Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов


Скачать 192.19 Kb.
НазваниеАксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов
Дата публикации30.05.2013
Размер192.19 Kb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Спорт > Документы
ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ

СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА
КАФЕДРА ЦИВІЛЬНИХ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
Дисципліна: Транспортне право України
Лекція № 1
Поняття та зміст транспортного права
Підготували: завідувач кафедри, кандидат юридичних наук, доцент К.К. Афанасьєв, доцент кафедри, кандидат юридичних наук, доцент Ткаченко В.І.

Обговорена та ухвалена на засідання кафедри «____»____________ 2012 року.

Протокол № 1.


Луганськ – 2012
Поняття та зміст транспортного права
Лекційне заняття – 2 години

Мета лекційного заняття:

- освітня (навчальна) – отримання базових знань щодо соціального призначення транспортного права..

Для цього розкрити особливості та мету впливу транспортного права на регулювання транспортних відносин. Дати їм уявлення про реальну сутність і зміст транспортного права України його предмет, метод правового регулювання. Охарактеризувати об`єкт правового регулювання. Розкрити систему транспортного права. Класифікувати джерела транспортного права. Здійснити характеристику транспортного права як науки, галузі та дисципліни. Визначити місце транспортного права у вітчизняній системі права та показати співвідношення іншими галузями права. Розкрити перспективи і напрями розвитку та удосконалення транспортного права у контексті Концепції державної реформи в Україні;

- розвиваюча – навчити орієнтуватися у структурі галузі транспортного права України;

- виховна – виховання відповідального ставлення і творчого підходу до вивчен-ня курсу „Транспортне право України ”.
Основні поняття: право, правова система, правовий порядок, галузь права, предмет галузі права, публічне право, приватне право, транспортне право, предмет правового регулювання, метод правового регулювання, принципи права, джерела права.
План лекційного заняття

  1. Транспорт як загальна складова суспільного виробництва.

  2. Поняття, предмет і метод транспортного права України.

  3. Система, функції та принципи транспортного права.

  4. Джерела транспортного права.

Література
Основна:


  1. Аксёнов И.Я. Единая транспортная система: Учеб. для вузов. – М.: Высш. шк., 1991. – 383 с.

  2. Анцелевич Г.А. Международное транспортное право: Учеб. пособие. – К., 1999. – 306 с.

  3. Асеев С.В., Кожевников С.Н., Королев Г.Н. Транспортный юридический словарь. – Нижний Новгород, 2000. – 53 с.

  4. Булгакова І.В., Клепікова О.В. Транспортне право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юр. спец. вищ. навч. закл. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005. – 536 с.

  5. Быков А.Г., Половинчик Д.И. Основы автотранспортного права. – М.: Юрид. лит., 1986. – 337 с.

  6. Гречуха В.Н. Транспортное право: В 2 ч. – М.: Издательство МГИУ, 2002. – 179 с.

  7. Громов Н.Н., Панченко Т.А., Чудновский А.Д. Единая транспортная система: Учебник для вузов. – М.: Транспорт, 1987. – 304 с.

  8. Грязнов В.С. Правовые основы воздушных сообщений: Учебное посо-бие. – М., 2001. – 89 с.

  9. Демиденко В.В., Шемякин А.Н., Балабанов А.О. Морське право України: Навч. посібник. – Одеса: АО БАХВА, 1996. – 140 с.

  10. Демський Е.Ф., Гіжевський В.К., Демський С.Е., Мілашевич А.В. Транспортне право України: Навч. посібниук / За заг. ред. В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.

  11. Егиазаров В.А. Транспортное право. – М.: Юридический Дом “Юстицинформ”, 2004. – 543 с.

  12. Егиазаров В.А. Транспортное право: Учебное пособие. – М.: Юрид. лит., 1999. – 416 с.

  13. Егиазаров В.А. Транспортное право: Учебное пособие. – М.: Юрид. лит., 2001. – 272 с.

  14. Новиков В.М., Иваницкий Н.М. Основы транспортного права (ж. д. транспорт): Учебник для студентов вузов для специальностей ж. д. транспорта. – М.: Транспорт, 1995. – 192 с.

  15. Спирин И.В. Транспортное право: Учебное пособие. – М.: Транспорт, 2001. – 303 с.

  16. Транспортное право: Морское право. Внутреннее водное (речное) право. Железнодорожное право: Учебное пособие / В.Г. Ермолаев и др. – М.: Былина, 2002. – 400 с.

  17. Транспортне право України: Навч. посіб. / Демський Е.Ф., Іжевський В.К. та ін.; За заг. Ред. В.К. Іжевського, Е.Ф. Демського. – К.: Атіка, 2008. – 292 с.

18. Шелухін М.Л., Деревянко Б.В., Руденко Л.Д. та ін. Транспортне право України: Підруч. для студ. юр. спец. вищ. навч. закл. / За ред..М.Л.Шелухіна – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»,2008. – 675 с.

19. Шемякин А.Н. Морское право: Учебное пособие. – Х.: Одиссей, 2004. 384 с.
Додаткова:

  1. Варнавский В.Г. Концессионное хозяйствование на железнодорожном транспорте // Железнодорожный транспорт. – 2003. – №2. – С. 54-59.

21. Гурнак В.М. Законодавче забезпечення діяльності дорожньо-транспортного комплексу України // Залізничний транспорт України. – 2003. – №2. – С. 45-48.

22. Єдін О., Цвєтов Ю., Соколов Л. Транспортна політика в Україні // Економіка України. – 2000. – №1. – С. 24-34.

23. Клепікова О.В. Морське право в системі права // Тези доповідей наукової конференції “Проблеми захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина”. – К., 1999. – С.61-64.

24. Клепікова О.В. Предмет і метод правового регулювання відносин, що виникають у сфері перевезення вантажів морським транспортом // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2001. – Вип. 41. – С.72-74.

25. Лейзер С. Проблемы развития железных дорог в Европе // Железные дороги мира. – 1998. – №10. – С. 3-7.

26. Овечкін В. Конституція України та розвиток транспортного законодавства. Деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезень вантажів залізницею // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – №2. – С.35.

27. Пащенко Ю. Транспортная политика Украины // Економіка України. – 2001. – №12. – С. 38-43.

28. Пиджаков А.Ю., Бузинник Р.Б. Проблемы правового регулирования авиационной безопасности // Транспортное право. – 2004. – №1. – С.30-34.

Дод. 2011-2012.

29. Філософія і право: культурно-історичні аспекти взаємодії: монограф. / [О.М. Литвинов, М.Фю. Максимов, О.М. Єременко та ін.]; за ред.. О.М. Литвинова; МВС України, Луган. Держ. Ун-т внутр.. справ ім.. Дідоренка. – Луганськ, РВВ ЛДУВС імю Е.О. Дідоренка, 2010. – 312 с.: іл.. с. 123-149.
Питання 1. Транспорт як загальна складова суспільного

виробництва

Роль і значення транспорту закріплено статтею І Закону Ук­раїни «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р., в якій визначе­но, що

транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва, яка покликана задовольнити потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.
Отже, законодавець визначає транспорт як важливу галузь суспільного виробництва, яка перебуває у тісній взаємодії з

промисловістю, енергетичним, агропромисловим та будівельним комплексом, зв'язком, торгівельним комплексом, житловим господарством, побутовим обслу­говуванням населення, сферою використання й охорони природ­них ресурсів тощо. У кожній з перелічених галузей є окремі спе­цифічні матеріальні умови виробництва, технологічні процеси, структура підприємств, особовий склад працівників тощо.
В Україні транспортний комплекс має своє організаційне поєднання.

У Законі України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. (роз­діл II статті 21) його представлено у вигляді Єдиної транспортної системи України, яка охоплює своїм поняттям сукупність усіх ви­дів державного, колективного і приватного транспорту, транспортно-технічних засобів, рухомого складу, структур управління на кожному виді транспорту та соціально-економічного забезпечен­ня.
При цьому законодавець завжди відзначає, що транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпе­чує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і по­треби у перевезеннях, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному та економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.
Вивчення та аналіз норм законів України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р., «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р. «Про функціонування єдиної транспортної системи Украї­ни в особливий період» від 20 жовтня 1998 р., Кодексу торговель­ного мореплавства України, Повітряного кодексу України, інших нормативних актів дають змогу дійти висновку, що

підприємства транспортної системи (заводи, депо, підприємства зв'язку, водо-, паливо-, енергозабезпечення, шляхові споруди, господарства та ін­ші структурні підрозділи) є складовими частинами економічної сис­теми України і діють за правилами економічних чинників (умов). Їм також притаманне суспільне виробництво, розподіл виробленого продукту та обмін в масштабах усієї держави, міжгалузеві зв'яз­ки, взаємозалежність й інтегрованість з економічною системою в цілому.
^ Таким чином, транспорт - це сукупність механічних засобів перевезень, виробничо-технологічного комплексу, організацій і підприємств, призначених для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам.
Діяльність транспорту базується на правових, економічних, ор­ганізаційних та соціальних засадах, визначених законами, кодек­сами, статутами та іншими норматив­ними актами.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови пере­везень, користування засобами транспорту, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, пожежної безпеки, сані­тарні норми та правила на транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
^ Питання 2. Поняття, предмет і метод транспортного права

України

Поняття транспортного права в юридичній літературі розгля­далося ще на початку ^ XX ст., коли з'явилися основні принципи його побудови і виникла необхідність визначити відповідне місце у системі права.

У науці з цього питання є кілька поглядів.

Одні автори заперечують існування транспортного права як самостійної галузі права, посилаються на загальноприйняті умови розмежуван­ня галузей права, при цьому вказують на особливість транспортного права, яке поєднує в собі владно-організаційні відносини адміністра­тивно-правового характеру та майнові відносини цивільно-правового характеру, а важливий розділ транспортного права - договір переве­зення є інститутом цивільного права. На їхню думку, таке поєднання не є підставою для відокремлення транспортного права в самостійну галузь навіть за наявності значної кількості нормативних актів та ко­дифікованих документів у вигляді кодексів, статутів та настанов.

Інші автори в категоричній формі стверджують, що транспортне пра­во є самостійною правовою галуззю і міжгалузевою наукою, що ви­никла в результаті поєднання тих чи інших принципів прикладних та галузевих юридичних наук.
Щодо поняття транспортного права України, то його можна розглядати в кількох значеннях: як

- галузь права,

- галузь законодав­ства,

- галузь юридичної науки

- як навчальну дисципліну.
Транспортне право України як галузь права - це сукупність юридичних норм та правових інститутів, які регулюють суспільні відносини, що складаються у зв'язку з організацією і діяльністю транспорту із забезпечення внутрішніх та зовнішніх транспортно-економічних зв'язків і потреб населення у перевезеннях.

^ Виходячи з цього можна визначити, що транспортне право регулює специфічний визначений вид відносно відокремлених су­спільних відносин, які відіграють важливу роль в організації су­спільного життя.

Предметом правового регулювання транспортного права Ук­раїни є суспільні відносини, що виникають між транспортними підприємствами і клієнтами у зв'язку з користуванням шляхами спо­лучення і транспортними засобами, а також відносини між транс­портними підприємствами під час здійснення процесу перевезень.
У зв'язку з цим транспортному праву також притаманні певні межі правового регулювання - це сфера діяльнос­ті транспортних органів у суспільних відносинах, що виникають, розвиваються і припиняються за регламентації умов і порядку перевезень, експлуатації транспортних засобів, видання актів про планування перевезень вантажів і пасажирів та установлення зо­бов'язань між вищими і нижчими (підлеглими) транспортними органами
Для зазначених суспільних відносин характерним є таке:

- виникають у сфері забезпечення процесу перевезень;

- обов'язково бере участь транспортний орган або уповнова­жена посадова особа, яка представляє цей орган;

- органічний зв'язок здійснення мети перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, надання інших транспортних послуг з результатами свідомої, цілеспрямованої діяльності відповідних транспортних органів;

- сфера транспорту за ознаками своєї діяльності відносно авто­номна у соціально-господарському комплексі і здебільшого вольо­вим порядком установлює правила і умови перевезень небезпеч­них вантажів, перевезень в особливий період, здійснення транзиту вантажів та надання інших транспортних послуг.
Методом правового регулювання у транспортному праві України є поєднання (сукупність) прийомів, способів та операцій юридичного впливу на суспільні відносини. У загальній теорії права всі галузі права в регулятивних цілях використовують єдині засоби, як-от: приписи, заборони, дозволи. Проте кожна галузь права використовує все-таки сукупність засобів правового впливу, які притаманні тільки для цієї галузі.
^ Вивчення норм транспортного права дає змогу стверджувати, що регулювання суспільних відносин у сфері транспортної діяль­ності здійснюється переважно за допомогою

приписів і заборон, що містяться у транспортно-правових нормах.
Наприклад, части­ною другою ст. 2 Закону України «Про транспорт» встановлено, що нормативні акти, які визначають умови і порядок перевезень, користування засобами транспорту, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні норми, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Разом з тим здебільшого застосовуються не тільки методи пря­мих приписів, а й засоби непрямого впливу, дозволів (наприклад, узгодження, спільний розгляд та обговорення тих чи інших пи­тань, урахування майнових інтересів тощо), розраховані на рів­ність сторін. Це яскраво проявляється, коли орган транспорту ви­конує функції господарюючого суб'єкта, регулювання виробничо-господарської діяльності, укладання цивільно-правових угод, на­дання транспортних послуг, договору перевезення тощо.
Транспортне право як галузь законодавства України - це система (вся сукупність) нормативно-правових актів, о містять норми транспортного права, уособлені у вигляді законів як коди­фікованих, так і поточних, указів Президента України, статутів, настанов, постанов уряду, інструкцій, правил, технічних умов, ін­ших нормативних актів.
Транспортне право України як галузь юридичної науки - це сукупність теоретичних понять, тлумачень та уявлень про транс­портне право, його правові інститути, історичні аспекти станов­лення і перспективи розквіту, предмет і метод правового регулю­вання та сферу застосування. Предметом транспортного права як науки є належне визначення поняття і змісту основних категорій, всебічне дослідження механізму правового регулювання суспіль­них відносин, розкриття і пояснення складних процесів, визначен­ня правового статусу суб'єктів транспортних відносин тощо.

^ Як навчальна дисципліна транспортне право України є сис­темним викладенням теоретичного та прикладного матеріалу від­повідно до навчальної програми з курсу цієї галузі права. Такий матеріал утворює відповідну систему практичного та теоретичного засвоєння норм транспортного права як соціального явища, а та­кож підготовку кваліфікованих кадрів, здатних вирішувати питан­ня на належному рівні.


^ Питання 3. Система, функції та принципи транспортного права

Система транспортного права - це структура галузі, її внутріш­ня побудова, яка відображає єдність і певні послідовності розмі­щення норм права та правових інститутів, що утворюють дану га­лузь.
Будуючи систему права, законодавець користується науково-об'єктивними критеріями. У цьому зв'язку норми та інститути усіх галузей права поділяються на загальні та особливі (інколи їх нази­вають спеціальними).

Не є винятком в цьому плані і транспортне право, норми якого також поділяють на:

- загальні та особливі,

що зумовлено сутністю і специфікою транспортної діяльності, його значенням у суспільному виробництві й необхідністю постійного вдосконалення забезпечення процесу перевезень.
^ Загальна частина транспортного права об'єднує норми, що закріплюють його принципи, правове становище суб'єктів, органі­заційно-правові засади діяльності транспорту, форми і методи управління транспортом, юридичну відповідальність за правопо­рушення на транспорті. У загальній частині також розглядаються основні теоретичні аспекти транспортного права щодо його понят­тя, предмета та методу, системи функцій.
Особлива частина транспортного права містить норми, що регулюють діяльність:

- автомобільного транспорту;

- залізничного транспорту;

- морського транспорту;

- повітряного транспорту;

- річкового транспорту;

- трубопровідного транспорту.
Зміст загальної і особливої частин транспортного права є взає­мозалежним і складається не тільки з окремих норм, й з транспорт­но-правових підгалузей (наприклад, залізничний транспорт), ін­ститутів (наприклад, планування та організація перевезення ван­тажів) - груп норм, що регулюють тісно пов'язані, однорідні су­спільні відносини.

^ З'ясування структури транспортного права неможливе без роз'яснення такої категорії, як його принципи.

Під принципами транспортного права розуміються керівні засади, теоретичні ідеї, яким притаманні універсальність, загальна значущість і які відображають суттєві положення транспортного права.

Система принципів транспортного права включає такі:

- принцип відповідальності полягає в тому, що за невиконання чи неналежне виконання обов'язків учасники транспортного про­цесу несуть відповідальність;

- принцип планування заснований на врахуванні об'єктивного закону, планомірного пропорційного розвитку транспортного про­цесу цілеспрямована діяльність із визначення пропорцій у галузі транспорту, розробки, затвердження планів, доведення їх до вико­навців тощо;

- принцип законності полягає в тому, щоб кожний суб'єкт - учас­ник транспортного процесу діяв у межах наданих йому прав, ви­конував передбачені обов'язки, суворо керувався приписами зако­нів та інших нормативних актів;

- принцип доцільності. Його сутність полягає в тому, що транспортний процес має забезпечувати своєчасне, повне і якісне задоволення потреб населення та суспільного виробництва в пере­везеннях.
Принципи транспортного права можна класифікувати за де­якими аспектами. Так, наприклад, залежно від функціонального призначення їх можна поділити на:

- загально-правові (які діють в будь-якій ділянці транспортно­го права);

- принципи інститутів (притаманні окремим інститутам транс­портного права, їх дія відповідно обмежена предметом регулю­вання).
Наведена класифікація принципів транспортного права не є вичерпною. Вона нині перебуває у стадії становлення й пошуку, формується як складний синтез осмислення багатьох проблем, пов'язаних з політичними, економічними, управлінськими й ін­шими процесами. їх класифікація значною мірою залежить від критеріїв цієї класифікації. Головне, що принципи права мають розглядатися не тільки як основоположні ідеї, керівні засади права, а й як відображення у праві головних зв’язків, реально існуючих у правовій системі.
^ Питання 4. Джерела транспортного права

Норми транспортного права як комплексної галузі права мають свої джерела.

З теорії права відомо, що джерела (або форма) пра­ва - це конкретні форми зовнішнього вираження загальнообов'яз­кових правил поведінки встановлених або санкціонованих держа­вою, через яке ці правила проявляють свій владно-регулюючий вплив на суспільні відносини. Це визначення не є винятком і для транспортного права.
Система джерел транспортного права є однією з найбільш роз­галужених серед інших галузей права, що значною мірою зумов­лено порівняно широкою сферою використання транспортних по­слуг, значною роллю і місцем транспорту у суспільному виробни­цтві.
З огляду на різноманітність джерел адміністративного права, з урахуванням ієрархічної підлеглості їх доцільно кваліфікувати таким чином.

1. Конституція України - Основний Закон.

2. Законодавчі акти України: закони України; кодекси, статути, настанови та інші кодифіковані акти.

3. Постанови Верховної Ради України.

4. Укази та розпорядження Президента України.

5. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.

6. Нормативні накази, інструкції та іняіі документи централь­них органів виконавчої влади (міністерств та відомств).

7. Нормативні акти (накази, інструкції, правила та інші доку­менти) структурних підрозділів управління транспорту. Напри­клад, Укрзалізниці або Управління Південно-Західної залізниці.

8. Нормативні акти державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, які стосуються регулювання транспортних відносин у межах їхньої компетенції.

9. Міжурядові угоди України з іншими державами та міжна­родно-правові акти, ратифіковані і визнані Україною.

10. До джерел транспортного права також належать окремі нор­мативно-правові акти колишніх Союзу РСР та УРСР, що не відмі­нені та не оновлені у встановленому порядку.
Керівною в системі джерел є Конституція України, яка має нищу юридичну силу і виступає як юридична база поточного зако­нодавства. У Конституції України законодавчо закріплені основи державного і суспільного ладу, права й обов'язки громадян та усіх суб'єктів права власності і господарювання, регламентовано основ­ні засади управління державою, об'єктами державної власності, проведенням економічної, фінансової, цінової політики, а також природокористуванням. Зазначені положення є визначальними для правового регулювання діяльності з надання транспортних послуг.
Закони України, що видаються в порядку поточного законо­давства, регулюють різні сторони транспортних суспільних відно­син.

Базовим є Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 р. Він визначає правові, економічні, організаційні і соціальні основи діяльності транспорту.

Водночас видається і на цей час є чинною ціла низка законів, що регулюють відносини у конкретних транспортних підгалузях.

Це Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р., який визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя і здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху й охо­рони навколишнього природного середовища.

Закон України «Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 р. визначає правові, економічні та організаційні принципи діяльності трубопровідного транспорту.

Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р., який визначає правові, економічні та організаційні (асади діяльності залізничного транспорту загального користування.

Закон України «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» від 20 жовтня 1998 р., який встанов­лює правові та організаційні основи функціонування єдиної транс­портної системи в особливий період, виходячи з положень законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про транспорт», «Про оборону України» та інших актів з питань мобі­лізації'.

Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р. визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіа­ційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транс­портом через територію України.

Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р. визначає правові засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним морським, річ­ковим, автомобільним та авіаційним транспортом.

Закон України «Про автомо­більні дороги» від 8 вересня 2005 р., визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.

Такий повний перелік законів, що безпосередньо регулюють транспортну діяльність, дає змогу пересвідчитися в розгалуженос­ті джерел транспортного права.

Кодекси, статути, настанови як джерела транспортного права є найвищим рівнем систематизації транспортного законодавства -кодифікацією. На відміну від норм деяких галузей права (жит­лового, сімейного, земельного, водного та ін.) норми транспортно­го права в цілому всієї галузі неможливо об'єднати в одному ком­плексному акті з причин, як уже зазначалося, досить широкого кола регулювання суспільних відносин. Тому при кодифікації їх об'єднують, як правило, в нормативних актах за ознаками належ­ності до одного правового інституту. До таких комплексних актів (джерел) транспортного права належать:

Повітряний кодекс України, який визначає правові засади дія­льності користувачів повітряного простору України; державного регулювання діяльності цивільної авіації; господарської і комер­ційної діяльності авіації; встановлює авіаційні правила; визначає правове положення повітряних суден, аеродромів і аеропортів, нормує порядок сертифікації та допуску повітряних трас, польоти повітряних суден; повітряні перевезення; авіаційні роботи.

Кодекс торговельного мореплавства України як джерело транспортного права встановлює правові, економічні і соціальні засади діяльності морського транспорту з питань використання суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, риб­них та інших морських промислів, розвідки та видобування корис­них копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладення кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457, яким визначаються обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підпри­ємств, організацій, установ і громадян під час користування заліз­ничним транспортом. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
^ Серед джерел транспортного права чинне місце посідають комплексні нормативні акти колишнього Союзу РСР, як напри­клад: Устав внутреннего водного транспорта СССР, утвержденньй Постановлением Совета Министров СССР от 15 октября 1955 г. № 1801; Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р. № 401.

^ Важливими джерелами транспортного права є Цивільний та Господарський кодекси України, у яких розкривається зміст пере­везення (глава 64 Цивільного кодексу України) та правове регулю­вання перевезення вантажів (глава 32 Господарського кодексу України).

^ Окремі норми транспортного права містяться у Водному кодек­сі України (статті 52, 53 і 67) та Земельному кодексі України (стат­ті 67-74).
Вагоме місце у системі джерел транспортного права України посідають міжнародно-правові акти, ратифіковані і визнані Украї­ною, та міжурядові угоди України з іншими державами.

Йдеться про договори, які укладено між Україною й іншими країнами з приводу забезпечення міждержавної транспортної діяль­ності, а також договори між транспортними підприємствами і ор­ганізаціями України та зарубіжних країн. Це можуть бути як дого­вори, що укладені спеціально для врегулювання правовідносин в галузі транспортної діяльності, так й інші, в яких визначено основ­ні засади правового регулювання цієї сфери.




Похожие:

Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconАксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов
Підготували: завідувач кафедри, кандидат юридичних наук, доцент К. К. Афанасьєв, доцент кафедри, кандидат юридичних наук, доцент...
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconАксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов
Підготували: завідувач кафедри, кандидат юридичних наук, доцент К. К. Афанасьєв, доцент кафедри, кандидат юридичних наук, доцент...
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов icon1Механизм рыночной экономики в дорожном строительстве
Единая транспортная система страны и удовлетворение транспортных потребностей
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconЕдиная Европейская транспортная система
...
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconИгнатьева А. В., Максимцов М. М. И26 Исследование систем управления: Учеб пособие для вузов
И26 Исследование систем управления: Учеб пособие для вузов. М.: Юнити-дана, 2000. 157 с
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconЛитература: Музееведение : Музеи ист профиля : [Учеб пособие для...
Музееведение : Музеи ист профиля : [Учеб пособие для вузов по спец. "История" / И. Аве и др.]; Под ред. К. Г. Левыкина, В. Хербста....
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconСамостоятельная работа не тему: «Единая система программной документации (еспд)»
Единая система программной документации (еспд) — отечественный комплекс стандартов на программную документацию. В профессиональном...
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconВопросы для подготовки к экзамену по дисциплине «Транспортная система...

Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconУчебник содержит три раздела
Практический курс английского языка. 2 курс : учеб для студентов вузов / (В. Д. Аракин и др.); под ред. В. А. Аракина. — 7-е изд,...
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconЗевелев А. И. Историографическое исследование: методологические аспекты:...
Зевелев А. И. Историографическое исследование: методологические аспекты: Учеб пособие для студ вузов, обучающихся по спец. «История».–...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница