1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн”


Название1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн”
страница6/7
Дата публикации08.06.2013
Размер0.86 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
1   2   3   4   5   6   7
Тема 18. Держава і право Російської імперії у ХІХ – на початку XX ст.
Мета заняття: освітня – аналіз процесу становлення російської держави в ХIХ - на початку ХХ ст., змін у політичному та державному розвиту; розгляд особливостей російського права зазначеного періоду; виховна – виховання розуміння історичності права і гуманістичної цінності принципів права нового часу; розвиваюча – закріплення навичок проведення порівняльного аналізу на прикладі буржуазного права та держави Англії, Франції і Росії.
План

1. Державна система і кодифікації права Росії у І половині ХІХ ст.

2. Держава і право Росії в період розвитку капіталізму (2 пол. ХIХ - лютий 1917 р.).

3. Держава і право Росії в період буржуазно-демократичної республіки (лютий-жовтень 1917 р.)
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: царська канцелярія, Третє відділення, Державна рада, жандармський корпус, Державна Дума, Тимчасовий уряд, Рада, двовладдя.
1. У розвитку державної системи першої половини ХІХ ст. намітилася подальша централізація і бюрократизація державного апарату, заглиблювалася спеціалізація окремих органів влади і управління.

У 1810 р. створюється Державна рада як найвищий законодорадчий орган, розробляючий законопроекти. Існувала також Царська канцелярія, що очолює в нач. XIX  ст. всю систему центральних галузевих органів державного управління. Органом верховного управління було також Міністерство двору. Сенат з найвищого адміністративного органу перетворився на вищу судову установу.

У 1802 р. замість створених при Петрові І колегій створюються нові органи галузевого управління - міністерства. Всього було створено 8 міністерств.

Міністерство внутрішніх справ очолювало всю систему поліцейських органів. У 1836 р. було прийнято Положення про корпус жандармів.

Вся судова система будувалася на станових принципах. Окрім станових існували і відомчі суди (військові, морські, церковні).

У цей період склалися основні галузі права: державне, цивільне, адміністративне, шлюбно-сімейне, кримінальне.

У 1845 р. прийнятий новий кримінальний кодекс "Заключення про покарання кримінальні і виправні". У ньомум зберігся становий підхід до кваліфікації покарань і визначення санкцій відповідно до встановлених привілеїв.

2. Розвиток капіталістичних відносин і криза феодально-кріпосницької системи викликали загострення класової боротьби в країні.

У 1859-61 рр. склалася революційна ситуація, причиною якої були свавілля поміщиків, важке становище селян, збільшення податків. Самодержавство побоювалося, що відміна кріпосного права може відбутися революційним шляхом, тому цар скасував його зверху. 19 лютого 1861 р. був опублікований "Маніфест про відміну кріпосного права" і серія супутніх законів. Пограбувавши селян, реформа дала їм особисту волю.

У 1864 р. була проведена судова реформа. Створювалися дві системи - місцеві суди /волостні суди, мирові судді, з'їзди мирових суддів/ і загальні суди / окружні суди - для декількох повітів, судові палати - по цивільних і кримінальних справах, касаційні департаменти Сената/. Влада цих судів розповсюджувалася на всі сфери, окрім тих, де діяла юрисдикція духовних, військових, комерційних судів, судів інородців. Вводилися нові принципи судочинства, створювалися нові спеціальні інститути – адвокатури, нотаріату, інститут слідчих.

1879 р. – "тюремна реформа". Змінилося положення ув’язнених: почала активніше використовуватися їх праця, створювалася система медичного обслуговування.

У 1864 р. введено Положення про губернські і повітові земські установи. У кожній губернії і повіті обиралися земські збори, які, у свою чергу, обирали розпорядливі органи - земські управи. У 1870 р. створені органи міського самоврядування. Органи місцевого самоврядування займалися в основному питаннями освіти, охорона здоров'я, впорядкуванням міст.

У 1862 р. почалася поліцейська реформа, яка проводилася у декілька етапів. Унаслідок військової реформи 1878 р. військова повинність вводилася для всього чоловічого населення всіх станів.

У праві остаточно оформляється поняття юридичної особи. Всі юридичні особи розділялися на: а) публічні, б) приватні, в) об'єднання осіб, г)  установи.

У сімейному праві чіткіше проводився принцип розподілу майна подружжя. Укладенню шлюбу передувало заручення. Розірвання браку - тільки за наявності необхідних підстав. Здійснювалося консисторією /церковным судом/.

Ускладнювалася система кримінального права. Основна маса цивільних і кримінальних справ була віднесена до розгляду загальними судами. Військово-карним судам були підсудні справи військовослужбовців і цивільних осіб, які скоїли злочини в місцевостях, оголошених на військовому положенні.

3. Внутрішня політика будувалася на великодержавних принципах. Наростала соціальна напруженість. Поглибився конфлікт в економіці - між поміщиками і промисловим сектором. Поразка у війні з Японією сприяла наростанню революційної обстановки в країні.

У ході революції 1905 – 1907 років відбулися наступні зміни: Травень 1905 р. - проект про створення законодавчого органу. Маніфест 17 жовтня 1905 р. проголошує введення цивільних свобод, що поклало початок буржуазному конституціоналізму в Росії.

У країні виникають і легалізовуються численні політичні партії, в своїх програмах передбачаючі різні шляхи політичних змін державного ладу: КОНСТИТУЦІЙНІ ДЕМОКРАТИ /кадети/; ПОМІРНО-ПРОГРЕСИВНА ПАРТІЯ; ВСЕРОСІЙСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВИЙ СОЮЗ; СОЮЗ РОСІЙСЬКОГО НАРОДУ (чорносотенці); ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ (есери); РСДРП.

У Маніфесті 17 жовтня 1905 р. вказувалося, що всі закони прийматимуться царем тільки після схвалення їх Держдумою, тобто Дума повинна була стати законодавчою установою. Цар зобов'язувався залучити у вибори в Думу всі верстви населення. Всього в Росії діяли чотири Державні Думи.

Депутати останньої створюють 27 лютого 1917 року Тимчасовий комітет Державної Думи, на основі якого створено Тимчасовий уряд.

27 лютого 1917 року в Петрограді діячами соціалістичних партій створюється Рада робочих і солдатських депутатів.

У країні склалася ситуація, охарактеризована як двовладдя: Тимчасовий уряд, який мав офіційний статус не мав реальної влади, і Ради, які не мали чітко певних функцій, але володіли реальною владою завдяки своїй опорі на робочих і солдатів.

Червень 1917 р. – відбувся І Всеросійський з'їзд Рад. Він обрав Всеросійський центральний виконавчий комітет, де найбільше були представлені есери і меньшевики.

Літом 1917 р. перед Росією стояли два шляхи встановлення демократичної влади: через Установчі збори і через Ради. 3 липня 1917 р. більшовики провели невдалу спробу зброєного повстання в Петрограді. У відповідь меншовики й есери заявили про свою незгоду з цією лінією.

У серпні 1917 р. в країні була здійснена спроба військового перевороту. Генерал Корнілов і отаман козачого війська Каледін зажадали поставити армію поза політикою, скасувати Ради. Але заколот був розгромлений за допомогою робочих і солдатів. Розгром заколоту викликав перестановки у складі Тимчасового уряду, який очолив есер Керенський. 1 вересня 1917 року Росія була проголошена республікою. Була утворена Директорія на чолі з Керенським.

У 1917 р. уряд прийняв ряд актів, що значно розширила демократичні права і свободи громадян. Відбувалася демократизація політичного життя країни. Після липневих подій політика уряду змінилася. У жовтні 1917 р. розробляється ряд проектів конституційних законів, які передбачалося внести на розгляд Установчих зборів.

Установчі збори мали оибрати тимчасову Президію республіки. Жовтнева революція 1917 р. змінила систему влади, управління і судна, встановивши нову більшовицьку систему.

^ Тема 19. Західні демократичні держави між двома світовими війнами
Мета заняття: освітня – виявлення тенденцій розвитку державності в новітній час на прикладі розвинених західних держав; виховна – виховання розуміння значення нових демократичних принципів в діяльності ліберально-демократичних держав Західної Європи та США; розвиваюча – закріплення навику роботи з конституційно-правовими актами, зокрема з Веймарською конституцією.

План

  1. Веймарська республіка в Німеччині.

  2. Сполучені Штати Америки. "Новий курс" Ф.Рузвельта

  3. Розвиток державно-політичної системи Великобританії

  4. Третя республіка у Франції після першої світової війни. Народний фронт.



ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: "новий курс", "кодекси чесної конкуренції", державно-монополістичний капіталізм, Народний фронт, лобізм, консерватори, лейбористи, мажоритарна система, пропорційна система, змішана система.

1. В листопаді 1918 р. як результат існування невирішених проблем розпочалась буржуазно-демократична революція в Німеччині. Її головним результатом стало повалення монархії та проголошення республіки. Це було закріплено Веймарською конституцією, прийнятою у липні 1919 р. Конституція перетворювала Німеччину на президентсько-парламентську республіку. На чолі її був президент з великими повноваженнями: призначав канцлера та уряд, міг розпускати рейхстаг, вводити надзвичайний стан. Обирався він загальним голосуванням.

Вища законодавча влада належала рейхстагу, що обирався загальним голосуванням на 4 роки за пропорційною системою. Верхня палата парламенту іменувалась рейхсратом та складалася з представників німецьких земель. Представництво від земель було нерівним, найбільше голосів мала Пруссія.

Німеччина поділялась на 18 земель (15 республік та 3 вільних міста), кожна з яких мала свою конституцію, свій законодавчий орган - ландтаг, свій уряд. Але та автономія, якою в минулому користувалися німецькі землі, вже не існувала. Президент республіки по Веймарській конституції обирався загальним голосуванням на 4 р. (ст.41). Влада його була надзвичайно велика. При незгоді палат рішення питання передавалося на його розсуд. Він міг скористатися своєю владою при призначенні канцлера, протиставивши своє рішення рейхстагу. Уряд, офіційно відповідальний перед рейхстагом, міг існувати і при опорі на президента, ігноруючи рейхстаг. Склад уряду, а так само його глава, іменований канцлером, призначався президентом.

Веймарська конституція діяла до приходу до влади нацистів у 1933 р.

2. У міжвоєнний період відбувається подальша демократизація виборчої системи США. У 1920 р. жінкам було надане право голосувати і бути обраними нарівні із чоловіками (XIX поправка до конституції). Проведені демократичні перетворення стимулювали удосконалювання партійної системи. Після періоду посилення реакції на початку 20-х рр. влада пішла на поступки демократичним вимогам. У 1923р. була легалізована компартія, раніше заборонена.

Зміни в державному апараті здійснювалися як у кількісному, так і в якісному відношенні. Тільки за 10 років (із 1930 по 1940 р.) федеральний апарат майже подвоївся. Установлено принципи комплектування федеральних державних служб. Передбачалися відкриті конкурси - іспити на заміщення державних посад, заборонено звільнення чиновників по політичних мотивах.

У міжвоєнний період з'явилися і нові напрямки в діяльності американської держави. Одним із них стало регулювання економіки і соціальних відношень. Найбільшою мірою це проявилося в період «нового курсу» президента Ф. Рузвельта. Головна ідея – посилення втручання держави в економіку. Ця програма складалася з 4 блоків заходів:

А. Заходи у фінансовій сфері. Проведено девальвацію долара, скорочені масштаби біржової спекуляції і створено корпорацію по страхуванню банківських вкладів. Заборонено вивіз золота за кордон. Все це сприяло оздоровленню фінансової системи.

Б. Заходи щодо оздоровлення промисловості. Була створена «Національна адміністрація відновлення промисловості» /НИРА/, яка займалася державним регулюванням промисловості. Уся промисловість була розділена на 17 груп, діяльність кожної із яких регулювалася нормативними актами – “кодексами чесної конкуренції”, що визначали квоти випущеної продукції, розподіл ринків збуту, ціни, умови кредиту, рівень зарплатні і т.д.

В. Заходи в області сільського господарства. Фермерам пропонувалося за премію скорочувати посівні площі і поголів'я худоби. Це призвело, з однієї сторони, до підвищення цін на зерно, м'ясо, молоко, а з іншого боку - до знищення продовольства в умовах голоду і злиднів. Фермерам - боржникам давався здешевлений кредит.

Г. Заходи в соціальній області. У 1935 р. був прийнятий закон Вагнера.

Він закріпив за робітниками право на вступ у профспілки, на складання колективного договору між робітниками і підприємцем, на проведення страйків і пікетування. Заборонялося карне переслідування робітників за створення профспілок і участь у легальних страйках. В серпні 1935 р. було прийнято закон про соціальне страхування. Він уводив систему пенсій по старості і допомоги по безробіттю. У 1938 р. приймається закон про справедливе наймання робочої сили, що фіксує максимальну тривалість робочого часу для деяких груп трудящих і мінімум зарплатні, а також забороняв застосування дитячої праці.

3. У XX в. в Англії зберігається двопартійна система, сутність якої полягала в пануванні на виборах двох основних партій. До 1923 р. це були консерватори і ліберали, із 1923 р. - консерватори і лейбористи. В міжвоєнний період відбувається закріплення офіційного статусу за опозиційною партією: вона залучується до узгодження деяких ключових питань політики, обговорення бюджету. У 1937 р. з’являється оплачувана посада лідера опозиції.

Виборчі реформи. Після 1 світової війни було прийнято декілька виборчих законів, що здійснили демократизацію виборчого права. У 1918-19 рр. право голосу одержали всі особи чоловічої статі, що досягли 21 року і задовольняли вимогам цензу осілості (6 місяців), або володіли помешканням для ділових занять. Жінки мали право голосу, якщо досягали 30 років і володіли нерухомістю з річним прибутком не нижче 5 ф. ст. , або були в шлюбі з особою, що задовольняє останній умові. Напередодні парламентських виборів 1929 р. консервативний уряд здійснив ще одну реформу, надавши жінкам рівні з чоловіками виборчі права.

Зміни в державному ладі. Розвиток державного ладу в міжвоєнний період йшов по шляху посилення виконавчої влади. У 1920 р. був прийнятий Закон про надзвичайні повноваження, який передбачав можливість видання урядом від імені короля указу про введення в країні надзвичайного стану, якщо він вважає, що якась особа або група осіб своїми діями порушує нормальне життя суспільства (заважають постачанню продовольством, водою, паливом). У 1931 р. серією актів уряду було надано законодавчі права у найважливіших економічних областях. У 1939 р. парламентом приймається новий Акт про надзвичайні повноваження, що надає виконавчій владі повноваження на видання розпоряджень, які уряд вважає необхідними для забезпечення суспільної безпеки, захисту держави, підтримки суспільного порядку. Закон про оборону (1939 р.) – право примусово викупати будь-яке майно у приватних осіб.

Значні зміни відбулися й у механізмі функціонування Британської колоніальної імперії. У 1923 р. Англія була змушена визнати за домініонами право самостійно укладати договори з іноземними державами, а також визначати в кожному окремому випадку свою участь або неучасть у міжнародних договорах, укладених Англією. У 1931 р. був прийнятий Вестмінстерський статут, що закріпив об'єднання англійських домініонів у «Британську співдружність націй» і визначив взаємовідносини його членів.

4. У повоєнний період у країні були проведені реформи виборчої системи. Перша, проведена в 1919 р., передбачала сполучення принципів мажоритарної і пропорційної системи. У 1927 р., була відновлена мажоритарна система виборів у повному обсязі.

Відбувається приниження ролі парламенту. Починаючи із середини 30-х рр., парламент майже щорічно наділяв уряд надзвичайними повноваженнями, ухиляючись від політичної відповідальності за непопулярні заходи. Одночасно намітилося й ослаблення ролі парламенту як органа, що стоїть над урядом. Доля кабінетів усе частіше стала вирішуватися на стільки безпосередньо парламентарями, скільки різноманітними позапартійними організаціями: партіями, угрупованнями підприємців, профспілками. Депутати парламенту нерідко лише виконували їхні вказівки.

У 1934 р. лівими силами було створено Народний фронт, який в 1936 р. на виборах одержав 57% голосів і сформував уряд.

Заходи уряду Народного фронту:

а) заборонені воєнізовані фашистські організації; б) уведені 40-годинний робочий тиждень і 2-тижневі оплачувані відпустки; в) прийнятий закон про колективні договори між підприємцями і робітниками; г) організовані суспільні роботи для безробітних; д.) зменшено податки з дрібних підприємств, із значних - збільшені; е.) націоналізовані деякі військові заводи і французькі залізниці; ж) створене державне Зернове бюро, що закуповувало в селян зерно за твердими цінами.


1   2   3   4   5   6   7

Похожие:

1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconТематичний план дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн»...
Порядок оцінки знань студентів з дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн» на основі кредитно-модульної системи організації...
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconНавчальна програма курсу 4 Література Список навчальної літератури...
України з давніх часів до сьогодення. Навчальний курс нерозривно пов'язаний з такими дисциплінами як «Історія України», «Теорія держави...
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconАфанасьев В. С., Герасимов А. П., Гойман В. И. и др. Общая теория...
Опорні поняття: теорія, наука, юридична наука, предмет науки, предмет теорії держави та права, категорія, методологія, метод, методологія...
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconПлан исемінарських занять з курсу: "історія держави І права зарубіжних...
Тема : Виникнення держави І права. Держава І право Стародавніх Єгипту та Вавілону / 2 год
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconДля самоконтролю І підготовки до іспиту з історії
Предмет, методи І завдання науки історії держави І права зарубіжних країн. Взаємодія її з іншими юридичними дисциплінами
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconКонтрольні запитання для підготовки до іспиту з курсу
Визначити особливості курсу «Історія держави І права України» як науки (предмет, методологія, хронологія)
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconЗ історії держави І права зарубіжних країн навчально-методичний посібник...
По-перше, цей предмет, що охоплює історію держави І права від ІІ тисячоліття до н е до наших днів, вивчається тільки у першому семестрі....
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconМетодичні рекомендації до семінарських занять з курсу: "історія держави...
По-друге, курсанти та студенти зустрінуться з матеріалом, великим за обсягом, раніше не вивчався ними у середній школі та з невідомими...
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Спеціальність 12. 00. 01 – теорія та історія держави І права; історія політичних І правових учень
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconГринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн:...
Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економіко-правовий факультет
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница