Гринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник.■ Видання друге, перероб. І допов


НазваниеГринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник.■ Видання друге, перероб. І допов
страница1/29
Дата публикации18.07.2013
Размер5.6 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ


Р.Ф. Гринюк, М.А. Захарченко
Конституційне право зарубіжних країн

Навчальний посібник Видання друге, перероблене і доповнене
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для вищих навчальних закладів

Київ

Видавництво "Істина" 2009

ББК 67.9 К69

МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА


К69 Гринюк Р.Ф., Захарченко М.А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. —■ Видання друге, перероб. і допов. — К.: Істина, 2009. — 376 с.

І8ВК 978-966-8909-37-5
Запропонований навчальний посібник складається з двох частин — загальної та особливої. У загальній частині дається харак­теристика основних інститутів конституційного права. В особливій частині характеризуються конституції, форми правління, державний устрій, муніципальні системи Великобританії, США, ФРН, Франції, Італії, Іспанії, Російської Федерації і Японії. Також посібник вклю­чає програму навчального курсу, методичні вказівки з організації самостійної роботи студентів, теми курсових робіт і рефератів, питання до іспиту та іншу корисну інформацію.

^ Навчальний посібник призначений для студентів, аспірантів, викладачів юридичних вузів і факультетів.
РЕЦЕНЗЕНТИ: А.Є. Шевченко — доктор юридичних наук, професор; В.А. Устименко — доктор юридичних наук, доцент; М.В. Примуш — доктор політичних наук, професор.

Гриф надано Міністерством освіти і науки України Лист від 20листопада 2008р. № 1.4/18-Г-2407


ББК 67.9

БВ* 978-966-8909-37-5 © Гринюк Р.Ф.,

Захарченко М.А., 2009. © Видавництво «Істина», 2009.

Тема 1

^ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО: ГАЛУЗЬ ПРАВА, ЮРИДИЧНА НАУКА, НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

1. ПОНЯТТЯ І ПРЕДМЕТ ГАЛУЗІ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА
Поняття "Конституційне право зарубіжних країн" не означає особливу галузь права. Мова йде про відгалуження єдиної науки — конституційне право, про комплексне і порівняльне вивчення конституційного права більш ніж 200 держав, що існують в світі, оскільки в кожній з них існує своє конститу­ційне право.

Термін "конституційне право" має потрійне значення: галузь чинного в тій або іншій державі права, тобто система юридичних норм, правил, що містяться в законах і інших нормативних актах і регулюють певну сферу суспільних відносин; наука, тобто сукупність знань про чинне конституційне право, які містяться у книгах, брошурах, статтях; навчальний курс, основи знань про чинне конституційне право, стан науки, предмет викладання у вищих навчальних закладах.

Конституційне право як галузь права конкретної держави — це сукупність правових (юридичних) норм, які закріплюють певні основи економічної і політичної організації суспільства, порядок формування, організації і функціонування основних ланок державного механізму, територіальну організацію держа­ви, а також визначають основи відносин держави і особи.

Відмінності в термінах конституційне право і державне право обумовлені різними підходами в політико-правовій теорії XVII— XIX століть і, частково, національною традицією слововживання. Термін конституційне право частіше зустрічається в країнах з англосаксонською і романо-германською правовими системами,

г

З

де раніше сформувався конституційний лад (Франція, США). Вперше термін "конституційне право і політичні інститути" з'явилася у французькій літературі в середині XX ст. Поняття "державне право" відображає німецьку правову традицію. Вона була сприйнята в царській Росії, а потім в СРСР і колишніх соціалістичних країнах.

Нині в переважній більшості країн вживається термін "кон­ституційне право". У Великобританії і деяких інших країнах навчальний курс називається "Конституційне і адміністративне право".

У різних країнах існують неоднакові доктринальні підходи вчених до предмету конституційного права, навіть в одній і тій же державі нерідко існують різні школи і напрями.

Більшість вчених Великобританії вбачають суть конститу­ційного права в регулюванні управління державою, відносин громадян і держави, основних державних функцій. Адміністра­тивне право при цьому розуміється як аспект конституційного права.

У США вважається, що конституційне право в найзагаль-нішому вигляді (залишаючи деталі адміністративному праву) регулює управління державою, відносини громадян і уряду. В узагальненому вигляді суттю конституційного права США є гарантія забезпечення в суспільстві "фундаментальної свободи", що припускає розмежування сфер свободи індивіда і меж дії державної влади.

Тобто щодо Великобританії і США можна говорити про певну єдність в підходах, хоча існують і відмінності, обумов­лені, перш за все, тим, що у Великобританії немає інституту конституційного контролю. Англо-американський підхід сприй­нятий японськими вченими, а також у науці англомовних країн, колишніх британських колоній.

Інші погляди на питання про суть конституційного права існують у Франції. Французька наукова доктрина на одне з перших місць в конституційному праві висуває політичну владу і політичний режим. Французькі вчені нерідко висловлюють думку, що найважливішою тенденцією суспільного розвитку є процес інституціоналізації, тобто створення угрупуваннями людей різних суспільних інститутів, які набувають юридичного оформлення, зокрема: держави, політичних партій, профспілок тощо. Французька наукова доктрина, з певними змінами, сприй­нята юристами колишніх французьких колоній.
^ Німецька наука нині оперує 2 термінами: конституційне і

державне право, причому останнє історично передує першому. Німецькі вчені вважають, шо у вузькому сенсі зміст конститу­ційного права і державного права збігається, але все таки вони відрізняються один від одного: з одного боку, конституційне

право ширше за державне право, оскільки конституція не об­межується встановленням державного ладу, а охоплює основи устрою недержавного життя (власність, сім'я, охорона природи тощо). З іншого боку, державне право це не тільки право держави. Воно містить норми, що регулюють питання дер­жавного управління, адміністративного, фінансового, проце­суального права.

В Італії одні вчені вважають, що предметом конституційного права є влада і* права людини. Вони також вбачають специфіку цієї галузі права в регулюванні політичної поведінки. Інші схиляються до більш широкого трактування, відносячи до пред­мету конституційного права політичні партії, державу, свободу особи і "соціальні утворення".

Аналогічні погляди поширені в Іспанії, хоча і в дешо іншому аспекті. Конституційне право тут вважають нормативним елементом конституційної системи, який фіксує, встановлює, регулює основні державні інститути, що відносяться до суспіль­ного життя. У цілому тут дотримуються широкого трактування щодо предмету конституційного права.

^ Такий же розширювальний підхід сприйнятий переважною більшістю дослідників конституційного права Росії і України.

У мусульманських країнах в навчальних посібниках, що публікуються з питань конституційного права, особлива увага приділяється вивченню Корану, релігійних норм, коментуван­ню конституції. У сучасних дослідженнях зазначається, що галузь "владних норм" вивчає питання халіфату, публічної влади, організацію державного управління, армії, питання оподат­кування, тобто ті питання, які в інших державах регулюються в основному конституційним, адміністративним, фінансовим правом.

Додатковою підставою відмежування конституційного права від інших галузей права слугує метод правового регулювання. Переважаючою формою конституційно-правового регулювання суспільних відносин є метод зобов'язання. Конституційному праву відомі також методи заборони і дозволу. Превалювання в конституційно-правовому регулюванні владно-імперативних норм обумовлено природою суспільних відносин, які становлять зміст цієї галузі права.

^ 2. СИСТЕМА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА
Конституційне право є складною системою, що включає безліч взаємодіючих частин та елементів, які характеризують його внутрішню будову і відособлюють його.

^ Основні частини та елементи системи конституційного права — це його загальні принципи, інститути і норми.

Загальні принципи конституційного права — це виражені в змісті цієї галузі права основні засади, відповідно до яких воно будується як система правових норм, а також здій­снюється конституційно-правове регулювання суспільних відносин.

Загальні принципи становлять ніби основу системи конститу­ційного права і надають їй єдину спрямованість. Вони регулю­ють суспільні відносини не безпосередньо, а через конкретні конституційно-правові норми і втілюються в цих нормах і в правозастосовній діяльності органів держави.

Загальні принципи конституційного права, як правило, декла­руються конституціями. їх можна розділити на 2 групи:

  1. Принципи, які не формулюють конкретні права і обов'язки і не завжди забезпечені правовими санкціями, проте мають визначальне значення для багатьох конституційно-правових норм: народний суверенітет, народне представництво, поділ влад, рівноправність, невідчужувані права тощо.

  2. ^ Принципи, які мають чітку юридичну форму вираження і безпосередньо застосовуються в державній діяльності: неза­лежність депутатів від виборців (Франція); судовий захист кон­ституційних прав; невідповідальність глави держави (Іспанія) тощо.

^ Конституційно-правові інститути є певною системою норм конституційного права, що регулюють однорідні і взаємозв'язані суспільні відносини і створюють відносно самостійну групу. Ці великі інститути можуть складатися з частин, наприклад, інститут виборчого права включає такий інститут, як виборче право в суб'єктивному значенні і виборчий процес. Виборчий процес складається з 11 стадій, які в свою чергу складаються з окремих інститутів, таких як призначення виборів, висунення кандидатів.

Конституційно-правові норми — це загальнообов'язкові правила поведінки, встановлені державою в цілях охорони і регулювання певних суспільних відносин, які здійснюються через конкретні права і обов'язки і забезпечуються примусо­вою силою держави.

^ Відмінності конституційно-правових норм від норм інших галузей

права:

1. Конституційно-правові норми мають внутрішню струк-
туру: гіпотезу, диспозицію і санкцію, але в одній статті вони
зустрічаються рідко. При цьому деякі норми не забезпечені


санкцією взагалі, а іноді і гіпотезою.

2. Вони мають більш загальний характер, регулюють най-
більш широкі і суттєві суспільні відносини, оформлюють правові
основи держави, в них відсутній зв'язок між конкретними права-
ми і обов'язками.


^ 3. В одній статті може міститися декілька норм,

4. Домінує імперативний (наказовий) метод регулювання, а
у приватному праві — диспозитивний, тобто такий, що надає
сторонам можливість вибору варіанту поведінки.


Конституційно-правові норми можна класифікувати за наступ­ними підставами:

^ 1. За функціональною спрямованістю:

а) регулятивні (більшість);

б) охоронні.

2. За способом дії на суб'єкти права (відповідно до характеру

розпоряджень, що в них містяться):

а) уповноважувальні;

б) зобов'язуючі;

в) забороняючі.

^ 3. За характером регульованих суспільних відносин (за при-
значенням в механізмі правового регулювання):


а) матеріальні;

б) процесуальні.

^ 4. За дією в часі:

а) постійні (невизначений строк дії);

б) тимчасові;

в) виняткові (на випадок надзвичайних обставин).

5. За територією дії:

а) на всій території держави;

б) на частині території держави.

^ З СУБ'ЄКТИ КОНСТИТУЦІЙНОГО права'
Конституційно-правові відносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права, змістом яких є юридичний зв'язок між суб'єктами у формі прав і обов'язків,

передбачених конституційно-правовими нормами.

г

7

Суб'єкти конституційного права — це учасники консти­туційно-правових відносин, шо виникають в результаті юридич­них фактів, основаних на дії норм конституційного права. Це постійні носії прав і обов'язків, передбачених нормами зазна­ченої галузі.

^ До питання класифікації суб'єктів конституційного права існують різні підходи.

Автори підручника "Конституційне (державне) право зарубіж­них країн" за редакцією Б.А. Страшуна виділяють 2 групи суб'єктів:

  1. Фізичні особи: громадяни, іноземці, групи громадян, ви­борці, депутати як особи зі спеціальною правоздатністю та їх групи. У цій групі норми конституційного права визначають найбільш загальні риси правосуб'єктності індивідів, встановлю­ючи їх основні права і обов'язки, причому загальна право-суб'єктність визнається рівною для всіх.

  2. Суспільні утворення: держава в цілому, її органи, а іноді і їх відокремлені частини (палата парламенту), територіальні одиниці, установи і органи самоврядування, політичні партії і інші громадські об'єднання.

В.Є. Чиркін вважає, в конституційному праві неправомірним є поділ суб'єктів на фізичних і юридичних осіб (як в цивіль­ному праві). Він пропонує наступну класифікацію:

^ 1. Соціальні і національні громади (народи, нації і інші
етнічні групи, класи).


  1. Держава і її складові частини (суб'єкти федерації).

  2. Основні органи держави.

  3. Громадські об'єднання і колективи.

  4. Депутат представницьких органів.

  5. Органи місцевого самоврядування.

  6. Індивіди (громадяни, іноземці, апатриди).

У суспільних відносинах, які регулюються нормами консти­туційного права, державі належить особлива роль. Вона є їх регулятором, перш за все, як носій правотворчої влади. Проте, як правило, вона сама не стає учасником цих відносин, а вказує, якими мають бути ці відносини між суб'єктами права і забезпе­чує виконання цього розпорядження. Стаючи учасником таких відносин, держава діє або через свої органи, або через референ­дум. Органи держави, територіальні громади, політичні партії, профспілки, наділені власною правосуб'єктністю.

Об'єктом конституційно-правового регулювання є основи зв'язків у відносинах "особа — колектив (публічного харак­теру) — суспільство — держава", що базуються на застосуванні, відповідно до закону, державної влади і участі в ній у формах, визначених конституцією. На відміну від інших галузей, консти­туційне право регулює найбільш важливі суспільні відносини, що визначають базис життя суспільства, держави, колективу,
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

Похожие:

Гринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник.■ Видання друге, перероб. І допов iconНавчальна програма курсу 4 Література Список навчальної літератури...
України з давніх часів до сьогодення. Навчальний курс нерозривно пов'язаний з такими дисциплінами як «Історія України», «Теорія держави...
Гринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник.■ Видання друге, перероб. І допов iconГічна психологія рекомендовано Міністерством освіти І науки України...
В43 Вікова та педагогічна психологія: Навч посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. 2-ге вид. К.: Каравела,...
Гринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник.■ Видання друге, перероб. І допов iconЗ історії держави І права зарубіжних країн навчально-методичний посібник...
По-перше, цей предмет, що охоплює історію держави І права від ІІ тисячоліття до н е до наших днів, вивчається тільки у першому семестрі....
Гринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник.■ Видання друге, перероб. І допов icon1 Основні права людини як загальносоціальне явище
Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176...
Гринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник.■ Видання друге, перероб. І допов iconТематичний план дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн»...
Порядок оцінки знань студентів з дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн» на основі кредитно-модульної системи організації...
Гринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник.■ Видання друге, перероб. І допов iconМетодичні рекомендації до семінарських занять з курсу: "історія держави...
По-друге, курсанти та студенти зустрінуться з матеріалом, великим за обсягом, раніше не вивчався ними у середній школі та з невідомими...
Гринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник.■ Видання друге, перероб. І допов icon1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн”
Тема вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн”
Гринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник.■ Видання друге, перероб. І допов iconІларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу:...
Дохристиянські вірування українського народу: Іст реліг моногр. Видання друге. К.: Ат "Обереги", 1994. 424 с
Гринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник.■ Видання друге, перероб. І допов iconПлан исемінарських занять з курсу: "історія держави І права зарубіжних...
Тема : Виникнення держави І права. Держава І право Стародавніх Єгипту та Вавілону / 2 год
Гринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник.■ Видання друге, перероб. І допов iconДля самоконтролю І підготовки до іспиту з історії
Предмет, методи І завдання науки історії держави І права зарубіжних країн. Взаємодія її з іншими юридичними дисциплінами
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница