1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн”


Название1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн”
страница7/7
Дата публикации08.06.2013
Размер0.86 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
1   2   3   4   5   6   7
Тема 20. Фашистські держави і військові диктатури між двома світовими війнами

Мета заняття: освітня - виявлення протилежних тенденцій розвитку державності в новітній час на прикладі розвинених західних держав; виховна - виховання розуміння значення нових демократичних принципів в діяльності ліберально-демократичних держав Західної Європи та США; вироблення суто негативного ставлення до політики тоталітарних режимів Європи і Азії; розвиваюча - закріплення навику роботи з конституційно-правовими актами та навичок порівняльно-співставлюваного аналізу.
План.

  1. Встановлення фашистської диктатури в Італії

  2. Політичний режим і державний лад гітлерівської Німеччини

  3. Військово-монархічна диктатура в Японії.


^ ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: фашизм, шовінізм, расизм, Велика фашистська рада, "корпоративна держава", автаркія, дуче, фюрер, гестапо, СС, СД, "молоде офіцерство", "нова політична структура", "нова економічна структура".

1. Навесні 1919 р. з'явилися перші терористичні загони з націоналістично настроєних колишніх фронтовиків. Вони називалися "Фаші ді комбаттіменто . Звідси загальна назва усього фашистського прямування. У програмі фашистської партії, запропонованої в 1919 р. Муссоліні, були висунуті цілий ряд демагогічних. Всі ці вимоги потрібні були фашистам для створення масової бази руху. В зовнішній політиці вони потребували придбання колоній, створення "Великої Італії" або відтворення «Великої Римської імперії». З весни до осені 1922 р. фашисти здійснили поступове збройне захоплення влади в окремих містах. У жовтні 1922 р. вони почали похід на Рим. Колони фашистів увійшли в столицю Італії, не зустрівши опору з боку урядових військ. Король Віктор Еммануїл доручив Муссоліні посаду прем'єр-міністра держави.

Був прийнятий реакційний виборчий закон, по якому партія, що набрала на виборах не менше 25% голосів, одержувала 2/3 місць у парламенті, і це позначилося на результатах виборів у 1924 р. У результаті фашисти одержали перевагу в парламенті. Збройні фашистські загони /сквадри/ набули статусу державного інституту, будучи перетворені в Добровільну міліцію національної безпеки.

Протягом 1925-26 р. відбувалося остаточне оформлення фашистської терористичної диктатури. У 1926 р. була прийнята серія надзвичайних законів: опозиційні партії розпускалися, антифашистська преса заборонялася, вводилася адміністративна /позасудова/ висилка осіб, підозрюваних в антифашистській діяльності. Були засновані найважливіші репресивні органи фашистської диктатури - Особливий трибунал і таємна політична поліція. Державний апарат був підданий.

Усе більше посилюється одноособова влада Муссоліні. Закон 1925 р. робив прем'єр-міністра відповідальним тільки перед королем, але не парламентом. У 1926 р. новим законом Муссоліні було надане право видавати декрети без парламенту. В 1928 р. був прийнятий закон про реформу політичного представництва. По ньому висування депутатських кандидатур признавалося винятково за фашистськими організаціями, список кандидатів підлягав обов'язковому затвердженню Великої фашистської ради, а вибори проводилися у формі вираження згоди або незгоди відкритим голосуванням із цим списком.

Фашистська держава трималася на терорі. Мережа органів і служб терору і примусу була надзвичайно розгалуженою. Крім особливого трибуналу і таємничої політичної поліції (ОВРА), існувала «особлива служба політичних розслідувань», «добровільна міліція національної безпеки», поліцейські суди.

В життя втілювалась ідея так званої «корпоративної держави». У якості її фундаменту виступали корпорації, утворені по галузях виробництва (усього їх було 22). У них входили підприємці, робітники, а також представники фашистських профспілок і фашистської партії. Ці корпорації повинні були визначати умови праці і розв’язувати трудові суперечки. Згодом корпоративна система замінила собою і парламент: у 1938 р. замість його виборної палати була створена Палата фаші і корпорацій, куди входили ніким не обрані члени Національної ради фашистської партії і Національної ради корпорацій.

2. В 1919 р. у Німеччині була створена Націонал- соціалістична робоча партія Німеччини, керівником якої незабаром став А. Гітлер. Значна німецька буржуазія в період економічної кризи зробила ставку на НСДАП, розраховуючи її руками справитися із симпатіями, що ростуть, до комуністів і соціалістів. Нацистська партія стала одержувати величезні засоби від промисловців.

На виборах 1932 р. нацисти одержали 13,7 млн. голосів. Але абсолютної більшості вони не домоглися. Тоді президент Гінденбург розпустив рейхстаг і призначив нові вибори на листопад 1932 р. Але нацисти загубили ще 2,5 млн. виборців. У такій ситуації 30 січня 1933 р. президент передав владу А. Гітлерові, назначив його рейхсканцлером. Нацисти ввійшли в сформований Гітлером уряд.

Президент підписав заготовлений Гітлером декрет "У захист народу і держави", що відміняв конституційні свободи і вводив страту за виступи проти держави або її представників. Мандати комуністів-депутатів рейхстагу були анульовані, самі депутати заарештовані. Нацистам була забезпечена більшість у рейхстазі. 23 березня 1933 р. рейхстаг прийняв закон про наділення уряду Гітлера надзвичайними повноваженнями.

Було проведено уніфікацію держави, тобто перетворення її в унітарну, жорстко централізовану. Лдтаги позбавлялися контролю над провінційними урядами, а рейхстаг - над імперським кабінетом. А у 934 р. усі виборні органи земель, включаючи ландтаги, були ліквідовані.

Були заборонені всі партії і був виданий закон, що заборонив в Німеччині існування будь-яких політичних партій, крім націонал-соціалістської.

Посада президенті ліквідувалась, а його повноваження передавались канцлеру. Оскільки рейхсканцлером був "фюрер" НСДАП, уся повнота влади виявилася зосереджена в руках НСДАП. Нацистська партія стає частиною державного апарату.

У Німеччині створюється розгалужений апарат терору і насильства» куди входили гестапо (таємна поліція), штурмові загони (СА), охоронні загони(СС), служба безпеки (СД).

У країні була введена загальна трудова повинність. Для молоді стали створюватися табори трудової повинності.

Головною ціллю нацистської держави було підготування до світової війни в ім'я придбання "життєвого простору" для арійської раси. У плані економічного підготування у вересні 1936 р. був прийнятий "4-роковий план", здійснення котрого повинне було зробити Німеччину незалежною в економічному відношенні від інших держав.


^ Тема 21. Провідні західні держави після другої світової війни.

Мета заняття: освітня - шляхом порівняння головних характеристик буржуазних держав у другій половини ХХ ст. визначити головні тенденції розвитку держави післявоєнного періоду; розвиваюча - закріплення навичок аналізу правових джерел, виховна - виховання почуття поваги правоздатності населення і окремого громадянина.
План.

1. США в повоєнний період.

2. Основні тенденції розвитку Великої Британії після другої світової війни.

3. Четверта і П'ята республіки у Франції.

4. Утворення ФРН. Боннська конституція.

^ ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: Закон Тафта-Хартлі, закон Маккарена-Вуда, "маккартизм", Федеральне бюро розслідувань, Рада національної безпеки, делеговане законодавство, Національні збори, Рада республіки, бундесрат, бундестаг.
1. Перші повоєнні роки ознаменувалися для США поправіння внутрішньої політики: було прийнято ряд антиробочих та антикомуністичних законів. Закон Тафта-Хартлі (1947 р.) ускладнив проведення страйкової боротьби, закон Маккарена-Вуда (1950 р.) проголошував комуністичну партію по суті антиконституційною. Було розгорнуто кампанію з „перевірки лояльності” американців, розпочався період маккартизму, що знаменував собою антикомуністичні настрої.

З початку 60-х рр. антидемократичний характер внутрішнбої політики США слабшає. Починають прийматися поправки до Конституції США, що стосуються виборчої системи та знаменують її демократизацію: право обирати президента отримали виборці столичного округу Колумбія; заборонялося обмежувати виборчі права за несплату податків; виборчий вік знизився до 18 років.

Основні зміни в державному механізму відбувались по таких напрямках: збільшення ролі лобі та придання лобістським організаціям офіційного статусу; подальша централізація державної влади, збільшення повноважень виконавчої влади.

В партійній системі після другої світової війни поступово зникає велика різниця між республіканською та демократичною партіями. Зараз кожна з них виражає інтереси не окремих класів, а інтереси угруповань, що суперничають у боротьбі за владу та домінують в економіці та політиці.

2. В партійній системі Великобританії після другої світової війни також відбувалися зміни: скорочувалась кількість голосуючих за консерваторів та лейбористів, зростало значення національних партій (Шотландська національна партія, Партія „Вільний Уельс”, ірландська партія Шинн фейн. Закріплюється офіційний статус за опозицією шляхом формування „тіньового кабінету”.

Виборчі реформи, що проводилися у Великобританії після другої світової війни, сприяли демократизації виборчого права. Було скасовано подвійний вотум, вік голосуючих знизився з 21 до 18 років, виборчі права отримали британці, що мешкали за кордоном.

Зміни в державному устрої Великобританії свідчили про демократизацію держави. Відбувалось посилення виконавчої влади через так зване „делеговане законодавство”, що супроводжувалося бюрократизацією державного апарату та збільшенням кількості чиновників. Спостерігається скорочення впливу парламенту на міністрів, вводиться інститут омбудсмену. В парламентів зменшується роль палати перів на користь палати общин. Створюються законодавчі органи на місцевому рівні: шотландський парламент, Національна асамблея Уельсу, Законодавча асамблея Північної Ірландії.

Зберігається інститут королівської влади, який навряд чи можна вважати суто формальним. Монарх має дуже важливі прерогативи: жоден законопроект не стає законом без санкції монарха; тільки королева може скликати та розпустити парламент, призначити прем’єр-міністра, пожалувати титул пера.

Після війни у Великобританії спостерігається посилення державного регулювання економіки: було націоналізовано Англійський банк, вугільну та газову промисловість, частину електростанцій, цивільної авіації. Бцуло проведено інші заходи з посилення державно-монополістичного регулювання. Ці заходи співпадали з періодом перебування при влади лейбористів. В пери оди правління консерваторів спостерігаються протилежні тенденції.

3. Після другої світової війни відбувається проголошення Четвертої республіки у Франції. Конституція 1946 р. перетворює Францію на парламентську республіку. Парламент складався з двох палат: Національних зборів та Ради республіки. Закони приймали Національні збори, Рада республіки могла пропонувати тільки рекомендовані поправки. Президент був головою виконавчої влади, але реально безпосереднє державне управління очолювала Рада міністрів. Роль президента при призначенні її голови була формальною. Уряд був відповідальним перед Національними зборами.

Політична криза 1958 р., пов’язана з алжирським питанням, призвела до прийняття Конституції П’ятої республіки 1958 р. Франція перетворювалась на президентсько-парламентську республіку. Зміна повноважень президента та парламенту призвела до того, що ключовою фігурою в поточному управлінні став президент. Змінився і склад парламенту: верхньою палатою став Сенат, чиї права зрівнялися з нижньою палатою. Новим конституційним органом стала Конституційна рада, що створювалась з 9 чоловік (трьох пропонував президент і по три кожна палата парламенту). Конституція П’ятої республіки діє у Франції і зараз.

4. Створення у 1949 р. ФРН було пов’язано з завершення другої світової війни і політикою держав антигітлерівської коаліції відносно Німеччини. Німеччину було розділено на 4 зони окупації, а сепаратна політика США, Англії та Франції призвела до того, що на західних зонах окупації було створено ФРН, а на східній – НДР. У 1949 р. було прийнято Боннську конституцію, за якою ФРН ставала парламентською республікою. Повноваження президента були незначними, він обирався Федеральними зборами. Велику роль відігравав парламент, що складався з двох палат –Союзної ради (бундесрату) та бундестагу. Головним законодавчим органом був бундестаг, але верхня палата мала право абсолютного вето при зміні конституції та перерозподілі території. Держава будувалась на принципах федералізму і була федерацією з 10 земель. Об'єднання Німеччини у 1990 р. призвело до збільшення кількості земель до 15.

Таким чином, розвиток провідних західних держав після другої світової війни демонструє спільні тенденції: демократизацію політичного розвиту, посилення виконавчої влади.

^ Тема 22. Головні зміни в праві західних держав в новітній час


Мета заняття: освітня – шляхом порівняння головних характеристик буржуазного права ХIХ і другої половини ХХ ст.; визначити головні тенденції розвитку права післявоєнного періоду і причини їх появи; виховна – виховувати почуття поваги правоздатності населення і окремого громадянина; розвиваюча - закріпити навичку аналізу правових джерел.
План

  1. Джерела права. Судова практика.

  2. Зміни в цивільному праві. "Антитрестовське законодавство".

  3. Трудове і соціальне законодавство.

  4. Лібералізація сімейного та спадкового права.

  5. Головні зміни у кримінальному праві та процесі.


ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, акції, облігації, фінансова власність, "ноу-хау", лізинг, шлюбний контракт, антитрестовське законодавство, "угода про визнання".

1. Хоч у континентальній системі домінуючим джерелом є закон та підзаконні акти, важливу роль тут почала грати судова практика. У країнах англосаксонського права, відповідно, при збереженні вирішальної ролі судового прецеденту зросла роль законів та підзаконних актів. Другою тенденцією стало поступове зближення джерел права, що пов’язане з необхідністю одноманітності правового врегулювання. Звичайним явищем стало складання на міждержавному рівні проекту типового нормативного акту, що потім приймається окремими країнами як національний закон. Велику роль вона відіграє судова практика як джерело права в Англії та США.

2.У післявоєнний період у розвинених країнах в галузі правоздатності затверджується рівність усіх громадян перед цивільним законом, подальший розвиток здобуває законодавство щодо юридичної особи (до того ж у різних країнах у це поняття вкладається різний зміст): до них в останній час належать нові форми господарських союзів - акціонерні товариства (А.Т.) та товариства з обмеженою відповідальністю (Т.О.В.). Характеризуючи речове право, треба мати на увазі, що його основна структура не зазнала кардинальних змін, але розвиток НТР та трансформація пануючих виробничих відносин вплинули на право власності. В обов’язковому праві з’являються нові види договорів, що обумовлені зростом ліцензійних угод, лізінгу (довгострокової аренди машин, обладнання, підприємств), бартерних угод. Накреслився відхід від класичних принципів договору: свободи договору, рівності сторон, його юридичної непорушності. Кажучи про антітрестівське законодавство, необхідно виділити його сутність, класову спрямованість. Існують дві системи антітрестівського законодавства - американську та європейську. Перша керується доктриною юридичної заборони щодо створення об’єднань з метою монопольного панування у тому чи іншому секторі ринкового господарства, друга - юридичної перевірки діяльності фірм з метою припинення їх монополістичних зловживань.

3. Шлюбно-сімейне право припускає виділення найважливішої тенденції розвитку сімейного права - гуманізації та демократизації інститутів сімейного права. Зокрема, мається на увазі юридична рівність подружжя, право заміжньої жінки щодо самостійного вибору рода своєї діяльності. На сучасному етапі функціонують два основних види правового режиму сімейного майна: договірний (пов’язаний з укладенням шлюбного контракту) та легальний (відповідає приписам закону). У свою чергу, існує три види легальних режимів:

1) роздільне майно подружжя (Англія, Німеччина, більшість штатів США);

  1. спільне майно (Франція, 8 штатів США);

  2. відкладене спільне майно (Данія, Норвегія) - існує режим роздільного майна, але під час розлучення придбане у шлюбі поділяється порівну.

4. Трудове та соціальне законодавство як галузь права склалося тільки у ХХ сторіччі. В основному до компетенції цієї галузі відносяться питання: зарплатні, робочого часу, охорони праці, визнання профспілок, права на страйк, демократичний порядок вирішення трудових суперечок, соціальне страхування. Слід визнати, що у післявоєнний період соціальне законодавство відрізнялося жорстокістю (наприклад, закон Тафта-Хартлі у США), у подальші часи відбувається його демократизація (підтверджено право на страйк, прийнято закони про соціальне забезпечення, узаконено 40-42 годинний робочій тиждень та ін.), однак і сьогодні у різних країнах характер соціального законодавства неоднаковий.

5. Кримінальне право найбільш сприятливе до зворотів політичного курсу, що виявляється у перемінній зміні прогресивної та реакційної тенденцій його розвитку. Це виявилося практично в усіх розвинених країнах, що необхідно показати на конкретних прикладах. Зокрема, в США у перші післявоєнні роки внаслідок прийняття ряду законів (Маккарена-Вуда, закону про контроль за підривною діяльністю) до кримінальних злочинів було віднесено дії, які кримінальними не визнавалися, що порушувало найважливіші конституційні права громадян.

З кінця 60-х років у американському законодавстві посилилися демократичні засади, чому сприяли Кримінальні кодекси штатів, що були прийняті наприкінці 60-70-х р.р. У Франції, починаючи з 80-х років також посилилися демократичні тенденції у кримінальному праві: у 1981 році було скасовано страту, за законом 1983 року передбачена можливість заміни ув’язнення виконанням суспільно-корисної праці.

Ще однією рисою розвитку кримінального права у післявоєнний період необхідно назвати включення до кримінальних кодексів розвинених країн нових видів злочинів (викрадення людей, взяття у заручники, проведення на людині біомедицинських дослідів без її згоди, дискримінація з релігійної, національної та ін. ознак).

6. Аналізуючи сучасний кримінальний процес, треба вказати, що найбільш розповсюдженими формами залишаються змагальна (Англія, США, та деякі інші країни) та змішана (Франція, Німеччина, Італія) форми. Важливою рисою є поява у післявоєнний період під час підготовки судових процесів так званих «угод про зізнання» - своєрідних попередніх позасудових угод сторін, коли обвинувач погоджується перекваліфікувати злочинне діяння на менш тяжке, а обвинувачений - це нове визнати.

Головну увагу сучасні правоохоронці в усьомц світі приділяють створенню міжнародної системи боротьби із злочинністю. Особливої уваги заслуговує Інтерпол та співпраця сучасного світу у боротьбі із міжнародним тероризмом. Широко розповсюджується інститут екстрадиції, застосуванню її ролі у попередженні та боротьбі із злочинністю приділяється все більше уваги.
1   2   3   4   5   6   7

Похожие:

1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconТематичний план дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн»...
Порядок оцінки знань студентів з дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн» на основі кредитно-модульної системи організації...
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconНавчальна програма курсу 4 Література Список навчальної літератури...
України з давніх часів до сьогодення. Навчальний курс нерозривно пов'язаний з такими дисциплінами як «Історія України», «Теорія держави...
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconАфанасьев В. С., Герасимов А. П., Гойман В. И. и др. Общая теория...
Опорні поняття: теорія, наука, юридична наука, предмет науки, предмет теорії держави та права, категорія, методологія, метод, методологія...
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconПлан исемінарських занять з курсу: "історія держави І права зарубіжних...
Тема : Виникнення держави І права. Держава І право Стародавніх Єгипту та Вавілону / 2 год
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconДля самоконтролю І підготовки до іспиту з історії
Предмет, методи І завдання науки історії держави І права зарубіжних країн. Взаємодія її з іншими юридичними дисциплінами
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconКонтрольні запитання для підготовки до іспиту з курсу
Визначити особливості курсу «Історія держави І права України» як науки (предмет, методологія, хронологія)
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconЗ історії держави І права зарубіжних країн навчально-методичний посібник...
По-перше, цей предмет, що охоплює історію держави І права від ІІ тисячоліття до н е до наших днів, вивчається тільки у першому семестрі....
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconМетодичні рекомендації до семінарських занять з курсу: "історія держави...
По-друге, курсанти та студенти зустрінуться з матеріалом, великим за обсягом, раніше не вивчався ними у середній школі та з невідомими...
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Спеціальність 12. 00. 01 – теорія та історія держави І права; історія політичних І правових учень
1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” iconГринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн:...
Міністерство освіти І науки україни донецький національний університет економіко-правовий факультет
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница