1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони


Название1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони
страница4/5
Дата публикации06.07.2013
Размер0.63 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
1   2   3   4   5

^ 5. Повноваження суду апеляційної інстанції. Підстави для скасування рішень та ухвал в суді апеляційної інстанції

Зміст діяльності апеляційного суду спрямовано на забезпечення законності та обгрунтованості рішень суду першої інстанції та на виправлення судових помилок, які вплинули на правосудність судового рішення. Під правосудністю рішення суду слід розуміти сукупність

вимог, що пред'являються до постанови як до акта правосуддя. Результатом діяльності суду апеляційної інстанції та оцінки його ефективності є правильне визначення висновку щодо законності (обґрунтованості) рішення суду першої інстанції, яке оскаржується. Виходячи з цього він має широке коло повноважень, які дозволяють запобігати порушенню законів й інших актів та нормалізувати діяльність підконтрольних суб'єктів. Повноваження складаються не лише з прав

апеляційного суду. С. Ю. Кац справедливо зазначав, що повноваження судів контролюючих інстанцій необхідно трактувати ще як обов'язки з точки зору положення, що займають вищестоящі суди стосовно нижчих. Перші зобов'язані на підставі норм судоустрою та процесуальних перевіряти законність та обґрунтованість рішень судів першої інстанції та ухвалювати при цьому законні й обґрунтовані рішення'. Повноваження являють собою нерозривну єдність певних прав та

обов'язків судових органів. Поряд з цим вони визначають юридичне становище судді, його взаємовідносини зі всіма іншими учасниками процесу.

Такі повноваження передбачені у ст. 307 ЦПК. У вказаній нормі цивільне процесуальне законодавство закріплює систему повноважень, які, власне, визначають сутність апеляційного провадження. Виходячи з цього зміст діяльності апеляційного суду спрямовано на забезпечення

законності, обґрунтованості рішень суду першої інстанції, на вирішення справи судом апеляційної інстанції у випадку розв'язання справи по суті та на виправлення судових помилок, які вплинули на правосудність судової постанови. Під правосудністю рішення суду слід розуміти сукупність вимог, що пред'являються до рішення як до акта правосуддя.

Відповідно до норм процесуального законодавства з урахуванням змін, що внесені Законом України ≪Про судоустрій і статус суддів≫, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

Стаття 307 ЦПК передбачає повноваження апеляційного суду не тільки при перегляді ним рішень суду першої інстанції, а й при перегляді ухвал місцевого суду. Повноваження суду апеляційної ланки стосовно перегляду рішення більш розширені, ніж повноваження, яким

наділений вказаний судовий орган при перегляді судової ухвали. Це зумовлюється тим, що в разі винесення ухвали справа по суті не вирішується, і тому, як правило, скасування останньої відбувається тільки при порушенні місцевим судом при винесенні ухвали норм процесуального

права.

Поряд з цим ч. З ст. 307 ЦПК вперше визначає коло повноважень суду апеляційної інстанції, що реалізуються за наслідками розгляду скарги на судовий наказ. Так, апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення судового наказу без змін;

2) постановити ухвалу про скасування судового наказу та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову;

3) змінити судовий наказ.

Ухвала апеляційного суду про відхилення апеляційної скарги на судовий наказ і залишення судового наказу без змін є остаточною і оскарженню не підлягає. Таке положення процесуального законодавства уявляється спірним, як і вимоги ст. 304' ЦПК. Вважаємо, що такі законодавчі приписи суперечать закріпленому Конституцією України праву на касаційне оскарження судового рішення з урахуванням інстанційної побудови судів цивільної юрисдикції. Тому винятків з права

апеляційного та касаційного оскарження не повинно міститись у цивільному процесі, оскільки заінтересованим особам необхідно гарантувати оскарження рішення суду першої інстанції як в апеляційному, так і в касаційному порядку.

Зазначені у ч. 1 ст. 307 ЦПК повноваження суду апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції можна поділити на такі групи. До першої групи належать повноваження, при реалізації яких апеляційний суд визнає законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення. До другої групи належать такі повноваження, які реалізуються при розгляді справи з частковим чи повним вирішенням справи по суті (зміна рішення суду першої інстанції або винесення нового рішення). Третя група повноважень зводиться до закінчення розгляду справи без її вирішення. Суд у цьому випадку закриває провадження у справі або залишає заяву без розгляду.

Завдяки реалізації своїх повноважень апеляційний суд забезпечує виправлення судових помилок, які є наслідками незаконності та необґрунтованості рішень суду першої інстанції. Судова статистика свідчить про кількісні та якісні показники діяльності апеляційних судів

щодо перегляду судових рішень.

У 2008 р. у провадженні апеляційних судів за апеляційними скаргами на рішення та ухвали місцевих судів перебувало 110,2 тис. цивільних справ і матеріалів. Розглянуто за апеляційними скаргами 77 тис. справ, або 69,9 % від тих, що перебували у провадженні (без урахування повернених та залишених без розгляду). У тому числі розглянуто 53,8 тис. цивільних справ за апеляційними скаргами тільки на рішення (без ухвал) місцевих судів. Апеляційні скарги задоволено в 25,6 тис. справ, або 47,6 % від кількості розглянутих.

Упродовж 2009 р. розгляд справ апеляційними судами збільшився. До апеляційних судів у 2009 р. за апеляційними скаргами на судові рішення місцевих судів надійшло 112,3 тис. справ та матеріалів, що на 15,5 % більше, ніж у 2008 р.; у тому числі 74,7 тис. скарг на рішення місцевих судів, або 8,2 % від числа справ, розглянутих з ухваленням рішення. За апеляційними скаргами на рішення та ухвали місцевих судів у 2009 р. розглянуто 83,6 тис. справ, або 68,3 % від тих, що перебували у провадженні (без урахування повернених та залишених без розгляду). У тому числі розглянуто 57,6 тис. цивільних справ за апеляційними скаргами тільки на рішення (без ухвал) місцевих судів, з яких апеляційні скарги задоволено в 27,3 тис. справ, або 47,4 % від

кількості розглянутих.

У першому півріччі 2010 р. порівняно з аналогічним періодом 2009 р. кількість цивільних справ за апеляційними скаргами на рішення та ухвали місцевих судів, що перебували у провадженні апеляційних судів, збільшилась у 3,6 разу і становила 244,7 тис. Збільшення відбулося за рахунок оскарження до апеляційних судів судових рішень, прийнятих місцевими судами за результатами розгляду спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації. Згідно з даними Державної судової адміністрації України у І півріччі 2010 р. до апеляційних судів надійшло 170,3 тис. справ за апеляційними скаргами на зазначені рішення.

На розгляді апеляційних судів перебувало майже 43 тис. цивільних справ за апеляційними скаргами тільки на рішення (без ухвал) місцевих судів, що на 5,8 % менше порівняно із 2009 р. Розглянуто 26,9 тис. справ, або 62,5 % від тих, що перебували у провадженні. Проблеми дослідження першої групи повноважень апеляційного суду є актуальними у зв'язку із визнанням законності й обґрунтованості рішення, що оскаржується. Також це пов'язано із протидією зловживань заінтересованими особами правом апеляційного оскарження з метою зупинити набранням рішенням суду першої інстанції законної сили. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Так, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 21 червня 2010 р. по справі за позовом П. до вищевказаного Управління про оскарження дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 21 червня 2010 р. без змін. Правовою підставою ухвали стало правильне дотримання судом першої інстанції під головуванням судді Круподері Д. О. при розгляді справи норм матерального і процесуального права.

Частина 2 ст. 308 ЦПК закріплює неможливість скасування правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань. При цьому в процесуальному законодавстві не закріплюється зміст ≪справедливості≫ рішення. О. Т. Боннер зазначає, що поняття ≪справедливість≫ найтісніше пов'язане з поняттям законності й обгрунтованості. У той же час це різні речі, котрі визначають якісні характеристики судового або іншого правозастосовного акта. Поняття ≪справедливість≫ судового рішення включає моральний, соціальний та юридичні аспекти, котрі нерозривно пов'язані між собою. При здійсненні правосуддя суд повинен намагатись досягти не історичної, соціальної, моральної чи ще будь-якої, а правової справедливості. Законне й обґрунтоване рішення, за загальним правилом, є також справедливим у моральному та соціальному відношенні. Так, відмовляючи Т. у позові про відібрання дитини до подружжя Є., суд посилався на погодження позивача на усиновлення дитини, а також на нерівність соціальних можливостей сторін щодо виховання дитини. Остання обставина мала вирішальне значення. У даному випадку рішення суду є явно несправедливим у соціальному відношенні.

На нашу думку, правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обгрунтованості, оскільки при порушенні останніх рішення суду першої інстанції підлягає зміні або скасуванню. У випадку порушення інших вимог, які ставляться до

судового рішення (чіткість, ясність), останні можуть бути виправлені тим судом першої інстанції, який розглянув справу по суті, а не апеляційним судом. У юридичній літературі зазначається, що норму процесуального права щодо заборони скасування правильного і справедливого по суті рішення з одних лише формальних міркувань не можна розширено тлумачити. Вбачається, рішення суду слід залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які були усунуті при розгляді справи місцевим судом, або ж таких, які можуть бути виправлені судом першої чи апеляційної інстанції. Це стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального права, охоронюваних законом прав та інтересів

осіб, які беруть участь у справі. Крім того, такими недоліками можуть бути: сплата судового збору після відкриття цивільної справи, відсутність у позовній заяві підпису позивача (коли він брав участь у справі та підтримував свої вимоги), відсутність підпису в журналі судового засідання секретаря або судді, невідповідність дат у журналі судового засідання та в рішенні суду, помилки у визначенні даних про сторони, необговорення відводу, коли підстави для цього відсутні.

Попри законодавчу заборону скасування правильного по суті і справедливого судового рішення, не можна не зважати на наявність випадків у діяльності апеляційних судів, коли рішення судів першої інстанції скасовуються виключно за формальними ознаками, що є недопустимим.

Наприклад, у справах про визнання угод недійсними як треті особи без самостійних вимог, як правило, притягаються нотаріуси. Будь-яке рішення у справах цієї категорії інтереси нотаріусів не

зачіпає, тому найчастіше вони до судового засідання не з'являються, рішень не оскаржують. Як справедливо зазначають В. В. Комаров та В. В. Баранкова, спори про право цивільне, що виникають із правовідносин, які одержали нотаріальне оформлення, традиційно розглядаються

в позовному провадженні. Труднощі тут викликає визначення процесуального становища нотаріуса як суб'єкта цивільного процесу. Нерідко в судовій практиці нотаріуси в таких справах виступають співвідповідачами, що є неправильним. Варіанти визначення процесуального становища нотаріуса полягають у такому: нотаріус може бути свідком або третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки заінтересованості у предметі спору, яким

є спірні матеріальні правовідносини, нотаріус не має. При цьому слід виходити зі складу фактів, що становлять предмет доказування у тій чи іншій справі.

При застосуванні судом апеляційної інстанції повноваження щодо відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін у випадку, якщо рішення суду першої інстанції містить недоліки, які не є підставою для його скасування чи зміни (наприклад, порушення строків провадження у справі до судового розгляду чи строків розгляду справи), то суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення (ухвали) без змін. В останньому випадку судом апеляційної інстанції має бути вказано на допущені судом недоліки у спеціально винесеній окремій ухвалі.

Під час характеристики повноважень апеляційного суду одним із проблемних питань є визначення підстав для скасування рішення місцевого суду й ухвалення нового рішення або його зміни. Скасування судового рішення й ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення відбувається за умови порушення вимог законності й обґрунтованості судового рішення. Це повноваження апеляційного суду сприяє найбільш оперативному розгляду цивільної справи з винесенням рішення по суті спору та виходячи з цього є основним із повноважень апеляційного суду. Таке повноваження відповідає цілям апеляційного провадження — завершити провадження у справі на цій стадії цивільного процесу й усунути судову помилку.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення апеляційним судом нового рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;.

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою

для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На сьогодні не існує офіційного узагальнення судової практики апеляційних судів щодо застосування вказаного повноваження, оскільки зміст останнього по-новому викладений у Законі України ≪Про судоустрій і статус суддів≫. Раніше динаміка статистичних даних діяльності судів апеляційної інстанції свідчила про підвищення якісного рівня винесених рішень судами першої інстанції. Це зумовлювалося поступовим скороченням рішень місцевих судів, котрі оскаржувались в апеляційному порядку. Зміни у ст. 309 ЦПК щодо кола повноважень апеляційного суду стосуються, насамперед, позбавлення судів апеляційної інстанції повноваження щодо скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У цілому позбавлення апеляційного суду повноваження скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції має позитивні риси. Однак у той же час вважаємо, що доцільно все ж таки передбачити існування такого повноваження до таких порушень законодавства, які взагалі нівелюють судовий захист порушених прав (інтересів). Так, в окремих випадках не можна говорити про здійсненність судового захисту навіть із порушенням норм матеріального і процесуального права, а судове рішення має тільки зовнішні атрибути процесуального документа. Мова в даному випадку йде про розгляд цивільної справи неповноважним судом, про ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглядав справу. У таких обставинах не можна говорити про здійсненність судового захисту навіть у тому разі, якщо рішення ухвалене та справа розглянута з дотриманням норм матеріального і процесуального права. У той же час слід погодитись із О. О. Борисовою в тому, що повноваження

апеляційного суду, спрямоване на скасування рішення місцевого суду і направлення справи на новий розгляд, може іменуватись касаційним, оскільки характерне для суду касаційної інстанції, котрий у порядку касаційного провадження здійснює перевірку правової сторони судового рішення, що набрало законної сили. Саме така ≪касаційна≫ характеристика зазначеного повноваження є додатковим аргументом, що свідчить про логічність позиції законодавця щодо зміни кола повноважень апеляційного суду.

Науковцями даються різні тлумачення зміни рішення суду першої інстанції як засобу усунення судової помилки. Ураховуючи багато поглядів на зміст вказаної дії, уявляється, що зміна рішення суду першої інстанції відбувається у випадках зміни будь-якої його частини без зміни суті рішення (наприклад, зміна мотивувальної частини судового рішення або резолютивної в частині вимог, заявлених у суді першої інстанції). Втім законодавство не розкриває змісту понять ≪зміна≫, ≪скасування≫ та ≪винесення нового рішення≫.

За правилами ст. 309 ЦПК зміна рішення можлива не тільки при допущенні помилки у застосуванні норм матеріального, а й процесуального права. Зміна рішення при порушенні норм процесуального права відбувається, наприклад, при зміні розміру судових витрат, встановлених

судом першої інстанції.

За змістом ЦПК обґрунтованість судового рішення являє собою взаємозв'язок доведеності й аргументованості всіх висновків, що містяться в рішенні. Обґрунтованість як вимога, яка пред'являється законодавцем до судовою рішення, має включати також посилання на докази, що були досліджені під час розгляду справи.

1   2   3   4   5

Похожие:

1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconТема 13. Апеляційне провадження
Поняття, значення перевірки судових рішень, що не набрали законної сили, у кримінальних справах. Форми перегляду судових рішень,...
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconТема № Особливості цивільного процесу. Специфіка господарського
...
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони icon1. Поняття І види судових рішень
Судження І волевиявлення суду з цих чи інших питань мають владний характер І втілюються у відповідну процесуальну форму форму процесуальних...
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconПитання для підготовки до модуль-контролю №1
Загальна характеристика періоду розкладу первіснообщинного ладу. Виникнення держави та її сутність. Виникнення права
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconТема 17. Судові рішення
Набрання рішенням законної сили. Поняття законної сили, значення І правові наслідки законної сили судових рішень
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconЧи може знання соціології допомогти у повсякденному житті?
Охарактеризуйте основні види потреб студентів та визначте до яких типів вони відносяться
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconРозклад
Примітка: до початку підсумкового модульного контролю захистити курсову роботу з дисципліни «Моделі І методи прийняття рішень в аналізі...
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconКонспект лекцій з дисципліни «Управління біржовою діяльністю»
Управління біржовою діяльністю для студентів напряму – Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності / Укл.: Котова Марина Володимирівна....
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconТема № Загальна характеристика кримінального процесу 2
Тема № Загальна характеристика кримінального процесу(2 год.) Поняття, завдання І система кримінального процесу
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconКрок 1 Загальна лікарська підготовка Медичний профіль – Біологія
Вони утворюються в комплекси Гольджи І відіграють суттєву роль в індивідуальному розвитку організму. Їх поділяють на групи, в залежності...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница