На доктринальному рівні виокремлюють такі етапи становлення та розвитку господарського права


НазваниеНа доктринальному рівні виокремлюють такі етапи становлення та розвитку господарського права
страница1/28
Дата публикации20.05.2013
Размер3.09 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Право > Документы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

  1. Ідейно-історичні передумови відокремлення господарського права як самостійної галузі права

На доктринальному рівні виокремлюють такі етапи становлення та розвитку господарського права: звичаєве торговельне право, купецьке (торговельне) право, промислове та господарське право.

Норми, які стосувалися винятково або переважно торгівлі, існували ще у праві рабовласницького устрою як частина цивільного права.

Відокремлення торговельного права від цивільного починається у XІ і продовжується до XV ст. Батьківщина торговельного права — узбе­режжя Середземного моря, саме там зосередилася переважно міжна­родна торгівля. Учасниками торговельних відносин були купці, які здійснювали торгівлю у феодальних містах та об’єднувалися в гільдії. Купецтво, організоване в гільдії, поступово завойовувало особливе юридичне становище, почали створюватися особливі суди; набуло роз­витку торговельне право, предметом регулювання якого стали торгівля, морський транспорт, банкірська справа.

^ В історії розвитку торговельного права традиційно виділяють три періоди: італійський, французький та германський.

Італійському періодові притаманне повне панування станових начал; торговельне право має звичаєву природу та різниться за місцевостями. Середньовічне торговельне право (до XVІ ст.) мало такі риси: 1) воно було правом купців, тобто поширювало свій регулювальний вплив на відносини між купцями (членами купецького стану), а не тільки на від­носини між особами, які вели торгівлю у вигляді промислу; 2) купець­ке право запозичило ті частини римського права, які створювалися на основі розвиненого торговельного обігу класичного періоду римського права; 3) за своєю природою воно було місцевим, здебільшого звичаєвим правом.

Протягом французького періоду (XVІІ–XVІІІ ст.) становий характер торговельного права хоча і зберігався, втім значна його частина була кодифікована. У таких країнах, як Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Португалія, Японія та ін., було прийнято торговельні кодекси (устави, укладення, ордонанси), які стають спеціальним регулятором організа­ційних та оперативних форм торговельної діяльності.

^ Германському періодові (XІX ст.) притаманне падіння станових начал, купецьке право перетворюється на торговельне та стає приватним нарівні із цивільним, звичаєве право поступається місцем законодавчо­му регулюванню.

За часів існування Російської імперії було прийнято низку торго­вельних законів («Торговельний Устав», «Устав про промисловість», «Устав про векселя», «Загальний Устав російських залізничних доріг», «Устав торговельного судочинства» тощо).

У більшості європейських країн протягом XIX ст. було проведено кодифікацію торговельного права, а окремі, прийняті на той час торго­вельні (комерційні) кодекси діють і донині: у Франції (1807 р.), Бельгії (1807 р.), Люксембурзі (1807 р.), Іспанії (1829 р.; перероб. — 1885 р.), Португалії (1833 р.; перероб. — 1888 р.), Австрії (1862 р.), Ліхтенштей­ні (1865 р.), Німеччині (1897 р.) тощо.

Упродовж усього XX ст. велися пошуки оптимального варіанта втручання держави в господарську діяльність. Розвиток господарсько­го права пішов шляхом помірного або максимального його впливу на економіку. За першим напрямком розвинулося господарське законодавство в країнах з ринковою системою господарювання. За другим на­прямом воно розвивалося в країнах із системою централізованого державного керівництва економікою — це В’єтнам, НДР, Китай, Пів­нічна Корея, Чехословаччина, Радянський Союз.

У Радянському Союзі були спроби кодифікації правового регулювання господарської сфери в 20-і роки. Так, у жовтні 1923 р. Комісією з внутріш­ньої торгівлі при Раді праці та оборони РРФСР був внесений у законодавчій орган проект Торговельного Зведення, доцільність прийняття якого обґрунто­вувалася необхідністю зовнішнього (з боку держави) регулювання «торгово-промислової стихії», що була притаманна для того періоду - введені у зв'язку з проведенням політики непу приватноправові елементи господарювання необ­хідно було пов'язати з державним сектором економіки та державним регулю­ванням. Проте ідея кодифікації правового регулювання в господарській сфері розглядалася у зв'язку з дискусією про співвідношення цивільного і торгово­го права. Відмова від політики непу і монополізація державою господарської сфери суспільного життя країни стали своєрідним приводом для відмови від дуалізму (або «двосекторності») правового регулювання господарської сфери, в якій противники господарського права вбачали загрозу розколу єдиної ра­дянської правової системи.

В останній третині XX століття в Радянському Союзі знову набула поширен­ня ідея кодифікації правового регулювання в господарській сфері, проте вона не була реалізована.

Після здобуття Україною незалежності відповідно до Концепції Судово-правової реформи почав розроблятися Господарський (Комерційний) кодекс, перший варіант якого у Верховній Раді спіткала невдача, а другий (під дещо змі­неною назвою - як Господарський кодекс) після тривалих складнощів (трьох чи­тань, подолання президентського вето) був ухвалений 16 січня 2003 р., а набув чинності з 01.01.2004 р.
2.Загальна характеристика предмету регулювання господарського права.

Предмет правового регулювання є одним із вихідних критеріїв по­ділу системи права на галузі. Предметом господарсько-правового регулювання є відносини, що виникають у сфері господарювання (гос­подарські відносини), та на які спрямовано регулювальний вплив гос­подарського права.

Предмет регулювання господарського права визначено в ст. 1 ГК. В цій статті, в першу чергу, встановлено, що воно визначає основні засади господарювання в Україні. І далі, що предметом правового регулювання господарського права є господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі ро­зуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері сус­пільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалі­зацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісно­го характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. 3 ГК).

У наведеному визначенні представлені такі ознаки госпо­дарської діяльності як: особливий суб'єктний склад (господарську діяльність здійснюють суб'єкти господарювання); особлива сфера здійснення господарської діяльності — сфера суспільного виробництва; вартісний характер результатів господарської діяльності, що мають цінову визначеність. Отже, господарська діяльність розглядається як суспільно-корисна діяльність членів суспільства, їх спілок (об'єднань) щодо виготовлення продукції, надання послуг, виконання робіт.

^ Дамо теоретичну характеристику господарським правовідносинам як предмету господарського права. Вона включає наступні ознаки:

1. Господарські правовідносини виникають у зв’язку з організацією та безпосереднім здійсненням господарської діяльності.

2. У господарських правовідносинах реалізуються як приватні, так і публічні інтереси.

3. За своєю природою господарські правовідносини є відносними (в них завжди чітко визначені учасники, що наділені один щодо одного правами та обов’язками).

4. Відповідно до ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері гос­подарювання є суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Відповідно до ст. 3 ГК України сферу господарських відносин ста­новлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та вну­трішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що ви­никають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами у Господарсько­му кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повно­важень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Визначимо, які відносини не є господарськими. Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин встановлене ст. 4 ГК, в ч. 1 якої зазначено, що не є предметом регулювання Господарського кодексу: а) майнові та особисті немайнові відносини, що регулю­ються Цивільним кодексом України; б) земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосфер­ного повітря; в) трудові відносини; г) фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; д) адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарсь­кою компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

З урахуванням вище приведеного можна запропонувати таку дефініцію галузі господарське право. ^ Господарське право – це галузь права, яка є системою господарсько-правових норм, що регулюють відносини у сфері організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності або керівництва нею (такою діяльністю) із застосуванням різних методів правового регулювання з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку.


  1. Підприємництво як предмет регулювання господарського права, його ознаки, принципи та види обмежень.

Конституційні засади підприємницької діяльності передбачені ст. 42 Конституцією України. Так, згідно з цією статтею кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. У той же час така діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органів, військовослужбовців обмежується законом. Визначальні нормативні приписи, які є відправними у здійсненні правового регулювання передбачені ГК.

Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнен­ня економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

^ Характеристика підприємницької діяльності (підприємництва)

1. Підприємництво є самостійною діяльністю. Це означає, що, по-перше, підприємництво в Україні може здійснюватися в будь-яких організаційних формах, визначених законами Украї­ни, на вибір підприємця (ст. 45 ГК).

2. ^ Підприємництво є добровільною діяльністю. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова осо­ба не можуть примусити особу до зайняття підприємницькою ді­яльністю.

3. ^ Підприємництво є систематичною діяльністю. Чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто скільки разів пот­рібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася під­приємницькою) законодавством не встановлено.

4. ^ Підприємництво є діяльністю на власний ризик. Це озна­чає, що за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розра­хункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємс­тво та приватний підприємець самостійно несуть відповідаль­ність, передбачену законодавством України.

5.^ Підприємництво є господарською діяльністю. Це означає, що, не зважаючи на свою специфіку, підприємницька діяль­ність є складовою ширшого за обсягом поняття «господарська діяльність».

6. ^ Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами гос­подарювання (підприємцями). Іншими словами, підприєм­ницька діяльність провадиться фізичними та юридичними осо­бами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

7. ^ Внаслідок підприємницької діяльності досягаються еконо­мічні й соціальні результати. Підприємницька діяльність суттєво впливає на розвиток економіки і соціальної сфери. Серед економічних результатів найбільш принциповими є утворення конкурентного середовища, насичення ринку товарами і послугами, значна активізація міжнародних економічних стосунків. Малий і середній бізнес має нові робочі місця, значно стимулює підвищення кваліфіка­ції працівників, їх ініціативу і творчість, загалом сприяє вижи­ванню населення в кризові періоди. Поступове зміцнення суб'єктів підприємництва, їх прибутковість закладає додаткову фінансову базу для такої соціально корисної діяльності, як бла­годійництво та спонсорство.

8. Метою підприємницької діяльності є отримання прибут­ку. Якщо метою тієї чи іншої діяльності не є отримання при­бутку, вона не може бути віднесена до підприємницької. Ця ме­та, як правило, знаходить своє відображення в установчих до­кументах суб'єкта підприємницької діяльності і простежується, виходячи з характеру його діяльності. За цією ж ознакою під­приємницька діяльність відмежовується від поняття господар­ської діяльності, в якій отримання прибутку не ставиться за ос­новну мету.

^ Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

1. вільного вибору підприємцем виду підприємницької ді­яльності. Суб'єкт підприємницької діяльності самостійно вирі­шує, якими видами діяльності йому займатися, з огляду на об­меження, встановлені чинним законодавством;

2. самостійного формування підприємцем програми діяль­ності, вибору постачальників і споживачів продукції, що вироб­ляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом;

3. вільного найму підприємцем працівників. Цей принцип обмежується положеннями законодавства про зайнятість, що містить положення, якими обмежуються трудові права іноземних громадян та осіб без громадянства — ст. 8 За­кону України від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість населення» передбачена необхідність отримання дозволу на працевлашту­вання у державній службі зайнятості України;

4. комерційного розрахунку та власного комерційного ризи­ку. За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахун­кової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та ін­ших правил здійснення господарської діяльності підприємство та приватний підприємець самостійно несуть відповідальність, передбачену законодавством України;

5. вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. Цей принцип суттєво обмежується шля­хом встановлення правил щодо цільового використання коштів суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи, обме­жень на проведення операцій у готівкових коштах та ін.;

6. самостійного здійснення підприємцем зовнішньоеконо­мічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на спій розсуд. Цей принцип обмежу­ється, зокрема, положеннями Закону України під 23 вересня 1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валю­ті», ст. 1 якого встановлені правила щодо обов'язкового зарахування на їх валютні рахунки в уповноважених банках виручки резидентів у іноземній валюті у терміни виплати заборгованос­тей, зазначених в контрактах, але не пізніше 190 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Існують обмеження щодо здійснення господарської діяльності. Їх можна поділити на наступні види:

1. обмеження, пов'язані з організаційно-правовою формою підприємців (наприклад, проведення ломбардних операцій може здійснюватися повними товариствами);

2. обмеження, пов'язані з формою власності суб'єкта підприємництва (наприклад, діяльність, пов'язана і виготовлен­ням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видо­буванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями);

3. обмеження, пов'язані з необхідністю придбання ліцензії. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, містить­ся у ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

4. обмеження діяльності, пов'язані із необхідністю придбан­ня патенту (види діяльності, що підлягає патентуванню, а також порядок патентування Податковим кодексом України).


  1. Метод правового регулювання господарської діяльності.

Подвійність природи господарських правовідносин (поєднання в них органі­заційних і майнових елементів, приватних і публічних інтересів як рушіїв дій їх суб'єктів) породжує чисельність методів правового регулювання господарської діяльності, що є особливіс­тю господарського права як галузі права.

Методи правового регулювання господарської діяльності - це застосовувані законодавцем способи правового оформлення господарських відносин відповід­но до їхніх властивостей і цілей правового регулювання, що відображають вза­ємне становище сторін, порядок прийняття ними юридично значущих рішень, ха­рактер юридичної відповідальності у випадку порушення та способи юридичного захисту прав і законних інтересів сторін.

Розрізняють чотири основні методи правового регулювання господарської діяльності, що забезпечують комплексне та більш-менш збалансоване врахування публічних та приватних інтересів у сфері господарювання. До них належать:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   28

Похожие:

На доктринальному рівні виокремлюють такі етапи становлення та розвитку господарського права iconЛекція тема: історія розвитку земельного права в україні
Постановка питань: Земельне законодавство І право в Україні до 1917 року. Стан розвитку земельного права в радянський період. Розвиток...
На доктринальному рівні виокремлюють такі етапи становлення та розвитку господарського права iconЕтапи становлення медичної деонтології в різні часи. Відображення...
Модуль Роль, місто та завдання медичної деонтології на сучасному етапі розвитку суспільства
На доктринальному рівні виокремлюють такі етапи становлення та розвитку господарського права iconПлан семінарського заняття: Предмет І об’єкт історії психології
Виникнення історії психології як окремої галузі психологічної науки та етапи її становлення
На доктринальному рівні виокремлюють такі етапи становлення та розвитку господарського права iconПриблизний перелік питань для підсумкового контролю
Експериментально-прикладний та експериментальний етапи у розвитку соціальної психології
На доктринальному рівні виокремлюють такі етапи становлення та розвитку господарського права icon1. Культурологія як наука. Етапи становлення
Своїм завданням культурологія вважає дослідження всіх процесів взаємодії людини зі світом природи, світом соціуму І світом фізичного...
На доктринальному рівні виокремлюють такі етапи становлення та розвитку господарського права iconПлани семінарських занять
Не поняття, предмет, система та принципи господарського процесуального права
На доктринальному рівні виокремлюють такі етапи становлення та розвитку господарського права iconТема № Особливості цивільного процесу. Специфіка господарського
...
На доктринальному рівні виокремлюють такі етапи становлення та розвитку господарського права iconЗакономірності та тенденції виникнення, розвитку І зміни історичних типів держави І права
Предметом курсу є вивчення процесів формування, розвитку державних утворень, правничих норм, правових систем, що існували на території...
На доктринальному рівні виокремлюють такі етапи становлення та розвитку господарського права iconЗатверджено
Робоча програма ухвалена на засіданні кафедри господарського права, протокол №1 від 30. 08. 2012 р
На доктринальному рівні виокремлюють такі етапи становлення та розвитку господарського права icon10. Особливості організації догляду за хворими в умовах хірургічного...
Тема 10. Особливості організації догляду за хворими в умовах хірургічного стаціонару
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница