Марчук А. І. Мзо судова психіатрія. Навчальний посібник


НазваниеМарчук А. І. Мзо судова психіатрія. Навчальний посібник
страница1/22
Дата публикации14.07.2013
Размер3.8 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22
Міністерство внутрішніх справ України Національна академія внутрішніх справ України

А. І. Марчук

СУДОВА

психіатрія

Навчальний посібникc:\users\pash0k\appdata\local\temp\finereader11\media\image1.png

Київ • Атіка • 2003


ББК 56.148я73

мзо
Схвалено Вченою радою НАВСУ (Протокол № 4 від 2 квітня 2002 р.)

Рецензенти:

Дідківська С. П. доктор медичних наук, професор кафедри криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

Жабокрицький С. В. кандидат медичних наук, провідний науковий співробітник Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології.

Марчук А. І.

МЗО Судова психіатрія. Навчальний посібник - К.: Атіка, 2003.- 240 с.

ІБвИ 966-8074-38-6

Навчальний посібник написаний на основі навчальної програми з курсу «Судова психіатрія» і призначений для студентів юридичних вузів та факультетів, а також практичних працівників, яким необхідні знання з судової психіатрії в їхній юридичній практиці. На основі сучасних наукових даних висвітлюються такі питання, як предмет та завдання судової психіатрії, правове положення та організаційні основи судово-психіатричної експертизи, основи загальної психопа- юлоіії, особливості клінічних проявів, а також судово-психіатрична оцінка окремих форм психічних захворювань.

ББК 56.148я73


ISBN 966-8074-38-6
<0 А. І. Марчук. 2003 © Видавництво «Атіка». 2003

ВСТУП

Злочини проти життя та здоров’я людини є найтяжчим злом на землі. їх соціальна небезпека - украй велика. Безупинна робота в різних напрямах проводиться в нашій країні правоохоронними органами за активної підтримки широкої громадськості з метою їх попередження, а якщо злочин вчинено, робиться всс необхідне для його розкриття та розслідування, притягнення винних до відповідальності.

У ряді випадків психічно хворі й особи з психічними відхиленнями вчиняють суспільно небезпечні діяння, що за своїм характером підпадають під ознаки діянь, передбачених різними статтями Кримінального кодексу України. Це накладає особливу відповідальність на правоохоронні органи щодо виявлення причин, що спричиняють вчинення такими особами суспільно небезпечних діянь, та щодо попередження останніх.

Цивільно-правові відносини, з приводу яких виникають різноманітні спори, можуть стосуватись будь-яких сторін людського життя. Слідчі, судді, прокурори, адвокати при їх розгляді повинні професійно володіти необхідними правовими знаннями, а також вміти застосовувати знання суміжних спеціальностей і ефективно використовувати допомогу спеціалістів різних галузей знань, у т. ч. і судової психіатрії.

У виявленні, розкритті та розслідуванні злочинів, при розгляді майнових, трудових та сімейних справ особливого значення набувають знання про властивості й ознаки особи, психологію людської поведінки взагалі та особливості психіки окремої особи зокрема. Такі знання допомагають точно встановити формування злочинного умислу, вибір способу та засобів вчинення злочину, його підготовки та приховування слідів, визначити дійсні мотиви тієї чи іншої поведінки особи тощо.

У юридичній практиці нерідко виникають питання, що пов’язані з встановленням психічних порушень у окремих підозрюваних, обвинувачених, потерпілих, свідків, цивільних позивачів і відповідачів. Судова психіатрія, як окрема галузь медицини, розглядає психічні захворювання в їх специфічному відношенні до питань кримінального і цивільного права, дає юристам необхідні знання про різні види психічних захворювань і їх судово-психіатричну оцінку, способи їх виявлення

З

і діагностики, симуляцію і дисимуляцію подібних розладів тощо.

