1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн”


Название1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн”
страница4/7
Дата публикации08.06.2013
Размер0.86 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
1   2   3   4   5   6   7
Тема 11. Загальне і особливе в становленні держави і правових засадах південних і західних слов'ян
Мета заняття: освітня – виявлення загальних рис в державному устрої та соціальній структурі південно- і західнослов'янських держав, аналіз особливостей їх розвитку і визначення їх причин; виховна – виховування почуття єдності слов’янської етнічної спільноти, спільності долі слов’янських народів; розвиваюча – вироблення вміння проводити порівняльно-співставлювальний аналіз державного механізму.

П л а н

  1. Держава і право феодальної Болгарії.

  2. Утворення феодальної держави в Сербії. Законник Стефана Душана.

3. Виникнення і розвиток феодальної держави в Польщі. Головні риси феодального права Польщі.

4. Середньовічна чеська держава і право.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: дука, жупан, властелі, властелічи, меропхи, себри, собор, порота, дедичи, закупи, каштелян, шляхта, магнати, сеймик, посольська ізба, гусити, баштинники, отроки, влахи, парики, вальний сейм.
1. Особливістю утворення болгарської держави було те, що цей процес був пов’язаний з завоюванням території сучасної Болгарії протоболгарами. Ця особливість вплинула на державний та суспільний устрій Першого болгарського царства. Правлячий клас складався з протоболгарської знаті - боляр та слов’янської - князів. Сама держава мала дуалістичний характер через те, що влада царя була міцною лише у центрі, а на місцях уся повнота влади належала болярським та князівським родам. Лише у деякі періоди (наприклад, за царя Сімеона) центральна влада ставала міцною. Необхідно відзначити суттєвий вплив на Болгарію періоду знаходження під владою Візантії (з’являється форма умовного землеволодіння - пронія, урядовці та придвірні одержують титули за візантійським зразком). «Закон судний людям» - основне джерело болгарського феодального права.

2. Суспільний та державний устрій Сербії та Болгарії мав загальні риси. Головним джерелом сербського феодального права виступає Законник царя Стефана Душана, який визначає основні риси сербського права, показує пережитки норм звичаєвого права. Особливостями судоустрою феодальної Сербії були складна система судів (панські, церковний, царський, обласні та ін.) та існування суду поротників як своєрідного «суду присяжних», зобов’язаного судити «за сумлінням».

3. Німецька колонізація у польських землях, яка почалася з ХІІ ст., призвела на селі - до переведення селян до німецького права, яке припускало звільнення від повинності на 5 років, потім переведення до чиншу, тобто чітко визначеної повинності, наявність деякого самоврядування у громаді (гмині); у місті - запровадження Магдебурського права, яке припускало самоврядування міст і фіксовані розміри чиншу та церковної десятини. Крім цього, активна німецька колонізація спричинила те, що під час централізації багато великих міст, у яких переважало німецьке населення, та частина польських князівств з онімеченими феодалами не підтримали польського короля, тому процес централізації не було завершено. З цим пов’язані й особливості державного устрою Речі Посполитої - двоєдиної польсько-литовської держави. Шукаючи підпори до своєї влади, король надавав значні привілеї шляхті - середнім та дрібним феодалам. Внаслідок цього королівська влада дуже залежала від шляхти, була значно слабше, ніж у країнах Західної Європи відповідного періоду.

4. Характеристика суспільного ладу та державного устрою як ранньофеодальної чеської держави, так і Чеського королівства пізнішого періоду.

Внаслідок розвитку гуситського руху та гуситських війн відбувся вплив на розвиток держави. У пізніший період свого розвитку Чеська держава переходить до дворянської олігархії, як це проявилося у політичному устрої країни. Розглядаючи чеське право, треба відзначити, що у ньому були відсутні офіційні кодифікації, в судовому процесі з’являється прообраз адвокатури, але у той-же час існує презумпція винуватості.

^ Тема 12. Середньовічна держава і право Росії.

Мета заняття: освітня - формування поняття централізованої держави, станово-представницької монархії і абсолютної монархії на прикладі Росії ХIII-ХVIII ст.; розвиваюча - закріплення навичок порівняльного аналізу, виховна - виховувати почуття патріотизму при розгляді історії спорідненої слов’янської держави.

План

1. Утворення централізованої держави і станово-представницької монархії в Росії (XV- середина XVII ст.)

2. Перші кодифікації російського права XV- XVII ст.

3. Абсолютна монархія в Росії (кінець XVII-XVIII ст.)



^ ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: холопи, рядовичи, опала, Боярська Дума, прикази, дяки, вотчина, помістя, опричнина, фіскали, колегії, сенат, синод, Табель про ранги.

  1. Політичне об’єднання російських земель навколо Москви. в основному було завершене при великому князі Івані ІІІ (1462-1505 рр.), коли і склалася Руська централізована держава. Цьому сприяло і звільнення від залежності з боку Золотої Орди (1480 р.). Поступово зменшується кількість удільних князівств.

Соціальна структура населення 15-16 ст. Бояри та дворяни – дві категорії феодалів. Різниця між ними полягала в тому, що бояри були великими феодалами, що мали вотчинні спадкові землі. Дворяни ж за службу великому князю або боярину отримували помістя, яке у спадок не переходило. Духовенство було привілейованим станом, не сплачувало податків, звільнялося від військової служби. Міське населення іменувалося „посадські люди”, мало певну ієрархію: гості, гостина сотня, суконна сотня, чорна сотня. Селяни в основній масі втрачали волю, їх основними категоріями були старожилці (виконували повинності у повному обсязі) та новоприходці (мали певні пільги від феодала), половники (працювали за половину врожаю) та срібники (працювали за відсотки). Повністю безправними були холопи, існувало кабальне та обільне (повне) холопство.
Завершення централізації відбувається за часів Івана Грозного (1538-1584 рр.). Прийняття ним титулу царя сприяло піднесенню престижу верховної влади та зміцненню міжнародного становища держави. Серед органів центральної влади окрім Боярської думи велику роль починають відігравати Земські собори – станово-представницькі органи, в яких брали участь бояри, дворяни, духовенство та представники посадського населення. Станово-представницькими органами на місцях були земські та губні ізби. Органами галузевого управління стають прикази – Посольський, Помісний, Казенний, Розбійний, Стрілецький. З’являються територіальні прикази – Казанський, Нижегородський, Сибірський.

Інші реформи Івана Грозного також були спрямовані на посилення центральної влади. Військова реформа ввела обов’язкову військову службу для дворян, створювалось ополчення з селян та посадських людей, вводились професійні загони козаків та стрільців. Фінансова реформа створювала єдину грошову загальнодержавну систему та вводила прямі та непрямі податки. Комплексною реформою зі зміцнення центральної влади була опричнина. Завдяки своїй політиці Івану Грозному вдалося завершити процес централізації.

  1. Головними джерелами російського права в 15-17 ст. стають великокняже законодавство, “вироки” Боярської думи, постанови Земських соборів. З’являються нові складні форми законодавства – загальноросійські кодекси: Судебник 1497 р. та 1550 р., Соборне укладення 1649 р.

Судебник 1497 р. називають великокнязівським, його головною метою було розповсюдження юрисдикції великого князя на всю територію централізованої держави. Судебник також встановлював, як повинен проходити суд, закріплював правило Юрієва дня, ліквідував правові суверенітети окремих земель.

Судебник 1550 р. розширював коло питань, що регулювалися центральною владою. Закріплювався становий принцип покарань, холопи стають суб’єктами злочину. Визначаються суб’єктивні ознаки злочину, розробляються форми провини. Розроблено своєрідну форму судового процесу – обліхування, яку застосовують до підозрюваних у злочині. Вводиться поняття крамоли – антидержавного діяння.

Соборне укладення 1649 р. визначало статус глави держави – царя як самодержавного та спадкового монарха. Значне місце в ньому займало судове право. Диференціювалося дві форми судового процесу – „суд” та „розшук”. „Суд” використовувався при цивільному судочинстві та кримінальним малозначним справам, „Розшук – по найбільш серйозним кримінальним справам. Диференціювалися ролі суб’єктів злочину, визначалися стадії злочину, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини. Визначено було систему злочинів та покарань. Покарання мали класовий характер.

  1. На межі 17-18 ст. в Росії починає складатися абсолютна монархія, цей процес завершується при Петрі І. Російський абсолютизм мав певні особливості: а) співпав з розвитком кріпосництва; б) спирався в основному на дворянство, а не буржуазію; в) мав патріархальний характер.

Значну роль у встановленні абсолютизму мали реформи Петра І. Указ про єдиноспадкування та Табель про ранги стали документами, що сприяли розвитку стану дворянства, на який і спирався Петро І. Було проведено реорганізацію владних структур: ліквідовано Боярську думу та створено Сенат, відбулася заміна приказів колегіями Для підпорядкування церкви царській владі створено Синод. Реформи місцевого управління передбачали поділ держави на губернії на чолі з губернаторами, створення в містах органів міського самоврядування.

Джерела права в період абсолютної монархії: укази імператора, маніфести та жалувані грамоти, статути. Показовим в цьому плані є Військові артикули як своєрідний кримінально-процесуальний кодекс. Вони містять головні принципи кримінальної відповідальності, поняття злочину, провини, мети покарання, необхідної оборони. Замість казуальних норм з’являються абстрактні формулювання.

^ Тема 13. Утвердження конституційної монархії в Англії та її еволюція у ХVIIІ - ХІХ ст.
Мета заняття: освітня – визначити головні причини переходу від феодального ладу до буржуазного; виховна - виховувати почуття поваги до народів, що були першопрохідцями на шляху історичного прогресу; розвиваюча - виробляти вміння аналізу історичних подій на прикладі головних подій англійської революції ХVII ст., що поклали початок сучасному державному устрою Великобританії.
П л а н

1. Головні риси буржуазного суспільства і періодизація його історії.

2. Передумови буржуазної революції в Англії.

3. Загальна характеристика головних етапів Англійської буржуазної революції ХVII ст. Революційне законодавство.

4. Утворення англійської конституційної монархії.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: йомени, джентрі, конституційна монархія, пресвітеріани, індепенденти, левелери, протекторат, торі, віги.
1. Епоха нового часу - це період становлення сучасного державно-правового укладу, що заснований на політичній демократії, правовій свободі та громадянській рівності. Створюється нова система суспільних відносин, взаємопов’язаних з капіталістичною економікою. Відбувається формування громадянського суспільства. Виділяються основні етапи розвитку буржуазного (капіталістичного) суспільства: етап промислового (домонополістичного) капіталізму, який продовжувався до 70-х р.р. ХІХ ст., та етап монополістичного капіталізму, або імперіалізму, який почався у 70-ті р.р. ХІХ ст. і триває до теперішнього часу (під час висвітлення цього моменту слід мати на увазі, що поняття «капіталізм» та «соціалізм», за визначенням багатьох вчених, на сучасному етапі вельми умовні і не можуть бути єдиним критерієм періодизації суспільства).

Подолання старих порядків стало можливим завдяки політичним революціям – англійській, французькій, американській.

В епоху нового часу державний лад перестав бути вирішальним елементом в державно-правовому укладі. Форма реалізації влади стала більше залежати від політичного режиму. Характерним явищем правової історії нового часу стала кодифікація права. Кодифікація стала головним шляхом реалізації державної політики, реформ та оновлень правової системи.

2. Передумови для буржуазної революції складаються в Англії в першій третині 17 ст., за часів правління Стюартів. Широкі маси були незадоволені високими податками, гальмуванням розвитку власної промисловості, дуже обмеженим виборчим правом, високим рівнем корупції.

Сільська община тут майже розклалася, але вже сформувався клас наймитів, чому сприяв активний розвиток мануфактурного виробництва, який організувався за зразком капіталістичних підприємств. Певну роль зіграла й поява нових дворян (джентрі) - прошарок дворянського стану, який отримував засоби для існування не за рахунок феодальної ренти, а за рахунок заняття торгівлею та мануфактурним виробництвом, куди вкладалися їх капітал. Англійський абсолютизм втратив підтримку буржуазії та нового дворянства, що призвело до конфлікту між королем та парламентом.

Ідейним знаменом революції був пуританізм. В ході революції виділяють декілька періодів в залежності від методів діяльності: мирний (1640-42), громадянська війна між королем та прибічниками парламенту (1642-47), поглиблення революції (1647-49), період республіки (1649-53).

3. В революції сформувалися три течії: пресвітеріани (поміркована верхівка джентрі та великої буржуазії, що бажали компромісу з королем), індепенденти ( середня та дрібна буржуазія, заможне селянство, що прагнуло встановити республіку), левеллери (дрібнобуржуазні верства міста, що бажали демократичної республіки).

На початку революції індепенденти виступали в союзі з пресвітеріанами, але потім, спираючись на підтримку левеллерів, добилися суду над королем Карлом І та його страти. З 1649 Англію було проголошено республікою. На чолі республіки стояв лідер індепендентів О.Кромвель. У 1653 р. парламент було розігнано, і на зміну республіці прийшов протекторат О.Кромвеля. Протекторат був режимом особової диктатури Кромвеля, перехідною ланкою від республіки до монархії. Протекторат Кромвеля фактично був завершенням революції, оскільки знаменував встановлення режиму військової диктатури. Кожний з етапів революції супроводжувався змінами форми правління та державного апарату. Також відбувалося формування головних законодавчих актів революційної Англії: «Велика ремонстрація» (1641 р.), «Народна угода» (1647 р.) та «Знаряддя управління» (конституція періоду протекторату).

4. Після смерті Кромвеля в 1660 р. в Англії було реставровано монархію. Але головними наслідками революції було прийняття трьох визначальних документів. „Хабеас корпус акт” 1679 р. закріплював права заарештованих на забезпечував швидкий розгляд його справи. „Білль про права” 1689 р. знаменував утвердження конституційної монархії, закріплюючи верховенство парламенту в галузі законодавства. Закон про престолоспадкування 1701 р. підтверджував обмеження королівської влади на користь парламенту та встановлював принцип контрасігнатури.
^ Тема 14. Еволюція державно-політичного ладу Франції у ХVIIІ - ХІХ ст.
Мета заняття: освітня – розгляд головних етапів формування буржуазної держави у Франції, аналіз державно-правових документів епохи Французької буржуазної революції; виховна – виховування розуміння наступництва державно-правових традицій держави в процесі історичного розвитку; розвиваюча – розвиток вміння працювати з джерелами історії та права.
П л а н

  1. Головні етапи французької буржуазної революції 1789-1794 рр.

  2. Якобінська диктатура.

  3. Уряд Директорії.

  4. Перша імперія Наполеона Бонапарта. Бонапартистська імперія (друга).


ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: фельяни, жирондисти, якобінці, ебертисти, кордельєри, Установчі збори, Конвент, Комітет суспільного порятунку, Комітет суспільної безпеки, Трибунал, бонапартизм.
1. Поштовхом до початку французької революції 1789-1795 рр. стала економічна криза 1788 р. 14 липня 1789 р. повсталий народ зруйнував королівську в’язницю Бастилію, з чого і бере початок революція.

Необхідно зазначити основні причини революції та мету, яку мали класи та соціальні верства, що брали в ній участь: буржуазія бажала досягти свободи підприємництва, єдиної правової системи, політичних прав та свобод. Селяни сподівалися на ліквідацію феодальних відношень у селі, робітники - на ліквідацію цехового устрою.

Одним з перших революційних заходів стало прийняття 26 серпня 1789 р. Декларації прав людини і громадянина, яка закріпила природні права людини, рівність всіх людей, принципи демократичної держави, а також широкі соціальні та політичні права.

Етапи революції виділяються з урахуванням змін форми правління у Франції (конституційна монархія, жирондистська республіка, якобинська диктатура). Треба також враховувати, що протягом революції керівництво нею переходило до рук різних політичних течій (на першому етапі - фельянів, на другому - жирондистів, на третьому - якобинців). Слід розуміти, що Конституція 1791 року була кроком назад у порівнянні з Декларацією прав людини та громадянина.

На першому головували фельяни, їх вищим досягненням було прийняття в 1791 р. конституції. яка закріпила конституційну монархію, законодавча влада в якій належала Законодавчим зборам.

В 1792-93 рр. тривав другий етап революції, на якому було страчено короля та встановлено республіку.

2. Третій етап революції призвів до влади якобінців, період їх правління називають диктатурою: диктатурою виконавчої влади (реальним центром влади був Комітет суспільного порятунку) та лише однієї течії. За рік їх правління було страчено близько 40 тис.чоловік. Державний устрій Франції періоду Директорії було закріплено Конституцією 1795 р., що визначила принципами державного ладу «представницьке правління та розподіл влади». Виходячи з політики Директорії, визначаються причини її нетривалого існування.

3. У 1794 р. центристська частина Конвенту здійснила державний переворот, усунувши якобінців від влади та встановивши режим Директорії. Але він був нетривалим, і в 1799 р. до влади прийшов Наполеон, який спочатку був консулом, а з 1804 р. імператором. Після поразки Наполеона у війні з Росією імперія Наполеона припинила існування. Престол зайняв Людовик XVIII, Франція стала конституційною монархією. У відповідності до Конституції 1799 р. визначається вища законодавча влада в період консульства (Держрада, Трибунат, Законодавчий корпус), виконавча влада у центрі та на місцях. Важливо зазначити загальні риси Першої та Другої імперії у Франції, їх особливості: основою обох імперій виступає бонапартизм як форма диктатури великої буржуазії, що спиралася на воєнщину та лавірувала між класами, які борються.
1   2   3   4   5   6   7

Похожие:

1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconТематичний план дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн»...
Порядок оцінки знань студентів з дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн» на основі кредитно-модульної системи організації...
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconНавчальна програма курсу 4 Література Список навчальної літератури...
України з давніх часів до сьогодення. Навчальний курс нерозривно пов'язаний з такими дисциплінами як «Історія України», «Теорія держави...
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconАфанасьев В. С., Герасимов А. П., Гойман В. И. и др. Общая теория...
Опорні поняття: теорія, наука, юридична наука, предмет науки, предмет теорії держави та права, категорія, методологія, метод, методологія...
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconПлан исемінарських занять з курсу: "історія держави І права зарубіжних...
Тема : Виникнення держави І права. Держава І право Стародавніх Єгипту та Вавілону / 2 год
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconДля самоконтролю І підготовки до іспиту з історії
Предмет, методи І завдання науки історії держави І права зарубіжних країн. Взаємодія її з іншими юридичними дисциплінами
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconКонтрольні запитання для підготовки до іспиту з курсу
Визначити особливості курсу «Історія держави І права України» як науки (предмет, методологія, хронологія)
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconЗ історії держави І права зарубіжних країн навчально-методичний посібник...
По-перше, цей предмет, що охоплює історію держави І права від ІІ тисячоліття до н е до наших днів, вивчається тільки у першому семестрі....
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconМетодичні рекомендації до семінарських занять з курсу: "історія держави...
По-друге, курсанти та студенти зустрінуться з матеріалом, великим за обсягом, раніше не вивчався ними у середній школі та з невідомими...
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Спеціальність 12. 00. 01 – теорія та історія держави І права; історія політичних І правових учень
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconГринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн:...
Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економіко-правовий факультет
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница