1. Підвідомчість господарських спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування


Название1. Підвідомчість господарських спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування
страница1/8
Дата публикации26.07.2013
Размер1.14 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8
1. Підвідомчість господарських спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Господарський спір підвідомчий господарському суду за умови:

  1. наявності між сторонами господарських відносин

  2. Відсутність в законі норми, яка прямо передбачала б вирішення судом іншої юрисдикції (ЗУ " про охорону навколишнього природного середовища" - не господарський суд , якщо одна зі сторін спору знаходиться за межами України; ЗУ "про режим іноземного інвестування " - якщо юрисдикція іншого суду визначена міжнародними договорами України.

  3. Наявність в законі норм , що передбачає юрисдикцію господарського суду (ЗУ "Про захист економічної конкуренції ст. 60")

  4. Участь у спорі суб'єкта господарювання (фіз.о. - корпоративні ,про банкрутство ,цп)

  5. Наявність спору про право

Проблеми

-Проблеми визначення підвідомчості корпоративних спорів:

1.1.Спір між учасником товариства який ще не прибув у його склад не є корпоративним (спори за участю спадкоємців) п.3. роз'яснення пленуму ВСУ 24.10.2008 №13

1.2. спори пов'язані з реалізацією корпоративних прав за договорами не є корпоративними

В той же час спори з договорів купівлі-продажу корпоративних прав про захист переважного права підвідомчі господарським судам

 - Проблеми визначення підвідомчості спорів за участю фізичної особи:

Підвідомчість спорів за участю громадянина підприємця якого ліквідовано є загальною.

Лист Вищого арбітражного суду 23.10.2000 №01-08\556

- Проблеми розмежування підвідомчості земельних спорів на законодавчому рівні:

В земельних відносинах органи місцевої влади виступають владними органами та рівними учасниками земельних відносин (договора), отже спір може розглядатися і адміністративним і господарським судом. ВГСУ в своїх постановах закріпив перелік земельних спорів які розглядають в порядку господарського судочинства, проте на законодавчому рівні це не врегульовано, отже не є обов'язковим для адмін судів.

 -Проблеми визначення підвідомчості скарг на дії державної виконавчої служби :

В Постанові №10: хоз суд розглядає скарги якщо він видав виконавчий документ незалежно від того якою саме особою подано скаргу.

Пленум вищого адміністративного суду 13.12.2010 №3 якщо скаргу подає учасник виконавчого провадження - господарський суд; якщо інші особи - адміністративний суд

 -Проблема визначення підвідомчості спорів щодо захисту інтелектуальної власності

Проблема полягає в необхідності захисту інтелектуальної власності одночасно в судах двох юрисдикцій. Адмн суд - оскарження рішень департаменту інтелектуальної власності, господарський суд визнанн не дійсним патенту або свідоцтва про знаки на товари та послуги

 -Визначення підвідомчості спорів за участю нотаріуса

Виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України "Про нотаріат", право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Водночас слід мати на увазі, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

2. Підсудність господарських спорів: поняття, види, проблеми правозастосування.

Підсудність - це розмежування компетенції стосовно розгляду справ між окремими господарськими судами.

Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду

Відповідно до статей 13, 15 ГПК ( 1798-12 ) підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (стаття 16 ГПК)

Визначаючи територіальну підсудність справи, господарські суди повинні виходити з такого.

20.1. Місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

20.2. Територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК ( 1798-12 ) за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи.

Господарським судам слід також враховувати, що, оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності.

У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.

20.3. Спори, пов'язані з укладанням, зміною умов, розірванням чи визнанням недійсними договорів, якими передбачено проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі, підлягають вирішенню господарським судом за місцем знаходження однієї з сторін, до якої звернувся заявник.

20.4. Підсудність справ про стягнення іноземної валюти визначається на загальних підставах відповідно до розділу III ГПК

20.5. Згідно з частиною першою статті 15 ГПК справи зі спорів, зокрема, про визнання договорів недійсними, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. При цьому стороною, зобов'язаною здійснити певні дії, може бути будь-яка із сторін, у якої з огляду на умови договору та з урахуванням фактичних обставин справи відповідний обов'язок існує на момент подання позову.

У вирішенні питання щодо визначення територіальної підсудності справ зі спорів про визнання договорів недійсними за позовами осіб, які не є сторонами у цих договорах (прокурорів, органів державної податкової служби тощо), коли відповідачами зазначено обидві сторони того чи іншого договору, слід виходити з того, що територіальна підсудність має визначатися згідно з частиною третьою статті 15 ГПК ( 1798-12 ), а тому розгляд справи здійснюється тим господарським судом, до якого звернувся позивач.

20.6. Частина п'ята статті 16 ГПК ( 1798-12 ) відносить справи зі спорів, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, до підсудності господарського суду міста Києва.

З огляду на це, у вирішенні питання про визначення підсудності відповідних справ, у разі, коли позивач зазначає центральний орган виконавчої влади або державну адміністрацію як відповідача поряд з іншими відповідачами без достатніх на це підстав, необхідно враховувати таке.

Якщо позивач з якихось причин вважає, що одним із відповідачів зі справи має бути центральний орган виконавчої влади або державна адміністрація і у зв'язку з цим позовна заява подається до господарського суду міста Києва, або у разі передачі відповідної справи іншим господарським судом до цього суду, останній у процесі підготовки справи до розгляду вправі вирішити питання про залучення до участі у справі іншого відповідача або, за згодою позивача, - про заміну неналежного відповідача (стаття 24 ГПК) ( 1798-12 ). Якщо у такому випадку справа стала підсудною іншому господарському суду, вона згідно із частиною третьою статті 17 ГПК ( 1798-12 ) має бути розглянута господарським судом міста Києва.

20.7. Якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК ( 1798-12 ), за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

20.8. Статтею 16 ГПК ( 1798-12 ) встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном; такі справи розглядаються за місцезнаходженням майна.

Місцезнаходження майна має бути підтверджено документально. У разі неможливості подання позивачем такого підтвердження, підсудність справи визначається на загальних підставах, тобто згідно зі статтею 15 ГПК ( 1798-12 ).

Якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині п'ятій статті 16 ГПК ( 1798-12 ), то така справа у будь-якому разі підлягає розгляду у господарському суді міста Києва.

3. Підвідомчість земельних спорів господарським судам: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування.

Проблеми розмежування підвідомчості земельних спорів на законодавчому рівні:

В земельних відносинах органи місцевої влади виступають владними органами та рівними учасниками земельних відносин (договора), отже спір може розглядатися і адміністративним і господарським судом. ВГСУ в своїх постановах закріпив перелік земельних спорів які розглядають в порядку господарського судочинства, проте на законодавчому рівні це не врегульовано, отже не є обов'язковим для адмін судів.

^ ПЛЕНУМ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

17.05.2011 N 6

Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

У порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України - щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки (крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності") ( 1559-17 );

- пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку);

- про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства;

- про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок;

- про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою;

- пов'язані з набуттям, зміною та припиненням права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

- про встановлення, зміну та припинення земельного сервітуту;

- що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок, інших договорів користування земельними ділянками, в тому числі спори про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами на користування земельною ділянкою;

- про стягнення шкоди, у тому числі упущеної вигоди, завданої порушеннями прав власників, у тому числі держави та територіальних громад, і користувачам земельних ділянок;

- інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

4. Підвідомчість корпоративних спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування.

Проблеми визначення підвідомчості корпоративних спорів:

1.1.Спір між учасником товариства який ще не прибув у його склад не є корпоративним (спори за участю спадкоємців) п.3. роз'яснення пленуму ВСУ 24.10.2008 №13

1.2. спори пов'язані з реалізацією корпоративних прав за договорами не є корпоративними

В той же час спори з договорів купівлі-продажу корпоративних прав про захист переважного права підвідомчі господарським судам

Не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 ГПК ( 1798-12 ) в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.

Акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено, зокрема вимоги про припинення дій шляхом заборони чинити перешкоди позивачу стосовно участі у загальних зборах на майбутнє.

12. Не є корпоративними спори про визнання недійсними установчих документів господарського товариства та припинення юридичної особи, які порушуються за позовами органів Державної податкової служби України та інших суб'єктів владних повноважень, що здійснюють контроль за діяльністю товариства, а також органів, що здійснюють державну реєстрацію юридичних осіб. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 КАС ( 2747-15 ) зазначені спори віднесено до компетенції адміністративних судів як публічно-правові за зверненням суб'єкта владних повноважень.

До корпоративних належать спори за позовами учасників (засновників, акціонерів) господарського товариства, пов'язані з вимогами про визнання недійсними установчих документів господарського товариства та припинення юридичної особи у зв'язку з порушеннями вимог законодавства щодо порядку їх прийняття та затвердження.

При вирішенні спорів про визнання установчих документів господарського товариства недійсними господарським судам необхідно розмежовувати правову природу статуту та установчого (засновницького) договору товариства.

Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК ( 436-15 ) є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у - голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства ( 1576-12 )).

У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів. 5. Підвідомчість скарг на дії (бездіяльність) державної виконавчої служби, нотаріусів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування.

Частина п'ята статті 16 ГПК ( 1798-12 ) відносить справи зі спорів, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, до підсудності господарського суду міста Києва.

З огляду на це, у вирішенні питання про визначення підсудності відповідних справ, у разі, коли позивач зазначає центральний орган виконавчої влади або державну адміністрацію як відповідача поряд з іншими відповідачами без достатніх на це підстав, необхідно враховувати таке.

Якщо позивач з якихось причин вважає, що одним із відповідачів зі справи має бути центральний орган виконавчої влади або державна адміністрація і у зв'язку з цим позовна заява подається до господарського суду міста Києва, або у разі передачі відповідної справи іншим господарським судом до цього суду, останній у процесі підготовки справи до розгляду вправі вирішити питання про залучення до участі у справі іншого відповідача або, за згодою позивача, - про заміну неналежного відповідача (стаття 24 ГПК) ( 1798-12 ). Якщо у такому випадку справа стала підсудною іншому господарському суду, вона згідно із частиною третьою статті 17 ГПК ( 1798-12 ) має бути розглянута господарським судом міста Києва.
^ ПЛЕНУМ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

24.10.2011 N 10

Розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121-2 ГПК ( 1798-12 ) є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.

Отже, зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу. Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК ( 1798-12 ).

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, її посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК ( 1798-12 ) під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона підлягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, який видав виконавчий. документ.6. Способи захисту прав суб’єктів господарювання, що застосовуються господарськими судами України при розгляді конкретних спорів.

Господарські права та інтереси суб’єктів господарської діяльності відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України захищаються такими способами:
– визнання наявності або відсутності прав суб’єктів господарювання;
– визнання повністю чи частково недійсними актів органів державної влади та місцевого самоврядування;
– відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання;
– припиненням дій, що порушують права або створюють загрозу їх порушення;
– присудження до виконання обов’язку в натурі;
– відшкодування збитків;
– застосування штрафних, оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій;
– встановлення, зміною чи припиненням господарських правовідносин.
У випадку невиконання рішення господарського суду на винуватця накладається штраф в розмірі вартості відповідних зобов’язань. При невиконанні рішення чи постанови господарський суд знімає з винуватця штраф у подвійному розмірі. Штрафні санкції можуть у такому випадку відноситись на конкретних відповідальних осіб.
У господарських стосунках між підприємствами, організаціями та установами, міжнародними об’єднаннями організацій України застосування заходів з судового врегулювання господарських спорів є обов’язковою необхідністю звернення до господарського суду. Справи за заявами прокурора порушуються в господарському суді в інтересах держави і суб’єктів господарювання незалежно від прийняття сторонами заходів досудового врегулювання господарських спорів.
Господарські спори, які виникають при погодженні стандартів та технічних умов, а також про встановлення цін на продукцію і тарифів на послуги вирішуються відповідними функціональними органами держави, які займаються керівництвом робіт зі стандартизації і врегулюванню ціноутворення.
Спори між іноземними інвесторами і державою з питань інвестування підлягають розгляду в судах України, якщо інше не передбачається договорами. Всі інші спори за участю іноземних інвесторів підлягають вирішенню за кордоном. 7. Судовий збір, який підлягає сплаті за розгляд спорів у господарському суді: поняття, ставки, проблеми правозастосування.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

2. За подання до господарського суду:



1) позовної заяви майнового характеру

2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат

2) позовної заяви немайнового характеру

1 розмір мінімальної заробітної плати

3) заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову

1,5 розміру мінімальної заробітної плати

4) апеляційної скарги на рішення суду

50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми

5) касаційної скарги на рішення суду

70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми

6) заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами

50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми

7) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України

70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми

8) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду

0,5 розміру мінімальної заробітної плати

9) заяви про скасування рішення третейського суду

2 розміри мінімальної заробітної плати

10) заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду

1,5 розміру мінімальної заробітної плати

11) заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду

2 розміри мінімальної заробітної плати

12) заяви про затвердження плану санації до порушення провадження у справі про банкрутство

1 розмір мінімальної заробітної плати

13) заяви про порушення справи про банкрутство

5 розмірів мінімальної заробітної плати

14) заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом

1 розмір мінімальної заробітної плати

15) заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство

1 розмір мінімальної заробітної плати

16) заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною

1 розмір мінімальної заробітної плати

17) апеляційних і касаційних скарг у справі про банкрутство

0,5 розміру мінімальної заробітної плати

Проблеми:

1. Проблема не визначеності законодавства щодо звільнення від сплати судового збору фізичних осіб підприємців - пільговиків

Згідно п.3 такі особи звільняються від сплати судового збору і при зверненні до господарського суду

2. Проблема форми квитанції про сплату судового збору

Згідно наказу ДПІ від 21.01.1993 №7-93 Про порядок обчислення та сплати Державного мита (інфолист ВГСУ 21.11.11. №01-06\1625 п.3. на даний час інструкція зберігає свою чинність) на квитанції про сплату судового збору (п.14) має бути відмітка "зараховано до бюджету"

проблема вирішується у інформаційному листі ВГСУ від 17.09.12№01-05\1260

3. Проблема визначення розміру судового збору при пред'явленні декількох позовних вимог не майнового характеру

4. Проблема розмежування спорів майнового та немайнового характеру

В інструкції майновий спір - це той який підлягає вартісної оцінки

п.37 - приклади не майнових спорів, п.32 - майнових

5. Не визначено в законі від якої вартості майна сплачувати збір (договірна, ринкова, балансова): п.6 інфолиста 1175

6. Не конкретизованість підстав відстрочки та розстрочки сплати, звільнення та зменшення судового збору

майновий стан сторін ст.8 зу про судовий збір

7. Не конкретизованість підстав, не визначені наслідки не внесення не сплати збору до винесення рішення суду

Інфолист 1625 встановив дії судді в даному випадку: на підставі ч.5ст.81 залишення позову без розгляду

В законодавстві не визначено ставки судового збору за позовами про захист ділової репутації юридичної та фізичної особи

8. Не визначено порядок повернення сплаченої суми судового збору

Ст.7 зу про судовий збір вказує на порядок встановлений центральним органом виконавчої влади, проте такий порядок відсутній

9. Чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

За наявності сумнівів у здійсненні сплати суми судового збору до державного бюджету України і зарахування його до спеціального фонду цього бюджету господарський суд вправі витребувати у платника відповідне підтвердження (довідку) органу Державної казначейської служби України, якій судовий збір перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі або про прийняття скарги (заяви) до провадження.

2. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору

8. Відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в господарському судочинстві: підстави, порядок, проблеми правозастосування.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Стаття 49. Розподіл господарських витрат

Судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

9. Оплата за проведення судової експертизи: підстави, порядок, проблеми правозастосування.

Розмір сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), та розподіл цих витрат має визначатись господарським судом з урахуванням ставок і окладів, встановлених експертною установою.

Експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті; вартість попереднього продажу проїзних документів; проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межею населеного пункту; найом жилого приміщення, а також добові у розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження, та згідно з поданими документами, що підтверджують розмір цих витрат. Якщо проїзні документи не подано, відшкодовується мінімальна вартість проїзду між місцем проживання і місцем виклику.

Витрати, пов'язані з викликом до суду, відшкодовуються після виконання експертами, перекладачами та іншими особами своїх обов'язків у розмірі, що визначається у рішенні господарського суду.

Розподіл між сторонами сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), послуги перекладача, а також інших судових витрат проводиться за правилами розподілу державного мита.
В законодательстве не регламентирован порядок оплаты за проведение экспертизы

п.23 постановления пленума ВГСУ оплачивает заинтересованная сторона.

Тобто можлива ситуація, при якій обидві сторони не схочуть сплачувати за експертизу, що призведе до затягування процесу.

10. Докази з мережі «Інтернет», аудіо та відеозапи як докази у господарському процесі: умови та порядок використання, проблеми правозастосування.

13. У разі розміщення інформації в мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного ознайомлення, особа, чиї права та законні інтереси порушені її поширенням, може подавати відповідні позовні вимоги до власника веб-сайту, на якому розміщена ця інформація. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до вимог статей 30 та 65 ГПК від товариства з обмеженою відповідальністю “Хостмайстер”, яке на даний час адмініструє систему реєстрації та обліку доменних назв і адресу українського сегмента мережі Інтернет. Після здійснення заходів, пов’язаних з переделегуванням прав адміністрування, ці функції має здійснювати об'єднання “Український мережевий інформаційний центр”.

Якщо інформацію, яка завдає шкоди діловій репутації суб’єкта господарювання, було розповсюджено на Інтернет-сайті (хоча б і не зареєстрованому як засіб масової інформації) і судом встановлено, що така інформація не відповідає дійсності, то згідно з судовим рішенням її має бути спростовано на тому ж самому сайті з додержанням вимог, визначених частинами третьою-шостою статті 37 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”.

У разі коли відповідну інформацію розповсюджено у вигляді повідомлень не власником сайту, доступ до якого є вільним, а третіми особами, що є анонімними, то відповідальність за таке розповсюдження інформації та завдану у зв’язку з цим шкоду діловій репутації суб’єкта господарювання має нести саме власник сайту, оскільки його діяльність створила технологічні можливості та умови для поширення негативної інформації, яка не відповідає дійсності та порушує права і законні інтереси особи.

11. Експертиза в господарському судочинстві: види, умови призначення і проведення, проблеми.

Проблемі ипользования єкспертизі в хоз процессе

1. ХПК не закрепляет виды экспертиз - проблема решена в постанове №18

2. ХПК дает право поручать проведение экспертизы не только экспертам, а и специалистам в соответствующих сферах знаний, что приводит к неравенству таких исполнителей (специалистам нельзя заявить отвод ст. 7.9 ЗУ Про судову экспертизу

3. Невозможно обжалование определения о назначении экспертизы в части несогласии с вопросами поставленными на экспертизу и личность эксперта ,так как по п.6. ч. 1ст. 106 ХПК обжалуется только определение о приостановлении производства п оделу

4. В законодательстве не регламентирован порядок оплаты за проведение экспертизы

п.23 постановления пленума ВГСУ оплачивает заинтересованная сторона

5. Законодательство м не регламентирован порядок получения данных для проведения экспертизы.

п.17 постановы пленума ВСУ от 12.06.09 №5 решен вопрос - это постанова п огражданским делам
  1   2   3   4   5   6   7   8

Похожие:

1. Підвідомчість господарських спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування iconПрактичне заняття 1 вк практичне заняття 2 Проблеми визначення підвідомчості...
Охарактеризуйте пролематику віднесення до компетенції господарських судів публічно-господарських спорів
1. Підвідомчість господарських спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування iconТема Проблеми правозастосування Теоретичні питання
Нормативно-правові прогалини: поняття, види, способи їх попередження та подолання
1. Підвідомчість господарських спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування icon1. Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових...
Тема Культурні цінності та проблеми їх визначення в нормативно-правових актах України та міжнародних конвенціях – 2 години
1. Підвідомчість господарських спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування iconПлан Предмет І завдання курсу «Історія української культури», його...
Вітчизняна культурологічна традиція (Г. Сковорода, Т. Шевченко, П. Куліш, М. Костомаров, І. Франко, Є. Маланюк, В. Липинський, Д....
1. Підвідомчість господарських спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування iconЛекція 11. Тема: гарантії прав на землю
Умови та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Причини виникнення, визначення видів та правові засади...
1. Підвідомчість господарських спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування iconРозділ 5 методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства основні поняття розділу
Не є виключенням І потенціал підприємства, як узагальнююча характеристика його сукупних господарських можливостей щодо поточного...
1. Підвідомчість господарських спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування iconПерелік питань, які виносяться на іспит з дисципліни «проблеми теорії права»
Нормативно-правові прогалини: поняття, види, способи їх попередження та подолання
1. Підвідомчість господарських спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування icon1. Києво-Могилянська академія та її роль у розвитку науки,культури та філософії в україні
Проблеми онтологіїВідношення бога І світу. Натурфіл-кі їдеї. поняття матерії та форм її існування
1. Підвідомчість господарських спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування iconПитання для і-го модуля
Дати визначення поняття «географічне середовище». Відмінності між географічною оболонкою та географічним середовищем
1. Підвідомчість господарських спорів: поняття, критерії визначення, проблеми правозастосування iconТестовий контроль з курсу «Історія української культури»
Виберіть визначення, які з сучасних наукових позицій розкривають поняття «культура»
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница