Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов


Скачать 238.2 Kb.
НазваниеАксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов
Дата публикации30.05.2013
Размер238.2 Kb.
ТипДокументы
userdocs.ru > Спорт > Документы
ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ

СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА
КАФЕДРА ЦИВІЛЬНИХ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ

ДИСЦИПЛІН


Дисципліна: Транспортне право України
Лекція № 2
Загальні засади правового регулювання діяльності

транспортного комплексу України

Підготували: завідувач кафедри, кандидат юридичних наук, доцент К.К. Афанасьєв, доцент кафедри, кандидат юридичних наук, доцент Ткаченко В.І.

Обговорена та ухвалена на засідання кафедри «___» ___________2012 року.

Протокол № 1.

Луганськ – 2012
^ Загальні засади правового регулювання діяльності

транспортного комплексу України
Лекційне заняття – 2 години

Мета лекційного заняття:

- освітня (навчальна) – отримання базових знань з питань правового регулювання транспортної діяльності шляхом аналізу положень законів та інших нормативно-правових актів, які стосуються державного управління Єдиною транспортною системою України.

Оволодіння теоретичними положеннями й досягненнями науки транспортного права та її правовими категоріями щодо поняття та сруктури транспортної системи України, змісту управління в галузі транспорту, його цілі й завдання, форм і методів управління транспортом. Визначення особливості правового регулювання діяльності окремих видів транспорту.

- розвиваюча – навчити студентів орієнтуватися та застосовувати на практиці норми законів та інших нормативно-правових актів, якими регулюються транспортні відносини;

- виховна – виховання відповідального ставлення і творчого підходу до вивчен-ня основних положень діючого законодавства у транспортній сфері.
Основні поняття: Єдинга транспортна система України, закон, статут, наказ, положення, інструкція, орган управління в галузі транспорту, ціль, завдання, метод управлінської діяльності, примус, форма управління.
План лекційного заняття

  1. Поняття та структура транспортної системи України.

  2. Державне управління в галузі транспорту, його цілі та завдання.

  3. Органи, які здійснюють управління транспортом, їхні структура і повноваження.

  4. Форми і методи управління транспортом.

Література

Основна:


  1. Аксёнов И.Я. Единая транспортная система: Учеб. для вузов. – М.: Высш. шк., 1991. – 383 с.

  2. Анцелевич Г.А. Международное транспортное право: Учеб. пособие. – К., 1999. – 306 с.

  3. Асеев С.В., Кожевников С.Н., Королев Г.Н. Транспортный юридический словарь. – Нижний Новгород, 2000. – 53 с.

  4. Булгакова І.В., Клепікова О.В. Транспортне право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юр. спец. вищ. навч. закл. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005. – 536 с.

  5. Быков А.Г., Половинчик Д.И. Основы автотранспортного права. – М.: Юрид. лит., 1986. – 337 с.

  6. Гречуха В.Н. Транспортное право: В 2 ч. – М.: Издательство МГИУ, 2002. – 179 с.

  7. Громов Н.Н., Панченко Т.А., Чудновский А.Д. Единая транспортная система: Учебник для вузов. – М.: Транспорт, 1987. – 304 с.

  8. Грязнов В.С. Правовые основы воздушных сообщений: Учебное посо-бие. – М., 2001. – 89 с.

  9. Демиденко В.В., Шемякин А.Н., Балабанов А.О. Морське право України: Навч. посібник. – Одеса: АО БАХВА, 1996. – 140 с.

  10. Демський Е.Ф., Гіжевський В.К., Демський С.Е., Мілашевич А.В. Транспортне право України: Навч. посібниук / За заг. ред. В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.

  11. Егиазаров В.А. Транспортное право. – М.: Юридический Дом “Юстицинформ”, 2004. – 543 с.

  12. Егиазаров В.А. Транспортное право: Учебное пособие. – М.: Юрид. лит., 1999. – 416 с.

  13. Егиазаров В.А. Транспортное право: Учебное пособие. – М.: Юрид. лит., 2001. – 272 с.

  14. Новиков В.М., Иваницкий Н.М. Основы транспортного права (ж. д. транспорт): Учебник для студентов вузов для специальностей ж. д. транспорта. – М.: Транспорт, 1995. – 192 с.

  15. Спирин И.В. Транспортное право: Учебное пособие. – М.: Транспорт, 2001. – 303 с.

  16. Транспортное право: Морское право. Внутреннее водное (речное) право. Железнодорожное право: Учебное пособие / В.Г. Ермолаев и др. – М.: Былина, 2002. – 400 с.

  17. Транспортне право України: Навч. посіб. / Демський Е.Ф., Іжевський В.К. та ін.; За заг. Ред. В.К. Іжевського, Е.Ф. Демського. – К.: Атіка, 2008. – 292 с.

18. Шелухін М.Л., Деревянко Б.В., Руденко Л.Д. та ін. Транспортне право України: Підруч. для студ. юр. спец. вищ. навч. закл. / За ред..М.Л.Шелухіна – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»,2008. – 675 с.

19. Шемякин А.Н. Морское право: Учебное пособие. – Х.: Одиссей, 2004. 384 с.

21. Гурнак В.М. Законодавче забезпечення діяльності дорожньо-транспортного комплексу України // Залізничний транспорт України. – 2003. – №2. – С. 45-48.

Овечкін В. Конституція України та розвиток транспортного законодавства. Деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезень вантажів залізницею // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – №2. – С.35.

Харитонов Є.О., Харитонова О.І., Сафончик О.І. та ін. Правове регулювання перевезень в Україні: Навчальний посібник / За ред. Є.О. Харитонова – Харків: Одіссей, 2006. – 560 с.

Дод. 2011-2012 рік.

1.Адміністративно-правовий захист прав громадян: навч. метод. посіб. / [К.К. Афанасьєв, В.В. Гостєв, Є.Н. Несвит та ін.]; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ: РВВ ЛДУВС ім.. Е.О. Дідоренка, 2011. – 280 с. – Бібліограф.: С. 261 – 279. – с. 10 – 58.
Додаткова:

1. Конституція (Основний Закон) України, прийнята 28 червня 1996 ро­ку // Відомості Верховної Ради України, 1996.- № 30.- Ст. 141.- 2005.- № 2.- Ст. 44.

2. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10 грудня 1991 року № 1953-ХП // Відомості Верховної Ради України, 1992.-№ 10.-Ст. 137.

3. Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1993,- № 31.- Ст. 338, 1994.-- №46.- Ст. 413.

4. Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 року №232 // Відомості Верховної Ради України, 1994.- № 51.- Ст. 446.

5. Про трубопровідний транспорт: Закон України від 15 травня 1996 року № 192 // Відомості Верховної Ради України, 1996.- № 29.- Ст. 139.

6. Про залізничний транспорт: Закон України від 4 липня 1996 року № 273 // Відомості Верховної Ради України, 1996.- № 40.- Ст. 183.

7. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 року № 586-Х1У // Відомості Верховної Ради України, 1999.- № 20-21.- Ст. 190.

8. Про автомобільний транспорт: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-Ш // Відомості Верховної Ради України, 2001.- № 22.- Ст. 105.

9. Про автомобільні дороги: Закон України від 8 вересня 2005 року № 2862-ІУ// Відомості Верховної Ради України, 2005- № 51 - Ст. 556.

10. Об утверджений Устава внутренного водного транспорта СССР: По-становление Совета Министров СССР от 15 октября 1955 г. № 1801 // СП СССР, 1959.- № 2.- Ст. 12; № 7,- Ст. 48; № 17.- Ст. 138; 1969,-№ 18.- Ст. 105; 1972.- № 4.- Ст. 27; № 19.- Ст. 98; 1974.- № 17.- Ст. 99; 1977.- № 7.- Ст. 40; № 11.- Ст. 118; 1979.- № 13.- Ст. 86; № 17.- Ст. 114; 1982.-№21.-Ст. 109; 1985.-№4.-Ст. 18.

12. Про Статут автомобільного транспорту УРСР: Постанова Ради Мініст­рів УРСР від 27 червня 1969 р. № 401 // ЗП УРСР, 1969.- № 7.- Ст. 89; 1974.-№ Ю.-Ст. 68; 1978.-№ 1.-Ст. 21; № 6.-Ст. 60; 1981,-№ 7.-Ст. 56.

13. Про затвердження Повітряного кодексу України: Постанова Верхов­ної Ради України від 4 травня 1993 року №3168-ХП // Відомості Верховної Ради України, 1993.- № 25.- Ст. 274.

14. Правила дорожнього руху: Затверджені Постановою Кабінету Мініст­рів України № 1/1306.-2001 від 10.10.2001 //ОВУ.-2001.-№241.-Ст. 1852.

15. Питання Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 1994 року № 717.

16. Про затвердження Кодексу торговельного мореплавства України: Постанова Верховної Ради України від 9 грудня 1994 року № 277 // Відомос­ті Верховної Ради України, 1995.- № 47-52.- Ст. 349.

17. Про прийняття Водного кодексу України: Постанова Верховної Ради України від 6 червня 1995 року № 213 // Відомості Верховної Ради України, 1995.-№24.-Ст. 189.

18. Про затвердження Положення про національного повітряного пере­візника: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1996 року № 1397 // ЗПУ, 1996.-№ 20.- Ст. 558.

19. Устав внутреннего водного транспорта СССР: Утверждён постановлением Совета Министров СССР от 15 октября 1955 г. №1801 // http://www.liga.net/laws/.

20. Про затвердження Статуту залізниць України: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. №457 // Офіційний вісник України. – 1998. – №14. – С.150.

Дод. 2011-2012 рік.

29. Філософія і право: культурно-історичні аспекти взаємодії: монограф. / [О.М. Литвинов, М.Фю. Максимов, О.М. Єременко та ін.]; за ред.. О.М. Литвинова; МВС України, Луган. Держ. Ун-т внутр.. справ ім.. Дідоренка. – Луганськ, РВВ ЛДУВС імю Е.О. Дідоренка, 2010. – 312 с.: іл.. с. 193-214.


Питання 1. Поняття та структура транспортної системи

України
Транспорт як галузь економіки є системою організації суспіль­ного виробництва, засновану на єдності його елементів, включаю­чи підприємства, організації, фірми та цілі виробничі комплек­си, такі, як: залізничний, автомобільний транспорт та інші.

Транспортні виробничі комплекси утворюють важливу галузь економіки - транспорт, котрий є самостійною галуззю господарства, але який може нормально функціонувати та розвиватися тільки за умови взаємодії з іншими галузями економіки, що зумовлено суспільним характером виробництва.
Сукупність транспортних виробничих комплексів з урахуван­ням юридичних і економічних чинників становлять єдину, цілісну транспортну систему, яка у відповідності до ст. 21 Закону України «Про транс­порт» покликана задовольнити потребисуспільного виробництва і національної безпеки,

а тому:

- мати розгалужену інфраструктуру для надання усього комп­лексу транспортних послуг, у тому числі для складування і техно­логічної підготовки вантажів для транспортування;

- забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України.
Відповідно до Закону України «Про транспорт» (статті 21-37) до транспортної системи України належать:

^ 1) транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електро­транспорт, у тому числі метрополітен);

2) промисловий залізничний транспорт;

3) відомчий транспорт;

4) трубопровідний транспорт;

5) шляхи сполучення загального користування.
Кожен із зазначених видів транспорту у свою чергу має власні структуру, внутрішню побудову, що складаються з цілого ряду матеріальних елементів, як-от:

1) підприємства залізничного, морського, річкового, автомо­більного, авіаційного та міського електротранспорту, що здійсню­ють перевезення пасажирів і вантажів; підприємства трубопровід­ного транспорту; підприємства промислового залізничного та відом­чого транспорту;

2) залізничні, морські, річкові, повітряні, автомобільні шляхи сполучення, трамвайні і тролейбусні лінії, канатні дороги;

3) засоби перевезення (рухомий склад залізничного, автомо­більного і міського електротранспорту, судна, літаки, транспортні засоби підприємств, установ і організацій);

4) пасажирські вокзали, залізничні станції, автовокзали, авто­станції, порти, пристані, аеропорти, аеродроми;

5) землі транспорту, захисні та зміцнювальні насадження, бере­гові зміцнювальні споруди, снігозахисні споруди, придорожні лісосмуги тощо;

6) промислові, будівельні підприємства; підприємства промис­лового залізничного транспорту; суднобудівні-судноремонтні заводи; ремонтні заводи цивільної авіації; ремонтно-будівельні організації; ремонтно-експлуатаційні депо; заводи з ремонту рухомого складу і виготовлення запасних частин; під­приємства зв'язку, споруди локомотивного, вагонного, колійно­го, вантажного, пасажирського енергетичного господарства і си­гналізації; системи управління повітряним рухом, навігаційного господарства; водопостачання, каналізації; гідротехнічні споруди тощо.

7) науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, на­вчальні заклади, технічні школи; заклади підготовки та перепідго­товки кадрів, підвищення їх кваліфікації; кваліфікаційно-експертні заклади;

8) підприємства, установи та заклади соціально-культурної сфери (заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, дитячі дошкільні заклади); постачальницькі й торговельні підприємства; інші підприємства, установи та організації незалеж­но від форм власності, що забезпечують діяльність і розвиток транспорту.

Отже, сукупність внутрішньоузгоджених взаємопов 'язаних соціально однорідних транспортних засобів, з допомогою яких за­безпечується організаційний і стабілізаційний вплив на виконання основних завдань у перевезеннях, відображає структуру і стано­вить єдину цілісну транспортну систему.
Важливе значення законодавець приділяє функціонуванню єдиної транспортної системи в особливий період. Закон України «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» від 20 жовтня 1998 р. встановлює правові та організаційні основи її функціонування, виходячи з положень зако­нів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про транспорт», «Про оборону України» та інших нормативно-право­вих актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Єдина транспортна система крайни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціаль­ному та економічному розвитку і зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

^ Питання 2. Державне управління в галузі транспорту,

його цілі й завдання
Під державним управлінням розуміється органі­заційно-владна виконавчо-розпорядча діяльність органів держав­ного управління, яка функціонує на основі і для виконання законів та перебуває в повсякденному практичному здійсненні функцій держави.
Нормальне і безпечне функціонування транспортної системи, як однієї із найскладніших галузей виробництва, можливе лише за умови відповідного державного регулювання, всебічної дер­жавної фінансової, економічної, соціальної та адміністративної підтримки.
Законодавством України визначено мету і завдання державного управління в галузі транспорту на принципах, закріплених Кон­ституцією України і досить повно висвітлених у юридичній літе­ратурі.
Управління в галузі транспорту має забезпечувати:

- своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного ви­робництва в перевезеннях та потреб оборони України;

- захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;

- безпечне функціонування транспорту;

- додержання необхідних темпів і про­порцій розвитку національної транспортної системи;

- захист еко­номічних інтересів України та законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;

- ство­рення рівних умов для розвитку господарської діяльності підпри­ємств транспорту;

- обмеження монополізму та розвиток конкурен­ції; координацію роботи різних видів транспорту;

- ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту та охорони навко­лишнього природного середовища від шкідливого впливу транс­порту (ст. З Закону України «Про транспорт»).

Ще конкретніше визначено цілі і завдання державного регулю­вання в галузевих нормативних актах.

Стаття 4 Закону України «Про залізничний транспорт» установлює, що з метою забезпе­чення державних і суспільних інтересів Кабінет Міністрів України.

1) визначає умови і порядок організації діяльності залізнич­ного транспорту.

^ 2) управління процесом перевезень належать виключно до компетенції Укрзалізниці, яка здійснює функції господарського суб'єкта.
У Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції від 23 лютого 2006 р. (ст. 5) закріплено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері діяльності автомобільного транспорту

є ство­рення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення паса­жирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
^ Аналогічні цілі та завдання державно­го регулювання торговельного мореплавства закріплено в ст. З Кодексу торговельного мореплавства України та ст. З По­вітряного кодексу України.
Отже, державне регулювання відносин передбачено на всіх ви­дах транспорту. Воно має своїм завданням організаційно забезпе­чити подальший розвиток та удосконалення діяльності транспорт­ної системи України та на цій основі сприяти більш повному задоволенню матеріальних і культурних потреб суспільства.
У процесі управління здійснюються різноманітні за своїм при­значенням і характером функції, які формуються на основі обміну організаційних, економічних та технічних потреб транспортного процесу та його управління.

Найбільш узагальненими функціями державного управління для усіх видів транспорту є такі:

1. Функції, пов'язані з експлуатаційною діяльністю транспорт­них засобів, до яких належать:

- координація роботи підприємств, установ та організацій авто­мобільного, авіаційного, морського і річкового транспорту, дорож­нього господарства та їх об'єднань та впровадження нових маршрутів вантажних і пасажирських перевезень у внутрішньому та міжнародному спо­лученні;

- забезпечення розвитку ремонтної бази транспортних засобів і рухомого складу, розроблення та впровадження в практику сучас­них засобів автоматики, телемеханіки, зв'язку, енергетики, обчис­лювальної техніки;

- розроблення технічних вимог до нових видів рухомого скла­ду та обладнання, формування замовлень для промисловості та контроль за їх виготовленням та ін.

2. Функції, пов'язані з правовим забезпеченням діяльності транспортної системи:

- розроблення та затвердження в установленому порядку Пра­вил перевезень вантажів, технічні умови навантаження і кріплення вантажів, Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, Правила дорожнього руху та ін.;

- затвердження статутів (положень) підприємств, укладення і розірвання контрактів з керівниками підприємств, підготовка та укладення договорів;

- участь у розробці і підготовці міжнародних договорів, пред­ставлення інтересів транспорту України у міжнародних органі­заціях;

- відповідно до Закону України «Про ліцензування певних ви­дів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. забезпечення ліцензування діяльності про надання послуг з перевезень пасажи­рів і вантажів на усіх видах транспорту та ін.

3. Функції, пов'язані з фінансово-економічною діяльністю:

- формування ринку послуг, утворення нових організаційних структур усіх форм власності;

- формування і реалізація єдиної тарифної та цінової політики на транспорті, організація проведення розрахунків за перевезення вантажів і пасажирів, здійснення інноваційної та інвестиційної політики;

- управління майном, що перебуває у загальнодержавній влас­ності та закріплення його за підприємствами; здійснення контролю за ефективністю використання і збереженням закріпленого за під­приємствами державного майна.

4. Функції, пов'язані з соціальним розвитком, охороною навко­лишнього середовища:

- формування галузевих програм наукових, проектних і проект­но-конструкторських розробок, впровадження в практику досяг­нень науки і техніки та нових технологій;

- здійснення заходів, спрямованих на створення безпечних умов парці, соціальний захист працівників транспорту, поліпшен­ня житлових і культурно-побутових умов;

- розробка та здійснення заходів, спрямованих на зменшення шкідливого впливу транспорту на навколишнє природне середо­вище.

5. Функції, пов'язані з адміністративно-політичною діяльністю:

- вжиття заходів щодо розвитку єдиної транспортної системи України, створення і функціонування національної мережі міжна­родних транспортних коридорів та інфраструктури транспортного комплексу і дорожнього господарства України;

- вжиття заходів щодо реалізації галузевого співробітництва України з Європейським Союзом, підготовки пропозицій про укла­дення та денонсацію міжнародних договорів;

- здійснення управління єдиною транспортною системою України в особливий період;

- організація та забезпечення мобілізаційної підготовки цивіль­ної оборони на транспорті, розробка заходів на час ліквідації на­слідків аварії, стихійного або іншого лиха.

Державне управління транспортом - це врегульована нормами права юридично владна діяльність органів виконавчої влади і міс­цевого самоврядування в межах своєї компетенції, яка спрямована на задоволення в повному обсязі матеріальних і культурних по­треб суспільства та зміцнення обороноздатності країни.
Питання 3. Органи, що здійснюють управління транспортом,

їхні структура і повноваження
В юридичній літературі під суб'єктами управління розуміють носія прав і обов'язків у тій чи іншій сфері правовідносин, здатного своїми діями реалізовувати надані права і виконувати покладені обов'язки.

Це означає, що суб'єкт права повинен мати комплекс передумов, які б дозволяли надати йому певні суб'єктивні права і обов'язки.

До таких передумов належать:

1) наявність певної організаційно-правової форми, в якій здійс­нюється господарська або управлінська діяльність;

2) зовнішня відокремленість, яка характеризується наявністю системоутворювальних ознак, а саме: юридично відокремлене і закріплене майно, самостійний баланс, поточний та інший рахунки в банках, установчі документи;

3) здатність виражати і здійснювати волю у відносинах з дер­жавою або державну волю в процесі управління.
Отже, суб'єкти управління транспортом - це органи, орга­нізації та їхні посадові особи, створені у встановленому законо­давством порядку спеціально для здійснення управлінських функ­цій, наділені правами та обов 'явками, що своїми діями реалізують надані права і виконують покладені на них обов 'язки.
Управління транспортом здійснюють:

Верховна Рада України;

Кабінет Міністрів України;

Міністерство інфраструктури України;

спеціально уповноважені на це органи транспорту відповід­но до чинного законодавства;

місцеві органи виконавчої влади (держадміністрації) та орга­ни місцевого самоврядування.
До компетенції Верховної Ради України з питань діяльності транспорту віднесено:

  • прийняття законів;

- затвердження загальнодержавних програм економічного, на­уково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

- організація і діяльність органів виконавчої влади;

- засади місцевого самоврядування;

- правовий режим воєнного і надзвичайного стану та ін.
Згідно зі ст. 116 Конституцією України на Кабінет Міністрів покладено такі функції:

- видання статутів окремих видів транспорту;

-регулювання безкоштовних перевезень пільгових категорій громадян;

- установлення порядку ліцензування транспортної діяльності;

- утворення й реорганізація центральних транспортних органів, призначення й звільнення їх керівників;

- визначення тарифної політики та ін.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спря­мовується і координується Кабінетом Міністрів України, є Міиістерство інфраструктури України. Повноваження його визначено Положеннямпро Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2006 р. № 789. Згідно з цим Положенням Мінтрансзв'язку є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпе­чення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг по­штового зв'язку, телекомунікацій та інформатизації, користуван­ня радіочастотним ресурсом України.
Питання 4. Форми і методи управління транспортом
Управління транспортом - це цілеспрямована діяль­ність відповідних органів з виконання завдань і функцій у межах компетенції, визначеної нормативними актами.
Але сам процес діяльності з виконання завдань і функцій реалізується у відповід­них формах.
При цьому, якщо функції розкривають (вказують) ос­новні напрями діяльності та цілеспрямованого впливу на об'єкти управління транспортом, то форми управління зазначають шляхи здійснення такого впливу.
Форми управлінської діяльності залежать від характеру відно­син у сфері управління та обсягу і змісту компетенції органу управ­ління.
У цьому зв'язку кожен орган чи посадова особа (суб'єкт) управління транспортом наділені відповідною компетенцією, яка дає можливість, зробити зовнішній вплив певного змісту на конкрет­ні дії, тобто визначити зміст управлінської діяльності в тій чи іншій формі.

^ Прикладом таких дій можуть бути: видання акта управління, проведення наради, призначення ревізії, здійснення контролю та інші форми управлінської діяльності, які становлять своєрідне системне утворення.
^ Види форм управління транспортом.

В юридичній літературі з питань управління загальновизнаної класифікації немає, але най­більш поширеними є два варіанти:

^ 1) залежно від юридичних на­слідків;

2) за ступенем правової регламентації процесу їх застосу­вання".
Отже, залежно від юридичних наслідків форми управління транспортом можна поділити на:

1) правові;

2) організаційні.
За ступенем правової регламентації процесу застосування мож­на виділити такі форми:

1) видання правових актів управління транспортом і застосу­вання норм транспортного права;

^ 2) укладення договорів;

3) здійснення матеріально-технічних операцій.

Як зазначають С. Т. Гончарук та інші науковці, можлива й така класифікація, а саме:

- правові форми управління - це видання пра­вових актів управління, інші юридично значущі дії та укладення адміністративно-правових договорів.

- організаційні форми управ­ління - це здійснення матеріально-технічних операцій і організа­ційних заходів.
1. Видання правових актів управління транспортом є особли­вою формою діяльності органів цієї галузі, спрямованою на вико­нання законів шляхом встановлення додаткових положень (норм права) підзаконного характеру, що, власне, передбачається самими законами.
Прийняття нормативних документів (актів) здійснюється зазначеними органами відповідно до їх компетенції.

Наприклад, правила перевезень вантажу, пасажирів, багажу і пошти; технічні умови навантаження і кріплення вантажів затверджено Міністерством інфраструктури України, а правила пожежної безпеки, санітарні норми, правила безпеки громадян на транспорті, інструкції про перевезення окремих видів вантажів та інші документи можуть затверджуватися наказами посадових осіб, відповідних адміністрацій, департаментів транспорту і навіть їх струк­турними підрозділами (залізницею, пароплавством, портом та ін.).
Застосування норм транспортного права (видання індивіду­альних актів, управлінське розпорядництво) як складова правової форми управління характеризується виданням відповідного інди­відуального акта. Саме за допомогою таких актів закони та інші правові норми застосовуються до конкретних обставин. Наприклад, наказ начальника залізниці або уповноваженої ним посадової особи про завантаження вагонів понад план або поза планом та забезпечення їх перевезення.


Отже, правовий акт управління стосовно транспортного права — це засноване на законодавстві юридично-владне волевияв­лення повноважного суб 'єкта управління, що спрямоване на вста­новлення транспортних норм права або породжує, змінює чи притіняє конкретні правові відносини для реалізації завдань і функ­цій транспортної діяльності. Таким чином, форма управлінської діяльності певною мірою дає змогу виокремити транспортне пра­во у специфічну (комплексну) галузь права.
^ 2. Укладення договорів - це особлива специфічна форма діяль­ності транспортних органів.

Особливість адміністративних договорів на відміну від цивільно-правових полягає в то­му, що договірні відносини мають характеризуватися юридичною рівністю волевиявлення сторін, а природа транспортно-правових відносин (які мають природно-монопольне становище) поряд з юридичною рівністю сторін передбачає владні повноваження транспортного органу.

Наприклад, ст. 17 Статуту залізниць Ук­раїни встановлено, що перевезення вантажів залізничним транс­портом організовується на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезення вантажів встановлено Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюєть­ся місячне планування перевезень. Аналогічні умови укладення договорів існують на автомобільному та інших видах транс­порту.
Отже, владність повноважень транспортного органу вияв­ляється в тому, що форма договору встановлено Правилами, за­твердженими Міністерством транспорту та зв'язку України. Порядок розроблення, термін подання заявки, затвердження пла­нів і облік виконання перевезень вантажів також встановлено Правилами, а військових перевезень - спеціальними інструкціями. В окремих випадках повітряний перевізник на підставі загальних правил має право встановити свої правила повітряних перевезень (ст. 62 Повітряного кодексу України).

Тобто транспортний орган одноособово вирішує зазначені питан­ня, виявляє свою юридичну владність і ставить у підвладне поло­ження вантажовідправника.
^ 3. Здійснення організаційних заходів в юридичній літературі з питань управління розглядається як організаційні форми діяль­ності відповідних органів, як такі дії, що не вимагають чітко ви­значеного юридичного оформлення.

^ До таких дій належать як інструктування, наради, збори, надання практичної допомоги стосовно організації процесу пере­везення працівниками транспорту, так і взаємодія з вантажовід­правниками і вантажоодержувачами в питаннях поширення по­зитивного досвіду щодо маршрутизації перевезення вантажів та ін.

^ 4. Здійснення матеріально-технічних операцій також орга­нізаційна форма діяльності, яка не потребує чіткого юридичного оформлення, має допоміжне призначення у забезпеченні управлін­ського процесу на транспорті. До матеріально-технічних операцій належать інформаційна робота; підготовка матеріалів до видання нормативних актів; нау­ково-дослідницька робота; статистика і облік; діловодство; веден­ня архівів тощо.

Методи управління транспортом.

Управління транспортом здійснюється різноманітними способами, прийомами і засобами, що в юридичній літературі прийнято називати методами управління, з допомогою яких компетентний орган або повноважний суб'єкт здійснює практичний вплив на поведінку керованого об'єкта для досягнення певного управлінського результату.

Залежно від способу впливу та потреб процесу управління ме­тоди управління транспортом можна поділити на:

методи переко­нання, заохочення і примусу.

Метод переконання - це спосіб цілеспрямованого впливу на свідомість і поведінку учасників транспортних відносин, який проявляється в комплексі роз'ясню­вальних, рекомендаційних і заохочувальних заходів з метою забез­печення правомірності їхньої поведінки.

Заохочення - це заходи матеріального та морального впливу як необхідної умови мотивації належної поведінки учасників транс­портних відносин.

Примус - один з основних методів у теорії правління, який по­лягає у застосуванні уповноваженою особою (органом) виконавчої влади та іншими компетентними суб'єктами комплексу примусо­вих заходів морального, матеріального та фізичного впливу на волю і поведінку учасників управлінських відносин, спрямованих на виконання поставлених завдань.
^ Щодо примусу у сфері транспортних відносин, то слід заува­жити, що застосовуються всі види державного примусу, відомі юридичній науці, а саме: кримінальний примус, цивільно-право­вий примус, адміністративний примус.

^ Кримінальний примус - це сукупність правових заходів, спрямованих на забезпечення охорони прав і свобод людини та грома­дянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки від злочинних посягань та запобігання злочинам.

^ Цивільно-правовий примус - це система засобів впливу на по­ведінку суб'єктів транспортних правовідносин, з допомогою яких забезпечується зміцнення майнового становища учасників цих відносин, формування у них впевненості в реалізації поставлених завдань.

Одним із таких засобів впливу є застосування майнових санк­цій, а саме цивільно-правової відповідальності. У такому разі ци­вільно-правовий примус виступає як спосіб забезпечення належ­ного виконання зобов'язань, передбачених договором перевезення.

Визначення способів забезпечення виконання зобов'язань закріплено у Цивільному кодексі України, до яких належать: не­устойка (штраф, пеня), застава, порука, завдаток, гарантія та при-тримання.

^ Адміністративний примус - це сукупність заходів попере­дження, припинення та відповідальності за порушення нор­мативно-правових положень у сфері транспортної діяльності, які застосовуються в односторонньому порядку уповноваженим на те органом (посадовою особою) і в передбачених правовими нор­мами випадках.
Останнім часом вчені-адміністративісти вказують на найрізно­манітніші варіанти класифікації методів управління залежно від вибору критерію та методу і завдань дослідження. Тому у літера­турних джерелах з питань управління досить часто зазначають адміністративні та економічні методи.

Адміністративні методи - це способи прямого, владного впливу на діяльність підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян з боку органів управління шляхом прямого вста­новлення наказами їх обов'язків. Це особливо притаманне відно­синам у сфері транспортної діяльності.

Економічні методи - це способи непрямого, побічного впливу на поведінку підприємств, установ, організацій, посадових осіб і грома­дян шляхом створення відповідних економічних умов, які викликали б зацікавленість у виконанні роботи завдяки майновим інтересам.






Похожие:

Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconАксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов
Підготували: завідувач кафедри, кандидат юридичних наук, доцент К. К. Афанасьєв, доцент кафедри, кандидат юридичних наук, доцент...
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconАксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов
Підготували: завідувач кафедри, кандидат юридичних наук, доцент К. К. Афанасьєв, доцент кафедри, кандидат юридичних наук, доцент...
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов icon1Механизм рыночной экономики в дорожном строительстве
Единая транспортная система страны и удовлетворение транспортных потребностей
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconЕдиная Европейская транспортная система
...
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconИгнатьева А. В., Максимцов М. М. И26 Исследование систем управления: Учеб пособие для вузов
И26 Исследование систем управления: Учеб пособие для вузов. М.: Юнити-дана, 2000. 157 с
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconЛитература: Музееведение : Музеи ист профиля : [Учеб пособие для...
Музееведение : Музеи ист профиля : [Учеб пособие для вузов по спец. "История" / И. Аве и др.]; Под ред. К. Г. Левыкина, В. Хербста....
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconСамостоятельная работа не тему: «Единая система программной документации (еспд)»
Единая система программной документации (еспд) — отечественный комплекс стандартов на программную документацию. В профессиональном...
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconВопросы для подготовки к экзамену по дисциплине «Транспортная система...

Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconУчебник содержит три раздела
Практический курс английского языка. 2 курс : учеб для студентов вузов / (В. Д. Аракин и др.); под ред. В. А. Аракина. — 7-е изд,...
Аксёнов И. Я. Единая транспортная система: Учеб для вузов iconЗевелев А. И. Историографическое исследование: методологические аспекты:...
Зевелев А. И. Историографическое исследование: методологические аспекты: Учеб пособие для студ вузов, обучающихся по спец. «История».–...
Вы можете разместить ссылку на наш сайт:
Школьные материалы


При копировании материала укажите ссылку © 2020
контакты
userdocs.ru
Главная страница