Гринюк Р. Ф., Захарченко М. А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник.■ Видання друге, перероб. І допов
Скачать 5.6 Mb.
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ ФАКУЛЬТЕТ Р.Ф. Гринюк, М.А. Захарченко Конституційне право зарубіжних країн Навчальний посібник Видання друге, перероблене і доповнене Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для вищих навчальних закладів Київ Видавництво "Істина" 2009 ББК 67.9 К69 МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА К69 Гринюк Р.Ф., Захарченко М.А. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник. —■ Видання друге, перероб. і допов. — К.: Істина, 2009. — 376 с. І8ВК 978-966-8909-37-5 Запропонований навчальний посібник складається з двох частин — загальної та особливої. У загальній частині дається характеристика основних інститутів конституційного права. В особливій частині характеризуються конституції, форми правління, державний устрій, муніципальні системи Великобританії, США, ФРН, Франції, Італії, Іспанії, Російської Федерації і Японії. Також посібник включає програму навчального курсу, методичні вказівки з організації самостійної роботи студентів, теми курсових робіт і рефератів, питання до іспиту та іншу корисну інформацію. ^ РЕЦЕНЗЕНТИ: А.Є. Шевченко — доктор юридичних наук, професор; В.А. Устименко — доктор юридичних наук, доцент; М.В. Примуш — доктор політичних наук, професор. Гриф надано Міністерством освіти і науки України Лист від 20листопада 2008р. № 1.4/18-Г-2407 ББК 67.9 БВ* 978-966-8909-37-5 © Гринюк Р.Ф., Захарченко М.А., 2009. © Видавництво «Істина», 2009. Тема 1 ^ 1. ПОНЯТТЯ І ПРЕДМЕТ ГАЛУЗІ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА Поняття "Конституційне право зарубіжних країн" не означає особливу галузь права. Мова йде про відгалуження єдиної науки — конституційне право, про комплексне і порівняльне вивчення конституційного права більш ніж 200 держав, що існують в світі, оскільки в кожній з них існує своє конституційне право. Термін "конституційне право" має потрійне значення: галузь чинного в тій або іншій державі права, тобто система юридичних норм, правил, що містяться в законах і інших нормативних актах і регулюють певну сферу суспільних відносин; наука, тобто сукупність знань про чинне конституційне право, які містяться у книгах, брошурах, статтях; навчальний курс, основи знань про чинне конституційне право, стан науки, предмет викладання у вищих навчальних закладах. Конституційне право як галузь права конкретної держави — це сукупність правових (юридичних) норм, які закріплюють певні основи економічної і політичної організації суспільства, порядок формування, організації і функціонування основних ланок державного механізму, територіальну організацію держави, а також визначають основи відносин держави і особи. Відмінності в термінах конституційне право і державне право обумовлені різними підходами в політико-правовій теорії XVII— XIX століть і, частково, національною традицією слововживання. Термін конституційне право частіше зустрічається в країнах з англосаксонською і романо-германською правовими системами, г З де раніше сформувався конституційний лад (Франція, США). Вперше термін "конституційне право і політичні інститути" з'явилася у французькій літературі в середині XX ст. Поняття "державне право" відображає німецьку правову традицію. Вона була сприйнята в царській Росії, а потім в СРСР і колишніх соціалістичних країнах. Нині в переважній більшості країн вживається термін "конституційне право". У Великобританії і деяких інших країнах навчальний курс називається "Конституційне і адміністративне право". У різних країнах існують неоднакові доктринальні підходи вчених до предмету конституційного права, навіть в одній і тій же державі нерідко існують різні школи і напрями. Більшість вчених Великобританії вбачають суть конституційного права в регулюванні управління державою, відносин громадян і держави, основних державних функцій. Адміністративне право при цьому розуміється як аспект конституційного права. У США вважається, що конституційне право в найзагаль-нішому вигляді (залишаючи деталі адміністративному праву) регулює управління державою, відносини громадян і уряду. В узагальненому вигляді суттю конституційного права США є гарантія забезпечення в суспільстві "фундаментальної свободи", що припускає розмежування сфер свободи індивіда і меж дії державної влади. Тобто щодо Великобританії і США можна говорити про певну єдність в підходах, хоча існують і відмінності, обумовлені, перш за все, тим, що у Великобританії немає інституту конституційного контролю. Англо-американський підхід сприйнятий японськими вченими, а також у науці англомовних країн, колишніх британських колоній. Інші погляди на питання про суть конституційного права існують у Франції. Французька наукова доктрина на одне з перших місць в конституційному праві висуває політичну владу і політичний режим. Французькі вчені нерідко висловлюють думку, що найважливішою тенденцією суспільного розвитку є процес інституціоналізації, тобто створення угрупуваннями людей різних суспільних інститутів, які набувають юридичного оформлення, зокрема: держави, політичних партій, профспілок тощо. Французька наукова доктрина, з певними змінами, сприйнята юристами колишніх французьких колоній. ^ державне право, причому останнє історично передує першому. Німецькі вчені вважають, шо у вузькому сенсі зміст конституційного права і державного права збігається, але все таки вони відрізняються один від одного: з одного боку, конституційне право ширше за державне право, оскільки конституція не обмежується встановленням державного ладу, а охоплює основи устрою недержавного життя (власність, сім'я, охорона природи тощо). З іншого боку, державне право це не тільки право держави. Воно містить норми, що регулюють питання державного управління, адміністративного, фінансового, процесуального права. В Італії одні вчені вважають, що предметом конституційного права є влада і* права людини. Вони також вбачають специфіку цієї галузі права в регулюванні політичної поведінки. Інші схиляються до більш широкого трактування, відносячи до предмету конституційного права політичні партії, державу, свободу особи і "соціальні утворення". Аналогічні погляди поширені в Іспанії, хоча і в дешо іншому аспекті. Конституційне право тут вважають нормативним елементом конституційної системи, який фіксує, встановлює, регулює основні державні інститути, що відносяться до суспільного життя. У цілому тут дотримуються широкого трактування щодо предмету конституційного права. ^ У мусульманських країнах в навчальних посібниках, що публікуються з питань конституційного права, особлива увага приділяється вивченню Корану, релігійних норм, коментуванню конституції. У сучасних дослідженнях зазначається, що галузь "владних норм" вивчає питання халіфату, публічної влади, організацію державного управління, армії, питання оподаткування, тобто ті питання, які в інших державах регулюються в основному конституційним, адміністративним, фінансовим правом. Додатковою підставою відмежування конституційного права від інших галузей права слугує метод правового регулювання. Переважаючою формою конституційно-правового регулювання суспільних відносин є метод зобов'язання. Конституційному праву відомі також методи заборони і дозволу. Превалювання в конституційно-правовому регулюванні владно-імперативних норм обумовлено природою суспільних відносин, які становлять зміст цієї галузі права. ^ Конституційне право є складною системою, що включає безліч взаємодіючих частин та елементів, які характеризують його внутрішню будову і відособлюють його. ^ Загальні принципи конституційного права — це виражені в змісті цієї галузі права основні засади, відповідно до яких воно будується як система правових норм, а також здійснюється конституційно-правове регулювання суспільних відносин. Загальні принципи становлять ніби основу системи конституційного права і надають їй єдину спрямованість. Вони регулюють суспільні відносини не безпосередньо, а через конкретні конституційно-правові норми і втілюються в цих нормах і в правозастосовній діяльності органів держави. Загальні принципи конституційного права, як правило, декларуються конституціями. їх можна розділити на 2 групи:
^ і взаємозв'язані суспільні відносини і створюють відносно самостійну групу. Ці великі інститути можуть складатися з частин, наприклад, інститут виборчого права включає такий інститут, як виборче право в суб'єктивному значенні і виборчий процес. Виборчий процес складається з 11 стадій, які в свою чергу складаються з окремих інститутів, таких як призначення виборів, висунення кандидатів. Конституційно-правові норми — це загальнообов'язкові правила поведінки, встановлені державою в цілях охорони і регулювання певних суспільних відносин, які здійснюються через конкретні права і обов'язки і забезпечуються примусовою силою держави. ^ права: 1. Конституційно-правові норми мають внутрішню струк- туру: гіпотезу, диспозицію і санкцію, але в одній статті вони зустрічаються рідко. При цьому деякі норми не забезпечені санкцією взагалі, а іноді і гіпотезою. 2. Вони мають більш загальний характер, регулюють най- більш широкі і суттєві суспільні відносини, оформлюють правові основи держави, в них відсутній зв'язок між конкретними права- ми і обов'язками. ^ 4. Домінує імперативний (наказовий) метод регулювання, а у приватному праві — диспозитивний, тобто такий, що надає сторонам можливість вибору варіанту поведінки. Конституційно-правові норми можна класифікувати за наступними підставами: ^ а) регулятивні (більшість); б) охоронні. 2. За способом дії на суб'єкти права (відповідно до характеру розпоряджень, що в них містяться): а) уповноважувальні; б) зобов'язуючі; в) забороняючі. ^ а) матеріальні; б) процесуальні. ^ а) постійні (невизначений строк дії); б) тимчасові; в) виняткові (на випадок надзвичайних обставин). 5. За територією дії: а) на всій території держави; б) на частині території держави. ^ права' Конституційно-правові відносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права, змістом яких є юридичний зв'язок між суб'єктами у формі прав і обов'язків, передбачених конституційно-правовими нормами. г 7 Суб'єкти конституційного права — це учасники конституційно-правових відносин, шо виникають в результаті юридичних фактів, основаних на дії норм конституційного права. Це постійні носії прав і обов'язків, передбачених нормами зазначеної галузі. ^ Автори підручника "Конституційне (державне) право зарубіжних країн" за редакцією Б.А. Страшуна виділяють 2 групи суб'єктів:
В.Є. Чиркін вважає, в конституційному праві неправомірним є поділ суб'єктів на фізичних і юридичних осіб (як в цивільному праві). Він пропонує наступну класифікацію: ^
У суспільних відносинах, які регулюються нормами конституційного права, державі належить особлива роль. Вона є їх регулятором, перш за все, як носій правотворчої влади. Проте, як правило, вона сама не стає учасником цих відносин, а вказує, якими мають бути ці відносини між суб'єктами права і забезпечує виконання цього розпорядження. Стаючи учасником таких відносин, держава діє або через свої органи, або через референдум. Органи держави, територіальні громади, політичні партії, профспілки, наділені власною правосуб'єктністю. Об'єктом конституційно-правового регулювання є основи зв'язків у відносинах "особа — колектив (публічного характеру) — суспільство — держава", що базуються на застосуванні, відповідно до закону, державної влади і участі в ній у формах, визначених конституцією. На відміну від інших галузей, конституційне право регулює найбільш важливі суспільні відносини, що визначають базис життя суспільства, держави, колективу, |
Похожие:
 | Навчальна програма курсу 4 Література Список навчальної літератури... України з давніх часів до сьогодення. Навчальний курс нерозривно пов'язаний з такими дисциплінами як «Історія України», «Теорія держави... | | Гічна психологія рекомендовано Міністерством освіти І науки України... В43 Вікова та педагогічна психологія: Навч посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. 2-ге вид. К.: Каравела,... |
| З історії держави І права зарубіжних країн навчально-методичний посібник... По-перше, цей предмет, що охоплює історію держави І права від ІІ тисячоліття до н е до наших днів, вивчається тільки у першому семестрі.... | | 1 Основні права людини як загальносоціальне явище Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.— 176... |
| Тематичний план дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн»... Порядок оцінки знань студентів з дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн» на основі кредитно-модульної системи організації... | | Методичні рекомендації до семінарських занять з курсу: "історія держави... По-друге, курсанти та студенти зустрінуться з матеріалом, великим за обсягом, раніше не вивчався ними у середній школі та з невідомими... |
| 1. Вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” Тема вступ. Предмет І методологія науки „Історія держави та права зарубіжних країн” | | Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу:... Дохристиянські вірування українського народу: Іст реліг моногр. Видання друге. К.: Ат "Обереги", 1994. 424 с |
| План исемінарських занять з курсу: "історія держави І права зарубіжних... Тема : Виникнення держави І права. Держава І право Стародавніх Єгипту та Вавілону / 2 год | | Для самоконтролю І підготовки до іспиту з історії Предмет, методи І завдання науки історії держави І права зарубіжних країн. Взаємодія її з іншими юридичними дисциплінами |