1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони


Название1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони
страница5/5
Дата публикации06.07.2013
Размер0.63 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
1   2   3   4   5
Як підстава для скасування судового рішення неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, пов'язане з неправильним визначенням судом першої інстанції предмета доказування — кола матеріально-правових фактів. Реалізація вказаної підстави для скасування рішення суду першої інстанції може мати місце у випадку неякісного проведення провадження у справі до судового розгляду. Скасування рішення за зазначеною підставою може мати місце також при неналежній оцінці доказів, що мають значення для правильного розгляду

цивільної справи. Скасовуючи рішення у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд апеляційної інстанції повинен дати оцінку тому, яке значення для винесення рішення могло б мати встановлення того чи іншого факту. Якщо встановлення такого факту не могло привести суд до іншого кінцевого висновку, то рішення суду першої інстанції не повинно скасовуватись. Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, є наслідком реалізації апеляційним судом права вільної оцінки доказів по справі з приводу неналежної їх оцінки судом першої інстанції. Висновку про недоведеність обставин, що

мають значення для справи, суд апеляційної інстанції доходить у випадках, коли в нього є сумніви достовірності доказів, їх повноти, правильності наданої їм оцінки. Висновок про доведеність чи недоведеність обставин, що мають значення для справи, можливий лише на підставі оцінки доказів. Призначення оцінки доказів апеляційною інстанцією складається з перевірки правильності їх оцінки судом першої інстанції.

Відмінність необґрунтованості судового рішення у вигляді недоведеності обставин, які мають значення для справи, від такого виду необґрунтованості, як неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, полягає в тому, що в першому випадку суд першої інстанції, правильно визначивши предмет доказування та визнавши встановленими істотні по справі обставини (юридичні факти матеріального права), не навів достатньо доказів щодо їх існування. У другому ж випадку суд поряд із неповним з'ясуванням обставин справи не визначив предмет доказування за колом цих обставин. У випадку обґрунтування висновків суду на недостатньо досліджених і неналежно оцінених ним доказах рішення суду не може бути визнане законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню. У рішенні суд повинен дати належну оцінку доказам

або зазначити причини, з яких він не взяв їх до уваги. Невідповідність висновків суду обставинам справи має місце в тих випадках, коли з повно та правильно встановлених фактичних обставин

справи суд першої інстанції зробив невірний висновок про фактичні взаємовідносини сторін. Нерідко невідповідний обставинам справи висновок суду, викладений у рішенні, породжує в апеляційного суду сумніви або у повноті з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, або в їх доведеності.

Невідповідність висновків суду обставинам справи може виявлятися двояко. По-перше — у протиріччі висновків суду, викладених у рішенні, встановленим ним фактам. По-друге — у протиріччі висновків суду щодо правовідносин сторін або стосовно обставин справи. Важливо чітко уявляти зазначені відмінності, оскільки від цього залежить правильність дій апеляційного суду. Невідповідність висновків суду обставинам справи може бути і наслідком того, що суд не навів мотиви, з яких він відхилив одні докази та визнав достовірними інші. Такими, що не відповідають обставинам справи, висновки суду, викладені у рішенні, мають визнаватись і в тому випадку, якщо ці висновки немотивовані чи мотивовані непереконливо. В юридичній літературі зазначалося, що невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи може мати місце і тоді, коли у процесі використовуються непрямі докази, і їм суд надає перевагу. На наш погляд, з наведеним положенням навряд чи можна погодитись, оскільки в противному разі можна говорити про порушення принципу свободної оцінки доказів, згідно з яким жодні докази не мають для суду

наперед встановленої сили.

Окремою підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення чи неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо судом застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини. Неправильно застосованим слід розцінювати закон і у тому випадку, коли не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Характеризуючи зазначені випадки порушення чи неправильного застосування норм матеріального права, необхідно враховувати таке: порушення норм матеріального права, яке виявляється у незастосуванні закону, що підлягає застосуванню, або у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, не завжди можливо чітко розрізнити. Тому для їх розмежування необхідно мати на увазі, що у випадку застосування закону, який не підлягає застосуванню, суд помилково до відносин сторін застосовує не той закон, який має бути застосований; суд при вирішенні правового спору не застосовує у повному обсязі норми матеріального права та виносить рішення, яке суперечить чинному законодавству.

Неправильне застосування закону об'єднує і випадки, коли суд узагалі не керувався при розгляді справи жодним законом або у випадку, коли суд хоч і керувався законом, але не тим, що регулює спірні правовідносини. Згідно із ст. 8 ЦПК при неврегулюванні спірних правовідносин

певною, конкретною нормою права, суд не вправі повільно вирішувати справу, а має застосовувати закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого — суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, має зазначити у своєму рішенні на недолік суду першої інстанції та вказати закон, на підставі якого слід розв'язувати справу.

При порушенні норм матеріального права суд посилається на недіючі правові норми, неналежно вирішує питання належного застосування законодавства у випадку колізії законів, а також застосовує нормативний акт, виданий некомпетентним органом. Таким чином, перевіряючи законність рішення, суд має перш за все враховувати дію закону в часі та просторі. Матеріально-правові відносини регулюються нормами, чинними в момент виникнення конкретних правовідносин, якщо закон, який пізніше набрав чинності, на час розгляду справи не має зворотної сили.

Порушення норм процесуального права також можуть бути підставою для скасування або зміни рішення за умови, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи. При розгляді справи судом першої інстанції можуть мати місце і процесуальні порушення, які не впливають на суть рішення та не можуть бути підставою до його скасування. Наприклад, при порушенні строків розгляду справ чи при розгляді справи в закритому судовому засіданні з наступним встановленням апеляційною інстанцією, що підстав для цього не було. Подібні порушення мають формальний характер, а згідно з процесуальним законом жодне правильне по суті рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань. Тому процесуальні порушення, які в конкретному випадку не могли вплинути на правильність розгляду спору про матеріальне право, не можуть служити причиною скасування рішення.

При виявленні судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права, що не впливають на правильність судового рішення та не є підставами для скасування останнього, апеляційний суд вказує на такі порушення відповідному суду першої інстанції окремою ухвалою, застерігаючи його тим самим від повторювання таких помилок.

Цивільне процесуальне законодавство у ст. 309і в редакції Закону для скасування судового наказу. Вказаний документ підлягає скасуванню в апеляційному порядку, якщо апеляційний суд встановить відсутність між стягувачем та боржником спірних правовідносин, на основі яких була заявлена вимога. Однак потребує, на нашу думку, критичної оцінки положення ч. 2 ст. 309' ЦПК щодо остаточності та неможливості оскарження в касаційному порядку ухвали апеляційного суду про скасування судового наказу, оскільки положення вказаної норми протирічать п. 1 ч. 1 ст. 324 ЦПК щодо кола об'єктів касаційного оскарження. Поряд з цим правила передбачені ч. 2 ст. 309і ЦПК, уявляються такими, що суперечать гарантованому Конституцією України праву заінтересованої особи на касаційне оскарження судового рішення у випадках, установлених законом.

Наступне функціональне повноваження закріплене у ст. 310 ЦПК.

Відповідно до вказаної норми рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 ЦПК. При застосуванні вказаного повноваження апеляційні суди будь-яких суттєвих труднощів не зазнають.

У той же час не можна не зазначити таке. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне й обгрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи — сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування вимог ч. 1 зазначеної норми.

Згідно із ст. 310 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або із залишенням заяви без розгляду з підстав, зазначених у статтях 205 і 207 ЦПК. Повноваження на скасування рішення із закриттям провадження у справі

чи залишенням заяви без розгляду виникають, на відміну від повноважень на винесення нового рішення або зміну раніше винесеного рішення, котре застосовується у зв'язку із порушенням норм матеріального права, за наявності порушень процесуального закону.

Закриття провадження у справі та залишення заяви без розгляду обумовлюють закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення. Наслідком залишення заяви без розгляду є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

При закритті провадження у справі повторний розгляд справи судом того самого позову між тими ж сторонами неможливий. Ця форма закінчений цивільних справ застосовується у випадках, коли суд незаконно прийняв справу до судового провадження або коли продовження

процесу стає неможливим або недоцільним.

Скасування судового рішення із залишенням заяви без розгляду відбувається за умов існування обставин, передбачених ст. 207 ЦПК. У науковій літературі вказується, крім зазначеного, на таку особливість реалізації вищевказаного повноваження: якщо при розгляді справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, що вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Перелік підстав залишення заяви без розгляду є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Для правильного застосування апеляційними судами повноваження щодо скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі останні можна поділити на три групи: першу складають підстави, які свідчать про помилку суду у зв'язку з відсутністю у позивача права на судовий захист по даній справі; другу — підстави, підґрунтям котрих є принцип диспозитивності цивільного процесу (відмова позивача від позову в разі прийняття її судом, укладання сторонами мирової угоди за умови визнання останньої судом); третю - випадки вибуття сторони із процесу, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Закриття провадження у справі судом апеляційної інстанції має певні наслідки: сторони та інші учасники судового процесу повертаються в те становище, в якому вони перебували до пред'явлення позову; настає поворот виконання рішення суду першої інстанції (у випадку, коли закон допускає негайне виконання судового рішення); повторне пред'явлення тотожного позову неможливе. Суд апеляційної інстанції закриває провадження у справі за наявності підстав, встановлених ст. 205 ЦПК.

Провадження в цивільній справі може бути закрито з підстав наявності рішення суду в іншій справі, що набрало законної сили, у тому разі, коли в обох справах сторони, підстави і предмет спору є тотожними.

Відповідно до ч. 2 ст. 310 ЦПК, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, але після цього відбулася смерть фізичної особи чи ліквідація юридичної особи — сторони в спірних правовідносинах, що допускає правонаступництво, — то у цих випадках судом апеляційної інстанції не можуть застосовуватись повноваження, спрямовані на закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду. Так, смерть позивача у справі про розірвання договору довічного утримання не може бути підставою для закриття провадження в цій справі, якщо є спадкоємці за законом чи заповітом.

ЦПК 2004 р., на відміну від ЦПК 1963 р., значно розширює коло повноважень апеляційного суду при розгляді скарг на ухвали суду першої інстанції. За раніше діючим законодавством повноваження щодо розгляду скарг на судові ухвали зводились до: 1) залишення ухвали без змін, а скарги чи окремого подання прокурора — без задоволення; 2) скасування ухвали і передачі питання на розгляд суду першої інстанції; 3) скасування ухвали і вирішення ухвали по суті. Розширення та деталізація випадків реалізації повноважень відносно перегляду ухвали місцевого суду у ЦПК 2004 р. обумовлені можливістю суду апеляційної інстанції розв'язувати питання по суті, змінюючи оскаржувану ухвалу чи постановлюючи нову. При розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має визначені у ч. 2 ст. 307 ЦПК повноваження. їх зміст спрямований на залишення ухвали без змін; на вирішення питання з приводу постановленої ухвали по суті; на зміну ухвали; на скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За змістом ст. 312 ЦПК, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд:

1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;

2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;

3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За даними судової статистики, у 2007 р. апеляційна інстанція скасувала і змінила 9,4 тис. ухвал місцевих судів, або 2,1 % від ухвалених, із них: скасовано 9,1 тис, у тому числі з прийняттям нової ухвали (вирішенням питання по суті) — 1,7 тис, або 18,5 % від скасованих; змінено 347, або 0,1 % від постановлених.

Протягом 2008 р. судами апеляційної інстанції скасовано і змінено 12,6 тис. ухвал місцевих судів, або 2,4 % від ухвалених, із них: скасовано 12,3 тис, у тому числі з прийняттям нової ухвали (вирішенням питання по суті) — 2,2 тис, або 17,8 % від скасованих; змінено 321, або 2,6 % від постановлених. В апеляційному порядку у 2009 р. скасовано і змінено 14 тис. ухвал місцевих судів, або 2,7 % від ухвалених, із них: скасовано 13,7 тис, у тому числі з прийняттям нової ухвали (вирішенням питання по суті) — 2,4 тис, або 17,6 % від скасованих; змінено 382, або 0,1 % від постановлених.

У першому півріччі 2010 р. у апеляційному порядку скасовано і змінено 6,8 тис. ухвал місцевих судів, або 2,7 % від ухвалених, із них: скасовано 6,6 тис, у тому числі з прийняттям нової ухвали (вирішенням питання по суті) — 1,2 тис, або 18,5 % від скасованих; змінено 161, або 0,1 % від постановлених. Найбільший відсоток скасовано і змінено ухвал, прийнятих місцевими судами м. Севастополя — 4,3 %, а також областей: Закарпатської — 4,2 %, Запорізької — 3,7 %, Дніпропетровської — 3,2 %, Одеської — 3,2 %4.

Перша група повноважень, що застосовується апеляційним судом при перегляді ухвали суду першої інстанції, зводиться до залишення ухвали, що оскаржується, без змін. Суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо останню

постановлено з додержанням вимог закону. Друга група повноважень зводиться до зміни або скасування ухвали суду першої інстанції за наявності підстав, зазначених у п. 2 ч. 1

ст. 312 ЦПК. Норма чинного законодавства закріплює умови зміни ухвали суду першої інстанції або її скасування із постановлениям ухвали по суті. Помилкове формулювання суті процесуальної дії передбачає неналежну кваліфікацію змісту останньої при правильному вирішенні вказаного питання. Під помилковим формулюванням підстави застосування процесуальної дії слід розуміти неналежну правову кваліфікацію процесуальних правовідносин, з приводу яких виноситься ухвала.

На відміну від повноважень щодо розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого суду, де підставою для скасування останнього може бути порушення та неправильне застосування норм матеріального права, підставою для скасування судової ухвали може бути тільки порушення

чи неправильне застосування норм процесуального права. Порушення норм процесуального права відбувається у випадках незастосування закону, який слід застосовувати в конкретному випадку.

Неправильне застосування норм процесуального права передбачає застосування останніх не на ті процесуальні правовідносини, які склались у результаті розгляду справи судом першої інстанції.

Остання група повноважень апеляційного суду при перегляді ухвали місцевого суду зводиться до скасування ухвали і передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив встановлений порядок для його вирішення. Це передбачає порушення процесуальної форми вирішення того чи іншого процесуального питання (відмова у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви, закриття провадження у справі).



1   2   3   4   5

Похожие:

1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconТема 13. Апеляційне провадження
Поняття, значення перевірки судових рішень, що не набрали законної сили, у кримінальних справах. Форми перегляду судових рішень,...
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconТема № Особливості цивільного процесу. Специфіка господарського
...
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони icon1. Поняття І види судових рішень
Судження І волевиявлення суду з цих чи інших питань мають владний характер І втілюються у відповідну процесуальну форму форму процесуальних...
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconПитання для підготовки до модуль-контролю №1
Загальна характеристика періоду розкладу первіснообщинного ладу. Виникнення держави та її сутність. Виникнення права
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconТема 17. Судові рішення
Набрання рішенням законної сили. Поняття законної сили, значення І правові наслідки законної сили судових рішень
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconЧи може знання соціології допомогти у повсякденному житті?
Охарактеризуйте основні види потреб студентів та визначте до яких типів вони відносяться
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconРозклад
Примітка: до початку підсумкового модульного контролю захистити курсову роботу з дисципліни «Моделі І методи прийняття рішень в аналізі...
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconКонспект лекцій з дисципліни «Управління біржовою діяльністю»
Управління біржовою діяльністю для студентів напряму – Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності / Укл.: Котова Марина Володимирівна....
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconТема № Загальна характеристика кримінального процесу 2
Тема № Загальна характеристика кримінального процесу(2 год.) Поняття, завдання І система кримінального процесу
1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал Для контролю за діяльністю судів та виправлення помилок, яких вони iconКрок 1 Загальна лікарська підготовка Медичний профіль – Біологія
Вони утворюються в комплекси Гольджи І відіграють суттєву роль в індивідуальному розвитку організму. Їх поділяють на групи, в залежності...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница