Загальна психологія


НазваниеЗагальна психологія
страница9/33
Дата публикации18.07.2013
Размер3.94 Mb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Психология > Документы
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   33

Сумісність — це оптимальне поєднання якостей людей у процесі взаємодії, що сприяє успішному виконанню спільної діяльності.

У психології виокремлюють такі чотири різновиди сумісності: фізичну, психофізіологічну, соціально-психологічну та психологічну.

63

^ Фізична сумісність виявляється в гармонійному поєднанні фізичних якостей двох або кількох людей, що разом виконують певну спільну діяльність. Наприклад, максимальна продуктивність фізичної праці можлива лише за умов, коли ті, хто разом її виконує, не поступають-ся один одному в силі та витривалості. Досить поширеними є кри-терії відбору за показниками фізичної сумісності у спорті при ком-плектуванні команд (групування за ваговими категоріями у важкій атлетиці).

Засадовими щодо психофізіологічної сумісності є особливості аналізаторних систем, а також властивостей нервової системи. Цей різновид сумісності передбачає успішність взаємодії людей у тих ви-дах діяльності, де чутливість у межах тієї чи іншої аналізаторної сис-теми є вирішальною. Так, робота на конвеєрі потребує певного тем-пу виконання виробничих операцій від кожного працівника. У разі невідповідності психофізіологічних характеристик когось із працівників процес порушується, а може і взагалі припинитися. Для двох контролерів спільна робота, пов’язана з розрізненням насиче-ності кольорів, буде неможливою, якщо у них гострота чутливості до кольорів буде різною. Ще більшого значення в межах цього різнови-ду сумісності набуває темперамент. Доведено, що найуспішніше взає-модіяти можуть два неоднакові темпераменти (холерик і флегматик, сангвінік і меланхолік), гірше — люди з однаковими темпераментами (два холерики, два меланхоліки). Разом з тим, як зазначалося, у роботі, яка потребує рухливої нервової системи від усіх її учасників, проти-лежні темпераменти непридатні.

^ Соціально-психологічна сумісність передбачає взаємини людей з такими особистісними властивостями, які сприяють успішному вико­нанню соціальних ролей. У цьому разі необов’язковою має бути схо­жість характерів, здібностей, але обов’язковою — їх гармонія. Жит­тєвий досвід показує, що контакти встановлюються швидше й вияв­ляються міцнішими у людей з рисами характеру, що доповнюють одна одну: одна людина — запальна та імпульсивна, інша — спокійна, поміркована, хтось є теоретиком, а дехто — практиком тощо.

Проте це не означає, що сумісними виявляються лише люди з про-тилежними рисами. Сумісність можлива і в разі збігу рис характеру чи інших особистісних якостей, проте ймовірність руйнування спільноти за цих обставин вища.

^ Психологічна сумісність передбачає спільність поглядів, переко­нань, соціальних і моральних установок, цінностей, ставлень. Усе це найбільше духовно зближує людей. Психологічна сумісність, яка на

64

них базується, — це вищий інтегративний рівень сумісності людей, яка характеризує глибокий, змістовий бік взаємодії та зумовлює її ефективність.

Відсутність сумісності у групі людей, включених у виконання суспільно чи особистісно значущої діяльності, за певних умов може спричинитися до конфлікту.

Конфлікт — це суперечність, що виникає між людьми у зв’язку з розв’язанням тих чи інших питань соціального чи особистого життя. Стан конфлікту характеризується гострими негативними емоційни-ми переживаннями його учасників. Конфлікт може виявитися на рівні свідомості окремо взятої людини — це внутрішньоособистісний конфлікт, а також у міжособистісній взаємодії та на рівні міжосо-бистісних групових стосунків.

Внутрішньоособистісний конфлікт виникає тоді, коли спосте­рігається сутичка рівних за силою та значущістю, але протилежно спрямованих мотивів, потреб, інтересів, потягів у однієї й тієї самої людини (наприклад, необхідність дотримати дане слово та немож-ливість зробити це через зваби, утриматися від яких особистість не в

ЗМОЗІ).

Міжособистісний конфлікт спричиняється ситуацією, в якій члени групи прагнуть до несумісних цілей або керуються несумісними цінно-стями чи нормами, намагаючись реалізувати їх у спільній діяльності. Конфлікт може виникнути при розподілі функціональних обов’язків між членами групи чи при обговоренні шляхів досягнення спільної мети діяльності.

Міжгруповий конфлікт спостерігається там, де гострі суперечності виявляються у стосунках між окремими соціальними групами, що мають на меті власні інтереси, причому своїми практичними діями перешкоджають одна одній. До такого конфлікту можуть призвести шпигунство, суперництво у боротьбі за зони впливу тощо.

Суперечності в міжособистісних стосунках не завжди спричиню-ються до конфлікту: чимало з них розв’язуються шляхом домовле­ності, досягнення консенсусу. У групах і колективах, які вже сформу-валися і члени яких мають достатній досвід спільного співжиття, суперечності виникають не так часто, як у новоутворених. Це пов’я-зане з тим, що завдяки взаємопізнанню та взаємній адаптації дося-гається такий рівень сумісності членів, коли небезпека розв’язання конфлікту зводиться до мінімуму. У групах і колективах, що перебу-вають у стадії становлення та розвитку, суперечності часто завершу-ються конфліктами. Причинами цьому можуть бути психофізологічна та соціально-психологічна несумісності, важкий характер окремих

65

членів, завищена самооцінка тощо. В особистих взаємовідносинах, що грунтуються на дружніх стосунках і спільності життєвих інтересів, несумісність рідко буває причиною конфліктів. Коли ж з якихось при-чин тенденції несумісності починають виявлятися у стосунках, вза-ємовідносини людей припиняються.

Дослідження сумісності при комплектуванні груп для виконання складної діяльності, пов’язаної з ризиком, має важливе значення для забезпечення її надійності та ефективності. Така робота виконується при підборі екіпажів для космічних польотів, груп альпіністів для сходження, виробничих груп, коли характер роботи потребує від її виконавців високого рівня узгодженості в діях і належних морально-вольових якостей.

^

Ключові поняття теми

Група, реальна група, умовна група, референтна група, офіційна група, не-офіційна група, колектив, конформізм, статус, лідер, внутрішньогрупова дифе-ренціація, "зірки", "ізольовані", соціометричнаматриця, соціограма.

Формалізована структура змісту теми

Група — це спільнота людей, об’єднаних у ній за якимись ознаками.

^ ХАРАКТЕРИСТИКИ ГРУПИ

за кількісним




за способом

утворення:

диференціація статусу

складом:




— реальна




членів групи в колективі:

— велика




— умовна




— “зірки"

— мала




— офіційна

— неофіційн

а

— “бажані"

— “малобажані"

— “ізольовані"




за значущістю

за рівнем організації:




для особистості:

— дифузна




— еталонна

— асоціація




— рефер

:нтна

— корпо

рація

— колектив

66

уг>

Запитання для самостійної роботи

  1. За якими ознаками поділяються групи?

  2. Яка група може стати для особистості референтною?

  3. Які ознаки мають групи різного ступеня організації?

  4. Назвіть істотні ознаки колективу.

  5. У чому полягає істотна відмінність між офіційним та неофіційним лідерами групи?

  6. Чим визначається статус особистості в колективі?

  7. У чому полягає суть методу соціометрії і в чому обмеженість його у варіанті, запропонованому Дж. Морено?

  8. За якою соціометричною шкалою визначається статус члена групи?

з

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

л

  1. Чи правильно наведена класифікація груп: велика, мала, реальна, умов­на, референтна, офіційна, неофіційна, формальна, неформальна, колектив?

  2. Чи завжди референтна група є для особистості взірцем позитивних ета-лонів поведінки, особистісних якостей?

  3. Чи впливає на реальну популярність особистості статус формального лідера? Обгрунтуйте свою думку.

  4. Чи існують якості особистості, які є необхідними для лідерства за будь-яких умов?

  5. Чи однаковими є критерії згуртованості при характеристиці будь-якого колективу?

  6. Чи достатньою є така характеристика колективу: “Колектив — це спільнота людей, об’єднаних єдиною діяльністю та єдиними цілями діяльності”?

  7. Чи завжди конформізм характеризується неузгодженістю реальної по­ведінки особистості та її внутрішньої позиції?

  8. Чи можна на підставі результатів соціометрії робити висновки про згур-тованість групи?

Завдання та проблемні ситуації

  1. Чи може офіційна зміна статусу члена групи вплинути на його не­офіційний статус?

  2. Чи може особистість здобути в колективі статус, що не відповідає кри-теріям її реальної цінності як члена групи?

  3. Чим зумовлена внутрішньогрупова диференціація групи? Які чинники на неї впливають?

  4. Які психологічні чинники формують референтну групу особистості?

  5. Чим визначаються ціннісні критерії лідерства у різних за природою ко­лективах?

  6. До яких психологічних деформацій може призвести тривале перебуван-ня особистості у статусі “ізольованої”?

67

7. У чому полягає психологічно обгрунтована система роботи з членами ко-лективу, які з різних причин опинилися у стані ізоляції?

= ^ Список використаної та рекомендованої літератури

  1. Аникеев Н. П. Психологический климат в коллективе. — М., 1989.

  2. Донцов А. И. Психология коллектива. — М., 1984.

  1. Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в мальїх группах. — Минск: Изд-во БГУ, 1975.

  1. Лутошкин А. Н. Змоциональнме потенциалм коллектива. — М., 1988.

  2. Немов Р. С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.

  1. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. — М.: Просвещение, 1977.

  2. Петровский А. В., Шпалинский В. В. Социальная психология коллекти-ва. — М.: Просвещение, 1979.

  3. Плюснин Ю. М., Богатьірева О. А., Биченков О. Е. Пространственное по-ведение и социальнмй статус ребенка в группе // Вопр. психологии. — 1993. —№2.

  4. Психологическая теория коллектива / Под ред. А. В. Петровского. — М.: Педагогика, 1979.

10. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. — К.: Рад. шк., 1968.

^ ЧАСТИНА III



Розділ 6

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ

Поняття про діяльність

Живим істотам від природи властива активність, яка забезпечує життєво важливі зв’язки організму із середовищем. Джерелом актив­ності живих істот є потреби, що спонукають її до відповідних реакцій, дій. Потреба — це стан живої істоти, в якому виявляється її залежність від конкретних умов існування. Проте активність тварин і діяльність людини суттєво відрізняються за психологічними ознаками. Актив­ність тварин характеризується як поведінка і обмежується інстинк-тивними та умовно-рефлекторними діями, спрямованими на присто­сування до умов життя і задоволення різноманітних біологічних потреб у їжі, розмноженні, захисті. У потребах тварини предмет їх задово­лення постає як безпосередній стимул активності й визначає сам спосіб задоволення потреби.

Людська діяльність за сутністю є соціальною. Вона сформувалася історично, у процесі праці. Людина не лише пристосовується до умов життя, а й активно змінює їх відповідно до своїх потреб, що виникли й розвинулися історично. Діяльність людини характеризується сві-домістю і цілеспрямованістю. Особистість як суб’єкт діяльності, за-довольняючи свої потреби, взаємодіє із середовищем, ставить перед со-бою певну мету, мотивує її, добирає засоби для її здійснення, виявляє фізичну й розумову активність у досягненні поставленої мети.

Свідомий характер людської діяльності виявляється в її плану-ванні, передбаченні результатів, регуляції дій, прагненні до її вдоско-

налення.

69

Отже, діяльність людини — це свідома активність, що виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Мета і мотиви діяльності

Мета — це те, до чого прагне людина, для чого вона працює, за що бореться, чого хоче досягти у своїй діяльності. Без мети не може бути свідомої діяльності.

Цілі людської діяльності виникли й розвивались історично, у процесі праці. Вони породжуються суспільним життям, умовами, в яких живе людина, і залежать від виконуваних людиною ролей, суспільних доручень, від її розвитку та індивідуальних особливостей. Цілі бувають близькі та віддалені. Віддалена мета реалізується в низці ближчих, часткових цілей, які крок за кроком ведуть до здійснення віддаленої мети, що висувається на далеку перспективу.

Суспільно важлива, змістовна мета стає джерелом активності осо­бистості. Тільки велика мета народжує велику енергію. Така мета вик-ликає єдність розумової, емоційної та вольової діяльності, цілеспрямо-вану зосередженість свідомості на поставлених цілях. “Рефлекс мети”, писав І. Павлов, має величезне життєве значення, він є основною фор-мою життєвої енергії людини. Життя тільки у того змістовне, хто весь час прагне до певної мети. Як тільки зникає мета, воно стає безбарв-ним, непривабливим.

Мотив — це внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до діяль-ності. Мотиви діяльності та поведінки людини генетично пов’язані з її органічними та культурними потребами. Потреби породжують інте-реси, тобто спрямованість особистості на певні об’єкти з метою пізна-ти їх, оволодіти ними.

Спонуками до діяльності можуть бути матеріальні потреби (в їжі, одязі, житлі), духовні та культурні (пізнавальні, суспільно-політичні, естетичні). Мотивація діяльності буває близька (здійснити бажане і найближчим часом) та віддалена (здійснення бажаного планується на тривалий час). Розрізняють мотиви і за рівнем усвідомлення. Бувають яскраво й чітко усвідомлювані мотиви — обов’язки перед колективом, відповідальність, дисциплінованість та ін. Але в багатьох випадках діють неусвідомлювані спонуки, наприклад звички, упереджене ставлення до певних фактів життя, людей тощо. Проте незалежно від міри усвідомлення мотиву діяльності він є вирішальним чинником у досягненні поставленої мети.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   33

Похожие:

Загальна психологія iconРефератів з курсу „Загальна психологія”: Тема: Вступ до загальної...
Вплив природознавства на становлення психології як самостійної науки в кінці ХІХ ст
Загальна психологія iconЗагальна психологія. Конспект лекцій
Книга включає в себе повний курс лекцій з загальної психології, написана доступною мовою І буде незамінним помічником для тих, хто...
Загальна психологія iconКрок 1 Загальна лікарська підготовка Медичний профіль – Психологія
Оцiнює свою хворобу без перебiльшення та без недооцiнки важкостi свого захворювання. Прагне сприяти успiху лiкування. Не обтяжує...
Загальна психологія iconМіністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава мудрого
Методичні поради та завдання для самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни “Психологія (загальна та юридична)” / Уклад.:...
Загальна психологія iconНавчальна програма з дисципліни „Диференційна психологія” вивчає...
У результаті вивчення дисципліни „Диференційна психологія” студенти повинні з н а т и
Загальна психологія iconГічна психологія рекомендовано Міністерством освіти І науки України...
В43 Вікова та педагогічна психологія: Навч посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. 2-ге вид. К.: Каравела,...
Загальна психологія iconЗагальна фармакологія. Фармакодинаміка та фармакокінетика. Явища...
Модуль 1: Лікарська рецептура. Загальна Фармакологія. Фармакологія засобів, що впливають на нервову систему
Загальна психологія icon1. Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових...
Загальна характеристика апеляційного оскарження та перевірки судових рішень І ухвал
Загальна психологія iconТема № Загальна характеристика кримінального процесу 2
Тема № Загальна характеристика кримінального процесу(2 год.) Поняття, завдання І система кримінального процесу
Загальна психологія iconТеми контрольних робіт з дисципліни
Психологія російського монарха-реформатора: від Івана IV грозного до Олександра II
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница