Законодавство по акції


Скачать 187.09 Kb.
НазваниеЗаконодавство по акції
Дата публикации03.08.2013
Размер187.09 Kb.
ТипЗакон
userdocs.ru > Право > Закон
Законодавство по акції

Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 39 див. в Рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2001 від 19.04.2001}

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я
^ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ



Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням Міністерства
внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення
положення частини першої статті 39 Конституції України
про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи
органів місцевого самоврядування про проведення
зборів, мітингів, походів і демонстрацій
(справа щодо завчасного сповіщення
про мирні зібрання)




м. Київ, 19 квітня 2001 року Справа N 1-30/2001
N 4-рп/2001
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Козюбри Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тимченка Івана Артемовича - суддя-доповідач,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

Яценка Станіслава Сергійовича
розглянув на пленарному засіданні справу щодо офіційного
тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України
( 254к/96-ВР ) про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи
органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів,
походів і демонстрацій.

Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 39, 41 Закону
України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне
подання Міністерства внутрішніх справ України.

Підставою для розгляду справи відповідно до статті 93 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є практична
необхідність в офіційній інтерпретації положення частини першої
статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів
виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про
проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій.

Заслухавши суддю-доповідача Тимченка І.А. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Міністерство
внутрішніх справ України - звернувся до Конституційного Суду
України з клопотанням дати офіційне тлумачення положення частини
першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення
органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про
проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій.

У конституційному поданні зазначається, що відповідно до
статті 39 Конституції України громадяни мають право збиратися
мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і
демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи
виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Разом з тим
наголошується, що конкретного строку, протягом якого необхідно
сповістити органи виконавчої влади чи органи місцевого
самоврядування про проведення зазначених акцій, чинним
законодавством України не встановлено. У конституційному поданні
стверджується, що деякі організатори таких акцій термін "завчасно"
трактують як такий, що передбачає лише "попереднє інформування"
відповідних органів про проведення зборів, мітингів, походів і
демонстрацій. Непоодинокими є випадки, коли подібна інформація
направляється до органів виконавчої влади чи органів місцевого
самоврядування за добу до початку масових акцій, а інколи - за
кілька годин.

Оскільки, на думку суб'єкта права на конституційне подання,
частина друга статті 39 Конституції України передбачає обмеження
судом реалізації права громадян на проведення мирних зборів,
мітингів, походів і демонстрацій (відповідно до закону і лише в
інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою
запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я
населення або захисту прав і свобод інших людей), то вирішення
цього питання на практиці потребує певного часу. Зокрема,
наголошується в конституційному поданні, за цей період необхідно
з'ясувати умови проведення масових акцій, їх відповідність чинному
законодавству та визначити необхідність залучення певних сил та
засобів правопорядку тощо. У зв'язку з цим має бути встановлений і
"граничний термін часу, до якого можливе подання повідомлень про
наміри провести вказані заходи їх організаторами".

2. Конституційний Суд України, розглядаючи питання щодо
офіційного тлумачення положення частини першої статті 39
Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої
влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів,
мітингів, походів і демонстрацій - масових мирних зібрань,
виходить з такого.

Згідно з частиною третьою статті 8 Конституції України норми
Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються
безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток
відповідні закони або інші нормативно-правові акти.

Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори,
мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції
України, є їх невідчужуваним і непорушним правом, гарантованим
Основним Законом України.

Це право є однією з конституційних гарантій права громадянина
на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на
вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і
поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб - на свій
вибір, права на вільний розвиток своєї особистості тощо. При
здійсненні цих прав і свобод не повинно бути посягань на права і
свободи, честь і гідність інших людей. За Конституцією України
(стаття 68) кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції
та законів України. Проводити збори, мітинги, походи і
демонстрації громадяни можуть за умови обов'язкового завчасного
сповіщення про це органів виконавчої влади чи органів місцевого
самоврядування. Таке сповіщення має здійснюватись громадянами
через організаторів масових зібрань. Завчасне сповіщення
відповідних органів про проведення тих чи інших масових зібрань -
це строк від дня такого сповіщення до дати проведення масового
зібрання.

Тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних
межах і не повинна обмежувати передбаченого статтею 39 Конституції
України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і
демонстрацій. Такі строки мають слугувати гарантією реалізації
цього права громадян. Упродовж цього строку зазначені органи мають
здійснити і ряд підготовчих заходів, зокрема, для забезпечення
безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингу, походу чи
демонстрації, підтримання громадського порядку, охорони прав і
свобод інших людей. У разі необхідності органи виконавчої влади чи
місцевого самоврядування можуть погоджувати з організаторами
масових зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість їх
проведення тощо.

Строк завчасного сповіщення має бути достатнім і для того,
щоб органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування
могли визначитися, наскільки проведення таких зібрань відповідає
закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39
Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних
питань.

Виходячи з положень пункту 1 частини першої статті 92
Конституції України про те, що виключно законами визначаються
права і свободи людини і громадянина та гарантії цих прав і свобод
і що лише судом відповідно до закону може встановлюватись
обмеження щодо реалізації права громадян на проведення масових
зібрань (частина друга статті 39), Конституційний Суд України
дійшов висновку, що визначення строків завчасного сповіщення
органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування з
урахуванням особливостей мирних зібрань, їх форм, масовості, місця
і часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.

На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 51, 63, 65, 69, 70,
95 Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України

в и р і ш и в:

1. Положення частини першої статті 39 Конституції України
щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів
місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів
і демонстрацій в аспекті конституційного подання треба розуміти
так, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити
зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у
прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не
повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України
право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати
можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам
місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного
проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій,
забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.

Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з
урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця,
часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.

2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскарженим.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.
^ КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ


Статті Кримінального кодексу України
Р о з д і л VIII

ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ

Стаття 36. Необхідна оборона

1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою
захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка
захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та
інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом
заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в
даній обстановці для негайного відвернення чи припинення
посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж
необхідної оборони.

2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від
можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або
звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

3. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне
заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає
небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж
необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у
випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього
Кодексу.

4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо
через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним
посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею
шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має
наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або
будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу
озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення
протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше
приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто
посягає.

Стаття 37. Уявна оборона

1. Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням
шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного
посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого,
лише помилково припускала наявність такого посягання.

2. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за
заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася,
давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне
посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати
помилковості свого припущення.

3. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати
помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі
захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального
посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за
перевищення меж необхідної оборони.

4. Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлювала,
але могла усвідомлювати відсутність реального суспільно
небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній
відповідальності за заподіяння шкоди через необережність.

Р о з д і л XVII

^ ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ'ЯЗАНОЇ
З НАДАННЯМ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ

{ Назва розділу XVII в редакції Закону N 3207-VI ( 3207-17 ) від
07.04.2011 }



Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем

1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне,
з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в
інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи
службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало
істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам
окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або
інтересам юридичних осіб, -

карається виправними роботами на строк до двох років або
арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до
трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом
від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років
з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від п'ятисот до
тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті,
якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти
років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітка. 1. Службовими особами у статтях 364, 365, 368, 368-2,
369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за
спеціальним повноваженням здійснюють функції
представників влади чи місцевого самоврядування, а також
обіймають постійно чи тимчасово в органах державної
влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи
комунальних підприємствах, в установах чи організаціях
посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих
чи адміністративно-господарських функцій, або виконують
такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа
наділяється повноважним органом державної влади, органом
місцевого самоврядування, центральним органом державного
управління із спеціальним статусом, повноважним органом
чи повноважною особою підприємства, установи,
організації, судом або законом.

Для цілей статей 364, 365, 368, 368-2, 369 цього Кодексу до
державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи,
у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка
перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує
державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на
господарську діяльність такого підприємства.

2. Службовими особами також визнаються посадові особи
іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому,
виконавчому або судовому органі іноземної держави, у тому числі
присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави
для іноземної держави, зокрема для державного органу або
державного підприємства), а також іноземні третейські судді,
особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові
спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому,
посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної
організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою
організацією діяти від її імені), члени міжнародних парламентських
асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи
міжнародних судів.

3. Істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-1, 365-2,
367, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків, вважається
така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний
мінімум доходів громадян.

4. Тяжкими наслідками у статтях 364 - 367, якщо вони
полягають у завданні матеріальних збитків, вважаються такі
наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують
неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

{ Стаття 364 із змінами, внесеними згідно із Законами N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008, N 1508-VI ( 1508-17 ) від 11.06.2009
- зміни по Закону N 1508-VI втратили чинність на підставі Закону
N 2808-VI ( 2808-17 ) від 21.12.2010; в редакції Закону N 3207-VI
( 3207-17 ) від 07.04.2011 }



Стаття 364-1. Зловживання повноваженнями службовою особою
юридичної особи приватного права незалежно від
організаційно-правової форми

1. Зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою
одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використання
всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від
організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної
особи своїх повноважень, якщо це завдало істотної шкоди
охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, або
державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних
осіб, -

карається штрафом від п'ятисот до двох тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
двох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається штрафом від десяти тисяч до двадцяти тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років.

Примітка. У статтях 364-1, 365-2, 368-2, 368-3, 368-4, 369-2 цього
Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти грошові
кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги,
нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав
обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно
чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.

{ Кодекс доповнено статтею 364-1 згідно із Законом N 3207-VI
( 3207-17 ) від 07.04.2011; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011 }



Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень

1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне
вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих
їй прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди
охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним
чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, -

карається виправними роботами на строк до двох років або
обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на
строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні
посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та
зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян.

2. Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно
супроводжувалося насильством або погрозою застосування насильства,
застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими,
що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності
ознак катування, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми
років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від
п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті,
якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років
з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від семисот
п'ятдесяти до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.

{ Стаття 365 із змінами, внесеними згідно із Законами N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008, N 1508-VI ( 1508-17 ) від 11.06.2009,
N 2808-VI ( 2808-17 ) від 21.12.2010; в редакції Закону N 3207-VI
( 3207-17 ) від 07.04.2011 }



Стаття 365-1. Перевищення повноважень службовою особою
юридичної особи приватного права незалежно
від організаційно-правової форми

1. Перевищення повноважень, тобто умисне вчинення службовою
особою юридичної особи приватного права незалежно від
організаційно-правової форми дій, які явно виходять за межі
наданих повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним
законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи
громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, -

карається штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається штрафом від десяти тисяч до двадцяти тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років.

{ Кодекс доповнено статтею 365-1 згідно із Законом N 3207-VI
( 3207-17 ) від 07.04.2011; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011 }



Стаття 365-2. Зловживання повноваженнями особами, які надають
публічні послуги

1. Зловживання своїми повноваженнями аудитором, нотаріусом,
оцінювачем, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою
особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну
діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, у тому числі
послуг експерта, арбітражного керуючого, незалежного посередника,
члена трудового арбітражу, третейського судді (під час виконання
цих функцій), з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи
інших осіб, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом
правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським
інтересам або інтересам юридичних осіб, -

карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років.

2. Те саме діяння, вчинене стосовно неповнолітньої чи
недієздатної особи, особи похилого віку або повторно, -

карається штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті,
якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років та з конфіскацією майна або без такої.

{ Кодекс доповнено статтею 365-2 згідно із Законом N 3207-VI
( 3207-17 ) від 07.04.2011; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011 }



Про рекламу

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 39, ст. 181 )



{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 271/96-ВР від 03.07.96, ВВР, 1996, N 39, ст. 182 }



{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст. 36
N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 -


редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності

Законом про Державний бюджет України на 2000 рік

N 2438-III ( 2438-14 ) від 24.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.150

N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 }

{ В редакції Закону
N 1121-IV ( 1121-15 ) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.62 }



{ Із змінами, внесеними згідно з Законами
N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238
N 3099-IV ( 3099-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.566
N 3253-IV ( 3253-15 ) від 21.12.2005, ВВР, 2006, N 5-6, ст.75
N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 31, ст.268
N 1033-V ( 1033-16 ) від 17.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.445
N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008, ВВР, 2008, N 18, ст.197
N 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, N 19, ст.257
N 1465-VI ( 1465-17 ) від 04.06.2009, ВВР, 2009, N 44, ст.655
N 2367-VI ( 2367-17 ) від 29.06.2010, ВВР, 2010, N 34, ст.486
N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160
N 3235-VI ( 3235-17 ) від 19.04.2011, ВВР, 2011, N 42, ст.434
N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011, ВВР, 2012, N 2-3, ст.3
N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 7, ст.53
N 4316-VІ ( 4316-17 ) від 12.01.2012 }




Цей Закон визначає засади рекламної діяльності в Україні,
регулює відносини, що виникають у процесі виробництва,
розповсюдження та споживання реклами.

Розділ I
^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює
виробництво реклами;

внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині
будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до
і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під
час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім
місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може
розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях
продаються; { Абзац третій статті 1 в редакції Закону N 145-VI
( 145-17 ) від 18.03.2008 }

заходи рекламного характеру - заходи з розповсюдження
реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків
товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї
кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший;
{ Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 145-VI ( 145-17 )
від 18.03.2008 }

знижка - тимчасове зменшення ціни товару, яке надається
покупцям (споживачам); { Статтю 1 доповнено абзацом згідно із
Законом N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 }

зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних
тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій
місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на
елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і
доріг;

недобросовісна реклама - реклама, яка вводить або може ввести
в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи
суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності,
перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і
способу розповсюдження;

особа - фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької
діяльності, юридична особа будь-якої форми власності,
представництво нерезидента в Україні;

порівняльна реклама - реклама, яка містить порівняння з
іншими особами та/або товарами іншої особи;

прихована реклама - інформація про особу чи товар у програмі,
передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям
і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм,
передач, публікацій;

реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в
будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або
підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких
особи чи товару;



реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території
підприємств транспорту загального користування, метрополітену,
зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд
підприємств транспорту загального користування і метрополітену;

рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення
реклами до її споживача;

рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її
виробництва та/або розповсюдження;

розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження
реклами;

соціальна реклама - інформація будь-якого виду, розповсюджена
в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних
цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження
якої не має на меті отримання прибутку;



спеціальні виставкові заходи - заходи, які здійснюються з
метою просування відповідного товару на ринок, проводяться
організовано у певному приміщенні або на огородженому майданчику
(у тому числі в місцях реалізації товару) у визначені строки,
розраховані на зацікавлених та/або професійних відвідувачів,
організатор яких обмежив відвідування заходу тими особами, яким
відповідно до законодавства дозволяється продавати товар, що
демонструється; { Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом
N 145-VI ( 145-17 ) від 18.03.2008 }

споживачі реклами - невизначене коло осіб, на яких
спрямовується реклама;

спонсорство - добровільна матеріальна, фінансова,
організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами
будь-якої діяльності з метою популяризації виключно свого імені,
найменування, свого знака для товарів і послуг;

товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі
продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права
інтелектуальної власності.

Похожие:

Законодавство по акції iconНачальнику ру гу мвс в м. Києві
Я, П.І. Б., (дата), (приблизний час), за (адреса місця акції), проводив черговий етап акції згідно повідомлення кмда вх. 36148 від...
Законодавство по акції iconНачальнику ру гу мвс в м. Києві
Я, П.І. Б., (дата), (приблизний час), за (адреса місця акції), проводив черговий етап акції згідно повідомлення кмда вх. 36148 від...
Законодавство по акції iconГловюк І. В. Повноваження слідчого судді із забезпечення доказів...
В. Повноваження слідчого судді із забезпечення доказів у кримінальному провадженні // Міжнародне та вітчизняне законодавство в умовах...
Законодавство по акції iconРинкова економіка: суть, структура та інфраструктура акції
Цивільним кодексом України (435-15) та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств
Законодавство по акції iconРинкова економіка: суть, структура та інфраструктура акції
Цивільним кодексом України (435-15) та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств
Законодавство по акції iconЗаконодавство України
Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" ( 1645-14 ) та
Законодавство по акції iconКонспект лекцій для напряму підготовки 0501 “Економіка І підприємництво” 2011
Лекції №1 І № Міжнародні норми І законодавство України в галузі охорони праці
Законодавство по акції iconЗакон України «Про судоустрій І статус суддів»
Законодавство, що регламентує питання доступу до публічної інформації в судових органах України
Законодавство по акції iconЗаконодавство України
Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування...
Законодавство по акції icon2. Якщо зміна ціни товару на 1 спричиняє меншу зміну об­сягу попиту...
Українське антимонопольне законодавство визнає становище суб'єкта господарювання монопольним, якщо ринкова часті
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница