Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня


Скачать 376.1 Kb.
НазваниеАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
страница1/2
Дата публикации08.06.2013
Размер376.1 Kb.
ТипАвтореферат
userdocs.ru > Право > Автореферат
  1   2




ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ ім. Е.О. ДІДОРЕНКА


Васечко Людмила Олександрівна

УДК 340.1 : 316.322


НАЦІОНАЛЬНЕ ПРАВО В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ (ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ)
Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень
А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Луганськ – 2011
Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Луганському державному університеті внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, Міністерство внутрішніх справ України.



^ Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Стеценко Семен Григорович,

Національна академія прокуратури України, завідувач кафедри державно-правових дисциплін.


^ Офіційні опоненти:


доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, заслужений юрист України

Пархоменко Наталія Миколаївна,

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, вчений секретар;





кандидат юридичних наук, доцент, заслужений юрист України

^ Левченков Олександр Іванович,

Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка,

начальник відділу організації наукової роботи та редакційно-видавничої діяльності



Захист відбудеться «___» червня 2011 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.733.01 у Луганському державному університеті внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка (91493, м. Луганськ, сел. Ювілейне, вул. Генерала Дідоренка, 4).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка (м. Луганськ, сел. Ювілейне, вул. Генерала Дідоренка, 4).
Автореферат розісланий «____» _________ 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.В. Татолі


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В умовах становлення України як сучасної правової держави надзвичайно важливою є трансформація правосвідомості населення, підвищення рівня праворозуміння, що досягається, зокрема, шляхом вдосконалення теоретико-правової науки відповідно до вимог сучасності. Саме тому теорія права повинна постійно вдосконалюватись та швидко реагувати на зміни, що відбуваються у праві і у суспільстві взагалі. Безумовно, одним із ключових питань, що перебувають у центрі уваги науковців різних галузей знань, політиків, юристів і пересічних громадян, є зростання взаємозв’язків та взаємозалежності країн у світі. Відповідно, даючи характеристику будь-якому явищу сучасності, ми не можемо не враховувати те, яким чином впливають процеси глобалізації на нього, адже на сьогодні глобалізація проникає в усі сфери життя, тією чи іншою мірою їх змінюючи. Безсумнівно, не є виключенням і право.

Вживаючи термін „право” в контексті національної держави, ми передусім маємо на увазі її внутрішнє (національне) право. Цілком зрозуміло, що ефективність дії права першочергово залежить від того, наскільки воно відповідає сучасним потребам суспільства та умовам, у яких воно створюється.

Безумовно, глобалізаційні процеси впливають на правову сферу суспільного життя. Тому надзвичайно важливим є розуміння сутності правової глобалізації, визначення ступеню її впливу на національне право з метою раціонального використання переваг, які можна отримати від процесів глобалізації, та максимального попередження і усунення шкоди, яку вони можуть завдати.

Актуальність дослідження впливу глобалізації на різні сфери суспільного життя підтверджується і широким вжитком вказаного терміну, і численністю конференцій, які присвячені пов’язаним з глобалізацією питанням, і значною кількістю наукових робіт, в яких розглядаються певні аспекти вказаного явища.

Проте сьогодні значна кількість питань, пов’язаних із глобалізацією правової сфери, є недостатньо розробленими, підходи до вирішення багатьох проблем є суперечливими. Чи не найбільше питань виникає при аналізі місця та ролі національного права у врегулюванні суспільних відносин в умовах глобалізації.

Теоретико-методологічним підґрунтям даного дисертаційного дослідження стали наукові праці таких науковців, як С.С. Алексєєв, О.М.Атоян, Р.Ф. Гринюк, В.С.Журавський, О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко, В.М.Костицький, О.І. Левченков, С.М. Легуша, В.В. Лемак, І.І. Лукашук, Л.А. Луць, О.В.Малько, М.І. Матузов, Ю.М. Оборотов, Н.М. Пархоменко, О.В. Петришин, П.М.Рабінович, Н.М. Оніщенко, В.П. Сальников, О.Ф. Скакун, С.Г.Стеценко, В.І. Тимошенко, А.Є. Шевченко, Ю.С. Шемшученко та ін.

Слід відмітити, що окремі аспекти впливу глобалізації на суспільні, у тому числі правові, явища досліджувались як вітчизняними, так і зарубіжними вченими. Зокрема, серед вітчизняних дослідників даному питанню приділяли увагу Г.Я. Аніловська, О.Г. Білорус, Є.П. Буравльов, П.Ю. Буряк, Р.В. Войтович, Ю.О. Волошин, В.Д. Гапотій, О.Г. Гупало, І.О.Кресіна, Л.Г. Удовика, Л.А. Яремко та ін. Достатньо ґрунтовні дослідження вказаної теми здійснені також у роботах таких російських вчених: Х.А. Барлибаєв, О.М. Борискіна, Л.Є. Грінін, Є.Г.Лук’янова, М.М.Марченко, Л.О. Морозова, Н.Б. Пастухова, С.В. Полєніна, О.М.Чумаков, С.М. Шахрай та ін. Серед західних іноземних досліджень варто виокремити наукові роботи таких вчених, як У. Бек, Зб.Бжезінський, Е.У. фон Вайцзеккер, Е. Гідденс, У. Істерлі, Т. Палмер, Б. Уілсон та ін.

Разом з тим, вивчення стану розробки теми показує, що вагомі й актуальні напрацювання науковців не вичерпали можливостей дослідження широкого кола питань, що виникають у процесі трансформації національного права під впливом глобалізаційних процесів. Зокрема, невирішеними або недостатньо опрацьованими можуть вважатись питання співвідношення міжнародного та національного права, трансформації зв’язків права, економіки та політики, розвиток національної правової системи в умовах глобалізації тощо. Зазначене обумовило актуальність даної проблематики та вибір теми дисертаційного дослідження.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконується відповідно до плану наукової роботи Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, а також відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від
24 вересня 2010 р. №14-10 (напрями: „Сучасні тенденції і напрями розвитку правової системи України”, „Правові проблеми визначення і реалізації державного суверенітету в умовах європейської інтеграції та глобалізації”). Також вона здійснюється відповідно до Закону України „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18 березня 2004 року № 1629-IV та указу Президента України від 11 червня 1998 року № 615/98 „Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу”.

^ Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування сутності впливу глобалізації на національне право, а також розроблення рекомендацій щодо основних шляхів розвитку правової системи України в умовах інтенсифікації глобалізаційних процесів.

Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:

  • сформулювати поняття, зміст та теоретико-правову сутність глобалізації;

  • розкрити основні ознаки впливу глобалізації на право;

  • з’ясувати сучасне розуміння поняття та сутності права;

  • розглянути співвідношення національного та міжнародного права в умовах глобалізації;

  • прослідкувати трансформацію взаємозв’язків між правом, економікою та політикою в сучасних умовах;

  • висвітлити модернізацію правового статусу людини в умовах глобалізації;

  • дослідити вплив глобалізаційних процесів на правову систему;

  • вивчити прояви глобалізації у системі права України;

  • охарактеризувати сучасний стан правової культури та правової свідомості в Україні.

^ Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі глобалізації.

Предмет дослідження – загальнотеоретичний аспект змін національного права в умовах глобалізації.

^ Методи дослідження. Методологічною основою роботи є філософсько-світоглядні (загальні), загальнонаукові, конкретно-наукові та спеціально-наукові методи і принципи, які відповідають меті й завданням наукового дослідження.

Основним загальним методом даного дослідження є діалектичний. За допомогою діалектики, зокрема, досліджувались право, політика та економіка у їх взаємозв’язку та взаємовпливі в сучасних умовах (підрозділ 2.2). Серед загальнонаукових методів (методологічних підходів) доцільно виділити: 1) метод періодизації, що використовується для вивчення розвитку глобалізації та її наукового осмислення у певних історичних періодах (підрозділ 1.1), для визначення періодизації розвитку прав людини – основних поколінь прав людини (підрозділ 2.3); 2) аналіз, за допомогою якого досліджувались система права (підрозділ 3.2) та правова культура (підрозділ 3.3) як складові правової системи. 3) синтез, за допомогою якого виокремлені ознаки досліджуваних явищ поєднувались у дефініції (підрозділ 1.2 – поняття глобалізації, правової глобалізації; підрозділ 1.3 – поняття правової глобалістики тощо); 4) абстрагування – дозволяє сконцентрували увагу на дослідженні глобалізації правової сфери суспільних відносин, виокремивши її з-поміж інших видів глобалізації; 5) системний метод дозволив розглянути правову систему України як цілісну систему, структурні елементи якої є взаємопов’язаними та, разом з тим, дослідити взаємозв’язки правової системи з іншими явищами об’єктивної реальності, найперше – із глобалізаційними процесами (підрозділ 3.1); 6) структурно-функціональний підхід сприяв виявленню змін, що відбуваються у праві під впливом глобалізації, наприклад, використовувався при дослідженні системи права – дозволив виявити зміни, що відбуваються у її структурі (підрозділ 3.2).

Конкретно-наукові методи використовувались для прогнозування наслідків утворення глобальної правової системи (підрозділи 2.1, 3.1) – прогностичний метод, а також для визначення окремих напрямів впливу на розвиток правової свідомості в Україні (підрозділ 3.3) – метод моделювання.

Серед спеціальних методів ключову роль у даному дослідженні відігравав порівняльно-правовий метод, який використовувався для виявлення спільного та відмінного у правовій глобалістиці та теорії права (підрозділ 1.3), у міжнародному та національному праві (підрозділ 2.1), у поняттях права та правової системи (підрозділ 3.1). Одним із найбільш використовуваних методів у даному дослідженні є формально-догматичний метод, що використовувався для формулювання визначень основних понять, що вивчались в рамках даної роботи (використовувався у всіх підрозділах дисертаційного дослідження).

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що автором комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень юридичної науки здійснено теоретичне обґрунтування сутності впливу глобалізації на національне право. У межах дисертації отримано результати, що характеризуються науковою новизною.

^ У пропонованій роботі вперше:

- запропоновано авторське визначення правової глобалізації як неперервного, об’єктивно існуючого, загальносвітового процесу, який поширюється на правовідносини в усіх без винятку сферах суспільного життя, що мають світове значення, обумовлює виникнення взаємозв’язків та взаємозалежності між суб’єктами таких правовідносин, сприяє уніфікації, стандартизації норм прав, створенню єдиного правового простору та може мати як позитивні, так і негативні наслідки. Також здійснено класифікацію глобалізації на міждержавну і галузеву;

- обґрунтовано посилення взаємодії та зміцнення взаємозв’язків права, економіки та політики в умовах глобалізації, що виявляється, насамперед, у: 1) формуванні єдиної світової економічної системи, що потребує приведення до відповідності правової системи та узгодження політичних курсів національних держав; 2) певній залежності правової політики від економічної; 3) „врівноваженні” економічних інтересів поширенням демократизації та утвердженням прав людини; 4) домінуванні на політичній арені держав з більш розвинутою економікою над економічно слабшими державами – відповідно, можливість „сильніших” країн встановлювати „правила гри”, впливати на формування глобальної правової системи.

- доведено, що основними тенденціями розвитку системи права України в умовах глобалізації є: - підвищення ролі процесуального права; - соціалізація права, що призводить до посилення впливу публічного права на приватне; - гуманізація та демократизація права, що обумовлює трансформацію існуючих та виникнення нових інститут і галузей права; - вдосконалення регулювання економічних відносин, передусім, нормами господарського права; - взаємодія з регіональними та світовою системами права (рецепція галузей та інститутів права, сприйняття світових пріоритетів правового регулювання,виникнення нових підгалузей міжнародного права);

- показано сучасне розуміння правової акультурації як універсального, обумовленого глобалізаційними процесами взаємозв’язку між правовими культурами національних правових систем, який виражається у взаємному збагаченні, взаємообміні ціннісними структурними елементами правової культури та доведено, що вона є основною тенденцією розвитку національної правової культури.

Удосконалено:

- бачення правових ознак глобалізації, тобто притаманних цьому явищу рис, що характеризують вплив процесів глобалізації на правову сферу. До них віднесено: поширення на правовідносини світового значення або на такі, що обумовлені загальносвітовими процесами та явищами; сприяння створенню єдиного правового простору; сприяння зближенню національних правових систем;

- сучасне розуміння терміну „право”. Зокрема, при визначенні даного поняття наголошено на доцільності використання інтегративної теорії праворозуміння, а також врахування характерних рис права, набутих під впливом глобалізаційних процесів. В результаті право розглядається як специфічний регулятор суспільних відносин, що створюється суспільством в процесі життєдіяльності з метою забезпечення індивідуальних, групових та загальних інтересів, спрямований на врегулювання соціальних конфліктів та забезпечується за допомогою встановлення відповідальності за його порушення.

- класифікацію обмежень прав людини, пов’язаних з глобалізаційними процесами: 1 група – обмеження, що мають національний та етнічний характер; 2 група – обмеження, що виникають у зв’язку із забезпеченням прав усього людства, а також із прагненням держав до стійкого розвитку; 3 група – обмеження, пов’язані із економічною та фінансовою нерівністю; 4 група – обмеження, що виникають в результаті впливу транснаціональних корпорацій;

- визначення правової системи України як системи перехідного типу – від правової системи соціалістичного типу до романо-германської правової сім’ї та виокремлено основні відмінності правової системи України, які полягають у тому, що: 1) сучасна правова система України базується переважно на традиційних засадах юридичного позитивізму, який тлумачить право виключно як продукт вольових дій та рішень суб’єктів вищих органів державної влади, для правових систем романо-германського типу властиве праворозуміння, побудоване на принципі верховенства права; 2) правовий статус прокуратури в Україні, як загально наглядового органу, не властивий для країн романо-германської правової сім'ї; 3) не зважаючи на стратегічну орієнтацію України на європейську інтеграцію, а, отже, прагнення досягнути відповідності правової системи країни з урахуванням критеріїв, що висуваються ЄС, Україна залишається одним із „лідерів” серед країн, що найбільш часто порушують Європейську Конвенцію про захист прав людини та основних свобод, при цьому досить часто не виконує рішення Європейського суду з прав людини.

^ Дістали подальшого розвитку положення щодо:

- сутності глобалістики, яку пропонується визначити як інтегральну, міждисциплінарну науку, спрямовану на дослідження загальних та специфічних закономірностей трансформації світу, світових зв’язків, усіх сфер суспільного життя під впливом глобалізаційних процесів, а також причин, умов та наслідків виникнення, розвитку та існування глобалізації. Запропоновано виокремити основні напрями глобалістики відповідно до напрямів впливу глобалізації на суспільне життя;

- форм та способів взаємодії міжнародного та національного права. Зокрема, виокремлено форми впливу міжнародного права на національне: „пряма дія” та імплементація міжнародно-правових норм, а також форми впливу національного права на міжнародне: дія національних норм зовнішньополітичного спрямування, правових принципів, судової практики. Визначено способи впливу міжнародного права на національне: стандартизацію, уніфікацію (включає в себе гармонізацію та рецепцію) та відсилання, а також способи впливу національних правових норм на норми міжнародного права: трансформацію та адаптацію;

- поняття реальності прав людини – можливість дійсної реалізації, охорони, захисту та поновлення у разі порушення прав особи забезпечується гарантіями прав людини, які являють собою регламентовану державою систему правових заходів та засобів забезпечення реалізації, охорони та захисту прав людини;

- сучасного розуміння конвергенції правових систем, тобто процесу наближення усіх структурних елементів правових систем до одного (уніфікованого) виду, та основних напрямів: 1) наближення правових систем „перехідного типу” до найбільш поширеного типу правової системи (до сім’ї романо-германського права); 2) зближення джерельної бази права у правових системах різних типів – підвищення ролі нормативно-правового акту у країнах із англосаксонською системою права і, навпаки – визнання судового прецеденту в якості джерела права у державах, що відносяться до романо-германської правової сім'ї; 3) вплив наддержавних правових систем на національні правові системи; 4) уніфікація правового регулювання певного кола суспільних відносин.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення, висновки та пропозиції можна використовувати:

  • у навчальному процесі – для проведення занять з таких навчальних дисциплін: „Теорія держави і права”, „Проблеми теорії держави і права”, підготовки відповідної навчально-методичної літератури (Акт впровадження Національної академії прокуратури України від 21 лютого 2011 року);

  • у науково-дослідній роботі – для подальшого здійснення наукових розробок, присвячених впливу глобалізації на право;

  • у правотворчості – для підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на подолання проблем, що мають глобальний характер та на виконання Україною міжнародних зобов’язань;

  • у правопросвітній діяльності – для інформування населення стосовно основних переваг та недоліків впливу глобалізаційних процесів на національне право (Акт впровадження громадської організації „Київський правозахисний альянс” від 19 січня 2011 року);

  • у правозастосуванні – для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства щодо застосування норм міжнародного права (Акт впровадження Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської обл. від 24 лютого 2011 р.).

^ Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно. Усі сформульовані у ньому положення та висновки обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи, теоретичні та практичні висновки доповідалися на наукових і науково-практичних конференціях: „Сьомі осінні юридичні читання” (м.Хмельницький, листопад 2008 року); „Філософські, методологічні та психологічні проблеми права” (м. Київ, січень 2009 року); „Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки” (м. Луганськ, березень 2009 року); „Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених” (м. Київ, квітень 2009 року); Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні (м. Івано-Франківськ, квітень 2009 року); „Держава і право: de lege praeterita, instante, future” (м. Миколаїв, листопад 2009 року); „Гражданское общество и правовое государство как факторы модернизации российской правовой системы” (м. Санкт-Петербург, грудень 2009 року); „Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів” (м. Запоріжжя, грудень 2009 року); „Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії і практики” (м. Київ, лютий 2010 року); „Актуальні проблеми історії та теорії держави і права” (м. Кам'янець-Подільський, лютий 2010 року); „Права людини і основоположні свободи: міжнародні стандарти та національний вибір” (м. Донецьк, березень 2010 року); „Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи” (м.Сімферополь, квітень 2010 року).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені у 17 наукових працях, з яких п’ять статей, опублікованих у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та дванадцять тез доповідей на науково-практичних конференціях.

^ Структура дисертаційної роботи побудована відповідно до мети та завдань, складається з вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел.

Загальний обсяг дисертації становить 198 сторінок, у тому числі список використаних джерел на 21 сторінці (203 найменування).
^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано на її зв’язок з науковими програмами, планами, охарактеризовано основні методи дослідження. Визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, сформульовано положення, що містять наукову новизну, висвітлено практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію отриманих результатів.

^ Перший розділ Трансформація теорії права під впливом глобалізаційних процесів” складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 „Теоретико-методологічні та історіографічні засади дослідження” здійснено аналіз методологічної бази, а також запропоновано наступну періодизацію еволюції глобалізації правової сфери:

1.Мондіалізація – етап розвитку глобалізації, що охоплює історію суспільного розвитку з найдавніших часів і до кінця ХІХ століття, період розширення світогляду людства, перехід спілкування за межі кордонів національних держав, пізнання світу людством. В рамках даного періоду доцільно виокремити наступні етапи, які мали суттєве значення для глобалізаційних процесів: 1) виникнення та розвиток права стародавніх цивілізацій; 2) ХІV – ХV ст. – період розширення кордонів світового спілкування; 3) ХVІ – ХVІІІ століття – осмислення необхідності єднання народів з метою припинення та попередження воєнних конфліктів, встановлення миру; 4) ХІХ – початок ХХ ст. – період становлення капіталістичних відносин, а також становлення індивідуальних прав та свобод, розвиток концепцій ліберальної держави, теорії природного права, зародження соціалістичних теорій.

  1. Виникнення глобальних конфліктів – 1914 – 1940-ві роки. Саме світові війни є реальним показником глобалізації суспільних відносин та, звичайно, важливої ролі права у врегулюванні конфліктів та недопущенні воєнних дій. Протягом цього ж періоду формується також соціалістичне право, що призводить в подальшому до нової світобудови – „біполярного світу”.

  2. Глобальна гуманізація права 1950-1960-ті роки – період з яким власне пов'язують розвиток сучасних глобалізаційних процесів,став поштовхом для подальшого поглиблення взаємодії та співробітництва держав у світі для вирішення нагальних світових проблем.

  3. Період усвідомлення та теоретичного осмислення глобалізації 60-ті – 80-ті роки – осмислення глобальних проблем, яким раніше не приділяли достатньо уваги (екологічні, енергетичні та інші проблеми світового масштабу), створення у квітні 1968 року Римського клубу.

  4. Сучасний етап розвитку правової глобалізації, який характеризується наступними особливостями: а) перебудова біполярного світу; б) трансформація соціальних цінностей, розповсюдження ідеї настання епохи постмодерну, яку пов’язують із глобалізацією; в) зростання темпів глобалізації, з одного боку, з іншого – інтенсифікація процесів локалізації, відособлення, диференціації умов існування населення як різних країн, так і в межах однієї держави.

У підрозділі 1.2 „Поняття, сутність та правові ознаки глобалізації” знайшли відображення позиції дисертанта стосовно сутності глобалізації та її впливу на право. У рамках даного підрозділу запропоновано визначення понять, що відображають сутність досліджуваного явища, а також визначені основні правові ознаки глобалізації.

Виокремлено основні види правової глобалізації: 1) міждержавна правова глобалізація – процес врегулювання взаємовідносин між державами, між державами та міжнародними організаціями тощо, тобто має на меті врегулювання міжнародних відносин. 2) галузева правова глобалізація є процесом врегулювання на наддержавному рівні певних груп суспільних відносин. Галузеву правову глобалізацію, в свою чергу, пропонується класифікувати на фінансово-правову, екологічно-правову, інформаційно-правову, гуманітарно-правову. Окремо виділяється глобалізація у сфері забезпечення прав людини, що сприяє стандартизації цього напряму та забезпечує право на захист людиною своїх прав як на рівні держави, так і на міжнародному рівні. При цьому даний перелік підвидів правової глобалізації не є вичерпним, існують й інші види, яких можна виділити надзвичайно багато, наприклад, глобалізація у сфері космічного права, авторського права, морського права тощо.

Правові ознаки глобалізації – це притаманні їй риси, які характеризують процеси глобалізації у аспекті їх впливу на правові інститути. Такими ознаками є: 1) поширюється на правовідносини, що мають світове значення, або на правовідносини, які обумовлені загальносвітовими процесами або явищами; 2) сприяє уніфікації, стандартизації норм права, створенню єдиного правового простору; 3) сприяє зближенню національних правових систем.

У підрозділі 1.3 „Вплив глобалістики на теорію права” висвітлюється бачення глобалістики як самостійної міждисциплінарної науки та розкривається взаємозв’язок глобалістики (насамперед – правової) із теорією права.

Виокремлено основні ознаки, які свідчать про те, що глобалістика є самостійною наукою: - має власний об’єкт, предмет та методи дослідження; - має власний поняттєво-категоріальний апарат; - знаходить своє вираження у численних наукових дослідженнях.

Глобалістика – це інтегральна, міждисциплінарна наука, спрямована на дослідження загальних та специфічних закономірностей трансформації світу, світових зв’язків, усіх сфер суспільного життя під впливом глобалізаційних процесів, а також причин, умов та наслідків виникнення, розвитку та існування глобалізації.

Спільними рисами правової глобалістики та теорії права є: 1) і правова глобалістика, і теорія права спрямовані на дослідження різноманітних правових інститутів, права як такого; 2) спрямовані на прогнозування, моделювання майбутнього розвитку права; 3) спрямовані на виявлення та дослідження найважливіших сфер суспільного життя, які потребують правового регулювання, тощо.

Проте між даними галузями наукових знань існують і суттєві відмінності: 1) об’єктом дослідження теорії права є безпосередньо право, правової глобалістики – процеси глобалізації в правовій сфері; 2) теорія права досліджує право від моменту утворення, на різних етапах його розвитку, глобалістика досліджує його тільки в умовах глобалізації; 3) правова глобалістика тісно пов’язана з іншими видами глобалістики і тому розглядає глобалізацію правової сфери суспільного життя як частину цілісної системи, теорія права є більш відокремленою наукою і розглядає, в основному, державно-правові явища.

^ Другий розділ Модернізація правових інститутів в умовах глобалізації” складається із трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1 „Співвідношення національного і міжнародного права: сучасний погляд” присвячено формуванню цілісного уявлення про сучасне право та визначенню взаємовпливу міжнародного та національного права.

Право – це специфічний регулятор суспільних відносин, що створюється суспільством в процесі життєдіяльності з метою забезпечення індивідуальних, групових та загальних інтересів, спрямований на врегулювання соціальних конфліктів та забезпечується за допомогою встановлення відповідальності за його порушення.

Попри констатацію примату норм міжнародного права, пропонується розглянути також форми та способи впливу національного права на міжнародне.

Форм впливу національного права на міжнародне – це механізми застосування внутрішньодержавних правових норм у нормах міжнародного права. Можна виділити три форми такого впливу: 1) обрання за основу норми національного права, що регулює питання, які за своєю суттю є регуляторами міжнародних відносин, тобто питання, що регулюють зовнішньополітичну діяльність держави; 2) трансформація у міжнародне право певних принципів права національного щодо регулювання найважливіших сфер суспільного життя; 3) вплив національної судової практики (це стосується, в першу чергу, країн з англосаксонською системою права). Переважно судова практика може застосовуватись з питань, які регулюють ті ж питання, що передбачені двома першими формами

Способи впливу національних правових норм на норми міжнародного права – це основні механізми впровадження положень, що містяться у законодавстві окремої держави, до норм міжнародного права. До таких способів вважаємо за доцільне віднести: 1) трансформацію – процес перетворення норм національного права на норми міжнародні; 2) адаптацію – пристосування норм міжнародного права до законодавчих баз країн, що приймають участь у створенні міжнародно-правових норм.

У підрозділі 2.2 „Взаємозв’язок права, економіки та політики в умовах глобалізації” аналізуються питання посилення взаємозв’язків між зазначеними явищами. Наприклад, визначено, що основними проявами взаємодії права та економіки в умовах глобалізації є наступні:

  1. у сфері реалізації економічної функції держави – право відіграє значну роль і проявляється як у правових, так і в організаційних формах здійснення економічної функції держави (зокрема, право закріплює існуючі економічні відносини, стимулює виникнення нових, охороняє такі відносини);

  2. безумовно, вплив на право здійснюють міжнародні фінансові організації, передусім ті, учасником яких є держава. Зокрема, сьогодні активно розвивається міжнародне економічне право, яке формується шляхом укладання дво- та багасторонніх міждержавних угод;

  3. міжнародні неурядові організації економічного характеру також впливають на міжнародне економічне право. Зокрема, вони являють собою один з регулюючих механізмів розвитку, оскільки, прямо чи опосередковано, беруть участь у процесі створення норм права. Така участь може набувати різних форм та проявляється в основному через механізм консультацій.

У підрозділі 2.3 „Еволюція прав людини під впливом процесів глобалізації” розглядається глобалізація у сфері забезпечення прав людини як підвид галузевої глобалізації та визначається, що даний вид глобалізації сприяє стандартизації у вказаній сфері та забезпечує право на захист людиною своїх прав як на рівні держави, так і на міжнародному та загальносвітовому рівні.

Основною тенденцією глобалізації у вказаній сфері на сьогодні є універсалізація прав людини процес нормативного закріплення на національному рівні встановлених на міжнародному та загальносвітовому рівнях єдиних стандартів прав людини, а також запровадження універсальних механізмів їх реалізації, забезпечення та захисту.

Разом з тим, поряд із універсалізацією, сьогодні спостерігається тенденція до регіоналізації в галузі прав людини, тобто процесу створення стандартів та контрольних механізмів захисту прав людини відповідно до традицій та культури регіональних утворень. Однак, слід підкреслити, що регіоналізацію можна розглядати як один із етапів універсалізації.

^ Третій розділ Значення глобалізаційних процесів для права України” складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 „Правова система України (традиції та сучасний стан)” акцентується увага на нетотожності понять „право” та „правова система”. Визначено випадки, коли є неможливим взаємозамінність вказаних термінів: 1) у визначеннях – коли мова йде про чітке формулювання ознак та відмінностей певного правового явища та неприпустимим є неоднозначне тлумачення використаних термінів; 2) у порівняльних дослідженнях – коли потрібно визначити що саме порівнюється, окреслити межі дослідження; 3) у випадках, коли потрібно дати чітке уявлення про правову сферу життя певного суспільства – недостатньо використовувати термін „право”, адже він не відображає усю повноту об’єкту дослідження тощо.

Здійснено класифікацію елементів правової системи на статичні та динамічні, проте відмічено, що такий поділ є умовним. Статичні елементи не є незмінними, вони також модернізуються відповідно до розвитку суспільства. Головною відмінністю статичних елементів від динамічних є те, що вони змінюються в результаті суб’єктивного впливу (законодавця, органа, уповноваженого на прийняття певних рішень) та з дотриманням певної процедури. Динамічні елементи змінюються об’єктивно, внаслідок змін у суспільстві, в регіоні, у світі та не завжди відповідно до волі суб’єктів права. Разом з тим, перетворення, що відбуваються всередині динамічних складових, не завжди одразу помітні.

У підрозділі 2.2 „Вплив глобалізації на систему права України” розкрито поняття системи права та зосереджено увагу на її структурі. Зокрема, відзначено, що первинним її компонентом вважається норма права. При цьому наголошується, що традиційне сприйняття норми права як загальнообов’язкового правила поведінки, що встановлене (санкціоноване), охороняється та забезпечується державою, сьогодні є не зовсім повним. Тому пропонується норму права в цілому, без прив’язки до конкретної держави, визначити як загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене компетентним органом (у межах його компетенції), спрямоване на врегулювання певного кола суспільних відносин, та належним чином забезпечене.

Сучасний етап розвитку правової думки, що стосується визначення структури системи права, характеризується наступними особливостями: 1) кожна галузь права має свій особливий предмет правового регулювання, який є основним критерієм об’єднання правових норм у галузі, а також особливий метод правового регулювання, який є додатковим критерієм та може бути спільним для кількох галузей права; 2) вихідною характеристикою галузі права сьогодні вважається предмет правового регулювання. Метод правового регулювання вважається допоміжною характеристикою для визначення галузі права. Разом з тим, за допомогою методу правового регулювання визначаються підгалузі та інститути права; 3) кожен елемент системи права внаслідок взаємопов'язаності та узгодженості з іншими елементами функціонує як єдине ціле, а будь-який окремо взятий її елемент не може проявити свої якості і функції, які він виявляє в єдиній системі права; 4) окрім поділу норм права на галузі та інститути, традиційно систему права поділяють на великі підсистеми (правові спільності)

У підрозділі 2.3 „Трансформація правової свідомості та правової культури в Україні як наслідок глобалізаційних процесів” зосереджено увагу на загальних елементах правової культури. Основними з них є: 1) правову свідомість, наявність якої у складі правової культури є беззаперечною; 2) стан законності та правопорядку; 3) рівень розвитку системи права та системи законодавства; 4) стан правозастосовчої діяльності (що здійснюється уповноваженими органами та посадовими особами) та дотримання правових норм (усіма суб’єктами правовідносин).

Окрему увагу зосереджено на правовій акультурації та визначено, що вона стосується всіх аспектів правового життя суспільства та найбільш яскравим є поширення й утвердження у різних правових системах ідеї прав людини, системи їх гарантій та захисту.

Процес правової акультурації на початку третього тисячоліття набуває особливої гостроти й актуальності, стимулюється стрімким зростанням і поширенням економічних, політичних, інформаційних, соціальних, духовних процесів.

Першочерговими завданнями для України в умовах правової акультурації є подолання деформацій правової свідомості, а також вироблення та впровадження єдиної державної ідеології.
ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що знайшло вияв у теоретичному обґрунтуванні сутності впливу глобалізації на національне право, а також розробці рекомендацій щодо основних шляхів розвитку правової системи України в умовах інтенсифікації глобалізаційних процесів.

1. Сприйняття глобалізації можливе у широкому та вузькому значенні, а у ставленні до глобалізації можна умовно виділити чотири напрями: - позитивне ставлення до глобалізації, обґрунтування необхідності формування „світової держави”, представників даного напряму прийнято називати глобалістами; - антиглобалізм – вкрай негативне ставлення до глобалізаційних процесів та їх наслідків; - альтерглобалізм – визнання як позитивних, так і негативних сторін даного процесу; - скептичне ставлення – заперечення глобалізації як такої або ж ствердження, що на сьогодні процеси глобалізації припинились і почались зворотні процеси.

2. Процеси глобалізації (глобалізаційні процеси) – це система процесів загальносвітового характеру, що виникають у різноманітних сферах суспільного життя, є взаємопов’язаними та взаємообумовленими, слугують причиною або ж є наслідком глобалізації, тобто виникають внаслідок світових взаємозв’язків або ж породжують взаємодію між суб’єктами глобалізаційних відносин.

Суб’єктами глобалізації є учасники відносин, що виникають в процесі глобалізації, наділені здатністю взаємодіяти з іншими суб’єктами, тобто вступати з ними у правові, економічні, політичні та інші відносини. Суб’єктами глобалізації можуть бути держави, державні утворення, наддержавні утворення, народи та нації, недержавні організації тощо.

Відповідно об’єктом глобалізації є суспільні відносини, що виникають з приводу універсалізації, стандартизації, уніфікації загальносвітових зв’язків та шляхів розв’язання проблем світового характеру (глобальні відносини).

3. Правова глобалістика – це частина інтегральної міждисциплінарної галузі наукових знань (глобалістики), що спрямована на дослідження неперервного, об’єктивно існуючого, загальносвітового процесу, який поширюється на правовідносини в усіх без винятку сферах суспільного життя, що мають світове значення, обумовлює виникнення взаємозв’язків та взаємозалежності між суб’єктами таких правовідносин, сприяє уніфікації, стандартизації норм прав, створенню єдиного правового простору та дослідження наслідків такого процесу.

В рамках правової глобалістики досліджуються ознаки права, притаманні йому на сучасному етапі розвитку, такі, як: глобальний характер права; можливості правового врегулювання глобальних проблем сучасності; вплив правових норм, що мають світовий характер, на норми національного права, тощо.

Безумовно, такі особливості сучасного права досліджуються і у рамках теорії права. Теорія права як наука суттєво збагачується в умовах глобалізації: - положеннями про глобальне право; - дослідженнями універсалізації, уніфікації права в сучасних умовах; - понятійно-категоріальним апаратом, запозиченим, зокрема, із понять, якими оперує правова глобалістика, з метою більш глибокого аналізу теоретико-правових явищ в сучасних умовах.

4. Національне право – це система загальнообов’язкових норм, що створюються та забезпечуються державою з метою задоволення індивідуальних, групових та загальних інтересів, спрямовані на врегулювання соціальних конфліктів та діють на певній території.

Процеси глобалізації впливають також на зміцнення взаємозв’язків та взаємозалежності між національним та міжнародним правом. Взаємозв'язок міжнародного та національного права виявляється у формах та способах їх взаємодії. Зокрема, слід розрізняти форми впливу міжнародного права на національне, тобто основні механізми дії норм міжнародного права в межах окремої держави („пряма дія” та імплементація міжнародно-правових норм) та форми впливу національного права на міжнародне, тобто механізми застосування внутрішньодержавних правових норм у нормах міжнародного права (дія національних норм зовнішньополітичного спрямування, правових принципів, судової практики).

Способи впливу міжнародного права на національне, тобто основні прийоми імплементації міжнародно-правових норм у систему національного права: стандартизація, уніфікація (включає в себе гармонізацію та рецепцію) та відсилання. Способами впливу національних правових норм на норми міжнародного права, тобто основними механізмами впровадження положень, що містяться у законодавстві окремої держави до норм міжнародного права, є трансформація та адаптація.

5. В сучасних умовах стають дедалі більш тісними зв’язки між економічною, політичною та правовою сферами суспільного життя. Зокрема, трансформуються під впливом глобалізації взаємозв’язки між правом та політикою: 1) на сьогодні досить часто пріоритетні напрями державної політики визначаються відповідно до взятих державою на себе міжнародних зобов’язань; 2) держава, яка є учасником наддержавної організації, найчастіше делегує певну частину своїх повноважень, частину суверенітету відповідному наднаціональному утворенню, що відображається, в першу чергу, на законодавстві цієї країни; 3) під впливом світових „демократизаційних” процесів державна політика модернізується таким чином, щоб якнайбільше відповідати загальновизнаним стандартам і, в першу чергу, це відбивається на праві; 4) у зв’язку з поширенням єдиних правових стандартів, поступовим зближенням правових систем у світі, формуванням єдиного правового поля, зростає рівень взаємодії, зміцнюються взаємозв’язки між існуючими політичними системами.

Найбільшою мірою прослідковується взаємозв’язок економіки з правом та політикою через економічну функцію держави – постійний вид діяльності держави, що полягає в управлінні окремими напрямами економічної діяльності, регулюванні економічних відносин та спрямований на забезпечення нормального функціонування та розвитку економіки.

6. Глобалізація у сфері забезпечення прав людини – це підвид галузевої глобалізації, що сприяє стандартизації сфери прав людини та забезпечує право на захист особою своїх прав як на рівні держави, так і на міжнародному та загальносвітовому рівні.

Правові гарантії прав людини – це нормативно регламентована система правових заходів та засобів забезпечення реалізації, охорони та захисту прав людини. Первинною і основною ланкою гарантування прав людини залишається національна держава. Це обумовлено тими ж чинниками, що визначають провідну роль національного права у врегулювання суспільних відносин, і тим фактом, що можливість особи звернутись до наддержавних органів за захистом своїх прав виникає тільки у разі вичерпання національних засобів їх захисту.

7. Правова система – це цілісний комплекс усіх взаємопов’язаних та взаємодіючих явищ правового характеру, що виникають, функціонують та змінюються відповідно до рівня розвитку суспільства. Ми підтримуємо думку про існування міждержавної правової системи, до якої можна віднести, наприклад, правову систему Європейського Союзу, проте сумнівним є виникнення найближчим часом глобальної правової системи, хоча процеси наближення національних правових систем у світі спостерігаються уже сьогодні. Скоріше сьогодні можна говорити про існування глобального права, тобто існування певного комплексу правових норм, що містять загальносвітові стандарти, проте механізм їх забезпечення має значні відмінності в різних регіонах світу і, навіть, в різних державах.

8. Система права – це динамічна складова правової системи суспільства, що являє собою структуроване відображення правового регулювання суспільних відносин. Структура системи права України в цілому побудована на загальних засадах: складається з норм права, які об’єднані в інститути (в тому числі – комплексні), підгалузі та галузі права, які, в свою чергу, поділяються на матеріальні і процесуальні, публічні та приватні.

В умовах глобалізації саме динамічність правової системи набуває особливого значення. Динамізм системи права проявляється у наступних її властивостях:

  • виникнення (нерідко – і закріплення) нових норм права в результаті розвитку суспільних відносин;

  • виникнення або трансформація інститутів та, навіть, галузей права;

  • перебудова системи права внаслідок зміни правової системи суспільства (наприклад, у результаті зміни державного ладу) тощо.

Разом з тим, слід наголосити, що система права є відносно динамічною. Тобто ми маємо погодитись з тим, що повна перебудова системи права можлива лише у тому випадку, якщо докорінно змінюються суспільні відносини. Проте окремі частини (елементи) системи права повинні постійно оновлюватись.

9. Правова культура – це структурований цілісний правовий стан особи або суспільства, що відображає рівень суспільного розвитку.

Основними елементами правової культури є :

  • правова свідомість;

  • стан законності та правопорядку;

  • рівень розвитку системи права та системи законодавства;

  • стан правозастосовчої діяльності (що здійснюється уповноваженими органами та посадовими особами) та дотримання правових норм (усіма суб’єктами правовідносин).

Подолання негативних явищ у розвитку правової культури та правосвідомості в Україні як ніколи актуальне сьогодні – в умовах інтенсифікації глобалізаційних процесів. Це можна пояснити наступними чинниками:

  • зростання необхідності усвідомлення кожним індивідом особливостей власної культури з метою збереження її вихідних цінностей в умовах правової акультурації;

  • лише перехід до нового, більш високого рівня, правової свідомості (із збереженням певних національних особливостей, традицій) сприятиме реальній побудові України як правової держави. Відповідно, за таких умов наша країна зможе виступати в якості самостійного члена світової спільноти, що зможе претендувати на належне до себе ставлення;

  • реальне реформування правової сфери, впровадження реформ у життя можливе лише за підтримки суспільства, усвідомлення ним необхідності здійснення перетворень. Саме тому належний рівень правової освіти та загальний високий рівень правової свідомості у суспільстві забезпечує стабільний його розвиток.
  1   2

Похожие:

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Трансформація системних характеристик державного управління в умовах глобалізації
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Феномен тероризму в контексті глобалізаційних процесів (соціально-філософський аналіз)
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Запорізькому національному університеті, Міністерство освіти І науки України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана у відділі правових проблем політології Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана у відділі правових проблем політології Інституту держави І права ім. В. М. Корецького нан україни
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних...
Робота виконана в Національному університеті «Одеська юридична академія» Міністерства освіти І науки, молоді та спорту України
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня icon1 У дисертації необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати...
Згідно з «Порядком присудження наукових ступенів І присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника»
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconЯкийiз критеріїв ступеня неоднорiдностi ознак визначається крайнiми...
Якийiз критеріїв оцiнки ступеня неоднорiдностi ознак визнається рiзницею крайнix значень варіант?
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня iconВ І домост іпро автора та наукового керівника

Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница