1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн”


Название1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн”
страница2/7
Дата публикации08.06.2013
Размер0.86 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
1   2   3   4   5   6   7

Головні риси феодального ладу: 1) велике землеволодіння; 2) залежне від землевласника становище селян; 3) головне заняття – землеробство; 4) більша частина землі знаходиться у умовному володінні; 5) обсяг політичних прав залежить від розмірів землеволодіння.


Феодалізм пройшов в своєму розвитку такі етапи: 1) становлення феодальних відносин (5-11 ст.) – період існування ранньофеодальної монархії; 2) розквіт феодалізму (кінець 11 – 15 ст.) – період сеньойріальної та станово-представницької монархії; 3) розклад феодалізму та зародження капіталістичних відносин (16-17 ст.) – перехід до абсолютної монархії.

2. Перша ранньофеодальна держава в Західній Європі – Королівство франків - наприкінці 5 – на початку 6 ст. Поштовхом до її створення стало завоювання франкськими племенами римської провінції Галлії. Першим королем франків став Хлодвіг. Система управління державою зберігала певні пережитки родового ладу. Держава була слабоцентралізованою. Її територія поділялась на графства, округи, сотні та общини (марки). В округах, сотнях та марках зберігалося самоврядування. Значну роль в рішенні державно-політичних питань відігравали щорічні збори військового ополчення – „березневі поля”.

Центром управління був королівський двір. Королівські чиновники що відповідали за окремі питання, називалися міністеріали та складали королівську раду. Двічі на рік збиралися збори знаті – так звані травневі та вересневі поля, що мали більше значення, аніж березневі.

Мала централізація держави призвела до послаблення королівської влади. І наприкінці 7 ст. реальна влада вже зосередилась в руках управителів королівського двору – майордомів. Майордом Карл Мартелл в першій половині 8 ст. провів реформу, спрямовану на посилення центральної влади. Він скасував так звані аллоди – дарування землі – та ввів бенефіції – землі, що давалися за військову службу. Король, що роздавав землі, ставав сеньйором, а ті, хто її отримували, - його васалами.

Син Мартелля усунув короля і сам зайняв трон. Найбільшого розквіту Держава франків досягла при Карлі Великому наприкінці 8 – на початку 9 ст. Він проголосив себе імператором, ліквідував посаду майордома, березневі поля, самоврядування на місцях.

У 843 р. онуки Карла Великого розділили державу на три частини, що дало початок становлення нових європейських держав на національному ґрунті.

3. У „Салічній правді” спостерігається відсутність загальних, абстрактних понять правопорушень та відповідних до них покарань, формалізм, що є характерним для ранньофеодального джерела права.

Джерело стосується розвитку земельних відносин: земля ще не продається; рухоме майно син та донька спадкували за рівними долями, але земля переходила тільки до сина.

У шлюбно-сімейних відносинах розлучення були заборонені. Дружина знаходилась під владою чоловіка, свекра.

Особливий захист надавався позиковим операціям. Охоронялось приватне господарство, що вже виникло.

Для злочинів та покарань за Салічною правдою характерні такі риси:

  1. Усякий злочин може бути викуплено штрафом.

  2. Розмір штрафу (вергельду) встановлюється в залежності від соціального та правового стану злочинця та постраждалого.

  3. Немає загальних принципів кваліфікації злочину та призначення покарання.

У ряді випадків під час призначення покарання враховувався характер наміру та важкість заподіяної шкоди.

Судовий процес за Салічною правдою має обвинувальний характер. Ніякого попереднього розслідування не було. Для того, щоб зняти обвинувачення, Салічна правда передбачає три виду доказів: співприсяжництво, свідчення свідків, ордалії.

^ ТЕМА 6. Сеньйоріальна та станово-представницька монархія в країнах Західної Европи (11-14 ст.)
Мета заняття: освітня - уяснення сутності станово-представницької монархії в західноєвропейських країнах; засвоєння передумов і головних характерних рис абсолютизму та його деяких особливостей на прикладах Англії, Франції, Прусії, Австрії; розвиваюча - вироблення навичок порівняльного аналізу історико-політичних явищ на прикладі сеньйоріальної та станово-представницької монархій; виховна - виховувати почуття розуміння негативних наслідків роздробленості держави; аналіз головних пам'яток феодального права і виявлення їх значення для історичного розвитку конкретних країн.
План.

  1. Сеньйоріальна та станово-представницька монархія у Франції. Реформи Людовика IX. Генеральні штати.

  2. Нормандське завоювання Англії. Особливості сеньйоріальної монархії в країні. Реформи Генріха II. Велика хартія вільностей. Поява парламенту.

  3. Суспільний та державний лад в Німеччині в Х-ХIV ст.


3. Предумови виникнення абсолютизму. Особливості абсолютної монархії в провідних країнах Західної Європи.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: сюзеренітет-васалітет, феод, лен, серви, вілани, баналітет, домен, курія, прево, буржуа, цензива, податковий імунітет, стан, ордонанс, канцлер, легісти, бальї, сенешаль, фрігольд, барон, рицар, парламент, курфюрст, рейхстаг, ландтаг, булла.
1. У Х ст. в Європі на зміну ранньофеодальній монархії приходить сеньойоріальна, тобто форма монархії, при якій влада короля дуже слабка за рахунок посилення влади великих феодалів. Фактори, що сприяли її встановленню - відсутність економічних зв’язків, етнічна роздільність, відсутність єдиної мови. І особливу роль відіграли відносини сюзеренітету-васалітету. Монарх вважався формально володарем всіх земель і країні і роздавав їх за службу великим феодалам, що ставали його васалами. Ті, в свою чергу, роздавали їх частину меншим феодалам, стаючи їх сеньйорами і залишаючись одночасно васалами короля. Діяло правило „васал мого васалу – не мій васал”, що звільняло більшість феодалів від підпорядкування королю, що призводило до слабкості королівської влади. Англія була державою, де цей принцип не діяв, оскільки нормандське завоювання призвело до перетворення Вільгельма Завойовника у загальноанглійського сеньйора, який сам роздавав землі і великим, і дрібним феодалам. Тому тут влада короля не послабшала так, як в Німеччині та у Франції.

Органи державної влади у Франції, Англії, Німеччині за часів сеньйоральної монархії були подібними. Виборність королівської влади робила її залежною від великих феодалів. Королівська рада (королівська курія) була єдиним загальнодержавним органом. У Англії крім Великою курії, діяла ще Мала курія, що була своєрідним королівським урядом.

Наприкінці 12 - на початку 13 ст. спостерігається поступове подолання феодальної роздробленості. Фактори, що сприяли посиленню королівської влади: поява буржуа, що були зацікавлені в посиленні королівської влади та ставали її опорою, економічний розвиток країни та створення загальнодержавного ринку. Значну роль відігради і реформи, що проводили окремі королі.

Реформи Людовика IX у Франції (середина 13 ст.) були спрямовані на посилення королівської влади: а)військова реформа – було заборонено приватні війни, дуелі та турніри в королівському домені; б) адміністративна реформа – створюється інститут королівських слідчих, що контролюють діяльність місцевої адміністрації; в) судова реформа - введено „40 днів короля” та створено королівський суд – Паризький парламент; г) фінансова реформа – введено королівську золоту монету та створено Рахункову палату.

У XIV ст. держава приймає форму станово-представницької монархії. Починають утворюватися збори представників від станів. У 1302 р. з’явились Генеральні штати, які складалися з трьох палат. В Генеральних штатах кожний стан засідав окремо і мав один голос. Королівська влада завжди домагалася від них таких рішень, як треба.

2. Подібними були реформи Генріха ІІ в Англії (друга половина 12 ст.): а) введення військового ополчення всіх вільних землевласників та „щитових грошей” для тих, хто не бажав служити; б) судова реформа – створення інституту роз’їзних суддів та введення нового порядку судочинства по судових суперечках через королівський суд; в) церковна реформа – закріплення пріоритету корони над церквою.

Відбувається оформлення трьох станів, що відрізнялися своїм правовим становищем: дворянства, духовенства, третього стану. На зміну сеньйоріальній приходить станово представницька монархія – форма монархії, за якої досить сильна влада короля поєднується з владою станово-представницького органу.

Найважливішим документом цього періоду Англії є Велика Хартія вільностей 1215 р. Під час її аналізу зверніть особливу увагу на ст.ст. 1, 14, 15, 17, 23. Особливе значення мають ст. 39 та 40, які проголосили гарантію особистого та майнового захисту від королівського свавілля не тільки баронів, але й усіх вільних підданих.

Головна ідея Хартії - «влада короля не безмежна». Вона є правовим документом, який сповістив ідею парламентського правління, фундаментом демократії.

У 1265 р. скликаються перші за історію Англії станові збори, які одержали назву парламент. Він складався з двох палат - привілейованої верхньої палати лордів та нижньої палати (лицарів та міських жителів) - палати общин. Повноваження парламенту: затвердження нових податків, обговорення питань війни та миру. Крім того, англійський парламент готував законопроекти та мав певні контрольні права за королівською адміністрацією.

3. У Х-ХІІ ст.ст. в Німеччині королі, а пізніш імператори були виборними, а влада місцевих феодалів була такою значною, що вони перетворювалися на самостійних державців. Це було закріплено у 1356 р. в Золотій Буллі. Цей закон легалізував багатовладдя князів - курфюрстів та слабкість загальноімперської влади. З деякого часу на імперські з’їзди - рейхстаги - почали запрошувати представників міст. Німеччина того часу була уявно єдиною імперією. Втім існували певні загально німецькі органи, серед яких головну роль відігравав рейхстаг.

В рейхстазі було три курії: князів, графів та рицарів та міст. Вирішальний голос мала палата князів. На відміну від Франції та Англії, які під час станово-представницької монархії стали централізованими, Німеччина залишалась роздробленою, що було закріплено Золотою буллою. І якщо у Англії та Франції було скасовано виборність королів, то в Німеччині колегія 7 курфюрстів обирала імператора.
^ Тема 7. Абсолютна монархія в країнах Західної Європи (ХV-ХVI ст.)
Мета заняття: освітня – засвоєння передумов і головних характерних рис абсолютизму та його деяких особливостей на прикладах Англії, Франції, Пруссії, Австрії; виховна – виховування почуття несумісності абсолютистської влади та додержання прав людини; розвиваюча – вироблення навичок порівнювального аналізу.
П л а н

  1. Передумови абсолютизму і його головні риси.

  2. Класична абсолютна монархія у Франції.

  3. Особливості абсолютної монархії в Англії.

  4. Князівський абсолютизм в Німеччині. Особливості поліцейського абсолютизму в Прусії та „просвіченого” абсолютизму в Австрії.


ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: абсолютизм, буржуазія, синекура, інтенданти, "Зоряна палата", сквайр, приход, мирові судді, "поліцейська держава", просвічений абсолютизм.
1. У 16 ст. провідні європейські держави вступають в етап абсолютної монархії. Передумови цього кореняться в економічній сфері. Поява мануфактури та формування загальнонаціонального ринку сприяє формуванню нового класу – буржуазії. Королі в боротьбі проти феодальної аристократії за об’єднання країни отримували її підтримку, оскільки буржуазія потребувала сильної держави, знищення внутрішніх мит, уніфікації грошової системи, зменшення привілеїв знаті. Буржуазія надавала королю кадри чиновників, фінансові кошти. Водночас опорою королівської влади було дрібне та середнє дворянство, що складало ядро королівської армії.

Абсолютна монархія – форма правління, за якої всі гілки влади знаходяться в руках спадкового голови держави. В кожній державі абсолютизм мав свої особливості.

2. Починаючи з XVI ст., у Франції формуються капіталістичні виробничі відносини. Формується єдиний загальнонаціональний ринок та єдина нація. На прикладі Франції можна дати характеристику абсолютизму. По-перше, уся повнота законодавчої, виконавчої та судової влади концентрується у руках спадкоємного голови держави - короля. По-друге, йому підкоряється весь централізований державний механізм. По-третє, існує контроль з центру за усіма провінціями, містами. По-четверте, перестають скликатися органи станово-представницькі (Генеральні штати у Франції). По-п’яте, призначення на церковні посади також виходить від короля.

Цьому сприяли реформи кардинала Ришельє, проведені у першій половині 17 ст.: 1) заборона дворянам мати укріплені замки, брати участь у дуелях; 2) введення у місцевому управлінні посади інтендантів; 3) жорстка регламентація всього життя; 4) втручання держави у справи науки та культури. Реформи кардинала Ришельє мали на меті зміцнення абсолютизму. Він розширив компетенції призначених з центру чиновників, які стояли на чолі провінцій (інтендантів).

Слід зрозуміти, що значення абсолютизму для розвитку країни, неоднозначно. Спочатку він має прогресивне значення (веде боротьбу проти розколу країни, сприяє зросту капіталістичної промисловості та торгівлі), однак пізніше (у Франції - з 2 половини XVI ст.) капіталізм досяг рівня, коли абсолютна монархія, захищаючи феодальний устрій, втрачає свої обмежено-прогресивні риси.

Особливість державного апарату французького абсолютизму - продаж державних посад.

Вищим дорадчим органом біля короля була Державна Рада, яку доповнювали: Рада фінансів, Таємна рада, апарат канцлера. Існувала Мала королівська рада. На чолі поточного управління – Генеральний контролер фінансів, або сюрінтендант.

Одночасно функціонували кілька судових систем без чіткого розмежування їх компетенції. З’являється право евокації.

Вже наприкінці XVII ст. абсолютизм стає у Франції гальмом суспільного розвитку.

3. Характеризуючи особливості абсолютної монархії в Англії, треба зазначити, що тут абсолютизм затвердився в середині XVI ст. під час королеви Єлизавети І. Парламент скликався дуже рідко. З’являється надзвичайний феодальний суд - Зоряна палата (з 1487 р.) - без присяжних засідателів та без формальності судів загального права.

Слід зрозуміти, що англійський абсолютизм має три особливості:

- продовжує існувати орган станового представництва - парламент;

- зберігається місцеве самоврядування;

- збройні сили, особливо армія, залишаються не чисельними.

Тому англійський абсолютизм називають обмеженим, або незавершеним. Опорою англійського короля в боротьбі за посилення влади було нове дворянство, або джентрі – дворяни, що отримували головний прибуток не від експлуатації селян, а від торговельно-підприємницької діяльності.

Органи влади Англії періоду абсолютизму виступали: Таємна рада, Зоряна палата, Висока комісія, парламент. Парламент, хоча і існував, практично не відігравав якоїсь ролі, а був слухняним знаряддям короля. Особливості системи місцевої влади: паралельне існування самоврядування та лордів-лейтенантів, що призначалися королем.

4. В Німеччині в 16-17 ст. не тільки зберігається, а й посилюється роздробленість. Причини збереження роздробленості: Реформація, що розділила країну за релігійною ознакою, та Тридцятирічна війна, завершення якої призвело до прийняття Вестфальського миру, за яким Німеччина визнавалася союзом держав. Абсолютизм тут існував не на загальнодержавному рівні, а по окремих німецьких державах. Тому німецький абсолютизм називають обласним, або князівським. Найбільш значними державами Німеччини були Прусія та Австрія, які дають два різновиди абсолютизму: в Прусії існував військово-бюрократичний абсолютизм, при якому величезне значення мають адміністративна та військова організація, у Австрії – просвічений (що прагнув запобігти революції шляхом поступок та реформ).

Абсолютизм був останнім етапом розвитку середньовічної держави.
^ Тема 8. Середньовічне право в країнах Західної Європи
Мета заняття: освітня – провести загальний аналіз середньовічного феодального права Західної Європи; виховна – виховувати почуття неприпустимості обвинувачувального уклону при розгляді кримінальних справ, неприпустимості приниженого становища жінки в шлюбно-сімейних відносинах; розвиваюча – вироблення вміння роботи з правовими джерелами на прикладі текстів "Кароліни"(1532 р.), "Кутюмів Бовезі" (1282 р.), "Саксонського зерцала" (1225 р.)
П л а н

  1. Джерела права. Законодавство. Рецепція римського права.

  2. Судоустрій та судочинство.

  3. Майнові правовідносини.

  4. Сімейне право.

  5. Кримінальне право.


ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: кутюми, судовий прецедент, право справедливості, статут, ордонанс, канонічне право, глосатори, адвокатура, нотаріат, суд присяжних, майновий ценз, судовий поєдинок, майорат, іпотека, фармарьяж, тризн, фелонія, місдимінор.

1. У ХІІ-ХІІІ ст.ст. у Західній Європі з’являються перші кодифікації, починається рецепція римського права, виникає міське право, розповсюджується також канонічне право. Для Франції характерне збереження партикуляристського характеру права. У Англії починає складатися «загальне право», набуває розповсюдження судовий прецедент. Саме там виникає також право справедливості.

В XVII ст. у Франції видаються систематичні зібрання законів. У Англії з ХІІІ ст. з’являється особливий рід законів - статути, а також ордонанси.

Одним з головних джерел середньовічного права стає римське право. При підготовці цього питання з'ясуйте, що таке рецепція римського права, яких країн вона стосувалась найбільше (Німеччини, Франції), чому в Англії майже не відбувалося рецепції римського права.

2. У період раннього середньовіччя існували різноманітні суди: королівські, сеньйоріальні, церковні і т.д. Сеньйоріальна юстиція довгий час переважала над королівською (крім Англії). Але вже з ХШ-ХІУ ст. королівські суди у Франції, княжі - у Німеччині, не говорячи про королівський Вестмінстерський суд в Англії, одержують усі великі повноваження, витісняючи феодальну знать з участі в суді. Цьому сприяли три причини: а)посилення королівської адміністрації; б)утворення вищих судів; в)поширення римського права і писаних збірників звичаєвого права.

Ускладнення законів і новий порядок судочинства потребували спеціальних знань, яких не було в представників феодальної аристократії, і це спричинило за собою професіоналізацію судової діяльності. У Франції верховні суди швидко стали поповнюватися знавцями кутюмів і римського права, в Англії - загального права. У зазначений період у Західній Європі відбувається повла адвокатури, нотаріату, прокуратури. Головну відміну англійського судочинстві від континентального складає поява суду присяжних. Еволюція суду присяжних проходила в різних обставинах, втім важливим вбачається те, що присяжні спочатку не виконували функції суддівства, а отримали їх лише згодом.

З ХП-ХІП ст. починається перехід до нової форми карного судочинства - інквізиційного (слідчий, пошуковий). У цивільному судочинстві поступово виробляється змішана форма. Судовий поєдинок як засіб доказу був скасований, замість цього наказувалося користуватися в якості доказів свідками і документами.

3. Головною цінністю у майнових правовідносинах була земля. Право земельної власності було привілеєм пануючого класу. У пізній період середньовіччя основними і найбільше поширеними правами на землю були утримання - феодальні залежні права, що набувалися від якого-небудь вищестоящого власника. Вони ділилися на вільні і невільні, шляхетні і неблагородні. Першою формою утримання був бенефіцій, майно, що знаходилося лише в користуванні власника. Бенефіцій давався на умовах виконування служби, у спадщину не передавався і зі смертю бенефіціарія повертався власнику.

У період сформованого феодалізму найбільше поширеними видами земельних утримань стають феоди. Феод - шляхетне (дворянське) утримання землі на умовах виконання визначеної служби. Феод міг передаватися в спадщину, але з обов'язковою сплатою мита сеньйору. Так, васал, вільно володіючи і користуючи феодом, був обмежений у розпорядженні їм у силу наявності феодальних прав сеньйора. Феод був вільним і шляхетним триманням.

Інший вид вільного, але не шляхетного тримання землі здійснювався вільними селянами. В Франції він називався цензива. В Англії земельні відносини відрізнялися рядом особливостей.

Договірне право в зв'язку з розвитком економічних зв'язків і поширенням римського права ускладнилося. Договори наймання, підряду, доручення й ін. займають місце поруч із стародавніми купівлею-продажем, міною, даруванням. З'являється особливий цінний папір - вексель (від німецького слова "договір"), що подає собою грошове зобов'язання. Це безумовний і явний борговий документ: той, хто його підписав, повинний був сплачувати в явному порядку і саме у тій сумі, що у ньому вказувалася. Прострочення платежу спричиняло за собою негайні репресії - ув'язнення в боргову в'язницю з конфіскацією майна.
4. Сімейне право європейського середньовіччя розвивалося під сильним впливом католицької церкви. Існувала повна майнова неправоздатність жінок у цей період, правомірність фізичного покарання дружини. Канонічне право ставило поза офіційним суспільством дітей, які були народжені поза шлюбом.

Церква категорично відхиляла розлучення, але у випадках, коли підтримка звичайних сімейних відношень ставало неможливою (наприклад, унаслідок перелюбства дружини), припускалося "відлучення від столу і ліжка": шлюб зберігався, шлюбні відношення розривалися.

На батьківську владу дивилися як на законну опіку, що закінчується тоді, коли діти ішли з будинку (вступ у шлюб , перерва місця проживання й ін.).

Феодальне право знало спадкування і за законом, і за заповітом. Проте в деяких місцевостях свобода заповіту обмежувалася, заборонялося усувати від спадкування законних спадкоємців. У відношенні земельній власності повсюдно затвердився принцип майорату. В запобіганні роздрібнення феоду він переходив у спадщину до старшого сина.

5. У взаємовідносинах між феодалами діяв принцип сильнішого, бо суперечки вирішувалися шляхом двобою та війни. Великим був вплив релігії та церкви на кримінально-правові норми. Не існувало вікової межі, яка б обмежувала чи виключала застосування кари у відношенні дітей. Зберігалося об’єктивне поставлення. У XIV-XV ст.ст. виробляється уявлення про мету покарання як залякування.

Вибір покарання був наданий, по більшій частині, розсуду судді з тією умовою, що він не мав права створювати нові покарання, він міг застосовувати лише ті, що передбачалися чинними джерелами права. Вони відрізнялися крайньою суворістю, досить часто застосовувалася страта, причому в найбільше болісних формах (кип'ятіння в олії, колесування, розп'яття на хресті, розривання, закопування живцем).

Серед інших покарань варто виділити посилання на галери, прогін через стрій, каторжні роботи, утримання у в'язниці (із XVI в.). Покарання залежало від соціального стану злочинця і потерпілого. Найбільше жорстокі і болісні види покарань майже не застосовувались до осіб вищих станів (за винятком політичних злочинів).

Важливим документом цього періоду є «Кароліна», яка вважається своєрідною кримінальною конституцією середньовіччя. Саме у Кароліні зазначені обставини, які пом’якшують або обтяжують провину, видів співучасті, видів покарання.
1   2   3   4   5   6   7

Похожие:

1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconТематичний план дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн»...
Порядок оцінки знань студентів з дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн» на основі кредитно-модульної системи організації...
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconНавчальна програма курсу 4 Література Список навчальної літератури...
України з давніх часів до сьогодення. Навчальний курс нерозривно пов'язаний з такими дисциплінами як «Історія України», «Теорія держави...
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconАфанасьев В. С., Герасимов А. П., Гойман В. И. и др. Общая теория...
Опорні поняття: теорія, наука, юридична наука, предмет науки, предмет теорії держави та права, категорія, методологія, метод, методологія...
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconПлан исемінарських занять з курсу: "історія держави І права зарубіжних...
Тема : Виникнення держави І права. Держава І право Стародавніх Єгипту та Вавілону / 2 год
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconДля самоконтролю І підготовки до іспиту з історії
Предмет, методи І завдання науки історії держави І права зарубіжних країн. Взаємодія її з іншими юридичними дисциплінами
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconКонтрольні запитання для підготовки до іспиту з курсу
Визначити особливості курсу «Історія держави І права України» як науки (предмет, методологія, хронологія)
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconЗ історії держави І права зарубіжних країн навчально-методичний посібник...
По-перше, цей предмет, що охоплює історію держави І права від ІІ тисячоліття до н е до наших днів, вивчається тільки у першому семестрі....
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconМетодичні рекомендації до семінарських занять з курсу: "історія держави...
По-друге, курсанти та студенти зустрінуться з матеріалом, великим за обсягом, раніше не вивчався ними у середній школі та з невідомими...
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Спеціальність 12. 00. 01 – теорія та історія держави І права; історія політичних І правових учень
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconГринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн:...
Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економіко-правовий факультет
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница