Представництво у цивільному процесі зарубіжних держав
Скачать 60.16 Kb.
|
Представництво у цивільних процесуальних відносинах (судове представництво) – це правовідносини, в силу яких одна особа (представник) вчиняє процесуальні дії від імені іншої особи (представляємої особи), і правові наслідки цих дій виникають безпосередньо для особи, яку представляють. Як і представництво в матеріальних правовідносинах, судове представництво може бути засноване на:
^ Судове представництво, засноване на законі, у країнах континентальної Європи регулюється в основному нормами матеріального права і в самостійний процесуальний інститут не виділяється. Інший підхід характерний для Англії та США. Детальна регламентація процедури призначення судового представника та його статусу в правилах судочинства дозволяє зробити висновок про самостійний характер цього інституту в країнах загального права. Для всіх правових систем актуальним буде поділ законного судового представництва на підвиди залежно від умов його виникнення:
^ У зарубіжному цивільному процесі в силу складності матеріально-правового регулювання і судової процедури, а також в силу прямої вимоги закону сторони повинні діяти через адвокатів, тобто осіб, що мають юридичну кваліфікацію, ліцензію на здійснення цього виду діяльності та які є членами асоціації адвокатів. В договірному процесуальному представництві розрізняють внутрішні та зовнішні відносини. Зміст зовнішніх відносин, зокрема обсяг повноважень представника по вчиненню дій від імені особи, яку представляють, визначається процесуальними нормами, а також довіреністю. Внутрішні стосунки – стосунки між представником та представляємим, у тому числі розмір гонорару, – регулюються договором, що заключається на основі відповідних норм матеріального права.
Французське цивільно-процесуальне законодавство розрізняє судове представництво та надання правової допомоги у вигляді консультацій. Повноваження на судове представництво включає в себе право і обов’язок здійснювати процесуальні дії від імені особи, що представляють, а також надання правової допомоги. Інші функції у захисника-консультанта. Він в праві і зобов’язаний тільки консультувати свого клієнта. Хоча при цьому він може наводити доводи на захист його позиції перед третіми особами, однак дії консультанта не ведуть до виникнення обов’язків клієнта. Особи, що здійснюють представництво або надають правову допомогу у вигляді консультацій, повинні доводити наявність відповідного доручення, але адвокати від цього обов’язку звільнені. Діє презумпція наявності у них належних повноважень. Якщо хтось оспорює легітимність повноважень адвоката, він повинен доводити обґрунтованість своїх тверджень. Від можливих зловживань з боку адвоката клієнта оберігають як норми професійної адвокатської етики, так і загроза застосування майнових санкцій. Щодо правового статусу адвокатів, то особа, що володіє таким статусом, може представляти сторону в суді, виступати з промовою в судовому засіданні, а також надавати позасудову правову допомогу. Крім того, у Франції особливий статус мають:
Статус адвоката у Франції доступний не тільки для громадян Франції, але і для іноземців на умовах взаємності, тобто іноземець в праві розраховувати на позитивне вирішення питання по його клопотанню, якщо французам в його країні подібний статус також надається. Закріплення принципу взаємності в міжнародному договорі не потрібно, достатньо, щоб його дотримувалися фактично. Загальні вимоги для отримання статусу адвоката – це моральні та професійні якості претендента. Адвокатами не можуть бути особи, засуджені за злочини проти честі, совісті та добрих звичаїв, а також особи, притягнені до адміністративної або дисциплінарної відповідальності за проступки того ж характеру. Крім того, адвокати не можуть займатися тими видами діяльності, які завдають шкоди їх свободі та незалежності. Умовами, покликаними забезпечити необхідну професійну кваліфікацію адвокатів є необхідність для кандидата мати як мінімум ступінь магістра права та сертифікат придатності до адвокатської діяльності. Для отримання останнього кандидат повинен здати вступний іспит до професійного регіонального учбового центру адвокатури, потім успішно завершити в цьому центрі дванадцятимісячний курс спеціальної теоретичної і практичної підготовки.
Представництво у Великобританії, так само як і в більшості зарубіжних країн, поділяється на законне та договірне, але має свої особливості. До представників за законом належать:
^ В Англії сформувалися та діють в основному дві категорії юристів – соліситори та баристери. Різниця між ними полягає в тому, що соліситори являються консультантами по загальних питаннях, а баристери є спеціалістами або радниками з певних питань, що виникають у зв’язку з таким, що передбачається у майбутньому, або вже розпочатим судовим провадженням. У той час як баристер концентрує свої зусилля та увагу на одному питанні, соліситору за родом своєї діяльності доводиться вирішувати багато питань. Як правило, баристер діє за дорученням соліситора, досліджуючи певну нестандартну правову проблему, з якою соліситор зіткнувся у своїй роботі. Спірним правовідношенням в цілому баристер, на відміну від соліситора, не займається, досьє на нього не веде, прямого контакту з клієнтом або свідком не має. Виконавши разове доручення, він може ніколи більше не зіштовхуватися зі справою або через деякий час бути залученим для вирішення інших пов’язаних зі справою питань. Таким чином, баристер не обтяжений постійним зв’язком з клієнтом та його проблемами і тому здатний більш об’єктивно та незалежно оцінювати конкретну правову ситуацію. Соліситор виконує функції консультанта із загальних питань Це, як правило, спеціаліст широкого профілю (домашній адвокат). Більша частина його роботи не пов’язана із вирішенням спорів у суді. Він забезпечує нормальний розвиток правовідносин – веде переговори, укладає договори, вирішує нескладні питання в сімейних і трудових правовідносинах. Баристери (іменуються також адвокатами, радниками) – це особлива категорія англійських юристів, чия діяльність традиційно пов’язана із судочинством. До 1994 р. вони володіли монопольним правом на ведення справ у Високому суді правосуддя, Апеляційному суді та Палаті Лордів. Від баристерів вимагаються знання експерта, швидкість мислення, хороші ораторські здібності, досвід вирішення конфліктів з використанням процесуальних засобів. Знання експерта передбачають вузьку спеціалізацію, наприклад, у питаннях діяльності компаній, орендних відносинах, податкового чи морського права. Свої функції баристер реалізує у формі:
|
Похожие:
 | Цивільна юрисдикція. Поняття підсудності та підвідомчості в цивільному процесі різних держав ... | | Юридична відповідальність у цивільному процесі мета лекції: освітня Міжпредметні зв’язки: цивільне право, господарський процес, адміністративне право, кримінальне право |
| 2 Позов процесуальний засіб порушення цивільного процесу в різних... Тема Позов – процесуальний засіб порушення цивільного процесу в різних державах світу | | Тема Методи психологічної корекції: ігрова терапія Питання для теоретичної підготовки Участь батьків у процесі ігрової терапії: консультування батьків, участь батьків у терапевтичному процесі |
| Тематичний план дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн»... Порядок оцінки знань студентів з дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн» на основі кредитно-модульної системи організації... | | Україна Дисертаційна паніка: що після неї? України та інших держав. Причому не менш як чотири публікації для докторської (одна для кандидатської) повинні бути саме у виданнях... |
| Книга Юрия Сергеевича Иванова посвящена современному сионизму как... ... | | 1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” Тема вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” |
| Та побутового призначення ... | | Для самоконтролю І підготовки до іспиту з історії Предмет, методи І завдання науки історії держави І права зарубіжних країн. Взаємодія її з іншими юридичними дисциплінами |