Неухильне дотримання працівниками органів дізнання, слідства, прокуратури і суду правових положень Кримінального, Кримінально-процесуального, Цивільного і Цивільно- процесуального кодексів щодо психічно хворих і осіб із психічними відхиленнями - підозрюваних, обвинувачених, свідків, потерпілих, цивільних позивачів і цивільних відповідачів, а також осіб, що відбувають покарання і захворіли у місцях позбавлення волі,- грунтується на охороні основних прав, свобод і обов’язків громадян, гарантованих Конституцією України.

Увага правосуддя до особистості підозрюваних, обвинувачених, засуджених, свідків і потерпілих, цивільних позивачів і цивільних відповідачів визначає і те значення, що надають судово-психіатричній експертизі суд і слідчі органи.

Відповідно до законодавства проведення судово-психіатричної експертизи є обов’язковим в усіх випадках, коли у слідчого і суду виникає сумнів щодо психічної повноцінності обвинуваченого, підозрюваного, свідка і потерпілого, засудженого, цивільного позивача чи цивільного відповідача (ст. 76 КПК України).

Основними завданнями при вивченні судової психіатрії у вищих юридичних навчальних закладах є:

  • ознайомлення студентів з предметом судової психіатрії, її завданнями, законодавчими і процесуальними положеннями проведення судово-психіатричної експертизи;

  • вироблення знань про види, порядок призначення і проведення судово-психіатричної експертизи в кримінальному і цивільному процесах;

  • навчання досконалому оволодінню і професійному осмисленню понять осудності, неосудності, дієздатності, недієздатності та правильному їх використанню у повсякденній практиці;

  • навчання грамотного формулювання тих питань, що виносяться на вирішення судово-психіатричної експертизи, та об’єктивного оцінювання висновків експертизи;

  • формування принципових уявлень про особливості судово-психіатричної експертизи осіб різного віку та за різних захворювань;

  • навчання розпізнаванню основних проявів психічних захворювань і роїладів, які найчастіше трапляються в судово- слідчій пракшці, та їх судово-психіатричної оцінки;

  • формування знань про підстави, за якими необхідно обо- в’язково призначити судово-психіатричну експертизу, а також про права й обов’язки психіатрів-експертів і працівників слідчих органів в організації і проведенні судово-психіатричної експертизи;

  • прищеплення студентам навичок правильної поведінки з психічно хворими, ознайомлення з досвідом роботи судово- психіатричних експертних комісій, їх документацією.

Навчальний посібник складається із вступу, 31 параграфу і висновку. Він написаний відповідно до гем, що передбачені навчальною програмою дисципліни «Судова психіатрія» для студентів Національної академії внутрішніх справ України.

У навчальному посібнику послідовно викладено основні загальнотеоретичні та організаційно-правові питання судової психіатрії та судово-психіатричної експертизи: предмет та завдання судової психіатрії, проблема неосудності і недієздатності, особливості обстеження обвинувачених, засуджених, свідків і потерпілих, аналіз видів судово-психіатричної експертизи та її місце в кримінальному і цивільному процесах, роль примусових заходів медичного характеру в попередженні суспільно небезпечних діянь психічно хворих. Описано відомості про будову нервової системи і вищу нервову діяльність, розкрито причини та наслідки психічних захворювань, основи психопатології, висвітлено клінічні ознаки та подано судово- психіатричну оцінку основних психічних захворювань, що найчастіше зустрічаються в судово-исихіатричній та судово- слідчій практиці.

§ 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ

У перекладі з грецької «психіатрія» означає лікування психіки («психс» - душа, «ятрео» - лікувати). Сьогодні під психіатрією розуміється галузь медичної науки і практики, що займається вивченням етіології, патогенезу, клінічних ознак, діагностикою, профілактикою і лікуванням психічних захворювань, а також медико-соціальною реабілітацією осіб, які страждають на психічні захворювання.

Судова психіатрія - це спеціальний і самостійний розділ психіатрії, який вивчає різні психічні розлади стосовно питань кримінального і цивільного права, кримінального і цивільного процесу. На підставі висновку судових психіатрів приймаються процесуальні рішення - виносяться постанови, ухвали, вироки.

Оцінюючи психічний стан обвинувачених, потерпілих і свідків у кримінальному процесі чи позивачів і відповідачів у цивільному процесі судові психіатри-експсрти повинні не тільки установити наявність чи відсутність психічних розладів, але й правильно діагностувати захворювання, а також вирішити питання про засоби лікування. Вирішуючи питання про осудність, експерт повинен визначити можливість обвинуваченого усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними в момент вчинення правопорушення. При психіатричній експертизі свідків і потерпілих оцінюється їх здатність правильно сприймати події і давати щодо них показання. В цивільному процесі для установлення дієздатності психіатр повинен з’ясувати, чи може підекспертний розуміти значення своїх дій чи керувати ними. При обстеженні засуджених установлюється їх можливість відбувати покарання. Різнобічність, складність і відповідальність завдань, які стоять перед судовими психіатрами, вимагають від них особливої чіткості методологічних підходів.

Судова психіатрія - це наука, яка найтіснішим чином пов'язана з психологією, філософією, правовими і медичними науками. Вона невіддільна від загальної психіатрії, але мас свої особливі завдання.

Будучи наукою медичною і залишаючись у системі охорони здоров’я, судова психіатрія вивчає психічні розлади з метою сприяння правосуддю і зміцненню законності. Вона має справу з тими розладами психічної діяльності, встановлення яких у кримінальному чи цивільному судочинстві

спричиняє настання специфічних правових наслідків - звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного характеру, визнання договору недійсним тощо.

Судова психіатрія покликана, з одного боку, допомагати слідству і суду дотримувати гуманного принципу закону - не вважати суспільно небезпечні діяння психічно хворих злочинами, а психічно хворих, які скоїли суспільно небезпечні діяння,- злочинцями; з іншого боку - не допускати випадків, коли психічно здорова особа, що вчинила злочин, могла б ухилитися від заслуженого покарання, симулюючи психічне захворювання.

У загальному розумінні, предмет судової психіатрії становлять психічні розлади, що мають правове значення у кримінальному та цивільному судочинстві.

Коло питань, які досліджуються судовою психіатрією, визначається переважно тими практичними завданнями, що ставляться перед нею. До них належать:

  1. експертні обстеження і надання висновків про осудність чи неосудність осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності і породжують сумнів у їхньому психічному здоров’ї в слідчих органів і суду, а також про психічний стан цих осіб у період проходження експертизи;

  2. визначення психічного стану засуджених, що виявляють ознаки психічного розладу під час відбування покарання, і надання висновку про застосування до них необхідних медичних заходів;

  3. визначення психічного стану свідків і потерпілих, якщо виникають сумніви щодо правильного сприйняття ними, фіксації, утримання та відтворення обставин, очевидцями яких вони були;

  4. обстеження і надання експертних висновків з питань дієздатності осіб, щодо психічного здоров’я яких у суду в цивільному процесі виникають сумніви;

  5. попередження суспільно небезпечних дій психічно хворими, у тому числі шляхом застосування примусових заходів медичного характеру відносно неосудних, і осіб, які захворіли на психічну хворобу після вчинення злочину.

Для вирішення завдань, що стоять перед судовою психіатрією, необхідні визначені методологічні позиції, оскільки в цій діяльності перетинаються інтереси особи і суспільства, які не завжди збігаються. З одного боку, це захист прав людини, а з іншого - захист суспільства і кожної в ньому людини від небезпечних дій психічно хворих і аномальних осіб.

Відповідно до завдань судово-психіатричної експертизи судова психіатрія розробляє принципи судово-психіатрич- ної оцінки окремих психічних захворювань - психіатричні критерії, на підставі яких робляться висновки про неосудність, недієздатність, вибір тих чи інших примусових заходів медичного характеру відносно психічно хворих, що вчинили суспільно небезпечні дії.

Таким чином, судова психіатрія займає особливе місце в межах загальної психіатрії і є самостійним розділом науки і практики, який вбирає в себе різноманітний комплекс даних про патологію психічної діяльності людини.

§ 2. СТАНОВЛЕННЯ СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ: КОРОТКІ ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ

Історія психіатрії налічує багато століть. Психічні хвороби, як і хвороби взагалі, існують стільки, скільки існує людство.

Серед праць лікарів стародавності про душевні хвороби найбільш значимі належать Гіппократу - основоположнику наукової медицини. В його працях немає систематизованого вчення про душевні хвороби, але часто йдеться про меланхолію і манію. Гіппократ перший визнав, що у душевнохворих страждає мозок і що вони є хворими, які підлягають нагляду і піклуванню лікарів.

Гіппократ вважав, що в основі виникнення душевних хвороб лежить фізична причина. Як лікувальні заходи він рекомендував спокій тіла і духу, дієту, ванни, холодні обливання, легку гімнастику.

Слід сказати, що утвердження погляду на сутність психічних розладів проходило в постійній боротьбі матеріалістичних та ідеалістичних світоглядів. Панування останніх в різні періоди історії нерідко трагічно відбивались на долі хворих. Найбільш похмурим у цьому відношенні було середньовіччя, коли утвердився погляд на психічно хворих як на осіб, одержимих нечистою силою, які уклали з нею зговір на зло людям. В епоху середньовіччя на вогнищах інквізиції тільки в Європі загинули десятки тисяч психічно хворих. їх поведінку розцінювали як чаклунство, зносини з чортом і т. ін.

Відомий церковний діяч М. Лютср в 1530 році писав: «На мою думку, всі божевільні уражені в здоровому глузді чортом. Якщо ж лікарі приписують такого роду хвороби причинам природним, то відбувається цс тому, що вони не розуміють, до якої міри могутній і сильний чорт».

Дещо іншою була точка зору у духовенства Росії. На психічно хворих вони дивились як на «одержимих чортом» всупереч їх волі. Кращим місцем їх перебування вважались монастирі, де монахи мали м’яко поводитись із хворими.

З розвитком у феодальному суспільстві капіталістичної мануфактури виникла нагальна необхідність і потреба ізоляції психічно хворих від населення міст.

У ХУІ-ХУІІ століттях в містах Європи для них організуються так звані сховища. В будинках тюрем та інших приміщеннях, що були вже непридатні для проживання, розміщали сотні і тисячі психічно хворих під нагляд відставних солдат. Роками і десятиліттями знаходились вони в темних і сирих казематах, прикуті ланцюгами, голодні, нещадно биті.

Пам’ятним у розвитку психіатрії був 1792 р., коли лікар Філіп Пінсль, під наглядом якого перебували паризькі сховища, вперше скасував тюремний режим і зняв з хворих ланцюги. Сховища були перетворені на заклади лікарняного типу, з хворими почали поводитись гуманно, створювали для них людські умови існування.

Але ще тривалий час навіть у Франції в багатьох притулках умови існування хворих були невтішні. Про цс свідчить, зокрема, доповідь уряду Ескіроля, учня і послідовника Ф. Пінсля, в якій він зазначив: «Я відвідав ці притулки злощастя. Нещасні, в інтересах яких я піднімаю свій голос, підлягають поводженню гіршому, ніж злочинці, і живуть в обстановці, яка достойна звірів. Я бачив їх, вкритих лахміт- тями, на соломі, яка служить для них єдиним захистом від сирості кам’яної підлоги. Я бачив їх, відданих напризволяще до справжніх тюремників, у вузьких келіях, у смороді, прикутих до стін погребів, де посоромились би тримати тих хижих тварин, на утримання яких у столиці держава не жалкує затрат. Ось що я бачив у Франції і ось так утримуються душевнохворі майже усюди в Європі».

Єскіролю належить один з перших посібників у психіатрії, в якому він спробував дати класифікацію психозів. За його ініціативою організуються перші колонії для душевнохворих, де застосовується трудотерапія. Для спасіння хворих, які відмовлялись від їжі, він запропонував годувати їх через зонд. Він вперше звернув увагу на хворобу, яка потім отримала назву прогресивний параліч.

Як реформатор, поширювач передових ідей увійшов в історію психіатрії англієць Джон Коноллі. Творчо розроблена ним система «нестиснення», відмова від застосування гамівних сорочок, масок, зв’язування та інших форм «стиснення» хворих, поклали початок організованому лікуванню психічно хворих.

Як лікувальні заходи використовувались різні механічні пристрої, які обмежували рухи хворого: гамівна сорочка чи камзол, гамівний стілець, гамівне ліжко, примусове стояння на ногах у позі, яка нагадувала розп’яття. Втома і сонливість, які швидко наставали, робили хворих покірними і безпечними. Широко застосувались для лікування хворих різні машини, які крутилися: обертальна порожниста машина, обертальне ліжко тощо, які заподіювали фізичні страждання хворим.

Не останнє місце в терапевтичних заходах займали засоби, які спричиняли біль: втирання мазей, які викликали печіння, застосування наривних пластирів, припікання розпеченим залізом, а також терапія блювотними засобами. Використовувались також такі методи, як занурення в холодну воду чи обливання голови, потилиці, спини хворого.

Ось витяг із одного посібника: «Хворого садовлять на гамівний стілець, прив’язують, роблять кровопускання, ставлять 10-12 п’явок на голову, обкладають тіло льодяними рушниками, виливають на голову 50 відер холодної води, дають великий прийом послаблюючої солі».

Одним із основоположників наукової психіатрії є Віль- гельм Гризінгер. Він вважав, що психічне життя людини, як і тварин, тісно пов’язане з почуттєвим сприйняттям і знаходить свій кінцевий прояв у рухах. Перехід чуттєвого збудження в руховий акт здійснюється шляхом рефлексу. Пізніше ці ідеї були розроблені 1. М. Сєченовим, а також

  1. П. Павловим, який розробив вчення про вищу нервову діяльність людини, та його школою (П. К. Анохін, Н. А. Бер- штейн, І. О. Бериташвілі та ін.).

Великий вплив на розвиток психіатрії і на матеріалістичне розуміння суті психозів мали дослідження Мейнерта і Вернікс.

Австрієць Мейнерт стверджував, що всі психічні функції локалізуються виключно в корі головного мозку, а підкірковим центрам належить роль первинної обробки інформації, яка сприймається органами чуттів.

Німець Карл Верніке ввів ряд клінічних понять: «над- цінні ідеї», «гіпермстаморфоз», описав клініку і патомор- фологію енцефалопатії.

Розвиток психіатричної допомоги в Росії відрізнявся від її розвитку в Західній Європі. В кінці XVIII ст. в губернських містах почали створювати при загальних лікарнях особливі будинки чи відділення для божевільних. Завідували ними з самого початку лікарі. Перший такий будинок був побудований у Петербурзі 1782 р.

У Росії основні принципи системи «нсстиснення» швидко знайшли широке визнання. В 1839 р. один із основоположників Петербурзької школи психіатрів І. Ф. Роль зазначав: «Ніхто не мас права не тільки піддавати хворих тілесному чи будь-якому іншому покаранню, але і не повинен навіть ні лаяти, ні докоряти їм, не потрібно також ні підтверджувати, ні відкидати фальшиві їх думки..., а якщо вони задають безглузді питання, то краще за все вибачитись незнанням...».

Особливо великі міни в справі організації психіатричної допомоги настали в так званий земський період російської медицини, який почався з часів організації земств, тобто з 1864 р.

У 1867 р. розпочав читання університетського курсу психіатрії при Петербурзькій військово-медичній академії професор І. М. Балінський. Його послідовник І. П. Мер- жеєвський - представник клініко-морфологічного напряму в психіатрії - підготував 50 психіатрів (11 з яких - викладачі і професори).

У Москві читання курсу психіатрії розпочате у 1838 р. Є. Є. Корсаковим. Він зробив спробу обґрунтувати нозологічний напрям у психіатрії. Описав поліневротичний алкогольний психоз (названий його прізвищем). Єтворив школу психіатрів.

У розробці нозологічного напряму велике значення мала діяльність Е. Крепеліна. В 1898 р. він об’єднав кататонію, гебефренію, ряд маячних форм і гостре божевілля - в раннє слабоумство. В 1899 р. він об’єднав в одне захворювання маніакально-депресивний психоз. Зробив внесок

у вивчення епілепсії і неврозів. «Епоха» Е. Крепеліна ознаменувалась також значними успіхами в справі догляду за психічно хворими - переведення їх на ліжкове утримання.

Швейцарець Е. Блейлер в 1911 р. назвав раннє недоумство шизофренією.

Перші десятиліття XX століття були ознаменовані великими досягненнями у галузі вивчення межової психіатрії неврозів, реактивних станів і психопатій. Великий внесок у вчення про психопатії зробили Е. Крепелін і ГІ. Б. Ган- нушкін.

На розвиток матеріалістичного погляду на сутність фізіологічних механізмів вищої нервової діяльності, і разом і тим на розвиток психіатрії, чималий вплив мали роботи

І. М. Сєченова, 1. П. Павлова, В. М. Бехтерєва, В. П. Сербського та інших вчених.

1919 р. у Москві були закладені основи принципово новому розділу психіатричної допомоги - позалікарняній, у вигляді ПНД (нічний санаторій, денний стаціонар, лікувально-трудові майстерні). Були створені мережі диспансерних і стаціонарних закладів для психічно хворих дітей і дітей-невротиків. Створюються науково-дослідні центри.

Сучасні дослідження в галузі судової психіатрії, які здійснюються з наукових позицій, дозволяють по-новому висвітлити цілий ряд питань клінічної і соціальної психіатрії, сприяють розумінню характеру хворобливих розладів, їх судово-психіатричної оцінки, а також поліпшенню психіатричної допомоги і попередженню суспільно небезпечних діянь з боку психічно хворих.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Похожие:

Марчук А. І. Мзо судова психіатрія. Навчальний посібник iconДопущено
...
Марчук А. І. Мзо судова психіатрія. Навчальний посібник iconЗагальні положення. Рівноваги якісний та кількіснийаналіз Навчальний...
Аналітична хімія. Загальні положення. Рівноваги. Якісний та кількісний аналіз : навч посібник [для студ вищ навч закл.] / [Юрченко...
Марчук А. І. Мзо судова психіатрія. Навчальний посібник iconР. С. Яким Безпека життєдіяльності людини
Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист №1/11-6119...
Марчук А. І. Мзо судова психіатрія. Навчальний посібник icon2009 Установа-розробник — Дніпропетровська державна медична академія,...
Навчальний посібник для самостійної позааудиторної та аудиторної роботи студентів 4 курсу за програмою
Марчук А. І. Мзо судова психіатрія. Навчальний посібник icon1 Основні права людини як загальносоціальне явище
Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176...
Марчук А. І. Мзо судова психіатрія. Навчальний посібник iconГринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн:...
Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економіко-правовий факультет
Марчук А. І. Мзо судова психіатрія. Навчальний посібник iconШахрай В. М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник
Шеремет Л. П. доктор філософських наук, професор кафедри суспільних наук Білоцерківського інституту економіки та управління вмуроЛ...
Марчук А. І. Мзо судова психіатрія. Навчальний посібник iconНацюнальнии педагопчнии ушверситет
Навчальний посібник «Вікова І педагогічна психологія» розрахований, перш за все, на викладачів І студентів педагогічних вищих навчальних...
Марчук А. І. Мзо судова психіатрія. Навчальний посібник iconНавчальний посібник з усної практики для студентів 5 курсу, які навчаються...
В. Змійова; Нар укр акад., [каф герм та роман філол.]. – Х. Вид-во нуа, 2010. – 92 с
Марчук А. І. Мзо судова психіатрія. Навчальний посібник iconВ. В. Будко философия науки учебное пособие
Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти І науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів» надано листом...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница