що не можна відмовити у прийнятті апеляційної скарги, наприклад, від особи, яка не брала участі у справі, з тих підстав, що рішення суду не порушує прав цієї особи.

Суд може винести ухвалу про залишення скарги без руху в разі невідповідності її формі та змісту, а також у випадку несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Якщо особа у встановлений судом строк виконає вказівки суду щодо виправлення недоліків скарги, то остання вважається поданою в день первинного її подання до суду. У випадку невиконання особою, що подала скаргу, вимог суду у визначений термін,

скарга вважається неподаною та повертається особі, про що виноситься ухвала.

Підготовка справи до розгляду в апеляційному суді ускладнюється надходженням неналежно оформленої справи, з нерозглянутими зауваженнями на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами або з нерозглянутими письмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення. У таких випадках суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд

першої інстанції має усунути недоліки.

Постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду означає початок провадження у справі судом апеляційної інстанції. Не пізніше наступного дня після винесення зазначеної ухвали апеляційний суд, що переглядатиме цивільну справу, має надіслати особам, які

беруть участь у справі, копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги та доданих документів. Крім того, суд встановлює строк, протягом якого особи, яких стосується судове рішення, вправі подати заперечення на апеляційну скаргу. Виконуючи вказану дію, суду необхідно враховувати реальний строк для реалізації зазначеними особами права подання заперечень на заяву про апеляційне оскарження й апеляційну скаргу. Якщо особа з поважних причин несвоєчасно подала заперечення чи пояснення, то вправі просити суд продовжити встановлені ним строки з наданням доказів, які б свідчили про поважність причин пропущення. Визначення поважності причин пропущення зазначених строків залежить від суду апеляційної інстанції та має встановлюватися залежно від обставин конкретної справи.

Відповідно до ст. 301 ЦПК протягом десяти днів з дня отримання справи суддя-доповідач вчиняє такі підготовчі дії:

1) з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі;

2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює;

3) з'ясовує обставини, на які посилаються сторони й інші особи, які беруть участь у справі, як на підставу своїх вимог і заперечень;

4) з'ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються сторонами й іншими особами;

5) вирішує питання про поважність причин неподання доказів до суду першої інстанції;

6) за клопотанням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про виклик

свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача;

7) за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову;

8) вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.

З урахуванням чисельності підготовчих дій, визначених у ст. 301 ЦПК, уявляється можливим їх класифікувати, враховуючи правову регламентацію останніх у ст. 301 ЦПК, на такі групи:

1) дії, спрямовані на визначення суб'єктного складу справи;

2) дії, спрямовані на визначення характеру спірних правовідносин;

3) дії щодо дослідження законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції; 4) інші дії, пов'язані із забезпеченням належного апеляційного розгляду справи.

Стаття 301 ЦПК, як і відповідна норма, що регламентує підготовчі дії суду першої інстанції до розгляду справи по суті, не містить вичерпних дій суду апеляційної інстанції з підготовки справи до розгляду. Залежно від характеру та складності справи суд апеляційної інстанції може

вчиняти і ті дії, які прямо не передбачені в переліку підготовчих дій, зазначених у ст. 301 ЦПК. Особливість підготовки справи до розгляду виявляється й у тому, що при підготовці справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не діють такі принципи цивільного процесу, як гласність

та усність, що є особливістю цієї частини апеляційного провадження, оскільки підготовка справи до розгляду проводиться без виклику осіб, що беруть участь у справі, та без проведення попереднього судового засідання. Таке положення законодавства вважаємо цілком обґрунтованим,

оскільки провадження з перегляду рішень, що не набрали законної сили, характеризується оперативністю та кваліфікованістю, які виступають як гарантії законності перевірки цивільних справ. Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка в разі необхідності вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій та призначення справи до розгляду.

Якщо підготовчі дії здійснює суддя-доповідач одноособово, то призначення справи до розгляду вже відбувається колегіально, судовою колегією. Це обумовлено необхідністю проведення додаткових підготовчих дій за рішенням судової колегії в тому разі, якщо остання вважатиме проведені підготовчі дії недостатніми після доповіді судді-доповідача щодо їх проведення. Після вирішення питання про належність проведених підготовчих дій судова колегія призначає справу до розгляду.
1   2   3   4   5

Похожие:

1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconТема 13. Апеляційне провадження
Поняття, значення перевірки судових рішень, що не набрали законної сили, у кримінальних справах. Форми перегляду судових рішень,...
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconТема № Особливості цивільного процесу. Специфіка господарського
...
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони icon1. Поняття І види судових рішень
Судження І волевиявлення суду з цих чи інших питань мають владний характер І втілюються у відповідну процесуальну форму форму процесуальних...
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconПитання для підготовки до модуль-контролю №1
Загальна характеристика періоду розкладу первіснообщинного ладу. Виникнення держави та її сутність. Виникнення права
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconТема 17. Судові рішення
Набрання рішенням законної сили. Поняття законної сили, значення І правові наслідки законної сили судових рішень
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconЧи може знання соціології допомогти у повсякденному житті?
Охарактеризуйте основні види потреб студентів та визначте до яких типів вони відносяться
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconРозклад
Примітка: до початку підсумкового модульного контролю захистити курсову роботу з дисципліни «Моделі І методи прийняття рішень в аналізі...
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconКонспект лекцій з дисципліни «Управління біржовою діяльністю»
Управління біржовою діяльністю для студентів напряму – Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності / Укл.: Котова Марина Володимирівна....
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconТема № Загальна характеристика кримінального процесу 2
Тема № Загальна характеристика кримінального процесу(2 год.) Поняття, завдання І система кримінального процесу
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconКрок 1 Загальна лікарська підготовка Медичний профіль – Біологія
Вони утворюються в комплекси Гольджи І відіграють суттєву роль в індивідуальному розвитку організму. Їх поділяють на групи, в залежності...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница